За підсумками 2001р. падіння кількості прибуттів в світі порівняно з 2000р. склало 1,3% (у перші 8 місяців спостерігалося зростання 2,8%), а максимум відзначений в Північній Америці (-8,2%) та Близькому Сході (-8,8%), зростання в АТР (3,8%) та Африці (3,2%). Франція змогла ще більше зміцнити своє лідируюче положення, а Іспанія, скориставшись важкою ситуацією в США, вийшла на друге місце за прибуття.

Але в цілому зараз ситуація поки залишається складною, хоча головна причина цього вже не вересневі події, а рецесія в світовій економіці. Макроекономічні прогнози на 2002р. досить стримані, але як вважають експерти СОТ туристська галузь може досить швидко оговтатися від наслідків важкого удару і зниження оборотів. В найближчому майбутньому вона може стати одним з каталізаторів економічного зростання.

В цьому відношенні бачиться передова роль Європи як основного туристського макрорегіону, насамперед по 4-м причин:

- криза певним чином вплинула на географію переміщень туристів, посиливши внутрішньорегіональні тренди (на відносно невеликі відстані, переважно автомобільним і залізничним транспортом), а для Європи такі переміщення є основними.

- економічна ситуація в Європі більше сприятлива в порівнянні з США і Японією

- Висока ступінь інтеграції і готовність до співробітництва в Європейському союзі, а в умовах кризових ситуацій різко зростає необхідність координації заходів, що приймаються

- За оцінками фахівців вже у другій половині 2002 р. почне позначатися ефект введення готівкових євро, для розвитку індустрії туризму єдина євровалюта стане вельми значущим стимулом.

Скорочення витрат та зайвих витрат, укрупнення і позбавлення від неприбуткових структур - така реальність світової економіки. Тому мабуть і сферу туризму не обійдуть скорочення персоналу і інших непопулярних заходів. У зв'язку з цим актуальність ідей сталого розвитку і сталого туризму може зрости (економічні аспекти зменшення витрат, повторного використання ресурсів, зменшення використовуваних матеріалів можуть лягти схеми планування). Далі мова піде про сталий туризм як одному з найбільш перспективних напрямків подальшого розвитку

1.2 Необхідність нових напрямків розвитку туризму. Критерії сталого туризму

 

З початку 1990-х рр. в розвитку туризму досить помітними стали дві взаємозалежні світові тенденції. По-перше, глобальне поширення високотехнологічних стандартизованих туристських послуг і одночасно певна диверсифікація попиту, що проявляється як закономірна контртенденція. По-друге, високий темп зростання у порівняно новому сегменті ринку - екологічному туризмі. Його зростання за оцінкою СОТ становить від 5-7% в рік. [6] Екологічний туризм - один із вдалих прикладів реалізації принципів сталого розвитку в туризмі.

Стійкий туризм - такий напрямок розвитку туризму, що дозволяє задовольняти потреби туристів зараз, враховуючи інтереси приймаючого регіону і дозволяє зберегти цю можливість майбутньому. При цьому передбачається управління всіма ресурсами таким чином, щоб економічні, соціальні та естетичні потреби задовольнялися з підтриманням культурної та екологічної цілісності, без нанесення шкоди біологічне різноманіття і системам життєзабезпечення[23]. Тому виникає питання про те, що зараз по своїй суті більшість видів туризму не відповідає критеріям сталого розвитку, і необхідний перехід на нові принципи (див. схему 1).

 

Схема 1: Напрямки переходу до сталого туризму [ЮНЕП]

 

Необхідність сталого розвитку туризму з кожним роком стає все помітнішою, так як все очевидніше негативні сторони впливу сфери туризму, а позитивні ефекти не так значними, як були раніше. Зупинимося на деяких з них.

Повітряний і автомобільний транспорт консолідують 85% всіх перевезень, при цьому особливо гостро стають помітні наступні проблеми: шкоду атмосфері, проблема викидів СО2 та руйнування озонового шару. За оцінками експертів половина руйнівного впливу на атмосферу землі в 2015 р. [22] буде пов'язано з авіаційним транспортом, крім цього з точки зору сталого туризму для зменшення негативного впливу на озоновий шар з боку туристської індустрії необхідно не використовувати або замінити деякий типи ходильно-морозильних камер і кондиціонерів. Парниковий ефект і пов'язані з ним наслідки (підвищення рівня світового океану, підтоплення прибережних територій, а отже порушення багатьох курортних зон) також мають певне відношення до туризму, так зокрема 2,5% викидів СО2 зараз пов'язані з повітряним транспортом, який розвивається дуже швидкими темпами. ЮНЕП реалізує програму щодо ефективності використання енергії, застосування альтернативних джерел, скорочення шкідливих викидів в навколишнє середовище, в тому числі і на різних видах транспорту, безпосередньо пов'язаних з туризмом.

Залежність від змін у навколишньому середовищі туризм може виражатися не тільки привабливість того чи іншого місця, але і мати більш масштабні наслідки. Так кліматичні зміни можуть призводити до зменшення сніжного покриву на гірськолижних курортах, збільшення посушливості і підвищення середніх річних температур в деяких азійських та середземноморських регіонах.

Великий Бар'єрний риф, який є досить привабливим природним об'єктом для туристів і дослідників, приносить туристської індустрії регіону 620 млн. дол. у рік, але завдає забруднення світового океану йому руйнівний вплив протягом останніх 20-ти років.

Туризм може перетворювати місцеві культури в предмети споживання, релігійні ритуали, традиційні етнічні обряди і фестивалі видозмінюються, щоб відповідати туристським очікуванням. Пристосування місцевих і національних особливостей під туристів одна з негативних тенденцій. Тому в рамках сталого туризму самі туристи повинні підлаштовувати себе і бути готовими до сприйняття місцевої кухні, культури (обрядів, традицій і способу життя таким, яким він існує на протязі багатьох років. Необхідними стають елементи навчання і підготовки до відмінностей між "західним" і традиційним (місцевим) спосіб життя, у чому йому протилежному. Зіткнення культур людей з різних регіонів світу, що є невід'ємною частиною туризму, не повинна приймати гострих форм, заснованих на перевазі одного з них, а тим більше базуватися на відмінностях в національності, раси, релігії, мови і рівні освіти. Одна з цілей сталого туризму культурний обмін.

Був виведений індекс рівня роздратування, в основі якого лежить припущення, що роздратування, що виникає при контакті між туристом і місцевим жителем, неминуче і його слід контролювати. Цей індекс охоплює чотири рівня реакції аборигенів [9].

1. Ейфорія - початкова стадія, гарні відносини місцевих жителів і туристів.

2. Апатія - перехід до цієї стадії залежить від швидкості і показників розвитку туризму, повна формалізація контактів, туристи розглядаються стереотипно як джерело грошей.

3. Роздратування - місцеве населення починає висловлювати сумнів про користь туризму.

4. Неприязнь - всі соціальні й особисті проблеми пояснюються туризмом.

У деяких країнах туристи ігнорують існуючі моральні цінності, так у багатьох мусульманських країнах, де жінки зобов'язані дотримувати ряд правил в одязі, європейці одягаються відповідності зі своїми уявленнями (короткі спідниці, шорти тощо). Але назустріч повинні йти і місцева влада, в цілях залучення туристів знімати або пом'якшувати деякі обмеження. Як правило, з ростом прибуттів туристів йде поширення споживання алкоголю, наркотиків і тютюну (часто в розвинених країнах більш суворе законодавство, можливість отримати легкий доступ може служити одним з мотивів подорожі).

Один з негативних економічних ефектів туризму - необхідність у великій кількості малокваліфікованих працівників (покоївок, офіціантів, садівників тощо), але які за рахунок іноземних туристів отримують нерідко більше, ніж більш підготовлені співробітники в інших галузях місцевої економіки, не пов'язаних з індустрією туризму. Одне з підтверджень цьому, Таман Негра, національний парк в Малайзії, середня заробітна плата працівників парку становила 120 ам. дол., тоді як інші малазійці живуть поблизу (основною сферою їх діяльності є с/х) лише близько 40.

Хоча неправильно думати, що малокваліфіковану працю, використання підлітків і жінок, висока сезонність повністю характеризують зайнятість в індустрії туризму з точки зору сталого туризму підвищення кваліфікації працівників, створення нових перспективних вакансій та можливості кар'єрного зростання є важливими завданнями. Так само як і підвищення продуктивності праці і зміна стереотипів про роботу в туризмі. Впровадження сучасних систем, комп'ютеризація, підвищення технологоемкости галузі, швидкий розвиток інформаційного забезпечення - найближчі цілі розвитку сталого туризму.

При розвитку туризму виникають конфлікти в області використання таких ресурсів, як вода і земля. Найбільш гостро такі проблеми стоять у прибережних зонах, як основних по залученню туристів, але де концентрується велика частина населення, де туристські об'єкти можуть перешкоджати розвитку місцевого рибальства та сільського господарства. Так середньому туристи в Середземномор'ї (де водні ресурси обмежені) витрачають 200 літрів води в день [21].

Досить серйозної соціально-економічної проблемою розвитку туризму є зростання криміналізації (наявність великого числа дорогих предметів у туристів: камер, фотоапаратів, телефонів, прикрас при часто досить тяжкому становищі місцевих жителів провокують пограбування і більш серйозні злочини).

Всі вище перераховані проблеми, пов'язані з розвитком туризму і змушують говорити про необхідність змін, нових напрямках. Стійкий туризм бачиться одним із перспективних серед них, дозволяють зменшити гостроту або вирішити великий комплекс проблем.

Теорія сталого розвитку не тільки залучає увагу наукової громадськості в останнє десятиліття (сотні конференцій, тисячі монографій, підручників тощо), але є цілком "практичною". [1] Цивілізовані країни висловили готовність слідувати наміченим курсом, а державні та міжнародні документи оперують поняттям "сталий розвиток" як ідеологічної основи.

В туризмі принципи стійкості були сформульовані СОТ і Всесвітньою радою з подорожей і туризму (ВСПТ). Вони зводяться до екологічної, культурної, економічної стійкості, а також стійкості для місцевих громад.

Концепція досягнення сталого розвитку 21 столітті була обговорена і отримала схвалення на конференції ООН "Навколишнє середовище і розвиток" в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. На цій історичній конференції бала створена Програма "Порядок денний на 21 століття". Нова програма справила великий вплив на багато шари нашого суспільства. Ідея сталого розвитку стала політичною метою і надихнула багато програми природоохоронних заходів на міжнародному, регіональному/ національному та місцевому рівнях. Відповідно з програмою "Порядок денний на 21 століття" всі галузі промисловості повинні взяти на себе певну частку відповідальності за навколишнє середовище. Туристська галузь, відповідно, повинна самостійно прагнути до охорони природи і культури як основ свого бізнесу. Точно також органи управління, які відповідають за питання туризму, і клієнти несуть відповідальність за досягнення зазначених цілей.

У 1995 р. ВСПТ, СОТ і Рада Землі опублікували спільний звіт "Порядок денний на 21 століття" для Індустрії туризму і подорожей - Назустріч екологічного сталого розвитку". У ньому були перераховані 10 пріоритетних напрямків роботи для галузі туризму і подорожей з метою досягнення сталого розвитку. На практиці це означає, що всі туристичні компанії повинні здійснити запропоновані заходи для досягнення довгострокового сталого розвитку.

В Європі також велися роботи з концепцією сталого туризму. Протягом 1994-1997 років Рада Європи опублікувала три рекомендації з питань політики сталого туризму: "Генеральний курс для сталого та екологічно безпечного розвитку туризму", "Політика сталого розвитку туризму в природоохоронних територіях", "Політика сталого розвитку та екологічно безпечного туризму в прибережних територіях" [17].

При створенні елементів туристської інфраструктури з урахуванням сталого туризму, а саме дбайливого ставлення до навколишнього середовища, економії ресурсів, використання енергозберігаючих технологій, треба пам'ятати, що він може забезпечувати додатковий економічний ефект, і це необхідно враховувати при довгостроковому бізнес плануванні.

Отже, виділимо головні принципи сталого розвитку туризму:

- Стале використання ресурсів. Передбачає впровадження систем з можливістю повторного використання та очищення води; нових блоків енергозабезпечення, які контролюються фотоелементами і в разі простою відключають непотрібне освітлення й ін; використання матеріалів підлягають утилізації або вторинній обробці, впровадження "безпаперових систем"; зниження надлишкового споживання

- Підтримання біорізноманіття. Слід планувати об'єкти туристкою інфраструктури та види туристської діяльності таким чином, щоб забезпечувати захист природної спадщини, що становлять екосистеми і біологічне різноманіття, а також охороняти види дикої фауни і флори, яким загрожує зникнення; учасники туристського процесу, і особливо, професіонали сфери туризму повинні погоджуватися з накладенням певних обмежень і меж на їх діяльність, яку вони здійснюють в особливо уразливих місцях, які підходять для створення природних парків або охоронюваних заповідників;

- Інтегрування туризму в планування, залучення місцевих громад. Залучення місцевого населення в процес прийняття рішень щодо розвитку туризму допомогою консультацій; туристську діяльність слід планувати таким чином, щоб забезпечити збереження і процвітання традиційних ремесел, культури і фольклору, а не вести до їх стандартизації та збіднення. Місцеве населення має залучатися до туристської діяльності і брати участь на рівноправній основі в отриманні утворюються економічних, соціальних і культурних вигод, особливо, у формі прямого і опосередкованого створення в результаті цієї діяльності робочих місць. Туристська політика повинна проводитися таким чином, щоб вона сприяла підвищенню життєвого рівня населення відвідуваних районів і відповідала їх потребам; при містобудівному й архітектурному плануванні та експлуатації туристських центрів і засобів розміщення необхідно передбачати їхню максимальну інтеграцію в місцеву соціально-економічне середовище; при рівних умовах слід вишукувати в першу чергу можливість найму місцевої робочої сили. Необхідно приділяти особливу увагу специфічним проблемам прибережних зон та острівних територій, а також вразливим сільським і гірських районів, для яких туризм часто є однією з рідкісних можливостей розвитку в умовах занепаду традиційних видів економічної діяльності;

- Відповідальний маркетинг туризму. З метою зменшення тиску туристської діяльності на навколишнє середовище та підвищення її корисного впливу на туристську індустрію і на місцеву економіку, слід сприяти більш рівномірному розподілу потоків туристів і відвідувачів часу і простору; проводити маркетингових досліджень та рекламні компанії.

1.3 Особливості діяльності туроператорів, готельно-ресторанної сфери, транспортних компаній та міжнародних організацій

Початкові зусилля з впровадження сталого розвитку повинні звести до мінімуму негативні екологічні наслідки туризму. Це завдання набуває особливої актуальності у світлі бурхливого розвитку галузі, яке очікується в найближчі роки, і зростання її навантаження на середу, якщо не будуть вжиті відповідні заходи. Адже, в кінцевому рахунку, галузь зможе розвиватися лише при стале використання природних ресурсів.

2002 р. може стати поворотним для світової індустрії туризму не тільки з-за наслідків терактів і спаду у світовій економіці, перш за все, цей рік оголошено СОТ та іншими міжнародними організаціями роком екотуризму. Бурхливо розвивається виду туризму, який відповідає всім поняттям сталого туризму. Інша знакова подія - Всесвітній саміт зі сталого розвитку "РІО+10" в Йоганнесбурзі, після якого хочеться чекати не тільки великої кількості теоретичних матеріалів і нових конвенцій і постанов, але і масштабних дій щодо впровадження принципів сталого розвитку в життя. Сталого туризму виділяється своя роль. В рамках підготовки до цього саміту було складено докладний звіт [23] про діяльність практично всіх складових туристкою індустрії в рамках сталого розвитку туризму. (у його створенні брали участь ВСПТ, СОТ, ЮНЕП, Міжнародна Федерація Туроператорів, Міжнародна Асоціація готелів і ресторанів, Міжнародний рада з круїзів).

Основне завдання туроператорів задовольняти новим тенденціям у попиті з боку туристів, а з іншого боку пред'являти нові вимоги до готельно-ресторанної ланцюга і транспорту. Міжнародна Федерація туроператорів координують свою діяльність з СОТ і ВСПТ та її важливої завданням є інформаційна політика і вироблення єдиних критеріїв.

Зупинимося докладніше на деяких складових туристської індустрії і виділимо як позитивні (з точки зору сталого розвитку), так і негативні сторони впливу (див. таблиці 1.4, 1.5).

Таблиця 1.4

Деякі позитивні аспекти діяльності складових туристської індустрії