<<< назад | зміст | вперед >>>

Фединець Н.І., Миронов Ю.Б., Гонська М.Р. Соціологія ринку

Тема 2. Держава в соціальному ринковому господарстві

Ключові поняття: економіка, державне регулювання економіки, бюджетно-податкова (фіскальна) політика, грошово-кредитна (монетарна) політика, ліцензії, квоти, санкції, стандарти, державне ціноутворення, державне планування, державне замовлення.

У будь-якому суспільстві держава виконує важливі функції, впливаючи на різні сфери суспільного життя. Це стосується й економіки. Але можливості впливу на економіку мають обмежений характер – існує мінімально необхідна і максимально допустима межа державного втручання.

Історичний досвід світової економіки підтверджує, що держава в усі часи тією чи іншою мірою була вимушена втручатися в економічні процеси. Але ступінь цього втручання на окремих етапах розвитку товарного виробництва був неоднаковим. Тобто у всіх економічних системах держава регулює економіку.

Історичний досвід свідчить, що спочатку таке втручання було зумовлене самим існуванням держави та необхідністю вилучення значної частини суспільного продукту для покриття загальнодержавних витрат, пов’язаних з утриманням апарату чиновників державної влади, армії, поліції тощо. Таке вилучення та перерозподіл вимагали від держави створення відповідного законодавства, яке охороняло б державні інтереси і визначало б обов’язки всіх членів суспільства стосовно держави. Втручання держави в економіку виключно з “утриманських” інтересів обмежувало її економічні функції, перетворювало в пасивного наглядача за економічним розвитком країни. І це є не історичною випадковістю, а навпаки, закономірністю. Вона відображає найсуттєвішу рису товарного виробництва, в якому не держава, а ринковий механізм є головним регулятором економіки.

Ринковий механізм регулює найважливіші параметри економічного розвитку. По-перше, він об’єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво вимогам задоволення суспільних потреб через платоспроможний попит. По-друге, він стимулює розробку та впровадження у виробництво науково-технічних досягнень, зменшення витрат, підвищення якості товарів, постійне розширення їх асортименту, що в кінцевому підсумку забезпечує підвищення продуктивності суспільної праці. По-третє, він виконує велику селективну функцію серед товаровиробників, завдяки чому із товарного виробництва вибувають ті господарські суб’єкти, результати діяльності яких не відповідають сучасним вимогам.

Проте регулюючий потенціал ринкового механізму реалізується повною мірою лише за ідеальних умов, які відповідають ринку вільної конкуренції.

Сучасне товарне виробництво таких умов не має, його циклічний характер, високий рівень монополізації та інтернаціоналізації, великі соціальні та екологічні вимоги до його результатів суттєво обмежують регулюючий потенціал ринкового механізму.

Ринковий механізм не має надійного внутрішнього імунітету, який здатний протистояти таким негативним явищам макроекономічного рівня, як затяжний спад виробництва, довгостроковості інфляції, надмірний рівень безробіття.

Ринкова система може реагувати лише на ті суспільні потреби, які виявляються через платоспроможний попит. Тому ринок не має механізму, який здатний забезпечувати задоволення загальнодержавних, тобто колективних, потреб, пов’язаних з утриманям апарату державного управління, армії, поліції, науки, культури, освіти та ін.

Взаємодія людей через ринковий механізм спричиняє деякі негативні побічні ефекти, зовнішні стосовно ринку. До них належать поляризація людей залежно від рівня доходів, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення екологічних умов життя людей, недопустимі відхилення від стандартів якості споживчих товарів тощо. Ринковий механізм у багатьох випадках не має власних засобів, здатних усувати чи мінімізувати ці ефекти.

Перелічені обмеження ринкового механізму можуть бути компенсовані лише за допомогою спеціального державного механізму. Вперше найбільш глибоко обґрунтував необхідність державного впливу на економіку англійський економіст Джон М. Кейнс. У 1936 р. він опублікував працю “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”, де чітко окреслив коло специфічних макроекономічних проблем, запропонував принципи методології та методики їхнього аналізу, сформулював завдання економічної політики держави.

Економіка – це сфера людської діяльності, пов’язана із виробництвом, обміном, розподілом та споживанням товарів і послуг.

Держава втручається в економічні процеси тому, що ринкова економіка не є досконалою моделлю. За умов наявності у сучасній економічній системі різноманітних ринків (товарних, робочої сили, капіталів, цінних паперів), які розвиваються як за спільними для всієї системи законами, так і за законами, властивими лише кожному з цих ринків, для встановлення рівноваги розвитку національного ринку найважливіші важелі та механізми регулювання повинні бути в руках держави.

Неспроможність ринкового саморегулювання полягає також у неминучості екологічної кризи. Ринок не має механізму стимулювання підприємців до зберігання природи.

Ринок не може забезпечити справедливий розподіл, соціальну захищеність людей, рівномірний розвиток регіонів, забезпечення народного господарства необхідною кількістю грошей. Ринковий механізм не спроможний подолати монополізм, монополістичні тенденції в економіці, наростання інфляції, кризи.

З огляду на це, державне регулювання будь-якої економічної системи є вкрай необхідним.

ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Об’єкти державного регулювання економіки	- економічна система держави; - економічні підсистеми (економіка регіонів, народногосподарських комплексів, галузей; сектори еко­номіки; стадії відтворення); - соціально-економічні процеси (економічні цикли, демографія, зайнятість, інфляція, науково-технічний прогрес, екологія, кон’юнктура і т. д.); - відносини (кре­дитні, фінансові, зовнішньоекономічні тощо); - ринки (товарів, послуг, інвестицій, цінних паперів, валюти, фондів, капіталів і т. д.).
Суб’єкти державного регулювання економіки	Первинним суб’єктом державного регулювання є громадянин, який висловлює й захищає свої інтереси як виборець за допо­могою механізму голосування. Але виборці безпосередньо обирають лише склад органів державної влади. Тому суб’єктом державного регулювання економіки стає держава в особі державних органів: - президента; - парламенту; - уряду; - місцевих адміністрацій.

Сутність держави розкривається її функціями, які реалізуються у взаємодії із суспільством. Усі функції держави тісно взаємопов’язані, однак її економічна функція є найважливішою, тому що вона забезпечує реалізацію інших суспільних функцій.

Економічна роль держави здійснюється в таких широких масштабах, що практично неможливо скласти вичерпний перелік її економічних функцій.

В умовах регульованої ринкової економіки держава реалізує певні економічні функції.

По-перше, вона формує правові засади функціонування економіки: визначає правовий статус окремих форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між виробниками та покупцями товарів, регламентує здійснення окремими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності, визначає обов’язки підприємств перед державою, ґрунтуючись на економічному законодавстві, виконує роль арбітра у сфері господарських відносин.

По-друге, держава повинна створювати умови для ефективного розвитку господарської діяльності всіх підприємців. З цією метою вона розробляє і контролює “правила гри” всіх бізнесменів на ринку, здійснює захист конкуренції, створює спеціальні регулюючі органи для спостереження за виконанням антимонопольних законів, забезпечує людей суспільними товарами, реагує на можливість виникнення негативних екстерналій, бере участь у вирішенні проблем неповноти ринків, формує інформаційну інфраструктуру ринку, здійснює стабілізаційну політику.

По-третє, держава повинна забезпечувати стабілізацію економічного розвитку, врівноважувати ділову активность, гальмувати інфляцію і безробіття. При кризовому спаді вона збільшує виплати по безробіттю, розширює можливості одержання підприємницького кредиту, зменшує норму процента. І навпаки, в період господарського піднесення скорочуються виплати по безробіттю, зменшується обсяг державного кредиту, підвищується норма процента.

По-четверте, державною функцією є регулювання соціальних відносин: встановлення розміру мінімальної заробітної плати, контроль над страхуванням робітників, перерозподіл доходів на користь малозабезпечених, проведення заходів екологічної безпеки населення.

Разом з тим, реалізація державою її функцій призводить до низки недоліків у соціально-економічній політиці.

ВАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Обмеженість інформації	Там, де не вистачає об’єктивних даних, що унеможливлює прогнозування результатів з достатньою достовірністю, слід, як правило, утримуватися від надмірного державного втручання в економіку.
Нездатність держави повністю контролювати реакцію контрагентів на її дії	Втручання держави в економіку може спричиняти негативні побічні наслідки (екстерналії).
Недосконалість політичного процесу	Під впливом виборців, груп спеціальних інтересів (лобі), політичних маніпуляцій і т. п. державні органи здатні застосовувати неадекватні методи регулювання і проводити неефективну політику.
Обмеженість контролю над державним апаратом	Особливості становища й поведінки бюрократії здатні посилювати неефективність функціонування економіки, зокрема призводити до надмірного зростання управлінського апарату та невиправданого збільшення бюджетних витрат.

В умовах ринкової економіки недопустиме директивне планування, адміністративний контроль за цінами. В ринковій економіці планування має індикативний характер (рекомендуючий). Держава повинна застосовувати перш за все економічні методи регулювання економіки.

Методи державного регулювання економіки – це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики.

МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Економічні методи
Бюджетно-податкова (фіскальна) політика	– це сукупність заходів держави щодо регулювання доходів та державних витрат. Ці заходи не змінюють кількості грошей в обігу, а лише перерозподіляють їх.
Грошово-кредитна (монетарна) політика	– це сукупність заходів держави щодо регулювання пропозиції грошей та рівня процентної ставки.
Зовнішньо-торговельна політика	включає регулювання валютних курсів, ліцензування, надання пільг чи квот.
Адміністративні методи
Ліцензії	– це спеціальні дозволи, які видаються суб'єктам підприємницької діяльності на здійснення окремих її видів. Ліцензування спрямоване на захист економічних інтересів країни, суспільства та його членів як споживачів товарів та послуг. Складовим елементом ліцензування є перелік видів підприємницької діяльності, що мають дозвільний (ліцензійний) статус.
Квоти	визначають частку суб’єктів ринку у виробництві, споживанні, експорті, імпорті і т. п. товарів та послуг. Квотування здійснюється з метою створення конкурентного середовища, захисту вітчизняного ринку, стабілізації цін на внутрішньому ринку.
Санкції	– це заходи держави, спрямовані на покарання суб’єктів ринку, які не виконують установлених правил діяльності. У порядку економічних санкцій держава може вимагати сплати неустойки, штрафів, пені за невиконання суб’єктами ринку певних зобов’язань, а також вилучати на користь державного або місцевих бюджетів виручку від незаконної діяльності.
Норми	за допомогою норм і нормативів здійснюються планово-економічні розрахунки, регулювання у сферах виробництва, праці, соціального захисту населення, охорони навколишнього природного середовища.
Стандарти	– це єдині норми за типами, марками, параметрами, розмірами і якістю виробів, а також за величинами вимірювань, методами випробування та контролю, правилами пакування, маркування та зберігання продукції, технології виробництва. Об’єктами стандартизації є конкретна продукція, норми та нормативи, вимоги, методи, терміни, позначення і т. ін., які мають перспективу багаторазового використання і застосовуються в різних галузях господарства, а також у міжнародних економічних відносинах.
Державне замовлення	державні замовлення на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) є обов’язковими.
Державне ціноутворення	держава здійснює адміністративний вплив через встановлення фіксованих цін на найважливіші товари та послуги, застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення, запровадження механізму декларування зміни цін, заморожування цін на певний термін.
Пропагандистські методи
Це звернення держави до гідності, честі й совісті людини (підприємця, найманого робітника, державного службовця тощо). Вони включають заходи виховання, роз’яснення, морального заохочення. Суть цих методів полягає в тому, щоб формувати й підтримувати в людей певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави.

Державне регулювання економіки повинно здійснюватися відповідно до ряду принципів:

- наукової обґрунтованості – врахування вимог об’єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального життя суспільства, національних особливостей;
- погодження інтересів – державне регулювання економіки має бути механізмом погодження інтересів різних суб’єктів економіки: загальнодержавних, регіональних, групових (підприємців, робітників, споживачів, виробників тощо);
- системності – обумовлені функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні й елементи. Тому державне регулювання економіки, охоплюючи різні об’єкти, має виходити із системних засад у вирішенні економічних, соціальних, зовнішньоекономічних, науково-технічних, культурних, екологічних та інших проблем;
- цілеспрямованості – державне регулювання має спрямовуватися на досягнення конкретних цілей;
- пріоритетності – виокремлення основних соціально-економічних проблем розвитку країни, на вирішенні яких державі належить зосередити свої зусилля (через обмеженість наявних державних ресурсів – фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних і т. ін.);
- комплексності – необхідність використання державою всього арсеналу засобів та інструментів, що є в її розпорядженні (правових, економічних, адміністративних, прямих, непрямих, неформальних тощо);
- адаптації – державне регулювання має ґрунтуватися на безперервному аналізі результатів оперативної оцінки й коригуванні впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх чи зовнішніх умов розвитку країни;
- мінімальної достатності – держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок; функції державного управління мають певним чином розподілятися – на вищих його рівнях належить вирішувати ті проблеми, які не можуть бути з’ясовані на нижчих;
- ефективності – організаційно-правове забезпечення державного регулювання економіки – управління економікою зобов’язані здійснювати спеціальні органи державної влади й управління з чітко визначеними правами, компетенцією та обов’язками;
- економіко-організаційне забезпечення державного регулювання економіки – держава повинна використовувати важелі (форми, методи, інструменти), адекватні цілям і ситуаціям, що склалися;
- порівнянність витрат (на утримання державного управлінського апарату) та результатів державного втручання в економіку.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає необхідність державного регулювання економіки?
2. Що є об’єктами державного регулювання економіки?
3. Назвіть суб’єктів державного регулювання економіки.
4. Які функції повинна виконувати держава в умовах ринку?
5. Назвіть вади державного регулювання економіки.
6. У чому призначення економічних методів державного регулювання економіки?
7. Назвіть інструменти фіскальної політики.
8. Назвіть інструменти грошово-кредитної політики?
9. У чому призначення адміністративних методів державного регулювання економіки?
10. У чому суть пропагандистських методів державного регулювання економіки?

План семінарського заняття

1. Суть та необхідність державного регулювання економіки.
2. Функції держави в ринковій економіці.
3. Методи державного регулювання економіки.

Теми рефератів

1. Особливості державного регулювання економіки в Україні.
2. Банківська система України.
3. Податкова політика в Україні.

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1

Існують різні підходи до класифікації сучасних економічних систем. За професором Б. Гаврилишиним є 5 типів систем.

1. Ознайомтеся з табл. 1 й визначте у ній основні ознаки різних типів систем за відповідними колонками.

Таблиця 1