<<< назад | зміст | вперед >>>

Фединець Н.І., Миронов Ю.Б., Гонська М.Р. Соціологія ринку

Тема 1. Соціологія ринку як складова загальної соціології

Ключові поняття: ринок, ринкова інфраструктура, торговий дім, торгово-промислова палата, біржа, ярмарок, соціологія ринку, соціологічне ринкове дослідження.

Соціологія – це наука про суспільство, його економічні, політичні, духовні закономірності розвитку, про відносини окремих суспільних спільнот та інститутів.

Термін “соціологія” ввів у застосування французький вчений Огюст Конт (1798-1857), який ототожнив соціологію з суспільствознавством в цілому. Пізніше Еміль Дюркгейм дав вужче трактування, пов’язавши соціологію з вивченням соціологічних явищ і соціологічних відносин.

Із середини 19-го століття почався бурхливий розвиток соціології (Г. Спенсер, М. Вебер, Г. Зімель, Ф. Теніс). Великий внесок у соціологію зробили російські вчені (П. Лавров, М. Данилевський, М. Ковалевський, П. Сорокін). Соціологія ставала ключовою наукою, що пояснює закономірність розвитку суспільства. При цьому спостерігається бурхливий розвиток соціології на Заході (в США нині кілька сотень соціологічних інститутів і центрів) і практично повна відсутність прикладної соціології в колишньому СРСР.

У нашій країні соціологія починає свій розвиток у роки перебудови.

На “перехресті” наук соціології та економіки у тій частині, яка розглядає підприємницьку діяльність, ринок та ринкові відносини загалом виникла соціологія ринку.

Соціологія ринку – це галузь соціологічного знання, яка вивчає ринкову економіку як соціальний інститут, закономірності його розвитку та функціонування, ринкові механізми влади та їх вплив у суспільстві, соціальний розвиток суспільства в умовах ринкової економіки.

Об’єктом соціології ринку є соціальні процеси ринкової економіки. Предметом соціології ринку є дослідження відносно самостійних, специфічних підсистем суспільного цілого і соціальні механізми регулювання ринкових відносин, особливості поведінки соціальних суб’єктів в умовах ринку.

Предметом соціології ринку є дослідження відносно самостійних, специфічних підсистем суспільного цілого і соціальні механізми регулювання ринкових відносин, особливості поведінки соціальних суб’єктів в умовах ринку.

Ринок з точки зору соціології ринку – один із елементів суспільства, який тісно пов’язаний з його соціальною структурою і соціальними процесами. Відповідно соціологія ринку досліджує економічне життя, розвиток ринкової економіки як соціальний процес, що викликаний активністю соціальних спільнот. Особливий інтерес виявляє вона до взаємодії економічної та соціальної сфер, до взаємовпливу та взаємозбагачення економічних і соціальних процесів. Соціологія ринку зосереджується не на відокремлених явищах, тенденціях в економічному та соціальному бутті та навіть не на їх взаємозв’язку, а на механізмах, що формують і регулюють ці взаємозв’язки. Не менше цікавить її вплив соціальних механізмів на перебіг та особливості економічних процесів.

ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ РИНКУ
- людина - соціальна група - господарські організації - соціально-економічні інститути - соціально-економічні відносини - поведінка - діяльність - свідомість - економічна культура	- соціально-економічна структура - соціально-економічний статус - рівень життя - якість життя - потреби - мотиви - цінності - соціальні норми

Структура основних категорій соціології економіки має багаторівневу ієрархію і складається з трьох рівнів.

Перший рівень утворюють категорії – “економічна” і “соціальна” сфера. Вони відображають зміст процесів, що відбуваються “на стику” економіки і суспільства в цілому.

До другого рівня належать категорії “соціальний механізм розвитку економіки” та “соціальні механізми регулювання окремих соціально-економічних процесів”.

Третій рівень об’єднує категорії, які конкретизують зміст соціальних механізмів, – “економічна свідомість”, “економічне мислення”, “економічна культура”, “соціально-економічні стереотипи”, “економічні інтереси”, “економічна діяльність” і “економічна поведінка” та ін.

Система категорій утворює методологічну основу дослідження соціально-економічних процесів, визначення найбільш стійких взаємозв’язків між ними, виявлення закономірностей їх перебігу. До основних соціально-економічних законів належать закони розподілу праці, зміни праці, конкуренції.

Закон розподілу праці. Цей закон визначає динаміку розподілу праці на її різновиди і одночасно розподілу суспільства на соціальні групи, зайняті зазначеними видами праці, та співвідношення між групами залежно від їх соціального статусу та престижу праці.

Закон зміни праці. Цей закон відображає об’єктивний і суттєвий зв’язок між змінами в технічному базисі виробництва та функціями робітників і суспільними комбінаціями процесу праці.

Закон конкуренції. Цей закон відображає джерело саморозвитку виробництва – безперервне виникнення та вирішення суперечності між необхідністю максимальної самореалізації людини для свого блага та супротивом цьому прояву з боку інших людей (конкурентів), соціального середовища в цілому. Це змушує людину (виробника, бізнесмена) безперервно покращувати якість, збільшувати кількість та зменшувати вартість товарів і послуг для підвищення своєї конкурентоздатності.

Як і будь-яка соціологічна наука, соціологія ринку визначає методи дослідження, опираючись при цьому як на загальносоціологічні методи, так і на методи прикладного соціологічного аналізу.

Загальносоціологічні методи мають деяку специфіку, зумовлену особливостями економіки як специфічної сфери суспільного життя.

Методи прикладного соціологічного аналізу відображають методологію економічної соціології як міждисциплінарної науки на стику економіки і соціології.

Проблемний (діагностичний) метод. Велику роль у соціальній інженерії в сфері економіки відіграє так зване проблемне бачення реальності. Для цього, насамперед, необхідно визнати самому і довести іншим, що певне явище є проблемою.

Технологічний метод. У практиці організації та управління часто виникає необхідність визначити можливість і конкретні шляхи впливу на людину чи групу людей, тобто мається на увазі, що певні завдання, плани, програми можуть виконуватися лише за умови, що люди поводитимуться так, а не інакше. Шляхи впливу на людину чи групу людей у такому випадку – це і є технологія плану, завдання, програми.

Структурний метод. Суть методу полягає у виокремленні соціальних груп, тобто соціальних категорій і типів, значущих у певному співвідношенні.

Інституціональний метод. Суть методу полягає в аналізі впливу соціально-економічних інститутів на економічну поведінку людей та корекції взаємодії інститутів та суб’єктів соціально-економічної діяльності, і, як відомо, не існує такого соціально-економічного інституту, який був би абсолютним, однаково визнавався всіма і слугував інтересу всіх.

Генетичний метод. Будь-який об’єкт необхідно розглядати у його розвитку. І окремій людині, і колективу властиво змінюватися в процесі життєдіяльності.

Оціночний метод. Оцінка якостей людини природна і розповсюджена на всіх рівнях і у всіх сферах соціально-економічного життя, відіграє вона важливу роль і в організації та управлінні.

Соціологічне ринкове дослідження – це процес збору, обробки та аналізу соціологічної інформації.

МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ
опитування	є найпоширенішим методом і використовується у 90% випадків. Основними формами опитування є анкетування та інтерв’ю.
спостереження	метод збору первинної інформації шляхом вивчення явищ, ситуацій чи дій групи осіб, явищ та ситуацій, причому спостереження часто проводиться без їх відома.
експеримент	маніпулювання різними факторами з метою виявлення їх впливу на об’єкти дослідження. Експерименти поділяють на дві групи: лабораторні та польові.
імітаційне моделювання	полягає у побудові моделей (часто за допомогою комп’ютерів), які характеризують діяльність суб’єктів ринку.

Соціологічні дослідження спрямованні на вивчення ринку як соціального інституту, соціальних механізмів регулювання ринкових відносин, особливостей поведінки соціальних суб’єктів ринку.

Основні функції соціологічного дослідження:

– пізнавальна – сприяє отриманню нових знань про функціонування і розвиток суспільства та його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини в них, дає змогу сформувати уявлення про реальне життя соціуму, спрогнозувати його розвиток;
– методологічна – забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв’язку соціології з іншими науками про людину і суспільство, що зумовлює нові підходи у вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних наукових напрямів;
– практична – полягає у виробленні практичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефективного соціального контролю за соціальними процесами;
– інформаційна – сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану і тенденцій розвитку явищ та процесів суспільного життя, функціонування соціальних спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мотивів, реальної та вербальної поведінки, громадської думки, що формує інформаційну базу пізнання соціальної реальності;
– управлінська – забезпечує соціальне управління на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв’язок між суб’єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об’єктами (населенням, окремими соціальними групами, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень.

Ринок – це система взаємовідносин між продавцями та покупцями з приводу купівлі-продажу товарів і послуг та механізм забезпечення цього процесу згідно із законами товарного виробництва

КЛАСИФІКАЦІЇ РИНКІВ
за регіональною ознакою	- місцевий ринок
	- регіональний ринок
	- національний ринок
	- світовий ринок
у залежності від об’єкта купівлі-продажу	- ринок товарів та послуг
	- фінансовий ринок, який включає грошовий і валютний ринки
	- ринок праці (або ринок робочої сили)
	- ринок інформації
у залежності від характеру господарювання	- ринок вільної конкуренції (на ринку присутня велика кількість продавців та покупців, торгівля ведеться стандартизованим товаром)
	- ринок монополістичної конкуренції (на ринку присутня велика кількість продавців та покупців, але товари відрізняються своїми властивостями, упакуванням, великий вплив на попит має реклама)
	- олігополія (ринок, на якому домінують декілька потужних продавців)
	- монополія (ринок, на якому пропозицію формує лише один продавець)

Виділяють характерні ознаки сучасного ринку:

1. Сучасний ринок є ринком покупців. Це такий стан ринку, при якому пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритет покупців відносно продавців. У такій ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише тоді, коли він поставить на ринок продукцію високої якості за доступними цінами. Тому ринок покупців є стимулом для постійного відтворення ділових, а не спекулятивних відносин. Тобто він примушує підприємців шукати джерела своїх прибутків у сфері виробництва, а не у сфері купівлі-продажу.
2. Конкурентний характер ринку. Це означає, що в системі підприємництва кожний суб’єкт виступає як конкуруюча сторона відносно до всіх інших суб’єктів. Неминучість конкуренції між підприємцями на сучасному ринку спричиняється пріоритетом покупців над продавцями. Намагаючись задовольнити запити покупців, підприємці можуть реалізувати власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво за увагу споживачів. Зовсім інша ситуація на ринку продавців. Тут конкурують між собою покупці за увагу продавців. Конкуренція охоплює також відносини між підприємцями і споживачами. Це конкуренція за ціни, якість товарів.
3. Стабілізація відносин між суб’єктами на основі інтеграції. Сучасний ринок – це арена суперництва підприємців та інших суб’єктів економіки (покупців), кожному з яких повинен бути гарантований його суверенітет і збереження його конкурентної потенції. Тобто ринок функціонує ефективно лише тоді, коли суб’єкти ділових відносин, зберігаючи взаємне суперництво, в той же час зберігають і взаємну зацікавленість у протидії монополізації. Це складні процеси і, як показує історичний досвід, тенденція до монополізації економіки все ж таки перемагає. Тому функцію координації суб’єктів ринкових відносин повинна виконувати держава, здійснюючи антимонопольну політику.

Суб’єктами ринкових відносин є продавці та покупці, які протистоять один одному в торговельних закладах або на базарі. Суб’єктами ринку є держава, організації, установи, громадяни.

Об’єктами ринку є трудові ресурси, матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання), інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї), цінні папери (акції, облігації), валюта, позичкові капітали, золото.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю “ринок”.
2. Які функції виконує сучасний ринок?
3. Які Вам відомі класифікації ринків?
4. Дайте визначення поняттю “інфраструктура ринку”.
5. Перелічіть елементи ринкової інфраструктури.
6. Що вивчає соціологія ринку?
7. Назвіть основні категорії соціології ринку.
8. Назвіть етапи соціологічного ринкового дослідження.
9. Що означає термін “гіпотеза”?
10. Перелічіть етапи соціологічного ринкового дослідження.

План семінарського заняття

1. Суть, функції та класифікації ринку. Ринкова інфраструктура.
2. Соціологія ринку та її місце в загальній соціологічній науці.
3. Категорії та закони соціології ринку.
4. Методологія соціологічного ринкового дослідження.

Теми рефератів

1. Особливості ринкової економіки в Україні.
2. Інтернет як важливий елемент сучасної ринкової інфраструктури.
3. Методи прикладного соціологічного аналізу у вивченні соціальних суб’єктів ринку.

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1

1. Ознайомтеся з табл. 1 для збирання та аналізу соціологічної інформації.
2. Випишіть із поданого переліку п’ять найбільш змістовних запитань.
3. Відповідайте “так” або “ні” на поставлені питання.
4. Складіть науковий звіт на 1 сторінку за пропонованою схемою щодо процесу збирання та аналізу соціологічної інформації.

Таблиця 1