Музиченко-Козловська О.В. Економічне оцінювання туристичної привабливості території
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ
1.2. Класифікація видів туризму
Ще в рабовласницький період спостерігалось бажання людей мандрувати. Першими туристами можна вважати купців. В період розквіту грецьких міст-держав, в ході розвитку політичних, економічних і культурних зв'язків почали складатися певні традиції, виникали своєрідні центри туризму. Так, стародавніх греків, які з'їжджалися з усієї Еллади в Олімпію як глядачі або учасники Олімпійських ігор, можна вважати першими туристами.
Поїздки розширюють межі пізнання світу, сприяють спілкуванню з представниками інших культур. Тому туристичні подорожі були популярні завжди. Урізноманітнити життя, змінити оточення і відпочити чи оздоровитись можна завдяки туризму, тобто за допомогою подорожування по Україні або в іншу країну з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін [12, с.241].
Туристична діяльність - багатогранний процес, на розвиток якого впливає велика кількість різних чинників. Щоб усіх їх врахувати, необхідно конкретизувати та систематизувати окремі види туризму. Для цього їх зводять у класифікацію. Таке впорядкування допоможе визначити можливості туризму, враховувати потреби сучасних туристів, удосконалювати організаційні структури управління туристичною галуззю, а також розробляти програми розвитку та регулювання туризму. Адже кожен конкретний вид туризму потребує відповідних ресурсів та сучасної інфраструктури.
Відштовхуючись від потреб сучасної людини, можна визначити різноманітні види туризму, за допомогою яких виникає можливість задовольнити ці потреби.
Австрійський психолог З. Фрейд вбачав у потребах два начала [13, с.111]:
Ф. Котлер пояснює зміст потреб як необхідність у чому-небудь, що набула специфічної форми у відповідності з культурним рівнем і особистістю індивіда. Потреби носять індивідуальний характер і для їх задоволення потрібно шукати різноманітні шляхи. За твердженням Ф.Котлера людські потреби формуються і змінюються під впливом суспільних відносин, соціальних інститутів та корпорацій виробників [14, с.28].
Особливості потреб людини розглядає у своїй праці [15, с.28] Л.І. Ліпич. Вона вказує на особистісний характер потреб людини, що дає можливість класифікувати їх за статтю, віком індивідів, демографічними, соціальними, географічними факторами тощо. Також вона звертає увагу на періодичність виникнення потреб (це стосується предметів розкоші, до яких відносять і туризм). В залежності від частоти їх виникнення потреби поділяються на постійні, періодичні та епізодичні.
С.Б. Каверін поділяє потреби на біогенні, психофізіологічні, соціогенні та вищі [16, с.7].
Широко відома класифікація потреб, яка розроблена американським психологом А. Маслоу [13, с.488]. Він розставив потреби у вигляді піраміди - від найнижчих матеріальних потреб до вищих, духовних:
- фізіологічні потреби (їжа, вода, сон);
- потреби самозбереження і безпеки (стабільність, гарантія задоволення фізіологічних потреб);
- потреба у причетності і любові (дружба, сім'я);
- соціальні потреби різних видів (компетентність, престиж);
- потреби самоактуалізації (реалізація власного потенціалу).
За класифікацією А. Маслоу потреби перебувають на певних рівнях - пріоритет надається першій та другій групам абсолютних потреб. З третьої по п'яту групи - відносні потреби, які потребують задоволення лише після задоволення основних потреб (1-2 групи). На думку А. Маслоу стан задоволення будь-якої потреби недовготривалий, отже, процес задоволення запитів виступає постійним поштовхом для розвитку суспільного виробництва.
Духовні потреби проявляються у створенні і засвоєнні духовної культури. Ці потреби виникають тоді, коли зникає необхідність індивіду боротися за своє життя, коли абсолютні потреби задовольняються легко і не вимагають значних затрат часу. Тоді з'являються духовні потреби, тобто такі, в процесі задоволення яких людина всебічно розвивається, використовує потенціал, який закладений у ній природою, усвідомлює свою сутність. Це потреби у вищих цінностях (віра, знання), в особистих досягненнях, самовираженні (кар'єра), потреба у любові і повазі (дружба, сім'я), потреби задоволення естетичних відчуттів (музика, театр, мистецтво, література). Сюди можна віднести і потребу відпочивати. Остання потреба виникає через низку причин.
Після виконаної роботи людині необхідно відновити втрачену енергію. Після зміни стилю життя та ускладнення виробництва зросла роль відпочинку як специфічної, життєво необхідної потреби людини в процесі відтворення робочої сили. Науково-технічний прогрес, розвиток новітніх технологій ускладнили виробництво, а це вимагає більшої зосередженості і витрат енергії у працівників. Це призводить до стресів та депресій, від яких важко оговтатись.
За результатами опитування, проведеного у Швейцарії, 40% людей страждають від інтенсивності своєї роботи і часті стреси, 60% респондентів відповіли, що кількість стресових ситуацій, пов'язаних з роботою з роками зростає [1, с.110]. Підвищення рівня працездатності вимагає інтенсивного відновлення фізичних і психологічних сил. Постає проблема відпочинку. Найкращим способом позбутися втоми вважається зміна роду діяльності, а також зміна оточення та місця перебування, а цього можна досягти за допомогою туризму.
Всі пласти піраміди А. Маслоу не є відокремленими. Потреби, що їх складають, доповнюють одна одну, орієнтовані на досягнення гармонії індивіда зі суспільством, узгодженості з собою і оточуючим середовищем. За допомогою туризму, певною мірою, можна задовольнити найважливіші духовні потреби.
Враховуючи класифікацію потреб за Л.І. Ліпич [15], яка систематизує потреби за статтю чи віком індивіда, соціальним, географічними чинниками тощо, та від періодичності їх виникнення, постають такі ознаки формування видів туризму як сезонність, віковий та статевий склад, віддаленість туристичної території від основного місця проживання.
Спираючись на наведені вище класифікації потреб і в залежності від використаних ресурсів та мети туристичної подорожі можна детально систематизувати види туризму, серед яких виділяють такі його підвиди: відпочинковий, лікувальний, діловий, культурно-розважальний, релігійний. Враховуючи згадану вище градацію підвидів туризму, слід виділити для подальшої класифікації туризму такі: лікувально-оздоровчий, культурно-пізнавальний; розважально-відпочинковий; спортивний та релігійний.
Існує численна кількість різноманітних класифікацій туризму. Багато вчених світу, таких як американець Р. Макінтош, росіяни Н.С. Мироненко та А.Ю. Александрова, українці Н.П.Крачило та О.А.Старовойтенко та інші досліджували проблеми класифікації туристичної чи рекреаційної діяльності. Але цим класифікаціям притаманні недоліки.
Так, у класифікації, запропонованій А.Ю. Александровою [1, с. 24], не: враховано такі види туризму як культурно-пізнавальний, діловий, релігійний; не наведений поділ туризму на внутрішній та міжнародний. Ця класифікація характеризує туриста з демографічної та соціально-економічної точок зору. В іншій відомій класифікації, запропонованій В.А. Квартальновим [17, с. 193], розглянуто лише види туризму, не враховуються різні форми туризму. У класифікації, запропонованій авторами М.П. Мальською, В.В. Худо та В.І. Цибухом [18, с. 22-26], виокремлено класи, форми та види туризму за різноманітними напрямами, що дає змогу розв'язувати різноманітні проблеми, пов'язані з розвитком і територіальною організацією туристичних підприємств, визначати попит на окремі види туризму і, базуючись на цій інформації, формувати плани розвитку матеріально-технічної бази (МТБ) та інфраструктури туризму. До того ж потреби та запити окремого споживача туристичних послуг можуть не враховуватись.
О.А. Старовойтенко [19, с. 48-53] пропонує п'ятирівневу класифікацію видів туризму, у якій види туризму впорядковують, спираючись, в основному, на потреби людини. Інші чинники, що впливають на вибір виду туризму у цій класифікації не враховано. Планування і регулювання туристичної діяльності за таким принципом ускладнюється.
В.Ф. Кифяк у запропонованій ним класифікації [20, с.76-81], пропонує систематизувати види туризм за різними ознаками, такими як мета туризму, часові, територіальні характеристики, індивідуальні запити та фінансові можливості споживача туристичних послуг.
Мотивацію (фізіологічну, духовну, пізнавальну, економічну та розважальну) як основну спонукальну силу до вибору місця подорожі бере за основу при систематизації видів рекреаційної (туристичної) діяльності китайський вчений Ван Ціншен [21, с.50-53], так само як В.А. Квартальнов. Але у цій класифікації не враховано види туризму, які залежать від способу розміщення туристів та від туристичних ресурсів, які є основою для розвитку туризму.
В основу такого поділу видів туризму покладено категорії осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їхні цілі, об'єкти, що використовуються або відвідуються, та інші ознаки.
У класифікації, що на рис. 1.1. враховано як мотиви, що спонукають до занять певним видом туризму, так і ресурси, які використовують у туристичній діяльності (пунктирною лінією виділені класифікаційні ознаки як найважливіші). За допомогою цієї класифікації можна конкретніше сформувати певні види туризму, що дуже важливо для їх організації чи ефективного розвитку. Адже кожен конкретний вид туристичної діяльності потребує відповідної інфраструктури, розробки організаційних структур для забезпечення задоволення попиту на туристичні послуги.
Рис. 1.1. Класифікація видів туризму
В основі запропонованої у цій праці класифікації (див. рис. 1.1.) лежить мета подорожі, мотиви, які викликають інтерес до певного виду туризму та туристичні ресурси, що використовуються при певних видах туризму. Як і кожен продукт на ринку, туристичні послуги повинні орієнтуватися на споживання. Розуміння мотивів потенційного туриста є визначальним при плануванні, формуванні і організуванні туристичних послуг.
Упорядкування видів туризму в класифікацію дає можливість виробляти і пропонувати на ринок такий туристичний продукт, який найкраще відповідає очікуванням споживачів, підвищуючи таким чином його конкурентоспроможність.
Систематизація видів туризму, яка базується на мотивації подорожей дає можливість виявляти і розвивати нові види туризму. Отже, особистісний підхід до класифікації видів туризму є доцільним. Основним елементом у цьому процесі є потреби індивіда, що спонукають знаходити шляхи їх задоволення. Інші елементи формування туристичного продукту незначно впливають на вибір виду подорожі.
Якщо спиратися на матеріальні ресурси, не впишеться у рамки існуючих класифікацій діловий туризм чи різновид релігійного туризму - місіонерський туризм, які викликані не матеріальними потребами, а суто духовними чи пізнавальними.
Інші елементи - такі як види транспорту, які використовують у процесі подорожі, - не мають суттєвого значення для задоволення потреб туриста, так як використовуються не увесь період подорожі, за винятком круїзних поїздок на пароплавах. Отже, інші елементи у класифікації видів туризму, крім мотивації, несуттєві.
Відомі класифікації відрізняються принципами побудови, різними системними підходами до самого поняття "туризм". В існуючих класифікаціях видів туризму не враховані усі ознаки, які впливають на вибір туриста, або використовують характеристики, які незначно впливають на процес вибору маршруту подорожі і їх можна не враховувати.
Більшість авторів у класифікацію туризму включають усі можливі характеристики: використовувані ресурси, організаційні форми туризму, тривалість туру, вік туристів, використовуваний транспорт, місце проживання, мотиви поїздки.
Недоліками цих класифікацій є розпорошеність, не зосередженість на головному - самому потенційному споживачеві туристичних послуг. При такому підході губиться спрямованість на задоволення потреб людини для її гармонійного розвитку. Адже, якщо підходити до поняття "туризм" як до специфічного способу задоволення потреб людини, основою для класифікації повинні слугувати мотиви подорожі, які спонукають до задоволення певних потреб людини, в залежності від його індивідуальних і психологічних особливостей, поглядів на життя, життєвих цінностей, освіти тощо.
З допомогою туризму можна задовольнити різноманітні потреби, які визначають людську поведінку. Формування туристичних потреб визначається системою соціальних та економічних факторів.
Так як туристична діяльність багатогранний процес, на розвиток якого впливає велика кількість різних чинників, щоб усіх їх врахувати, необхідно конкретизувати та систематизувати окремі види туризму. Для цього їх зводять у класифікацію. Відштовхуючись від потреб сучасної людини, ми пояснили як за допомогою різноманітних видів туризму можна їх задовольнити.
Знаючи потреби, які можливо задовольнити за допомогою туризму, можна визначити мотиви, які спонукають потенційного туриста до вибору місця подорожі, а отже, і певного виду туризму. Крім відпочинку та відновлення працездатності, за допомогою таких видів туризму як лікувально-оздоровчий, культурно-пізнавальний, розважально-відпочинковий, спортивний та релігійний, можна задовольнити такі потреби сучасної людини, як: соціальні, самореалізації, причетності до спортивних подій, культурних на національних традицій різних народів, мандрувати, лікуватись, розважатись, паломницькі та пізнавальні тощо.
У класифікації видів туризму визначено найважливіші класифікаційні ознаки: залежність від природних та антропогенних ресурсів.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
