<<< назад | зміст | вперед >>>

Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва

5. Технології передреалізаційних процесів

5.4. Технологія доставки туристичного продукту до споживача

Доведення продукту до споживача характеризує діяльність фірми для досягнення можливості зробити його більш доступним для покупця.

Головним елементом при цьому є вибір оптимальних схем доставки до споживача.

Схема каналу розподілу турпродукту - це шлях, по якому він рухається від виробника до споживача.

Канали розподілу можна охарактеризувати числом рівнів каналу.

Рівень каналу - це будь-який посередник по доставці товару до споживача. Число незалежних рівнів визначає довжину каналу розподілу.

Прямий канал є найпростішим і складається з виробника, що формує і продає тур споживачу.

Однак більшість турфірм уникає поєднувати виробництво (формування) товару і його безпосередній продаж клієнтам.

З організаційної точки зору виділяють звичайні канали розподілу, вертикальні і горизонтальні системи (рис. 5.4).

Звичайний канал розподілу. При наближенні туру до кінцевого споживача, як правило, неприйнятна схема, де незалежні посередники (виробники, продавці) не зв'язані єдиною метою, а працюють кожен сам по собі. Ця обставина визначається самою специфікою турпродукту, зокрема, його нездатністю до збереження.

У сфері послуг домінує вертикальна система, що дозволяє учасникам діяти як єдина система. При цьому один із членів каналу або є власником інших, або має контракти з ними, або володіє достатнім впливом для забезпечення повного співробітництва. Розрізняють корпоративну і договірну схеми вертикального (підлеглого) співробітництва.

Корпоративна вертикальна схема поєднує послідовні стадії виробництва і розподілу під одним власником, що здійснює управління системою.

У силу різнобічності туристичних послуг ця схема не може охопити всю сферу туризму, але цілком можлива в її окремих галузях.

Договірна вертикальна схема складається з незалежних компаній, пов'язаних, договірними відносинами з метою ефективної діяльності.

Більшість туристичних фірм, а також підприємств, що складають інфраструктуру туризму, співробітничають за цією схемою.

Однієї з різновидів договірних вертикальних каналів співробітництва є франшизні системи. Франшиза (від англ, franshise - право голосу) - це право продавати послуги від імені певної фірми на основі укладеної угоди.

У туристичному та готельно-ресторанному бізнесі такі системи одержали назву ланцюгів. Головна відмінність франшизи від інших контрактних систем полягає в тому, що вона ґрунтується на:

- унікальних послугах;
- методах ведення бізнесу;
- торговому імені;
- патенті;
- авторському праві.

Франшиза сприяє ефективній діяльності на ринку власників і користувачів. Останні на контрактній основі ніби вливаються в уже функціонуючу систему, зберігаючи при цьому формальну незалежність. Готелі, наприклад, при цьому одержують доступ до центральної системи бронювання, до якої належить ланцюг, що направляє своїх клієнтів та приймає на себе рекламні витрати. Великі міжнародні ланцюги створюють централізовані постачальницькі підприємства, навчальні центри, фабрики ремонту і виробництва меблів і устаткування. У відомих корпорацій свої правила і стандарти, що забезпечують оригінальність стилю усіх вхідних у неї підприємств.

<<< назад | зміст | вперед >>>