| 1 сторінка | сторінка 2 | сторінка 3 |

Петрасов В. Економіко-географічні передумови розвитку туризму в країнах світу.

Глава 3: Класифікація країн світу за економіко-географічним передумов сталого розвитку туризму

3.1 Параметри складання класифікації

Основне завдання класифікації у відволіканні декількох одиничних об'єктів і встановлення їх тотожності на основі або одного ознаки, або взаимосвязной сукупністю ознак[12].

В якості параметрів класифікації були взяті результати розрахунку 8 показників: прибуття на км2 площі, прибуттів на 1 жителя, доходи від туризму 1 жителя, частка надходжень у ВВП, %, місць в готелі на 1000 жителів, прибуттів на 1 місце в готелі, місць в готелі на км2 площі країни, надходжень на 1 прибуття (щільність населення з урахуванням туристів розглядалася лише в якості додаткового показника, при складанні класів в її цифри не враховувалися) в залежності від їх стану стійкості країнам світу.

У другій главі були виділені критерії, характеризують стан (критичне, нестабільне, сталий) по ряду показників, які дають можливість говорити про економіко-географічних передумови для сталого розвитку туризму. Перед складанням класифікації всі країни по вище наведених величин були визначені відповідні групи.

Далі відповідно до стану кожної країні був привласнений рейтинговий показник. Тобто кожна країна отримала 8 рейтингових показників, що відображають одне з 5 станів. Після цього був отриманий сумарний рейтинг, за результатами якого і була проведена класифікація з 10 груп.

3.2 Огляд виділених класів

Після аналізу кінцевих рейтингових показників були виділено 10 груп країн (територій) за економіко-географічним передумов сталого розвитку туризму. Для позначення були використані заголовні літери латинського алфавіту, двома літерами позначені класи, в яких країни мають перехідний характер розглянутих критеріїв. Відповідне позначення і в легенді карти. (див карта 3)

Картка 3: Класифікація країн за економіко-географічним передумов сталого розвитку туризму

 

Охарактеризуємо кожен з класів:

1. "А". Склад: Мальдівські о-ви, Макао, Сент-Люсія, Бермудські о-ва, Аруба, Кайманові о-ви, Бахрейн, Ангілья, Гуам

Вплив туризму надзвичайно високо на всі сфери життєдіяльності. Критичне положення щодо навантаження на територію та місцевих жителів. Повна залежність економіки від туризму. Відзначається радий негативних соціально-культурних наслідків злиття туризму. Для сталого розвитку необхідна велика диверсифікація по галузях, зниження частки іноземного капіталу і обсягів вивезення за кордон отриманого прибутку (шляхом створення привабливих умов в інших галузях господарства).

2. "AB". Склад: Сінгапур, Північні Маріанські о-ва, Багамські о-ва, Барбадос, Антигуа і Барбуда, о-ви Кука, Люксембург, Кіпр, Сейшельські о-ва, Сент-Кітс і Невіс, Французька Полінезія, Гренада, Мартініка.

Це група характеризується сильною економічної залежністю і орієнтованість господарства на туризм, великими навантаженнями на населення і територію. Сталий розвиток можливий у разі зменшення частки туристської галузі в основних показниках, одержаних від вкладення капіталів іноземного туризму в розвиток існуючих і створення нових галузей.

3. "B". Склад: Швейцарія, Пуерто-Ріко, Сент-Вінсент і Гренадіни, Гваделупа, Домініка, Ірландія, Маврикій, Австрія, Угорщина, Іспанія, Португалія, Франція, Чеська республіка, Ямайка.

Характерна підвищена роль туризму, можна відзначити інтенсивність процесів, в тому числі вплив на територію і населення. Для сталого розвитку необхідне правильне планування навантажень, регулювання потоку туристів і капіталу.

4. "C". Склад: Тайвань, Данія, Бельгія, Ізраїль, Ліван, Нідерланди, Бельгія, Беліз, Греція, Домініканська республіка, Італія, Монтсерат, Словенія, Хорватія, Естонія, Великобританія, Йорданія, Україна, Фіджі.

Можна відзначити стійкий стан або трохи підвищену роль туризму, але слід контролювати положення, регулюючи рівень навантажень. Країни цієї групи готові до сталого розвитку туризму.

5. "D". Склад: Литва, Польща, Коста-Ріка, Куба, Малайзія, Тринідад і Тобаго, Туніс, Нова Каледонія, Норвегія, ОАЕ, США, Уругвай, Вануату.

Це категорія країн характеризується станом стійкості або трохи заниженими впливом туризму. Є всі передумови для сталого розвитку туризму і при відповідному регулюванні можливо незначне збільшення навантажень, пов'язаних з туризмом.

6. "DE". Склад: Свазіленд, Швеція, Пд. Корея, Тонга, Ісландія, Нова Зеландія, Філіппіни, Болгарія, Словаччина, Панама, Ботсвана, Німеччина, Грузія, Таїланд, Канада, Фінляндія.

Наявний потенціал використовується не повністю, хоча туризм займає в економіці важливе місце. Мають можливість уникнути ряду негативних явищ, використовуючи досвід інших країн зіткнулися з наслідками раніше. Для сталого розвитку туризму необхідні додаткові інвестиції, а також відповідна маркетингова політика і планування.

7. "E". Склад: Коморські о-ва, Сальвадор, Кабо-Верде, Лесото, Мексика, Сирія, Туреччина, Саудівська Аравія, Парагвай, Бруней, Австралія, Намібія, Сурінам.

Туризм відіграє помітну, але не істотну роль. Інші галузі господарства нерідко є більш привабливими для інвестицій. Властиві перепади інтенсивності дії, але в цілому, можливо збільшення туристських навантажень. Для сталого розвитку необхідне розширення сфер впливу туризму з обліком і плануванням всіх наслідків, створення "сприятливого клімату" для додаткових вкладень.

8. "EF". Склад: Гондурас, Бенін, Кувейт, Марокко, Латвія, Чилі, Еквадор, Руанда, Лівія, Гватемала, Монголія, Єгипет, Індонезія, Кірібаті, Сенегал, Буркіна-Фасо, Нікарагуа, Оман, ПАР, Росія, Японія, Танзанія, Гайана, Зімбабве, Туркменія.

Кілька неоднорідна за рівнем загальноекономічного розвитку група характеризується невеликою роллю туризму в структурі господарства. Для реалізації наявного потенціалу необхідні великі інвестиції, деяка перебудова економічних структур. Відзначимо також перехідний характер цієї групи, частина країн, а саме Єгипет, Японія, ПАР, Танзанія, Зімбабве, Росія можуть досить скоро покинути цю категорію.

9. "F". Склад: Сан-Томе і Прінсіпі, Того, Джібуті, Кот-д-Івуар, Шрі-Ланка, Гамбія, Гана, Вірменія, Уганда, Македонія і ряд інших (див карту 3).

Для цих країн характерна незначна роль туризму в господарстві. Властиві великі коливання інтенсивності. Існує залежність від різних несприятливих процесів, що часто мають тривалий характер, відзначається політична нестабільність і негативний імідж. Для сталого розвитку потрібен великий комплекс економічних заходів, пов'язаний зі зміною існуючих форм, при цьому необхідні відповідні маркетингові заходи та покращення політичної атмосфери.

10. "G". Склад: Киргизія, Ємен, Нігер, Індія, ЦАР, М'янма, Чад, Бангладеш, Молдова, Алжир, Ангола, Ефіопія, Гвінея, Бурунді, Пакистан.

Для цього класу країн зазначимо мінімальні показники впливу туризму на інші сфери. Вкрай складне соціально-економічне становище не дозволяють говорити про можливості переходу до сталого розвитку туризму в найближчим часом.

Висновок

Поки ще рано говорити про повсюдне сталий розвитку. Але поступово всі сфери життєдіяльності роблять кроки в поступальному напрямку. Туризм є одним з "локомотивів" інновацій та просуванні в життя стійких принципів. На жаль, на сьогоднішній день існують окремі елементи, що не мають широкого розповсюдження, щоб говорити про масовості та повсюдності. З точки зору географічного аналізу порівнювати такі явища досить важко, тим більше, що велика частина сталого туризму поки існує в теорії і на папері. Тому одним із завдань роботи було виділення критеріїв для кількісної оцінки і можливості порівняння по країнам світу.

Туризм являє собою потужний комплекс, який характеризується величезним числом показників, сфер впливу. Для того, щоб охарактеризувати ступінь його стійкості та можливості сталого розвитку необхідно розглянути великий набір факторів і критеріїв. Я вирішив зосередити свої зусилля на розгляді економіко-географічних передумов для сталого розвитку туризму. Була проведена оцінка готовності країн до втілення нових принципів в життя і які кроки слід робити для досягнення стійкості.

Результатом проведених розрахунків і аналізу стала класифікація країн світу. Вона дає уявлення про те, наскільки відрізняються характер та інтенсивність процесів пов'язаних з розвитком туризму в різних країнах. Отримана класифікація надає оцінити, наскільки можливий в найближче майбутнє перехід до сталого розвитку туризму.

Основний висновок, отриманий в процесі роботи: лише відносно невелика група країн відрізняється стійкістю стану за розглянутим показникам і є можливість говорити про наявність економіко-географічних передумов для сталого розвитку туризму.

Але не варто забувати, що туристська галузь не може існувати поза світової економіки (це показують останні події в світі), туризм може і повинен розвиватися на засадах концепції сталого розвитку, при цьому необхідно розглядати його як складову частину світової господарства, яка залежить від стійкого розвитку всіх інших галузей. Тобто наявність передумов ще не означає сталого розвитку, головне під час і продуктивно скористатися ними і стати на новий шлях.

Список джерел

1. Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. М., 2001.
2. Алісов Н. Ст., Хорев Б. С. Економічна і соціальна географія світу (загальний огляд). М., 2000.
3. Биржаков М. Б. Введення в туризм. М.-СПб., 2001.
4. Географія інноваційної сфери світового господарства. М., 2000
5. Голубєв Р. Н. Геоекологія. М., 1999.
6. Дроздов О.В. Екологічний імператив і рекреаційна географія. // Известия РАН. Сер. Географія. 1998. № 4.
7. Зворикін К.В., Мухін Г.Д., Насретдинова В.З., Чижова В.П. Науково-прикладні аспекти типології та оцінки рекреаційних територій. // Вісник МГУ. Сер. 5. Географія. 1987. № 4.
8. Квартальнов В.А. Туризм. М., 2001.
9. Малашенко Н.Ю. Соціально-економічні проблеми розвитку туризму в країнах, що розвиваються. // Вісник МГУ. Сер. 5. Географія 1995. № 4.
10. Менеджмент туризму: Економіка туризму (під ред. Квартальнова В.А.). М., 2001
11. Мироненко Н.С. Зміна парадигм у рекреаційної географії. // Известия РАН. Сер. Географія. 1998. № 3.
12. Мироненко Н. С. Країнознавство. М., 2001.
13. Мягков С. М., Тикунов В. С., Перехід до сталого розвитку: географічне обґрунтування. // Вісник МГУ. Сер. 5. Географія. 1998. №4
14. Нефедова В.Б., Смирнова О.Д., Швидченка Л.Г. Методи рекреаційної оцінки територій. // Вісник МГУ. Сер. 5. Географія .1973. № 5.
15. Панов І. Н. Екологічний туризм та його роль у сталий розвиток територій. // Вісник МГУ. Сер. 5. Географія. 1998. №6
16. Папирян Г.А. Міжнародні економічні відносини: Економіка туризму. М., 2000.
17. Екотуризм на шляху в Росію. Звіт проекту ТАСІС. "Розвиток особливо охоронюваних природних територій у прикордонній смузі Республіки Карелія". Петрозаводськ, 2001.
18. Гаряча лінія. 2001. №10
19. Эксперт.2002. №1-2.
20. Compendium of tourism statistics. 2001/WTO. Madrid, 2001.
21. Contribution of the United Nation Environment Program to the Secretary-General's Report on and Industry Sustainable Tourism for the Seventh Session of the Commission for Sustainable Development. 1999.
22. Henryk F. Handszuh. Symposium on Tourism Services. Geneva. 2001.
23. The tourism industry. A report for the world summit on sustainable development Johannesburg, September 2002. Complited by WTTC, IFTO, IHRA, ICC, facilitated by UNEP (Division of Technology Industry & Economics), WTO. 2001
24. Tourism after 11 September: Analysis, remedial actions and prospects. Special report № 18. WTO. Madrid. 2001.
25. Tourism Highlights 1999.WTO. Madrid. 1999.
26. Tourism Highlights 2000.WTO. Madrid. 2000.
27. Tourism Highlights 2001.WTO. Madrid. 2001.

Головні адреси Інтернет

http://www.greentourism.org.uk/
http://www.UN.ORG
http://www.world-travel.org
http://www.wttc.org/

| 1 сторінка | сторінка 2 | сторінка 3 |