| зміст | передмова | розділ 1 | розділ 2 | розділ 3 | розділ 4 | висновки | додаток | література | кросворди |

Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: сучасні концепції менеджменту і маркетингу

ДОДАТОК. Всесвітній самміт з екотуризму. Квебек (Канада), 19-22 травня 2002 р. (Квебекська декларація з екотуризму)

У рамках Міжнародного року екотуризму, проголошеного Організацією Об'єднаних Націй на 2002 рік, під егідою Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) і Всесвітньої туристської організації (ВТО), 19-22 травня 2002 р. у Квебеку (Канада) за підтримки Управління туризмом Квебеку (Tourisme Quebec) і Канадської туристської комісії був проведений Всесвітній самміт з екотуризму. У ньому взяли участь більш тисячі делегатів із 132 країн, що представляють державний, приватний і неурядовий сектори.

Квебекський самміт явився кульмінаційним заходом, що підводить підсумки проведених у 2001 і 2002 р. 18 підготовчих засідань, у яких взяли участь більше 3000 представників національних і місцевих урядів, включаючи туристські, екологічні й інші адміністрації, приватні екотуристські підприємства і їх асоціації, неурядові організації, навчальні заклади, консультанти, міжурядові організації, а також представники корінних народів і місцевих громад.

У цьому документі узагальнені підсумки підготовчого процесу і результати дискусій на Самміті. Незважаючи на те що він є результатом багатостороннього діалогу всіх учасників екотуристського процесу, його не можна розглядати як остаточний документ. Його основною метою є визначення програми подальших дій і пропозиція комплексу рекомендацій для здійснення екоту-ристської діяльності в контексті сталого розвитку.

Учасники Самміту заявили, що Всесвітній самміт з сталого розвитку (ВССР), що пройде в серпні/вересні 2002 року в Йоганнесбурзі, стане ключовим заходом для визначення міжнародної політики в цій області на найближчі 10 років, і підкреслили, що усталеність туризму як головної галузі повинна стати пріоритетом па ВССР у зв'язку зі спроможністю туризму сприяти боротьбі з бідністю й охороні екосистем, яким загрожує небезпека. У цьому зв'язку учасники Самміту звертаються до ООН, ЇЇ органів і урядів-членів із закликом про поширення на ВССР нижченаведеної Декларації й інших результатів Всесвітнього самміту з екотуризму.

Учасники Всесвітнього самміту з екотуризму, усвідомлюючи обмеженість цього консультативного процесу для урахування різноманіття думок всіх учасників туристського процесу, зацікавлених у розвитку екотуризму, особливо, неурядових організацій (НУО) і місцевих і корінних громад.

Визнають, що екотуризм грунтується на принципах сталого туризму з урахуванням його впливів на економічне, соціальне і природне середовище. Екотуризм також містить у собі такі специфічні принципи, що відрізняють його від більш широкої концепції сталого туризму:

- Активне сприяння збереженню природної і культурної спадщини;
- Залучення місцевих і корінних громад до планування, розвитку і здійснення екотуристської діяльності, що сприяє підвищенню їх добробуту;
- Роз'яснення туристам значення природної і культурної спадщини відвідуваних турцентрів;
- Спрямованість на індивідуальних мандрівників і організовані туристські групи невеликого розміру.

Визнають, що туризм пов'язаний із значними і складними впливами соціального, економічного й екологічного характеру, що можуть як приносити вигоди, так і завдавати шкоду навколишньому середовищу і місцевим громадам.

Враховують зростаючий інтерес людей до поїздок на природу, як на суші, так і на морі.

Визнають, що екотуризм грає головну роль у впровадженні практики усталеності в туристському секторі.

Підкреслюють, що екотуризм має сприяти підвищенню усталеності всієї туристської індустрії шляхом забезпечення економічних вигод для місцевих громад, активного сприяння охороні природних ресурсів, культурної інтеграції місцевих громад і підвищення поінформованості мандрівників про необхідність охорони природної і культурної спадщини.

Визнають культурне розмаїття природних територій, особливо, завдяки історичній присутності місцевих і корінних громад, багато з яких зберегли свій спосіб життя і традиції, які протягом багатьох сторіч підтверджують свою усталеність.

Відзначають, що фінансування захисту і управління біологічно різноманітними і культурно насиченими природоохоронними територіями є у усьому світі недостатнім.

Визнають, що сталий туризм може бути одним з основних джерел прибутків для природоохоронних територій.

Визнають далі, що багато таких територій є місцем проживання людей, які займаються сільським господарством та часто живуть у бідності і не мають адекватного медичного обслуговування, а також відчувають нестачу в навчальних закладах, комунікаціях й іншій інфраструктурі, необхідній для їх справжнього розвитку.

Підтверджують, що різноманітні форми туризму, особливо, екотуризм, за умови управління на сталій основі, можуть являти собою цінні економічні можливості для місцевого і корінного населення і його культури, а також для охорони і сталого поводження з природою в розрахунку на майбутні покоління,

Підкреслюють, що в той же час, якщо туризм на природних і сільських територіях планується, розвивається й управляється неправильно, він веде до деградації природних ландшафтів, являє собою загрозу дикій природі і біологічній розноманітпості, а також веде до забруднення морських і прибережних зон, погіршенню якості водних ресурсів, зубожінню, змушеним переміщенням корінних і місцевих громад та розмиванню культурних традицій.

Визнають, що при розвитку екотуризму повинні визнаватися і шануватися права корінних і місцевих громад на землеволодіння, включаючи природоохоронні, уразливі і священні місця, а також їх традиційні знання.

Підкреслюють, що з метою досягнення рівномірних соціальних, економічних і екологічних вигод від розвитку екотуризму й інших форм туризму на природних територіях, а також для зведення до мінімуму або запобігання можливих негативних впливів, необхідно розробити діючі механізми планування, що дозволять місцевим і корінним громадам визначати і регулювати на траиспарентній основі використання подібних територій на місцевому рівні, включаючи їх право утримуватися від участі в розвитку туризму.

Відзначають, що мікро- і малі підприємства, що переймаються рішенням цих соціальних і екологічних задач, часто функціонують у такій обстановці, що не забезпечує для цього нового спеціалізованого сегменту достатньої фінансової і маркетингової підтримки, і щоб досягти цієї мети, буде потрібно більш глибоке розуміння екотуристського ринку за допомогою маркетингових досліджень на рівні туристських напрямків, спеціалізованих інструментів кредитування для туристських підприємств, грантів для зовнішніх витрат, винагород за використання сталих методик і інноваційних технічних рішень, а також за рахунок особливої уваги до підвищення кваліфікації не тільки робітників самих підприємств, але і державних органів, а також тих осіб, що надають підтримку подібним підприємствам,

Визнаючи, що варто давати пріоритет самовизначенню і культурному суверенітету корінних і місцевих громад,

Визнаючи, що корінне населення найкраще інформовано про питання, що мають безпосереднє відношення /іо усталеності їх територій,

Визнаючи, що потужність екотуризму повинна спиратися не тільки на економічні обміни, але і на інструменти, що дозволяють гарантувати права корінних народів і їх екосистем, особливо забезпечуючи місцевий контроль. У свою чергу, екотуризм надає розвинутому світу можливість глибше зрозуміти цінності, властиві цим народам і їх екосистемам, включаючи принципи усталеності,

Визнаючи значення належного інформування відвідувачів про характеристики і специфічні особливості відвідуваних турцентрів, а також роль туропера-торів, журналістів і інших представників у цьому процесі,

Розуміючи необхідність запобігання дискримінації за расовими, статевими або будь-якими іншими ознаками у відношенні учасників екотуристського процесу - як споживачів, так і постачальників,

Визнаючи, що відвідувачі відповідають за усталеність відвідуваного турцептру і за навколишнє середовище в цілому завдяки їх вибору форм поїздок, моделей поведінки і видів діяльності,

У світлі вищевикладепого, учасники Всесвітнього самміту екотуризму, що відбувся 19-22 травня 2002 у Квебеку, розробили ряд рекомендацій для пропозиції урядам, приватному сектору, неурядовим організаціям, суспільним асоціаціям, навчальним закладам, дослідницьким центрам, агентствам сприяння розвитку, місцевим і корінним громадам, що полягають у тому, щоб:

А. Національні, регіональні і місцеві органи влади:

1. сформулювали національну і місцеву екотуристську політику і стратегії розвитку, що відповідають загальним задачам сталого розвитку, на основі широкого консультаційного процесу з прямими або непрямими учасниками екотуристського процесу;
2. у співробітництві з місцевими громадами, приватним сектором, НУ О й іншими учасниками екотуристського процесу гарантували охорону природи, місцевої культури і, особливо, місцевих традицій, генетичних ресурсів, права на землеволодіння, власність і водні ресурси;
3. забезпечили залучення в екотуристський процес і активну участь у ньому усіх відповідних відомств на національному, регіональному і місцевому рівнях і необхідну координацію між ними (включаючи в разі потреби створення міжвідомчих робочих груп), сприяючи при цьому участі інших представників туристського процесу в прийнятті рішень у сфері екотуризму. З метою реалізації цілей і задач, поставлених цими різноманітними учасниками туристського процесу, повинні бути створені адекватні бюджетні механізми і відповідна законодавча структура;
4. включили у вищезгадану структуру необхідні механізми регулювання і моніторингу на національному, регіональному і місцевому рівні, у т. ч. об'єктивні показники усталеності, узгоджені всіма учасниками туристського процесу і розроблені на основі аналізу екологічного впливу, із метою запобігання зниження можливого негативного впливу на суспільство або природне середовище. Результати контролю повинні бути загальнодоступні, з огляду на той факт, що дана інформація дозволить туристам віддати перевагу тим туроператорам, що дотримуються екотуристських принципів;
5. розробили механізми для розподілу на міжнародній основі екологічних витрат, пов'язаних із всіма аспектами туристського продукту, включаючи міжнародний транспорт;
6. нарощували потенціал на місцевому і муніципальному рівнях для використання таких інструментів управління, як зонування, активне планування землекористування не тільки на природоохоронних територіях, але й у буферних зонах, а також на інших територіях, де розвивається екотуризм;
7. використовували уточнені і схвалені на міжнародному рівні рекомендації з розробки сертифікаційних схем, еко-брендів і інших добровільних ініціатив, спрямованих на розвиток сталого екотуризму, закликаючи приватних туроператорів приєднатися до даних схем і підвищуючи їхню популярність серед споживачів. Дані сертифікаційні системи повинні відбивати регіональні і субрегіональні критерії, нарощувати потенціал і забезпечувати фінансову підтримку з метою підвищення їх доступності для малих і середніх туристських підприємств. Для того іцоб дані схеми діяли, необхідно забезпечити моніторинг і належну законодавчу базу;
8. забезпечили для мікро-, малих і середніх туристських підприємств, які є основою екотуризму, технічну і фінансову підтримку, а також допомогу в галузі розвитку людських ресурсів із метою сприяння з розвитку на сталій основі. Аналогічним чином відповідна інфраструктура повинна бути створена на територіях, що володіють екотуристським потенціалом, для стимулювання створення місцевих підприємств;
9. розробили відповідні напрямки політики, плани менеджменту й ознайомлювальні програми для відвідувачів, а також виділили адекватні фінансові засоби для природоохоронних територій із метою управління зростаючим потоком відвідувачів, охорони сталого використання уразливих екосистем. Такі плани повинні включати чіткі норми, прямі і непрямі маркетингові стратегії, правила і засоби контролю за соціальними й екологічними впливами для всіх екотуристських підприємств, що функціонують на даній території, а також для туристів, що бажають її відвідати;
10. включили микро-, малі і середні екотуристські компанії, а також екотуристських туроператоров, що функціонують на базі громад і НУО, до загальних стратегій просування і програми, що реалізуються національною туристською адміністрацією як на міжнародному, так і на внутрішньому ринку;
11. зміцнювали регіональні зв'язки і співробітництво для просування і маркетингу екотуристських продуктів на міжнародному і національному рівнях;
12. забезпечили стимули для туроператорів (наприклад, переваги в області маркетингу і просування), для того щоб вони прийняли екотуристские принципи і здійснювали свою діяльність на основі дотримання екологічних, соціальних і культурних аспектів;
13. забезпечили розробку і прийняття базових стандартів екології й охорони здоров'я, що повинні дотримуватися при розвитку екотуризму, у т. ч. у відсталих сільських районах, (сюди повинні відноситися такі аспекти, як вибір об'єктів, планування, дизайн, очищення відходів і стічних вод, охорона водних басейнів і т. д.), а також забезпечили, щоб уряди реалізовували екотуристські стратегії тільки за умови достатніх інвестицій в інфраструктуру і посилення місцевого/муніципального потенціалу з регулювання і моніторингу вищевказаних аспектів;
14. фінансували або підтримували організації, що здійснюють дослідницькі програми з екологічного і сталого туризму. Необхідно провести базові дослідження, присвячені рослинному і тваринному світу, приділяючи особливу увагу видам, що знаходиться під загрозою зникнення, як частину програми аналізу екологічної експертизи (ОЗЗ) для запропонованого екотуристського розвитку;
15. підтримали подальшу реалізацію на практиці міжнародних принципів, рекомендацій і етичних кодексів для сталого туризму (який, зокрема, запропонували ЮНЕП, ВТО, Конвенції з біологічного та ландшафтного різноманіття, Комісія ООН з сталого розвитку і Міжнародна організація праці) із метою посилення міжнародної і національної законодавчої бази, політики і генеральних планів, призначених для впровадження концепції сталого розвитку в сферу туризму;
16. розглянули як один із можливих варіантів перерозподілу володіння і управління державним землями, що знаходяться у використанні видобувних або інтенсивних промислових секторів, на користь туризму за умови їх належної охорони, у тих випадках, коли такі заходи можуть принести реальні соціальні, економічні й екологічні вигоди відповідній громаді;
17. сприяли розробці навчальних програм для дітей і молоді з метою підвищення їх інформованості про охорону природи та її стале використання, місцеві і корінні культури і їх зв'язок з екотуризмом;
18. сприяли співробітництву приймаючих та направляючих туроператорів, а також інших представників туріндустрії і НУО на місцях у просвіті туристів і управлінні їх поведінкою у турцептрах, особливо, у країнах , що розвиваються;
19. включали принципи сталого транспорту в планування і розробку транспортних систем і сприяли тому, щоб туристи використовували екологічно прийнятні види транспорту.

В. Представники приватного сектора:

20. визначали, розвивали і здійснювали свою діяльність, пом'якшуючи негативні впливи, сприяючи зберіганню вразливих екосистем і всього навколишнього середовища в цілому і забезпечуючи прямі вигоди для місцевих громад;
21. брали до уваги, ідо для забезпечення успішної діяльності екотуристських підприємств вони повинні приносити вигоди всім учасникам туристського процесу, включаючи їх власників, інвесторів, менеджерів і співробітників, а також усім співтовариствам і організаціям охорони природних територій, на яких вони розташовані;
22. сприяли включенню принципів усталеності в планування, розробку і функціонування екотуристських об'єктів, у т. ч. планування забудови екологічно цінних об'єктів у гармонії з місцевими особливостями і «відчуттям місця», а також в охорону водних, енергетичних і сировинних ресурсів і їх доступності для всіх категорій населення без будь-яких дискримінацію;
23. прийняли надійні сертифікаційні або інші системи добровільного регулювання, такі, як ско-бренди, для того щоб продемонструвати потенційним клієнтам свою прихильність принципам усталеності та якість запропонованих продуктів і послуг;
24. співробітничали з урядовими і неурядовими організаціям, відповідальними за управління природоохоронними територіями і збереження біологічного різноманіття, забезпечуючи відповідність екотуристської діяльності планам управління й інших правил, що діють на дій території, а також зводячи до мінімуму негативні впливи на неї, забезпечуючи при цьому позитивні туристські враження і фінансову підтримку для зберігання її природних ресурсів;
25. розширювали використання місцевих матеріалів і продуктів, а також місцевих технічних і людських ресурсів у своїй діяльності з метою зберігання автентичності екотуристського продукту і підвищення фінансових і інших вигод для даного туристського центру. З цією метою приватні туроператори повинні фінансувати навчання місцевої робочої сили;
26. забезпечували, щоб усі ланки виробничого ланцюга, що задіяні в екотуристській діяльності, функціонували на основі принципу усталеності і забезпечували належний рівень усталеності кінцевих продуктів і послуг, призначених для споживачів;
27. активно співробітничали з керівництвом корінних громад із метою забезпечення дбайливого і поважного ставлення до місцевих культур і громад, а також із метою інформування персоналу і клієнтів туристських підприємств про місцеві визначні пам'ятки, традиції й історію;
28. пропагували серед своїх клієнтів і туристів етичне й екологічно свідоме відношення до відвідуваних екотуристських центрів, забезпечуючи екологічну освіту і заохочуючи доброчинні внески для підтримки місцевих громад або інші ініціативи з їх охорони;
29. різноманітили свою пропозицію, розробляючи широкий спектр видів туристської діяльності в тур-центрі, а також розширяючи коло запропонованих турцентрів із метою поширення потенційних вигод від екотуризму і запобігання перевантаження певних туристських центрів, яка ставить під загрозу їх довгострокову усталеність. У цьому зв'язку приватним туро-ператорам варто дотримуватись стандартів систем управління потоками в екотуристских центрах, а також сприяти впровадженню таких систем;
30. створювали і розвивали механізми фінансування ділових асоціацій і кооперативів, що можуть надати допомогу у таких питаннях, як фахова підготовка, маркетинг, розробка продуктів, дослідження і фінансування екотуристської діяльності;
31. забезпечили за допомогою відповідних інструментів і стратегічних альянсів рівномірний розподіл фінансових вигод між міжнародними направляючими і приймаючими туроператорами, місцевими постачальниками послуг і місцевими громадами;
32. У світлі вищезгаданих положень формували і реалізовували корпоративну політику на основі усталеності з метою її застосування на кожному етапі екотуристської діяльності.

С. Неурядові організації, суспільні асоціації, навчальні заклади і дослідницькі центри:

33. забезпечували технічну, фінансову, освітню й іншу підтримку і сприяли нарощуванню потенціалу для екотуристських центрів, місцевих організацій і асоціацій, малих підприємств і відповідних органів влади з метою забезпечення сталої туристської політики, рекомендацій в області розвитку і управління, а також контрольних механізмів;
34. контролювали і досліджували реальний вплив еко-туристської діяльності на екосистеми, біологічне різноманіття, місцеві корінні культури і соціально-економічне середовище екотуристських центрів;
35. співробітничали з державними і приватними організаціям для того, щоб отримані в результаті досліджень дані й інформація направлялися на забезпечення процесу прийняття рішень з розвитку і управління екотуризмом;
36. співробітничали з дослідницькими центрами для розробки найбільш адекватних і практичних рішень з розвитку екотуризму.

D. Міжурядові організації, міжнародні фінансові заклади й агентства сприяння розвитку:

37. розробляли і сприяли здійсненню національної і місцевої політики, а також застосуванню принципів планування і систем оцінки в області екотуризму і його зв'язку з такими напрямками сталого розвитку, як охорона природного різноманіття, соціально-економічний розвиток, повага прав людини, боротьба з бідністю, охорона природи і т. д., і поширенню цього досвіду у всіх країнах. Особлива увага повинна приділятися найменш розвиненим і країнам, що розвиваються, малим острівним державам і країнам із великими гірськими територіями, особливо, у світлі того, що 2002 рік був оголошений ООН Міжнародним роком гір;
38. нарощували потенціал регіональних, національних і місцевих організацій з розробки і застосування екотуристської політики і планів, заснованих на міжнародних рекомендаціях;
39. розробляли міжнародні стандарти і механізми фінансування екотуристських сертифікаційних систем, що враховують потреби малих і середніх підприємств і сприяють їх доступу до подібних процедур;
40. включили процес багатостороннього діалогу всіх учасників туристського процесу в розробку політики, рекомендацій і проектів на глобальному, регіональному і національному рівнях з метою обміну досвідом між країнами і секторами, залученими до екоту-ристської діяльності;
41. нарощували зусилля із виявлення чинників, що визначають успіх або невдачу екотуристських підприємств у усьому світі, для передачі знань і прикладів найкращої практики іншим країнам за допомогою публікацій, місій на місцях, навчальних семінарів і проектів технічної підтримки; ЮНЕП, ВТО й інші міжнародні організації повинні продовжувати і розширювати свій міжнародний діалог після Самміту з проблематики сталого туризму і екотуризму, наприклад, шляхом регулярного аналізу розвитку екотуризму на міжнародних і регіональних форумах.
42. адаптували, у разі потреби, свої фінансові можливості й умови кредитування до потреб микро-, малих і середніх екотуристських підприємств, що складають основу даної індустрії, із метою забезпечення їх довгострокової економічної усталеності;
43. нарощували потенціал внутрішніх людських ресурсів для сприяння розвитку сталого туризму і екотуризму, що сам по собі є підсектором розвитку, і забезпечення правильного функціонування такого стану, при якому наявний досвід, дослідницька діяльність і документація сприяють використанню екотуризму у якості інструмента сталого розвитку.
44. розробляли механізми фінансування для навчання і нарощування потенціалу з урахуванням необхідного часу і ресурсів для того, щоб допомогти місцевим співтовариствам і корінним народам успішно брати участь у процесі розвитку екотуризму.

Е. Місцеві і корінні громади:

У додаток до всіх звернень, адресованим до корінних громад у попередніх пунктах даної Декларації, учасники виробили такі рекомендації, що безпосередньо стосуються місцевих громад і полягають у тому, щоб вони:

45. Як частина загального погляду громади на розвиток, що може включати екотуризм, розробляли і застосовували стратегію для збільшення колективних вигод для громади за допомогою розвитку екотуризму, включаючи розвиток людських, фізичних, фінансових і соціальних ресурсів, і покращували доступ до технічної інформації;
46. зміцнювали, підтримували і заохочували спроможність громад до збереження і використання традиційних навичок, особливо, таких, як місцеві мистецтва та ремесла, сільськогосподарська продукція, місцеве будівництво й облаштування територій із використанням місцевих природних ресурсів на сталій основі.

F. Всесвітній самміт із сталого розвитку (ВССР):

47. визнав необхідність застосування принципів сталого розвитку до туризму, а також показову роль екотуризму в досягненні економічних, соціальних і екологічних вигод;
48. включив значення туризму, включаючи екотуризм, в очікувані результати «тип 1» і «тип 2» ВССР.

Квебек (Канада), 22 травня 2002 р.

| зміст | передмова | розділ 1 | розділ 2 | розділ 3 | розділ 4 | висновки | додаток | література | кросворди |