| 1 сторінка | сторінка 2 | сторінка 3 |

Петрасов В. Економіко-географічні передумови розвитку туризму в країнах світу.

Глава 2: Економіко-географічні передумови сталого розвитку туризму

2.1 Взаємозв'язок туристських та економічних показників

 

Говорячи про сталий туризм як напрямку майбутнього розвитку туристської галузі, необхідно зазначити, що зараз спостерігається певний перехідний етап. Коли ще рано говорити про повсюдне впровадження його елементів, але при цьому всі нововведення і плановані заходи співвідносяться з новими критеріями. Стійкий туризм передбачає не тільки дбайливе ставлення до навколишнього середовища, охорону пам'яток архітектури і мистецтва, облік національних особливостей і турботу про місцеве населення. Важлива оцінка туризму як галузі господарства, необхідно виявити ступінь його стійкості, як етап на шляху переходу до сталого туризму, здатного покласти початок сталого розвитку всієї території.

Тому якщо розглядати економічні ефекти впливу туризму, то можна відзначити й деякі особливості, які не укладаються в цей напрямок. Надмірний "перекіс" економіки країни в бік туризму не відповідає принципам сталого туризму, який передбачає збалансований розвиток усіх галузей, у зв'язку з цим не варто дивуватися, що у схожих ситуаціях отримані прибутки повинні направлятися на розвиток суміжних виробництв (побічно пов'язаних з туризмом), інших сфер, при цьому не забуваючи освітні та інші програми для місцевого населення.

При швидкому розвитку туризм (особливо в країнах) супроводжує ряд явищ. Виробництво туристської продукції і послуг вимагає перекидання ресурсів з інших сфер економіки, де потреба в них також висока. Наприклад, при переміщенні трудових ресурсів в туристську сферу з сільських місцевостей відбувається скорочення працівників у виробництві сільськогосподарської продукції і створюється напруга в міський місцевості з-за додаткових місць в лікарнях, школах тощо[8]

Досить розповсюдженим ефектом валютних надходжень від туризму є інфляція. Вона може приводити до скорочення кількості вживаних місцевим населенням продуктів. Цей інфляційний ризик особливо великий у країнах, що розвиваються. З-за нееластичності пропозиції там неможливості імпортувати якісні продукти за причини низького курсу місцевої валюти по відношенню до твердих валют. Інфляцію можна зупинити з допомогою зменшення попиту з боку іноземних і місцевих споживачів чи за допомогою збільшення імпорту за рахунок фінансових коштів, одержуваних від тих же іноземних гостей.

Прямий вплив туризму на економіку - це обсяг витрат туристів за винятком обсягу імпорту, необхідного для повного забезпечення товарами і послугами туристів. Підприємства, до яких безпосередньо надходять витрати туристів, також потребують купівлі товарів і послуг інших секторів місцевої економіки. Наприклад, готелі користуються послугами будівельників, комунальних організацій, банків, страхових компаній, виробників харчових продуктів і ін Таким чином, генерована економічна активність, отримана з цих послідовних етапів витрачання, є непрямим впливом. Однак воно не охоплює всі витрати туристів під час прямого впливу, так як частина грошей виходить з обороту через імпорт і оподаткування.

Під час прямого і непрямого витрачання у місцевого населення накопичується дохід у формі заробітної плати, орендної плати та ін. Цей додатковий дохід місцеві жителі можуть витрачати на купівлю вітчизняних товарів і послуг, створюючи тим самим новий виток економічної активності [10].

Через сильну залежність від іноземних фінансів країни, що розвиваються, іноді намагаються застосовувати короткострокові заходи для збільшення надходжень від міжнародного туризму, такі, як обкладання податками і заборона товарів і послуг, імпортованих спеціально для туристського сектора; застосування спеціальних податків для міжнародних туристів, наприклад податків аеропортах або податків, пов'язаних з тривалістю перебування в країні. Ці заходи можуть збільшити резерви іноземної валюти на короткий проміжок часу, але для тривалого періоду в основному неефективні. Вони надають негативний вплив на конкурентоспроможність країни та її туристський імідж за кордоном.

Одна з особливостей розвитку туризму в країнах, що розвиваються, полягає в тому, що внутрішній туризм практично відсутній, і тут створена індустрія туризму з самого початку спрямована на задоволення міжнародного попиту. За даними досліджень, проведених за країнам, що розвиваються, якщо приймаюча країна розташована недалеко від країн проживання туристів, то 66% від загальних витрат на організований туризм залишиться в приймаючій країні. Якщо туристи користуються чартерним рейсом і розміщуються в готелі, що належить іноземній компанії, то в розвиваючої країні залишиться 30% вартості туру, а якщо готель належить місцевій компанії, то 52%. В країнах, що розвиваються, розташованих на великій відстані від країн проживання туристів, отримують 40-50% від загальних витрат на організований туризм і тільки 20%, якщо засоби транспорту і готель контролюються іноземцями [9]. Тому зовнішній сприятливий економічний ефект від надходжень від туризму на ділі виявляється помітно менше, а іноді і зовсім негативним. Так 1998 р. прямі іноземні інвестиції компаній з Великобританії тільки в сферу гостинності Бермудських островів склали 2 млн фунтів, а репатріація прибутку 5 млн фунтів.

Взаємозв'язок туристських та економічних показників дозволяє виявити деякі передумови для сталого розвитку, а також особливості йому перешкоджають.

Важливою проблемою постає питання визначення критеріїв стійкості та проведенні відповідних меж.

Для природних об'єктів існує поняття несучої здатності (потенційної ємності) - показника, який характеризує здатність якоїсь територій прогодувати певну кількість особин тварин без початку оборотних процесів зміни. Але якщо для природного світу це зробити досить просто, тому що відомі здатності рослин до регенерації і фізіологічні особливості. То для соціально-економічних систем все набагато складніше.

Насамперед, необхідно визначитися щодо яких оцінку яких ресурсів піде мова, тому що переводити методи використовуються при розрахунках лише з природної складової не зовсім вірно.

Існує термін - туристські ресурси - природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольняти духовні потреби туристів, сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил;

Є ще більш широке поняття рекреаційних ресурсів, дослідженням яких у нас в країні і було присвячено багато робіт, але своєрідна революція відбулася після видання АН СРСР монографії під редакцією В.С. Преображенського [11]. Де розробка оціночних критеріїв стала будуватися на основі дослідження відносин між вимогами людини і властивостями компонентів природного середовища, ландшафтів, культурно-історичними об'єктами. Після стали з'являтися нові роботи по вивченню взаємодії рекреаційних систем і економічних, соціальних, екологічних і культурних компонентів території.

Розглянемо все перераховане на предмет сталого розвитку.

В основі концепції сталого розвитку туризму лежить поняття пропускного потенціалу.

Пропускний потенціал - це та максимальна навантаження, яке може витримати той чи інший туристичний об'єкт без серйозного шкоди для місцевих ресурсів, негативного впливу на враження від поїздки і без виникнення соціально-економічних проблем у населення.

Пропускний потенціал можна поділити на три основні види [3]:

1. Екологічний пропускний потенціал - це рівень відвідуваності об'єкта або місцевості, перевищення якого призводить до неприйнятним екологічних наслідків, або в результаті дій (або природних процесів життєдіяльності) самих туристів, або внаслідок функціонування обслуговуючої туризм інфраструктури.

2. Туристський соціальний пропускний потенціал - це рівень відвідуваності туристичного об'єкта або місцевості, перевищення якого тягне за собою погіршення вражень від поїздки.

3. Місцевий соціальний пропускний потенціал - це рівень відвідуваності, перевищення якого призводить до негативних наслідків для місцевої культури і погіршення взаємовідносин місцевого населення з туристами.

Таким чином, пропускний потенціал обмежує розумний і допустимий рівень використання ресурсного потенціалу території з точки зору збереження, підтримки і відновлення природних властивостей туристичного об'єкта або місцевості.

Ресурсний потенціал території - це багатоаспектне поняття, що охоплює весь комплекс життєдіяльності суспільства. При його визначенні необхідно враховувати економічний, екологічний та соціальний аспекти. Частина з них відноситься безпосередньо до туристським ресурсів території, інша - до чинників, що впливають на розвиток туризму в регіоні.

Для туризму першорядне значення мають туристсько-рекреаційні ресурси. Саме вони є фундаментом успішного процесу розвитку туристичного бізнесу. Туристсько-рекреаційні ресурси визначаються як сукупність природних і штучно створених людиною об'єктів, готових для створення туристського продукту. Туристські ресурси визначають специфіку розвитку туризму в регіоні, є вихідним базисом для виробництва туристського продукту при плануванні пріоритетних напрямів інвестиційної політики в регіоні.

Беручи до уваги всю складність і великий набір компонентів, який потрібен для оцінки ресурсного та пропускного потенціалу туристської території досить важко провести порівняння і виявити їх територіальні відмінності.

Тому більш пильно зупинимося на аспектах взаємозв'язку економічних і туристських показників та їх географічних особливості і відмінності по країнах світу з урахуванням сталого розвитку. Для цього розглянемо ряд величин: площа країн, чисельність та щільність населення, ВВП, прибуття туристів і надходжень від туризму, місткість номерного фонду коштів розміщення. Щоб виявити певні закономірності і говорити про передумови сталого розвитку туризму, необхідно провести деякі розрахунки (всі вихідні дані можна знайти у додатку). В силу особливостей туристської статистики прибуття туристів відображають кількість поїздок, а не кількість людина, що дещо ускладнює розрахунки. Як це не дивно, але єдиних коефіцієнтів перекладу немає, тому що вони трохи відрізняються, якщо розглядати окремі країни. Мені вдалося отримати якийсь приблизний показник: 1, 57 прибуття = 1 туристу, який, на жаль, ґрунтується на занадто маленькій вибірці країн, щоб стверджувати його абсолютну достовірність, але все ж ризикну використовувати його для виявлення певних тенденцій і порівнянь, які важко довести використовуючи в якості одиниць виміру кількість поїздок. Величини, пов'язані з ним, будуть розглядатися як додаткові, мають своєю метою розширити набір розглянутих аспектів і максимально охопити сферу взаємовідносин туризму та економіки країни з точки зору сталого розвитку.

На основі даних за 1999 р. (матеріали СОТ, ООН, Світового банку і Міжнародного Валютного фонду) були розраховані наступні величини, які можуть стати критеріями визначення ступеня стійкості туризму: частка надходжень від туризму у ВВП країни, кількість прибуттів на км2 площі країни та 1 жителя, надходжень від туризму на одного жителя, співвідношення надходжень на 1 прибуття, кількість місць у готелях на 1000 жителів, числа прибуттів туристів на одне місце і ряд інших. На їх основі і взаємозв'язку оцінимо певні передумови для сталого туризму з точки зору наявних економічних і туристських можливостей країн.

2.2 Аналіз основних статистичних показників туризму

 

Отримані результати дозволяють співставити країни, які сильно відрізняються і за рівнем соціально-економічного розвитку, і по діапазону показників.

Розглянемо критерій прибуттів (кількість поїздок) туристів за рік (див. таблицю 2.1). В абсолютному значенні Франція, Іспанія, США справедливо займають лідируюче положення [27]. Але важко зіставити з такими монстрами невеликі і менш розвинені держави.

З'ясувалося, що в середньому по світу кількість поїздок становить - 1,3 на кожен км2 площі, і на кожного жителя припадає 0,1 прибуття.

Більшість інших країн потрапляє в коридор від 1 до 100 прибуттів на одиницю площі (див. карту 1) і від 0,1 до 1 жителя приймаючої країни. На цьому тлі загрозливо виглядають показники першої "десятки" (перевагу максимальних показників над мінімальними в десятки разів), що дозволяє говорити про колосальних навантажень на територію та її жителів (не будемо забувати, що усереднений показник по країні, а на окремих ділянках він може бути і більше). Тому досить важко говорити про сталий розвиток туризму, який передбачає і помірні навантаження на територію, і турботу про місцевому населенні.

Таблиця 2.1

Максимальні значення прибуттів туристів на км2 і 1 мешканця за рік