<<< тому | зміст | вперед >>>

Сенін В.С Організація міжнародного туризму

Глава 11. Соціальний туризм

Федеральний закон «Про основи туристської діяльності в Російській Федерації» визначає соціальний туризм як «подорожі, субсидовані з коштів, що виділяються державою на соціальні потреби», при цьому окремим категоріям російських туристів держава в порядку, що встановлюється Урядом Російської Федерації, надає пільги соціального характеру.

У країнах Європейського союзу соціальний туризм асоціюється з клієнтурою з низькими доходами, які не дозволяють отримувати високоякісні туристські послуги. Ця категорія громадян потребує пільги соціального характеру. До неї відносяться в першу чергу багатодітні сім'ї, діти-сироти, вихованці дитячих будинків і шкіл-інтернатів, учнівська та працююча молодь, пенсіонери, інваліди та малозабезпечені громадяни. За оцінками вітчизняних експертів, у Російській Федерації налічується близько 35 млн пенсіонерів і інвалідів. Основними джерелами коштів для надання цільової допомоги найбільш вразливим верствам населення є федеральний і місцевий бюджети. За деякими експертними даними, в 1996 р. в Росії соціальну допомогу на проведення відпочинку і лікування отримали близько 160 тис. пенсіонерів та інвалідів.

У Радянському Союзі організацією соціального туризму займалися Центральна рада по туризму та екскурсіях ВЦРПС (ЦСТЕ) та Бюро міжнародного молодіжного туризму (БММТ «Супутник») ЦК ВЛКСМ. Обсяг обслуговування ЦСТЕ на 1989 р. становив 42 млн туристів і 226,1 млн екскурсантів, обсяг наданих послуг за той же період досяг 3 млрд крб. при чисельності працюючих в системі 170 тис. чоловік.

Обсяг обслуговування туристів БММТ «Супутник» в тому ж році склав 6,2 млн осіб, а обсяг послуг - 365 млн крб. (у цінах 1989 р.) при чисельності працюючих близько 7 тис. осіб.

Різного роду знижки і пільги надаються на туристські путівки перевищували в ряді випадків 50-70% їх вартості й дотувалися профспілками і іншими громадськими організаціями.

При ринкових відносинах зазначені вище системи соціального туризму розпалися, а їх елементи перетворилися на комерційні структури, що займаються в основному міжнародним туризмом. Про свою прихильність до соціального туризму заявила лише Російська асоціація соціального туризму (PACT), яка є членом Міжнародного бюро соціального туризму (БІТС), організованого 7 червня 1963 р. у Брюсселі.

БІТС є одним з членів, що приєдналися Всесвітньої туристської організації. В рамках СОТ і БІТС регулярно проводяться семінари і конференції, присвячені проблемам соціального туризму. СОТ офіційно підтвердила цілі соціального туризму в Манільській декларації зі світового туризму (1980 р.): «Соціальний туризм - це мета, до якої суспільство повинне прагнути в інтересах менш забезпечених громадян при використанні ними прав на відпочинок».

Монреальська декларація «До гуманного і соціального ведення туризму», прийнята Генеральною асамблеєю БІТС 12 вересня 1996 р., цілком присвячена проблемам соціального туризму, який названий там «дизайнером суспільства і двигуном економічного розвитку».

Забезпечення доступності туристського відпочинку для всіх, включаючи багатодітні родини, молоді і літніх осіб, вимагає розробки і здійснення ряду конкретних заходів, до числа яких відносяться визначення соціальної туристської політики держави, прийняття власних законодавчих і нормативних актів, створення соціальної інфраструктури, забезпечення систем і механізмів підтримки малозабезпечених верств населення, підготовка працівників системи соціального туризму, включаючи його організаторів, інформаційна робота та багато іншого. Сотні мільйонів людей у світі подорожують завдяки соціальному туризму. У статті 13 Монреальської декларації БІТС визначені формальні категорії туристських організацій, які можуть займатися соціальним туризмом: «До руху соціального туризму може належати будь-яка туристська організація (асоціація, кооператив, товариство взаємодопомоги, фонд, федерація, неприбуткова організація тощо), яка в своєму статуті або регламенті чітко ставить завдання соціального характеру і меті забезпечення доступності подорожей і туризму для максимальної кількості людей, не обмежуючи себе єдиною метою отримання прибутку». Належність до організацій соціального туризму повинна підтверджуватися умовами, викладеними нижче.

- Запропоновані види діяльності націлені на спільне вирішення соціальних, просвітницьких і культурних завдань, що сприяють повазі і розвитку людини.
- Чітко визначається цільова клієнтура, при цьому відсутня будь-яка дискримінація за расовими, культурним, релігійним, політичним, філософським або соціальними ознаками.
- Невід'ємним елементом пропонованого турпродукту є додана вартість неекономічного характеру.
- Чітко вказуються прагнення забезпечити гармонійну інтеграцію соціального туризму в місцеве середовище.
- Вид діяльності і ціна турпродукту соціального туризму зазначаються в конкретних документах. Ціни відповідають заявленим соціальним цілям. Прибуток повністю або частково реінвестується у поліпшення якості туристських послуг, пропонованих громадськості.
- Управління кадрами відповідає вимогам соціального законодавства і націлена на забезпечення задоволеності роботою і постійне підвищення кваліфікації кадрів.

Незважаючи на досягнуті успіхи, зміцнити свої позиції соціальний туризм може тільки при наявності довгострокової продуманої соціальної політики в галузі туризму на національному, регіональному і міжнародному рівнях.

Оскільки організаціями соціального туризму витяг прибутку як мета не ставиться, а загальна тенденція у розвитку міжнародного туризму спрямована на надання туристських послуг все більш високої якості, установи соціального туризму стикаються останнім часом зі значними труднощами, які включають явища різного порядку:

- проблеми створення нової або адаптації до сучасних вимог існуючої матеріальної бази соціального туризму;
- відсутність належної законодавчої та нормативної бази;
- інформаційні та психологічні проблеми, з якими стикаються відпочиваючі в системі соціального туризму;
- зростаючі стандарти якості обслуговування соціального туризму;
- форми надання матеріальної допомоги клієнтам соціального туризму і ряд інших проблем.

Що стосується форм надання матеріальної допомоги особам, які користуються послугами соціального туризму, то одна з них - відпускні чеки, які можна використовувати при купівлі турпродукту. Вони отримали в деяких країнах Європи досить широке поширення. Так, системою відпускних чеків у Франції займається Французька національна асоціація відпускних чеків, у Швейцарії - Швейцарська каса подорожей.

Категорії осіб, що мають переважне право на пільги соціального туризму, наведено в табл. 11.1.

Таблиця 11.1.

Категорії споживачів	Тип закладів розміщення	Час перебування
Діти з багатодітних сімей, учнівська молодь	Табори праці і відпочинку, турбази, будинки відпочинку, санаторії	Студентські канікули, відпустки
Незаможні верстви населення	Турбази, будинки відпочинку, санаторії	Межсезоны, несезон
Пенсіонери	Турбази, будинки відпочинку, санаторії	Межсезоны, несезон
Інваліди	Турбази, будинки відпочинку, санаторії	Межсезоны, несезон

Таким чином, соціальний туризм розуміється як сектор туристського ринку, де покупці отримують субсидії з коштів, що виділяються державою на соціальні потреби, або інших джерел покриття, в цілях створення умов для подорожей і відпочинку школярам, працюючої та учнівської молоді з малозабезпечених сімей, пенсіонерам, ветеранам та інвалідам, тобто особам, яким державні та інші організації надають соціальну підтримку. Цікаво відзначити, що у високорозвинених країнах, таких, як США і Німеччина, соціальний туризм як вид дотованого туризму відсутня. Відомо і одне з положень Гаазької декларації 1989 р., в якому проголошується, що держави не можуть витрачати на туризм більше того, що вони сподіваються від нього отримати. Таким чином, центральна проблема соціального туризму, найбільш складне і важке, полягає в пошуку джерел його фінансування, а при наявності таких - в системі ефективного розподілу фінансових коштів серед малозабезпечених категорій осіб, які мають по тим чи іншим критеріям переважне право на пільги в ньому. Можна припустити, що за відсутності належних правових норм, законодавчої бази, фінансових і кадрових документів соціальний туризм може перетворитися в годівницю для недобросовісних осіб.

У силу економічних і соціальних проблем створення систем «відпускних чеків і соціального туризму в Росії найближчим часом представляється досить проблематичним, так само, як і прийняття проекту Федерального закону «Про соціальний туризм», обсужденного в ході парламентських слухань у Державній Думі в червні 1998 р.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дайте визначення поняттю «соціальний туризм».
2. Назвіть основні категорії осіб, що є клієнтами соціального туризму.
3. Назвіть і коротко охарактеризуйте діяльність міжнародних туристських організацій, які займаються проблемами соціального туризму.
4. Які конкретні заходи потрібні для розробки та здійснення політики в галузі соціального туризму?
5. Назвіть декларацію міжнародної організації, де наводяться критерії для визначення руху соціального туризму. Що це за критерії?
6. Назвіть умови належності організацій до соціального туризму.
7. З якими труднощами стикається практика соціального туризму?
8. Що таке відпускні чеки в системі соціального туризму?

<<< тому | зміст | вперед >>>