Зародження та розвиток російського туризму - туристична бібліотека InfoTour.in.ua

Розділ 3. Зародження та розвиток російського туризму

3.1. Просвітницький період (до 90-х роках XIX ст.)

У Російській державі перші подорожі були пов'язані з пізнавальними, торговими, політичними і релігійними цілями. Княгиня Ольга в ІХ ст. відвідала Візантію. На думку історика С. М. Соловйова, найважливішими причинами, що спонукали її зробити подорож, були «цікавість подивитися чудеса утвореного світу» і престиж, так як «височів той, хто був у Константинополі». До найбільш ранніх подорожей відносяться також переміщення купецьких караванів як усередині Древньої Русі, так і за її межами (Константинополь, Астраханське держава, Візантія, Великий шовковий шлях)

Разом з християнством на Русь прийшла традиція паломництва. На початку XII ст. ігумен Данило зробив паломництво в Константинополь і Єрусалим (після подорожі увійшов в історію як Данило-паломник). Він описав усе, що бачив своїми очима, тим самим поклавши початок релігійним описам «ходінь». Незважаючи на те, що такі подорожі мали переважно релігійну мету, вони несли в собі великий пізнавальний потенціал. Розповіді, опису релігійних подорожей містили в собі відомості про природу, культуру і побут різних країн і народів. У патріархальній Росії при практично повній неграмотність більшості населення цінність паломництв як джерел різноманітних знань була актуальна аж до XIX ст. Основними місцями паломництва за кордон були Палестина, Єрусалим, гора Афон. По російських землях - Сергієв Посад, Оптина пустинь, Докорінна пустель та інші монастирі в європейській частині країни

В кінці XVII ст., починаючи з правління Петра I, коли насаджувані їм нові віяння західної культури поступово проникали в російський патріархальний побут, практикуються поїздки за кордон з метою придбання знань, для розширення свого пізнавального кругозору. Приклад показав сам цар Петро I, зробивши подорож у складі Великого московського посольства в країни Західної Європи. Це сталося у 1697-1699 рр. З тих пір подорожі пізнавального характеру стають одним з найпоширеніших видів туризму в Росії. Подорожі, пов'язані з вивченням різних сторін життя Західно-Європейських країн, справили значний вплив на розвиток російської культури. Одним з результатів цього впливу стало обов'язкове вивчення дворянами іноземних мов: за Петра 1 - німецького, голландського; пізніше - французького. Великою любителькою подорожей була Катерина II. У супроводі свити, разом з іноземними послами вона перетнула всю Західну частину імперії, пропливла по Дніпру, оглянула міста Херсон та Севастополь. Здійснювали подорожі та інші представники царської родини. Кожен дворянин також мав право виїхати за кордон і повернутися в будь-який час. 11авел I разом з дружиною під ім'ям графів Північних подорожували протягом року і двох місяців, побували в багатьох німецьких містах, відвідали Австрію, Нідерланди, Францію, Італію

Таким чином, перші подорожі, чинені в основному з утилітарними, пізнавальними і релігійними цілями, сформували навички територіальних переміщень, сприяли поширенню географічних знань про країни, а також знайомству з досягненнями культури різних народів

Вже у XVIII ст. були зроблені перші спроби організації подорожей за кордон для всіх бажаючих. Іноземець Веніамін Генш в 1777 р. випустив кілька сторінок додатку до газети «Московские ведомости», в яких представив «План здійснюваного подорожі в чужі краї». Це було перше запрошення росіянам зробити групову поїздку в країни Західної Європи, організацію якої брав на себе укладач плану. Ст. Генш належав до числа добре освічених людей свого часу, неодноразово сам здійснював подорожі в європейські держави і зрозумів їх важливу пізнавальну цінність. Згідно з Планом передбачалася поїздка групи молодих дворян в один з німецьких, італійських або французьких університетів, потім проїзд по маршруту, наступного через Швейцарію, Італію і Францію, для ознайомлення з мистецтвом цих країн і фабричним справою. Умови подорожі обговорювалися в спеціальному контракті

З другої половини XVIII ст. використовуються екскурсії у шкільному навчанні педагогами Н. В. Новіковим, Ф. В. Ян-ковичем, В. Ф. Зуєвим та ін.

Основною перешкодою для подорожей XVIII - початку XIX ст. в Росії були погані дороги, відсутність умов нормального життєзабезпечення в дорозі (готелів, трактирів, станцій для зміни або відпочинку коней). Можливість закордонних подорожей була обмежена в матеріальному відношенні навіть для вищого стану. У 20-х роках XIX ст. закордонний паспорт коштував 500 крб. сріблом, крім цього дозвіл на виїзд потрібно було отримати в імператора особисто, виїзд дозволявся лише для лікування або здійснення комерційних угод. Але вже в 50-е рр. порядок виїзду лібералізувався, і до кінця XIX ст. географія подорожей заможних дворян поширилася по всіх країнах Європи: Італія, Швейцарія, Німеччина, Швеція та інші країни, які залучали росіян. На початку XX в. вартість подорожей стає набагато менше, що розширює коло можливостей для людей з достатком трохи вище середнього. В кінці XIX - початку XX ст. росіяни становили значну частину відпочиваючих на французьких морських курортах (Лазурний берег і узбережжі Атлантики). Туристський бізнес у цих місцях був орієнтований на російських туристів: відкривалися «росіяни пансіони», утримувачами яких, як правило, були люди російського походження

Поїздки для лікування усередині країни стали практикуватися з XVIII ст. Їздили до святих і цілющим джерелам, але вже з оздоровчою метою. Так, 20 березня 1719 р. Петром I був виданий указ про відкриття в Карелії курорту «Марціальні води». Це послужило початком вивчення лікувальних властивостей мінеральних джерел і поширення подорожей з метою лікування і оздоровлення. Виникають бальнеологические1 курорти в Старій Руссі, Кашин, недалеко від Самари (Сергієвський Мінеральні Води), Липецький бальнеологічний і грязьовий курорт, курорти Ялти, Кавказьких Мінеральних Вод. У 1863 р. група учених заснувала Російське бальнеологічне гро-
Бальнеологія - наука про використання корисних властивостей мінеральних і грязевих джерел. з метою вивчення та використання цілющих властивостей джерел і лікувальних грязей

У XVIII ст. з'являються перші путівники по Петербургу і Москві, у XIX ст. - по іншим великим містам Росії, європейським столицям. З 1888 р. відкривається спеціальне видавництво для публікації путівників

Починаючи з XIX ст. екскурсії, походи, подорожі стали застосовуватися як спосіб навчання у шкільному, спеціальну і вищу освіту, а також для збору науково-географічної та краєзнавчої інформації про різних районах Росії

Розвиток науки, винаходи в області техніки, поява залізниць, пароплавів - все це сприяло швидкому поширенню як внутрішніх, так і зовнішніх поїздок з різними цілями

У 1881 р. після того, як паломництво в Святу палестинську землю вчинили великі князі, імператор Олександр III підписав указ про створення Імператорського православного палестинського товариства. Ця громадська організація набувала нерухомість на Близькому Сході і організовувала подорожі в Святу землю.

Таким чином, туризм просвітницький період розвивався по таких напрямках:

- паломницькі подорожі;
- поїздки з метою лікування і оздоровлення;
- індивідуальні подорожі пізнавального характеру;
- подорожі екскурсійного характеру з просвітницько-пізнавальною метою для учнів початкової, среднеспеци-альної і вищої шкіл

Основні напрямки розвитку туризму носили пізнавально-рекреаційний характер; значною мірою сприяли просвіті і духовному збагаченню різних верств російського населення, сприяли пізнанню вітчизни і формування національної самосвідомості.

3.2. Підприємницький період (1890-1917 рр..)

Зародження організованого туризму відноситься до початку 1890-х рр. Саме тоді з'являються товариства туристської спрямованості: Товариство любителів природознавства (ОЛІ), Кримський гірський клуб, Кавказький гірський клуб, Гурток любителів гірського спорту і кримських гір, 11редприятие для громадських подорожей в усі країни світу Ліпсона та ін. В курортних місцях Криму і Кавказу за невелику плату членам товариств і клубів стали пропонуватися нетривалі подорожі пізнавального характеру. Засновники товариств заклали міцний фундамент розвитку туризму в Росії. Спочатку це були пішохідні екскурсії, а потім екскурсії з використанням транспорту. Пересування здійснювалося кіньми, запряженими у вози. З часом воза замінили «лінійками» - возами на ресорах, що створювало більше зручностей. Коли з'явилися пароплави, стали практикуватися подорожі по воді. В 1913 р. у круїзах взяло участь 10 млн пасажирів. У 1914 р. були побудовані два найбільших теплохода того часу - «Велика княжна Ольга Миколаївна» і «Велика княжна Тетяна Миколаївна». В Криму і на Кавказі сформувалися курорти, де зосередилися рекреаційні види туризму. До 1913 р. в Росії працювало 60 санаторіїв на 3 тис. місць. Почалося формування туристського бізнесу, тобто поява підприємств, що спеціалізуються на обслуговуванні туристів, як-то: готелі, кафе, ресторани та спеціальні магазини. У Сочі був споруджений комплекс «Кавказька Рів'єра», куди входили 4 готелі на 360 номерів і концертний зал на 600 місць, обладнаний пляж, корти, автомобілі, лікувальний корпус. У великих містах Росії будувалися першокласні готелі («Національ» і «Метрополь» - у Москві, «Європейська» і «Асторія» - в Санкт-Петербурзі»). Цей період розвитку туризму в Росії також характерний становленням екскурсійного обслуговування

Широку діяльність з розвитку туризму здійснювало Російське товариство туристів, утворене на основі Товариство велосипедистів-туристів (ОВТ). ОВТ (інша назва Російський турингклуб) з'явилася в 1895 р. Спочатку клуб був створений з .целью розвитку велосипедного туризму в Росії, згодом його діяльність була пов'язана з розвитком різних видів російського туризму. Товариство видавало журнал «Велосипед», який розглядав «як пробний камінь розвитку туризму в Росії». З 21 травня 1895 р. журнал став офіційним органом ОВТ. Згодом журнал був перейменований в «Російський турист». Товариство велосипедистів-туристів мало статут, видавало путівники, займалося розробкою карти доріг Російської імперії, встановленням зв'язків з туристськими організаціями в містах Росії і країнах Європи

Керівництво ОВТ укладало договори з власниками готелів, де члени громади могли зупинятися на пільгових умовах. Була розроблена спеціальна відомість, в якій вказувалися повні адреси готелів, відомості про власників, інформація про які здаються приміщеннях і цінах. До 1900 р. було засновано 14 комітетів ОВТ по Росії, відкриті представництва в 135 російських містах, а також за кордоном - у Брюсселі, Відні, Женеві, Лондоні, Гарлемі, Мілані, Мюнхені і Парижі. Були укладені дружні договори з 12 закордонними туристськими товариствами Австрії, Бельгії, Німеччини, Італії, США та інших країн. З готелями і ресторанами цих країн також укладалися договори на пільгове обслуговування. На початку XX ст. кількість росіян, які виїжджали за кордон з туристськими цілями, щорічно зростало до початку першої світової війни

Навесні 1900 р. на Мюнхенській міжнародній спортивній виставці ОВТ було нагороджено золотою медаллю за заслуги в розвитку туризму. У 1901 р. на базі ОВТ створюється єдине Російське суспільство туристів (РОТ). Члени товариства прокладали туристські маршрути, пересуваючись не тільки пішки, але і на велосипедах, конях, лижах, брали участь у байдаркових і вітрильних запливах. Було скоєно навіть першу навколосвітню подорож на велосипеді Анисимом Панкратовым. Воно тривало з 30 грудня 1911 р. по 28 червня 1913 р

Таким чином, підприємницький період в історії російського туризму характеризувався, з одного боку, пізнавально-екскурсійною спрямованістю, а з іншого становленням і розвитком різних видів спортивного туризму. Туризм як сфера обслуговування та галузь економіки тільки починав формуватися і носив в основному або елітний характер, або просвітницько-пропагандистський. Головною метою туризму було просвітництво широких мас російського населення за допомогою екскурсій і подорожей. Поряд з цим формується база для елітного відпочинку й оздоровлення, а також ринок елітного виїзного туризму. Цей період охоплює і 1922 1928 рр.., коли в Радянській Росії була введена нова економічна політика - НЕП. В цей час створюються організації комерційного характеру, пропонують для платоспроможного населення Москви, Петербурга та інших великих міст Росії подорожі й екскурсії пізнавальної спрямованості, а також відпочинок в Криму і на Кавказі. У 1925-1928 рр. функціонувало державне акціонерне товариство «Радянський турист» (ГАО «Совтур»), яке організовувало далекі поїздки на поїздах і теплоходах по путівках

Короткий період підприємництва характеризувався створенням дрібних і середніх комерційних підприємств туристської спрямованості. Туристський продукт носив в основному екскурсійно-пізнавальний і рекреаційний характер. Відмінними рисами підприємницького періоду в розвитку російського туризму можна вважати початок формування ринку туристських послуг і елітність їхнього споживання.

Підприємницький період характеризується наступними тенденціями:

- створюється туристська інфраструктура: ресторани, готелі, транспортна мережа;
- формується туристський ринок, у якому простежуються два основних сегменти: елітний туризм для заможних верств і екскурсійний (рекреаційний) туризм для інтелігенції;
- з'являються численні туристичні фірми, бюро, компанії, клуби, товариства.

3.3. Організаційно-централізований період (1930-1970 рр..)

У 1928 р. Російське товариство туристів було реорганізовано в Товариство пролетарського туризму, а в 1930 р. було створено Всесоюзне добровільне товариство пролетарського туризму та екскурсій (ОПТЭ). До нього увійшли всі організації з туризму, які об'єднали в своїх рядах близько 75 тис. чол. Таким чином була встановлена державна монополія у російському туризмі. Товариство мало чітку організаційну структуру, до складу якої входили осередки, створені на промислових підприємствах, у навчальних організаціях, колгоспах. У всіх республіках працювали філії товариства. У Червоній Армії туризм використовувався як засіб виховання патріотизму і як військово-спортивної підготовки. Особливе поширення одержав пішохідний і лижний туризм. Для військовослужбовців також організовувалися поїздки пізнавального характеру по місцях громадянської війни, в Крим, на Кавказ, в Москву і Ленінград

У 1929 р. ґрунтується Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» (ВАО «Інтурист»), що було пов'язано з початком розвитку іноземного туризму й упорядкуванням прийому закордонних гостей. В 1931 р. для розміщення іноземних туристів було створено Всесоюзне акціонерне товариство «Готель» (ВАО «Готель»), У віданні товариства перебували 17 готелів в різних містах країни. До 1941 р. було прийнято близько 100 тис. іноземних туристів

До початку 30-х років екскурсійний і спортивний туризм стає масовим явищем, в ньому беруть участь близько ^00 тис. громадян. У той же час у туристському русі виникає ряд проблем, обумовлених слабкою матеріально-технічною базою і браком кваліфікованих фахівців. Для нагального вирішення проблем при ВЦРПС замість ліквідованого в 1936 р. Товариства пролетарського туризму і екскурсій створюється Центральне туристсько-екскурсійне управління (ТЕУ ВЦРПС), у віданні якого перебували матеріальна база та туристсько-екскурсійне обслуговування населення

Розвитком масового самодіяльного і спортивного туризму займався Вища рада фізичної культури, при якому була сформована Всесоюзна секція туризму. У 1939 р. створюються добровільні альпіністські організації військово-суперечка-гивной спрямованості, з яких у роки Великої Вітчизняної війни формувалися спеціальні загони. У 1940 р. вводяться туристські звання за особливі заслуги туристи нагороджений значком «Турист СРСР»

До 1939 р. в СРСР була створена курортна індустрія, яка мала 1828 санаторіями і 1270 будинками відпочинку. В період Великої Вітчизняної війни діяльність ТЕУ ВЦРПС було припинено і відновлено тільки у 1945 р. До 1956 р. число туристських баз досягла 109, всього було обслуговано 179,3 тис. туристів та 2,4 млн. екскурсантів, реалізовано послуг на 17,8 млн руб. У наступні роки число туристських баз збільшилася до 222. У повоєнні роки отримав широке розповсюдження спортивний, самодіяльний, сімейний і дитячий туризм. У 1950-60-х роках проводилися всесоюзні дитячі експедиції зі спортивного туризму. Починаючи з 1960-х рр. набуває поширення туристсько-екскурсійний відпочинок у вихідні і святкові дні, організовуються залізничні подорожі. Усі види туристської діяльності в країні розвивалися за підтримки держави і профспілок. З метою розвитку міжнародного молодіжного туризму в червні 1958 р. створюється Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник». Бюро займалося питаннями обміну молодіжними групами СРСР з іншими країнами. Проте в період 1960-70-х рр. в закордонні поїздки виїжджали лише 0,4 % громадян СРСР

У 1960 р. створюється Центральний рада з управління курортами і туризму ВЦРПС, в 1969 р. - Центральна рада з туризму та екскурсіях ВЦРПС. Обидва ради керували республіканськими, крайовими і обласними радами.

Основні риси організаційно-централізованого періоду:

- розвиток соціального туризму;
- створення матеріальної бази для рекреаційного туризму (будинки відпочинку, санаторії, піонерські табори);
- розвиток сімейного, самодіяльного і спортивного туризму;
- лімітування зовнішнього (виїзного) туризму.

3.4. Адміністративно-нормативний період (1970-1990 рр..)

Розвиток туризму в цей період відбувалося у відповідності з планами, виконання яких було обов'язковим. Плани розроблялися на тривалі терміни (5-Ю років) і затверджувалися вищими органами по туризму. Нормативні показники планів, які бралися за основу при розвитку туристської індустрії і обслуговування, підлягали суворому контролю

Даний період характеризується подальшим розвитком соціального туризму. Туризм використовується також як засіб виховного впливу на молоде покоління. Так, наприклад, в 1970-х роках проводилися всесоюзні походи та експедиції школярів і молоді. Цілями таких масових туристських заходів було виховання патріотизму і экскур-сионно-краєзнавча робота, спортивне тренування і загартування. Важливу роль у розвитку дитячого та шкільного туризму в 1970-80-х рр. грали Центральна дитяча туристсько-екскурсії-інноваційна станція і Управління далеких подорожей Міністерства освіти СРСР

У період 1980-х і до 1992 р. зростає матеріально-технічна база лікувально-оздоровчого туризму, з'явилися нові готельні комплекси у великих містах країни, набувають поширення нові види обслуговування - сімейний відпочинок і курсовочное лікування. При курсовочном лікуванні відпочиваючі проживали в квартирах і будинках приватного сектора, а курс лікування й оздоровлення отримували в санаторії. Було добре розвинене туристичне обслуговування, що здійснюється мережею екскурсійних бюро (по країні їх діяло понад 900), і рекреаційне - на базі санаторіїв і будинків відпочинку. У 1985 р. туристські організації надали обслуговування 38 млн чоловік, екскурсійні - 210 млн. Найбільш високі темпи щорічного зростання іноземного туризму в СРСР (10 % при середньосвітовому показнику - 5-6 %) припадають на період 1976-80 рр ..

Основні риси адміністративно-нормативного періоду:

- розвиток туризму в умовах жорсткого нормування і планування;
- розширення географії туризму (Сибір, Далекий Схід);
- концентрація рекреаційного обслуговування в сприятливих територіально-кліматичних зонах;
- поширення нових форм обслуговування (сімейний відпочинок, курсовочное лікування);
- формування найбільшою і найдешевшої в світі бази соціального і самодіяльного туризму;
- створення наукової основи вивчення туризму;
- зростання показників іноземного туризму.

3.5. Перехідний період (з 1990 р.)

Цей період розвитку російського туризму характеризується переходом від адміністративного регулювання туризму до економічного стимулювання, що ґрунтується на нових російських законах, що стосуються як підприємництва і ринку в цілому, так і пов'язаних з туристичною діяльністю зокрема.

Для перехідного періоду характерні такі тенденції:

- перехід від монопольного господарства до багатоукладному (туристські підприємства стають власністю різних власників);
- формування туристського ринку на основі нових законів;
- використання туристських ресурсів в умовах ринку на основі нових економічних і правових відносин;
- зміна характеру попиту в зв'язку з появою нових видів туристських послуг (виїзні шоп-тури - поїздки з метою оптових закупівель, розважальні, пригодницькі тури, вивчення мови тощо);
незатребуваність матеріальної бази туризму (готелі, пансіонати, будинки відпочинку);
виникнення великого числа малих і середніх туристських підприємств;
зростання середніх показників виїзного туризму, особливо з метою шопінгу

У 2000 р. розвиток туризму в РФ характеризувався наступними напрямками:

подальший розвиток туристського ринку;
вдосконалення відповідної законодавчої бази;
освоєння нових технологій в готельному бізнесі;
розробка нових видів туристського продукту;
використання комп'ютерних систем бронювання і резервування;
розвиток освітньої і наукової бази туризму;
створення російських туристських товариств;
поява монопольних структур на російському туристському ринку;
спільне ведення бізнесу з іноземними фірмами;
активізація просування туристського продукту на ринку.