<<< назад | зміст | вперед >>>

Соболєва Е.А., Соболєв І.І. Фінансово-економічний аналіз діяльності турфірми

Глава 2. Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості турфірми

2.3. Платоспроможність і фінансовий стан

В попередньому параграфі було розглянуто ряд коефіцієнтів, що відображають структурні співвідношення окремих компонент активів і пасивів підприємства і характеризують рівень його платоспроможності. Проте платоспроможність можна виразити і через оцінку фінансового стану підприємства. Подібний підхід викладається в ряді робіт. За цією методикою фінансовий стан підприємства визначається його можливістю формувати запаси і покривати витрати за рахунок ряду джерел фінансових коштів. Вибір запасів і витрат в якості першочергового спрямування фінансування при оцінці фінансових можливостей підприємства зумовлено їх важливістю забезпечення його нормальної поточної діяльності.

В якості можливих джерел фінансування запасів і витрат розглядаються власні оборотні кошти (СОС) і нормальні джерела формування запасів і витрат (НИФЗЗ).

Власні оборотні кошти являють собою різниця поточних активів і пасивів (різниця підсумків розділів II і IV балансу). Власні оборотні кошти показують, яка частина запасів, виплаченого за придбані цінності ПДВ, витрат на виробництво відпущеної в кредит продукції (робіт/послуг) та інших елементів оборотних коштів може бути покрита за рахунок власних, тобто утворених як фінансовий результат діяльності, коштів.

Нормальні джерела формування запасів і витрат включають власні оборотні кошти, короткострокові пасиви (кредити банків та інші позики з терміном погашення до одного року) і заборгованість кредиторам з оплати продукції (робіт, послуг). Остання компонента складається з величини кредиторської заборгованості постачальникам і підрядчикам, заборгованості, оформленої векселями, та обсягу надійшли авансових платежів від покупців і замовників.

Як можна помітити, самим обмеженим джерелом формування запасів і витрат є власні оборотні кошти. У Росії після лібералізації цін в умовах обмежених можливостей залучення кредитних ресурсів проблема формування власних оборотних коштів стоїть дуже гостро, а сам факт їх наявності у достатніх розмірах може свідчити про успішну діяльність підприємства.

Кожен з перерахованих вище показників порівнюється з обсягом коштів, необхідних для формування запасів і покриття витрат (33), тобто послідовно знаходиться різниця СОС - 33 і НИФЗЗ - 33. В залежності від можливості покриття необхідних для формування запасів і витрат витрат за рахунок того або іншого джерела вводиться кілька типів фінансового стану.

Абсолютна платоспроможність підприємства буває тоді, коли всі перераховані вище різниці мають позитивне значення, тобто витрати на формування запасів і витрат можуть бути повністю покриті за рахунок власних оборотних коштів.

Нормальний рівень платоспроможності характеризується співвідношеннями СОС - 33 < 0 і НИФЗЗ - СС > 0. Це найбільш часто зустрічається ситуація, коли власних оборотних коштів, короткострокових кредитів і позик і можливостей отримання авансів і товарів в кредит достатньо для формування запасів і витрат.

Нестійкий фінансовий стан зумовлює порушення платоспроможності. Воно настає в тому випадку, якщо і СОС - 33 < 0, і НИФЗЗ - 33 < 0, тобто коли навіть нормальних джерел формування запасів і витрат недостатньо для покриття відповідних витрат. Виникнення подібної ситуації має слугувати сигналом для негайного прийняття заходів по виводу підприємства з кризового стану. Фінансовий стан підприємства може бути поліпшений шляхом коригування взаємин з дебіторами, прискоренням оборотності дебіторської заборгованості і запасів.

Кризовим фінансовий стан вважається, якщо на додаток до неадекватного обсягу нормальних джерел формування запасів і витрат спостерігається прострочена кредиторська та дебіторська заборгованість і кредити, не погашені в строк в повному розмірі.

Результати відповідних розрахунків для зручності можуть бути зведені в таблицю типу наведеної нижче (табл. 2.3).

Таблиця 2.3.