6.1. Природні умови формування бальнеологічних ресурсів України
Україна має всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу. У нас
багато рекреаційних ресурсів: бальнеологічних, кліматичних, ландшафтних, пляжних,
пізнавальних.
Рекреаційні ресурси - це об'єкти та явища природного й антропогенного походження,
що їх використовують для туризму, лікування, відпочинку, які впливають на
територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних
районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність.
Україна надзвичайно багата на природні курортні ресурси, які мають лікувальні
властивості.
Курортне лікування - це лікування природними курортними чинниками (ресурсами).
До них належать:
- мінеральні води;
- лікувальні грязі та озокерит;
- ропа лиманів і озер;
- соляні печери;
- природні комплекси зі сприятливими кліматичними умовами, придатні для
використання з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань
й організації відпочинку.
У рекреаційних потребах населення провідне місце належить відпочинку на природі.
Тому важливим ресурсом є лісова рослинність. Лісові рекреаційні ресурси в
Україні поділені досить нерівномірно. Більше за все лісових масивів у
Південно-Західному районі, де формування рекреаційних територій спирається саме
на цей фактор. У Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській областях
ліси виконують функції водорегу-лювання, водоохорони, ґрунтозахисту.
Ландшафтно-кліматичні ресурси сприяють розвитку рекреаційної діяльності. Береги,
моря, річки, водосховища, озера, Українські Карпати та Кримські гори, лісові
масиви - для цих ландшафтів характерне сполучення чистого повітря, наповненого
киснем, та високої вологості.
Україні притаманний помірно континентальний клімат, і тільки на півдні
Кримського півострова - середземноморський. Існує класифікація кліматів з
погляду рекреаційної діяльності:
- найкращий - сприятливі кліматичні умови протягом 9,5-10,5 місяців, тепле літо
та нехолодна зима зі стійким сніговим покривом або жарке тривале літо та коротка
зима без стійкого снігового покриву;
- гарний - сприятливі кліматичні умови протягом 7-9 місяців;
- задовільний - сприятливі кліматичні умови протягом З-6,5 місяців, прохолодне
дощове літо і м'яка зима з нестійким сніговим покривом або жарке посушливе літо
і сувора зима;
- поганий - сприятливі умови протягом 1 -1,5 місяця.
Кліматичні ресурси районів України різноманітні, але загалом клімат сприятливий
для розвитку рекреаційної діяльності.
Україна характеризується різноманітним поєднанням умов і ландшафтів, які мають
великі потенційні можливості для широкого розвитку лікувального й оздоровчого
відпочинку. Сприятливий клімат всієї території країни дозволяє широко
використовувати кліматотерапію як один з основних методів лікування та
профілактики хвороб, специфічних для індустріальної цивілізації.
Кліматичні умови України характеризуються зональністю, чіткими сезонними
контрастами в ході метеорологічних елементів, зростанням континентальності з
північного заходу на південний схід, формуванням кліматичних відмінностей у
гірських областях та на узбережжях морів.
Вплив відкритого свіжого повітря на організм людини (аеротерапія) і сонячне
опромінювання (геліотерапія) можна застосовувати в усі сезони року і в усіх
кліматичних зонах України. У зв'язку з тим, що південь території нашої країни
омивають Чорне й Азовське моря, це дає змогу широко використовувати
таласотерапію як один з основних методів кліматичного лікування, пов'язаного з
перебуванням біля моря (морська терапія).
За особливостями кліматичних умов території і відповідно до організації
курортної справи в Україні виділяють кілька рекреаційних районів.
На Півночі та Північному Сході (Волинська, Чернігівська, Сумська області,
північні частини Рівненської, Житомирської, Київської і Харківської областей)
клімат характеризується значними контрастами мінімальних зимових і максимальних
літніх температур.
Клімат Центральної України (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська,
Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська, Луганська, південні частини
Рівненської, Житомирської, Київської, Харківської, північна частина Донецької
областей) м'який з менш виявленими сезонними температурними контрастами.
Південна частина України (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області
та південна частина Донецької області, Крим) відрізняється дуже теплим кліматом,
короткою зимою, невеликою кількістю опадів - 300-500 мм на рік, великою
кількістю сонячних днів.
Особливо сприятливі кліматичні умови Південного берега Криму, середня
температура січня +4 °С, липня - 2-4 °С, а кількість сонячних днів досягає 230
на рік.
На заході України в межах Українських Карпат зима порівняно м'яка, літо - тепле.
Опадів - 700-800 мм на рік, у горах - до 1600 мм. Характерна висока відносна
вологість повітря (близько 80 %). У межах цієї кліматичної зони виділяють
Передкарпатський і Закарпатський курортні райони.
Сприятливий у терапевтичному відношенні клімат південної (Чорноморське узбережжя
і, насамперед, Південний берег Криму з субтропічним кліматом середземноморського
типу) і західної (Українські Карпати) частини території України - важлива
передумова організації приморських і гірських курортів, на яких широко
використовується кліматотерапія як основна (або одна з основних) лікувальних
методик. Майже в усіх областях України виявлено значні запаси мінеральних вод, в
окремих - грязеві ресурси (пелоїди), озокерит, що використовуються як лікувальні
фактори окремо або в комплексі.
В Україні є велике розмаїття мінеральних вод, яке можна використовувати,
насамперед, для лікування складних захворювань за призначенням лікарів, а також
і таких, які можна вживати без обмеження.
Мінеральні лікувальні води - це природні води, що мають лікувальні властивості
внаслідок підвищеного вмісту біологічно активних компонентів.
До нинішнього дня поняття "мінеральні води" дослідниками (бальнеологами,
гідрогеологами, гідрохіміками) трактується неоднозначно.
У чому ж полягає життєдайна сила мінеральних вод?
За даними наукових досліджень, у складі підземних вод міститься понад 80
хімічних елементів таблиці Менделєєва. Головних компонентів, які складають
основну масу мінеральних речовин, розчинених у підземних водах, небагато -
всього сім: натрій, кальцій, магній, калій, хлор, сульфати і гідрокарбонати.
Лікувальними мінеральними водами прийнято вважати лише ті підземні води, які
завдяки великому вмісту розчинних газів, високій загальній мінералізації,
наявності певних терапевтичних іонів або підвищеній температурі придатні для
використання в лікувальних цілях [14].
На території України є мінеральні води основних бальнеологічних груп:
Група А. Води без специфічних компонентів та властивостей, їхня лікувальна дія
зумовлена основним іонним складом та загальною мінералізацією; азот та метан
містяться у них у розчиненому стані в умовах атмосферного тиску тільки у
незначних кількостях. Води цієї групи виведені на земну поверхню свердловинами,
вивчені та використовуються на курортах Миргорода (Полтавська область),
Куяльника (Одеська область), Трускавця (Львівська область), Феодосії (Крим),
Очакова (Миколаївська область) тощо.
Група Б. Води вуглекислі. Лікувальна дія зумовлена наявністю у великих
кількостях розчиненого вуглекислого газу, який становить 95-100 % газів, а також
іонним складом та загальною мінералізацією. Ці води виведені на поверхню,
вивчені та використовуються на курортах Поляна, Голубине, Сойми (Закарпатська
область).
Група В. Води сульфідні. Фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністю
сульфідів (вільного сірководню та гідросуль-фідного іона). Води цієї групи
вивчені та використовуються на курортах Любеня Великого (Львівська область),
Синяка (Закарпатська область), Черче (Івано-Франківська область).
Група Г. Води залізисті, миш'яковисті або миш'якові з високим вмістом марганцю,
міді, алюмінію. Лікувальна дія зумовлена (окрім їхнього іонного, газового складу
та мінералізації) одним або декількома з фармакологічних активних компонентів.
Ця група вивчена та використовується у санаторіях Закарпатської області.
Група Ґ. Води бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин. Виділено
два типи мінеральних вод з високим вмістом органічних речовин. Води групи
вивчені та використовуються на курортах Трускавця (Львівська область),
Березівських мінеральних вод (Харківська область).
Група Д. Радонові (радіоактивні) води - використовуються на курорті Хмільник
(Вінницька область).
Рекреаційні ресурси пляжів відіграють важливу роль в організації курортів на
березі морів, річок, озер. У Криму, Одеській, Донецькій, Миколаївській областях
є штучні та природні пляжі.
Пізнавальні ресурси держави теж виступають характерним фактором, що визначає
мотиви відвідування реґіонів України внутрішніми та іноземними туристами.
Туристи відвідують історико-архітектурні пам'ятки Києва, Чернігова, Львова,
Одеси та інших міст.
Отже, в Україні є всі види рекреаційних ресурсів, що дає підстави всебічно
розвивати модерний національний рекреаційно-туристичний комплекс.
6.2. Історія вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях
Лікувальні властивості багатьох природних факторів відомі зі стародавніх часів і
на території України використовувалися ще з античності. Так, перші закарпатські
кам'яні басейни епохи Римської імперії (Гетодакійська купальня) для
водолікування в місцях виходу мінеральних вод були прототипами сучасних
бальнеологічних курортів.
Як лікувальний засіб мінеральні води застосовувалися ще в стародавніх народів як
один з видів "храмової" медицини. Вона полягала у спеціальних омиваннях,
купаннях у басейнах і річках, а пізніше і прийнятті ванн. До числа найбільш
стародавніх (бронзова доба) матеріальних свідчень лікування мінеральними водами
відносять залишки капітальних споруд на
джерелах вуглекислих вод в околицях сучасного швейцарського курорту Сан-Моріц.
Римські імператори будували в Римі та вздовж Апеннін у місцях виходу мінеральних
вод розкішно обладнані терми. Чимало з цих терм продовжують функціонувати
сьогодні, на початку XXI ст. представляють з себе всесвітньо відомі курортні
комплекси (Абано-Терме, Монтекатіні-Терме, Фьюджі тощо), рекреаційною місткістю
понад 100 тис. осіб.
На Близькому Сході традиції водолікування у цілющій ропі солоних озер відомі ще
з біблійних часів. Чимало сторінок Нового Завіту відведено опису Ісусом Христом
таких природних приозерних купалень (зокрема, на Генісаретському озері), де
традиційно збиралися тисячі хворих з усього реґіону.
У ранньому середньовіччі відомими курортами Європи стали Пломб'єр-ле-Бен і Ахен
(Франція) - улюблені місця відпочинку імператора Карла Великого.
Поступово мінеральні джерела переходили у приватну власність монастирів,
лікувальну дію мінеральних вод пов'язували з заступництвом святих.
У середні віки з-поміж курортів виділилися славою Карлс-бад (нині, Карлові Вари
у Чехії), заснований у середині XIV ст., та Баден-Баден, заснований у XVI ст.
У літературі XVI-XVII ст. починають розглядатися питання будівництва, обладнання
і порядку експлуатації курортних закладів: бальнео- і грязелікарень. Але лише з
XVIII-XIX ст. у зв'язку з розвитком промисловості, торгівлі і транспорту
починається інтенсивний розвиток європейських курортів на основі нового
комерційного підходу.
У XIX - на початку XX ст. відбувається офіційне відкриття сучасних європейських
курортів, які все більше набували вигляду не стільки лікувальних комплексів,
скільки місць відпочинку і туризму. Масове використання підземних мінеральних
вод для лікувальних цілей під наглядом лікарів у Європі почалося в основному в
XIX ст. Так, у Європі в той час стають широко відомі такі курорти, як Віші (Франція),
Бад-Йаухейм, Ахен (Німеччина), Баден (Австрія), Карлові Вари та Маріанські лазні
(Чехія), Беіле-Еркулане (Румунія), Бурса (Туреччина) та ін.
Перші відомості про наявність лікувальних мінеральних вод на території сучасної
України стосуються Передкарпаття і належать до кінця XVI - початку XVII ст. Так,
джерела курортів Шкла, Великого Любеня, Немирова, Трускавця (Львівська область)
описав видатний польський лікар В. Очко в 1578 р. Перші бальнеологічні курорти в
Україні виникли на мінеральних водах у Шкло (1576 р.), Трускавці (1827 р.),
Моршині (1877 р.) Львівської області, Березівці під Харковом (1862 р.) і
Миргороді Полтавської області (1917 p.); грязеві - наСакському озері в Криму
(1799-1803 pp.), на Одеських лиманах (1828 p.), Слов'янських озерах у Донбасі
(1832 р.), в Євпаторії (1890 р.) і Бердянську (1902 p.).
На території України виявлено досить значні ресурси різних типів мінеральних
лікувальних вод.
Гідромінеральне багатство України визначається наявністю таких мінеральних вод,
як вуглекислі, сульфідні, радонові, залізисті та миш'яковисті, йодні, бромні та
йодо-бромні, борні, кременисті води, з підвищеним вмістом органічних речовин та
води без специфічних компонентів і властивостей.
Лікувальні мінеральні води, які розвідані та використовуються на території
України, можуть бути об'єднані в такі 5 груп:
- радонові;
- сульфідні;
- вуглекислі;
- термальні;
- інші.
Радонові води різноманітного хімічного складу поширені на правобережжі Дніпра,
на Побужжі та Приазов'ї. Радонові води найбільш широко використовуються як
зовнішній засіб у вигляді загальних і місцевих ванн. Показами для лікування
радоновими ваннами є захворювання серцево-судинної системи, шкіри та органів
опорно-рухового апарату. Найбільш відомі в Україні курорти, які використовують
радонові води, це: курорт Хмільник (Вінницька область), санаторій у Черкаській
області, водолікарні Житомира (Житомирська область), Білої Церкви (Київська
область), Полонного (Хмельницька область).
Йодні, бромні та йодо-бромні води переважно хлоридно-нат-рієвого складу поширені
в Карпатах, Передкарпатті, Причорномор'ї та Кримському півострові.
Використовують їх у санаторіях Криму, а також у санаторіях Закарпатської області.
Сульфідні мінеральні води використовують як ванни, меншою мірою для зрошення та
інгаляції. Позитивний ефект має лікування при захворюваннях органів
опорно-рухового апарату, нервової системи, жіночих статевих органів,
серцево-судинної системи.
В Україні найбільш відомі санаторії із сульфідними джерелами є у Львівській,
Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях.
Вуглекислі мінеральні води поширені на південно-західному схилі Українських
Карпат і на Закарпатті. Ці води використовують у санаторіях Закарпатської
області, а також розливають як природні і лікувально-столові води.
Джерела вуглекислих вод є також на Керченському півострові. Вуглекислі води
використовуються для внутрішнього вживання у вигляді пиття, інгаляцій, зрошення,
промивання і зовнішнього - у вигляді ванн і душів. П'ють ці води при
захворюванні органів травлення, печінки і жовчних шляхів, порушенні обміну
речовин.
Лікувальна дія термальних вод, які застосовуються для ванн після розведення
прісною водою (при високій температурі), зводиться до покращення загального
стану завдяки впливу через периферійні нервові закінчення на відповідні центри
головного мозку. В Україні їх давно використовують з лікувальною метою на
курортах в Криму.
Прісні лікувальні мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин
(0,01-0,03 г/л) відомі завдяки прикарпатському курорту Трускавець. В Україні
розвідані кілька родовищ з великими запасами органічних вод такого типу, на базі
яких розвиваються курорти Сатанів (Хмельницька область), Східниця (Львівська
область). За наявними запасами Україна посідає зараз провідне місце в світі.
Унікальність цієї води визначається своєрідністю природних умов
Трускавецько-Бори-славського району, де вуглеводні виходять практично на
поверхню землі й забезпечують розчиненими компонентами органічних речовин
водоносні горизонти підземних вод.
Мінеральні лікувальні води без вмісту специфічних компонентів різноманітного
хімічного складу, з мінералізацією 250-1000 г/л широко застосовують на курортах
Трускавець і Моршин (Львівська область), Миргород (Полтавська область),
Слов'янськ (Донецька область), у санаторіях Кримської АР, Одеської та інших
областей. Розливають їх у багатьох реґіонах України.
Головною установою в Україні, яка займається вивченням впливу мінеральних вод на
здоров'я людини і затверджує рекомендації щодо використання тих чи інших джерел
для лікувальних цілей, є Український науково-дослідний інститут медичної
реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров'я України в Одесі.
Хімічний склад і напрямки застосування мінеральних питних вод регулюються
державним стандартом України ДСУ-878-93 "Води мінеральні питні".
Характеристика лікувальних грязей (пелоїдів) України. Україна володіє
різноманітними природними лікувальними чинниками, серед яких велике значення
мають лікувальні грязі (пелоїди).
Лікувальні грязі - це різні за ґенезисом природні утворення (мули, торфи,
сопкова грязь тощо), які застосовують для лікування у вигляді ванн і аплікацій.
До природних лікувальних грязей відносяться переважно відклади боліт, озер,
лиманів та морських заток, які складаються з води, мінеральних та органічних
речовин і представляють собою однорідну тонкодисперс-ну пластичну масу з певними
тепловими та іншими фізико-хімічними властивостями.
Історія грязелікування нараховує понад 1000 років. Напевно, одним із перших
методів їх застосування були так звані єгипетські ванни, коли добутий з дна
річки мул мастився на тіло і, підсихаючи на сонці, перетворювався у потріскану
кірку, яка після закінчення процедури змивалась водою. Медицині вже багато
відомо про походження, склад, властивості і механізми дії грязелікування.
Експериментальними та клінічними дослідженнями була доведена ефективність
лікування пелоїда-ми хворих з різноманітними захворюваннями запального,
дистрофічного і судинного характеру, зокрема, з ураженням периферійної нервової
системи, хребта, суглобів, з наслідками травм та операцій, хворобами органів
травлення та ін. Встановлено, що застосування лікувальних грязей чинить за
допомогою комплексу своїх теплових, хімічних, механічних та інших властивостей
суттєвий вплив на різноманітні функції організму: кровообіг, дихання, обмін
речовин тощо.
Утворення лікувальних грязей - це складний природний процес, який визначається
взаємодією геолого-гідрологічних, кліматичних, фізико-хімічних і біологічних
чинників.
За ґенезисом, який відображає умови утворення і визначає головні особливості
складу і властивості, лікувальні грязі поділяються на чотири ґенетичні типи:
В Україні для курортного лікування застосовують переважно мулові
органо-мінеральні сульфідні грязі - антропогенові відклади солоних водойм на
ранній стадії літоґенезу. Вони представляють собою пластичну масу зелено-сірого
або чорного кольору. Встановлено, що запаси мулових сульфідних грязей та лиманів
в Україні досить значні (табл. 6.1); їх застосовують поряд з іншими методами
лікування на курортах Одеської групи і в АР Крим.
Таблиця 6.1.
Родовища лікувальних грязей в Україні [2]
Родовище
Місце знаходження
Розвідані запаси,
тис. м3
Використання
Оз. Солоний Лиман
Дніпропетровська
обл.
948
Обл.лікарня
Солоний Лиман
Оз. Ріпне
Донецька
обл.
145
Курорт Слов'янськ
Оз. Сліпне
Донецька
обл.
80
Курорт Слов'янськ
Оз. Саки (сх. басейн)
АР Крим
986
Саки, Євпаторія
Оз. Саки (зах. басейн)
АР Крим
3 735
Саки, Євпаторія
Оз. Кизил-Яр
АР Крим
10 000
Не
використовують
Оз. Аджигольське
АР Крим
72
Не
використовують
Оз. Тобечицьке
АР Крим
5 500
Не
використовують
Оз. Чокрацьке
АР Крим
4 660
Курорт
Феодосія
Оз. Узунларське
АР Крим
6 930
Не
використовують
Оз. Сасик (Сасик-Сиваш)
АР Крим
855
Не
використовують
Оз. Конрадське
АР Крим
245
Не
використовують
Булганацька група вулканів
(керче-ський
півострів)
АР Крим
4,9
Курорт
Феодосія
Оз. Солонець-Тузли
Миколаївська
обл.
237
Не
використовують
Лиман
Тилігульський
Миколаївська
обл.
11276
Курорт Коблеве
Лиман
Березанськиіі
Миколаївська
обл.
10 910
Курорт Коблеве
Лиман Куяльницький
Одеська
обл.
15 327
Курорти Одеської групи
Лиман Хаджибейський
Одеська
обл.
11048
Не
використовують
Лиман Будацький
Одеська
обл.
4 190
Курорт Сергй'вка
Лиман Шагани
Одеська
обл.
14 965
Не
використовують
Лиман
Алібей
Одеська
обл.
16 986
Не
використовують
Лиман Бурнас
Одеська
обл.
3214
Не
використовують
Оз.
Грязьове
Херсонська
обл.
106
Санаторій "Гопри"
Оз. Салькове
Херсонська
обл.
501
Не
використовують
Оз.
Кругле
Херсонська
обл.
100
Не
використовують
Оз.
Генічеське
Херсонська
обл.
1082
Не
використовують
Поширені, але
обмежено використовуються торфові лікувальні грязі - торф з високим вмістом (понад
25 %) і ступенем розкладання понад 40 % органічних речовин. Найціннішими є
гіпсові і купоросні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязевим розчином.
Для лікування їх застосовують на курортах Шкло, Моршин і Миргород.
Сопкові грязі - це продукти діяльності грязьових вулканів, винесені на поверхню
під тиском газів та підземних вод. Обмежено використовують сопкові мінеральні
мули Булганацької групи грязьових вулканів на Керченському півострові, які
містять цінні мікрокомпоненти.
6.3. Класифікація курортів України
Курортологія як наука про курорти розвивалася в міру нагромадження знань про
лікувальні природні фактори - клімат, мінеральні води, лікувальні грязі тощо, і
в зв'язку з розширенням мережі курортів і розвитком курортної справи в цілому.
Сучасна курортологія - це медична наукова дисципліна, що вивчає лікувальні
властивості природних фізичних факторів, характер їх дії на організм людини,
можливість їх застосування з лікувальною і профілактичною метою на курортах і в
позакурортних закладах, розробляє покази і протипоказання для
санаторно-курортного лікування і методи застосування курортних факторів при
різних захворюваннях.
Розділами курортології є: бальнеологія, бальнеотерапія та бальнеотехніка;
грязелікування; медична кліматологія і кліматотерапія... [10].
Закон України "Про курорти" від 5.10 2000 р. № 2026 визначив правові,
організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в Україні. Ним
визначено офіційне тлумачення основних курортологічних понять:
Курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має
природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з
об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної
реабілітації, профілактики захворювань та рекреації і підлягає особливій охороні.
Курортно-рекреаційні заклади - це спеціалізовані заклади короткочасного (щоденного,
щотижневого) та тривалого розміщення людей, призначені для задоволення їхніх
рекреаційних потреб (лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх і спортивних).
За характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяють на:
а) курорти державного значення;
б) курорти місцевого значення.
До курортів державного значення належать природні території, що мають особливо
цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і використовуються з метою
лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
До курортів місцевого значення належать природні території, що мають
загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовуються з метою
лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань (ст. 4
Закону України "Про курорти").
За своєю медичною спеціалізацією курорти України поділяють на:
а) курорти загального призначення;
б) спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.
Медичний профіль (спеціалізація курортів) визначається з урахуванням
властивостей природних лікувальних ресурсів (ст. 5 Закону України "Про курорти").
За характером природних лікувальних факторів курорти України поділяють на кілька
типів (або профілів):
- бальнеологічні курорти;
- грязеві курорти;
- кліматичні курорти;
- курорти з кількома лікувальними факторами.
Бальнеологічні курорти: основний лікувальний фактор - мінеральні води, що
застосовуються у вигляді ванн, душів, для пиття, інгаляцій, зрошування,
промивання тощо. До цих курортів належать: Поляна, Сонячне Закарпаття, Немирів,
Біла Церква, Миронівка, Хмільник, Моршин, Трускавець, Верховина, Карпати, Квітка
Полонини, Миргород, Шкло, Синяк, Любінь Великий, Гірська Тиса, Шаян, Свалява,
Усть-Чорна, Солоний Лиман, Горинь, Черче, Березівські мінеральні води,
Рай-Оленівка, Старобільськ.
Грязеві курорти: основний лікувальний фактор - грязь, що застосовується у
вигляді ванн, аплікацій, тампонів, компресів тощо. На грязевих курортах
використовується мулова грязь солоних озер і лиманів, сапропелева (мулова грязь
прісних озер), торфова (прісна і мінералізована), а також гідротермальна і
сопкова (вулканічного походження). До цих курортів належать: Бердянськ, Гопри,
Євпаторія, Маріуполь, Куяльницький, Слов'янськ, Феодосія, Саки.
Кліматичні курорти: основні види лікування - повітряні і сонячні ванни, а також
купання. Крім основних видів курортного лікування, для посилення дії лікувальних
факторів у лікувальний комплекс включають фізіотерапевтичні процедури,
лікувальне харчування, лікувальну фізичну культуру. До цих курортів належать:
Ірпінь, Буча, Ворзель, Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Соснівка, Одеський курортний
район, Південний берег Криму, Закарпатська група курортів, Яремча, Бердянськ,
Кирилівка.
Більшість курортів, що мають кілька лікувальних факторів, відносять до курортів
змішаного типу - бальнеогрязевих, бальнеокліматичних, кліматогрязевих,
кліматобальнеогрязевих. Виділяють також курорти з особливими, унікальними
природними факторами.
До курортів з кількома лікувальними факторами в Україні належать:
Важливим принципом санаторно-курортного лікування є його комплексність, тобто
використання різноманітних природних лікувальних факторів у поєднанні з
дієтотерапією, фізіотерапевтичними процедурами, лікарськими й іншими
лікувальними засобами і методами.
Природні курортні фактори - клімат, мінеральні води, лікувальні грязі - скрізь
використовуються і поза курортами: у місцевих санаторіях,
санаторіях-профілакторіях, будинках відпочинку, а також у лікарнях та інших
лікувально-профілактичних закладах.
Цікаві факти про курорти України:
- Найбільшою курортною зоною України є Крим, зокрема його Південний берег з
середземноморським кліматом і сприятливими рекреаційними ресурсами.
Санаторно-курортний комплекс Криму складають 623 підприємства. У 2004 р.
працювали 572 здравниці (у 2000 р. - 544). їх наповнюваність склала 52,5 % , що
на 6,6 % більше, ніж у 2000 р. 228 підприємств працювали цілий рік, 395 -
сезонно. З них 302 оздоровниці належать до підприємств колективної власності, 26
- комунальної, 33 - приватної, 262 - це структурні підрозділи підприємств. У
власності Російської Федерації знаходяться 60 підприємств, Білорусі - 2,
Узбекистану - 1. Покомпонентна структура: у Криму зосереджено 131 санаторій і
лікувальний пансіонат (для порівняння, у Львівській області - 62, Одеській -
43), будинків і пансіонатів відпочинку в Криму налічується 116 (для порівняння,
в Донецькій області - 54, Херсонській - 38).
- За офіційною інформацією Міністерства курортів і туризму Криму, кількість
відпочивальників, які прибули до Криму станом на 6 серпня 2004 р., становила 3
млн 666 тис. 573 осіб (2003 р. - 3 млн 219 тис. 632 осіб). Кількість
організованих відпочивальників становила на серпень 2004 р. понад 500 тис. осіб.
Станом на 1 серпня всі кримські оздоровниці півострова заповнені у середньому на
90 % і вище.
- У кримських приватних квартирах щороку розміщується більше 3,5 млн
відпочиваючих.
- Найдавніший бальнеологічний курорт України діє в селі Шкло Львівської області
з 1576 р. Почесний вік мають також курорти в Трускавці (1827 р.), на Одеських
лиманах (1829 р.) та Березівці під Харковом (1862 p.).
- Найбільший санаторій в Україні - "Марат" на Південному березі Криму в селищі
Місхор. Він розташований в парку з багатою рослинністю і розрахований на 1057
ліжок.
- Найбільший будинок відпочинку в Україні - "Авангард" у Вінницькій області на
околиці Немирова. Він розрахований на 1062 ліжка влітку і 614 - взимку. Це один
з найстарших будинків відпочинку в Україні - відкритий у 1921 р. у великому
княжому палаці, оточеному ландшафтним парком.
- Найбільшим готельно-відпочинковим комплексом є "Ялта", цей готель розрахований
на 2616 місць. Комфортабельний комплекс збудований у 1977 р. на східній околиці
Ялти на морському узбережжі поблизу Масандрівського парку.
- Найбільшою дитячою оздоровницею України є міжнародний дитячий центр "Артек",
заснований поблизу Гурзуфа у 1925 р.
- Найбільшим пансіонатом в Україні є пансіонат "Місхор" в Криму, розрахований на
1436 місць.
- Найглибша лікувальна установа України - Українська державна алергологічна
клініка у Солотвино. На Закарпатті вже понад 200 років добувають сіль вищої
категорії. У 1986 р. співробітники Ужгородського філіалу Одеського НДІ
курортології вперше використали мікроклімат Со-лотвинських шахт для лікування
хворих бронхіальною астмою. Було відкрито алергологічну клініку на 250 місць.
Підземне відділення зі специфічним мікрокліматом з високодисперсним аерозолем
кухонної солі знаходиться на глибині 300 м у товщі соляного пласта. Тривалість
одного сеансу, на який спускаються спеціальним ліфтом, триває від 2 до 12 годин
протягом 30 днів.
- Найбільші запаси лікувальної води зосереджені на курорті Хмільник у Вінницькій
області. Запаси радонових вод становлять 3120 м3 на добу, їх видобувають із
свердловин глибиною 90-200 м і використовують для ванн.
- Найбільша глибина, з якої видобувають лікувальну воду. На курорті Саки в Криму
термальні мінералізовані гідро-карбонатно-хлоридні натрієві води виведені
свердловинами глибиною 970 м.
- Найбільші запаси лікувальних грязей в Україні знаходяться в лимані Алібей на
Одещині - 16 966 тис. м3 (але вони не використовуються). З тих, що
використовуються, найбільші запаси розміщені в Куяльницькому лимані - 15 327
тис. м3. Використовують їх Куяльник та інші курорти Одеської групи для
грязелікування та виготовлення медпрепаратів [19].
6.4. Географія населених пунктів України, віднесених до курортних
Україна має різноманітні природні лікувальні ресурси, сприятливі для розвитку
санаторно-курортної справи.
Зараз у країні діє багатофункціональна система санаторно-курортного
обслуговування населення. Санаторно-курортне лікування на основі кліматичних,
бальнеологічних і грязевих природних ресурсів здійснюють санаторії,
санаторії-профілак-торії, лікувальні бази, пансіонати з лікуванням.
В Україні діють 482 санаторії, 404 санаторії-профілакторії, 1961 база
відпочинку, 257 пансіонатів, 46 будинків відпочинку та 66 пансіонатів з
лікуванням. Загальна місткість санаторно-курортних закладів у 2004 р. становила
майже 400 тис. місць.
Усього у 2004 р. в країні налічувалось більше 4,5 тис. організацій розміщення
туристів (625 тис. місць). Загальний обсяг інвестицій у рекреаційну галузь у
2002 р. склав 378 млн. грн, консолідований обсяг туристичних послуг - 3,2 млрд грн.
В Україні діє 45 курортів міжнародного і загальнодержавного значення та 13
курортів місцевого значення.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Переліку
населених пунктів, віднесених до курортних" від 15.12.1997 р. №1391, до
курортних населених пунктів належать 259 міст, селищ і сіл України.
Курортні поселення нашої держави зосереджені, здебільшого, у
Причорноморсько-Приазовській курортній зоні та Карпатському туристичному
реґіоні. Зазвичай, курортні центри України відносять за розмірами до невеликих
із людністю 10-50 тис. осіб.
Найбільшою популярністю у населення користуються райони Південного берега,
включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати (рис.
6.1, рис. 6.2, рис. 6.3):
Ресурси Південного берега дуже різноманітні. Клімат приморських рівнинних та
передгірних районів степової частини Криму помірно континентальний, з дуже
теплим літом і м'якою зимою. У приморських передгірних районах клімат
середземноморського типу, що характеризується недостатньою вологістю влітку та
м'якою зимою (порівняно з Північним Кримом).
Південний берег Криму - це
основний курортний район держави: він розташований на приморській смузі вздовж
узбережжя Чорного моря від мису Айя (на заході) до Семидвір'я (на сході). До
нього належать Ялтинська й Алуштинська курортно-територіальні системи. Клімат
тут винятково сприятливий - період з температурою, вищою за 10°С, триває 7
місяців.
Ялтинський курортно-рекреаційний район включає в себе такі курортні населені
пункти, як: Ялта, Алупка, Місхор, с-ще Берегове, с-ще Ботанічне, с-ще Виноградне,
с-ще Восход, с-ще Відрадне, с-ще Гаспра, с-ще Голуба Затока, с-ще Гурзуф, с-ще
Кацівелі, с-ще Кореїз, с-ще Краснокам'янка, с-ще Курпати, с-ще Лівадія, с-ще
Масандра, с-ще Меллас, с-ще Олива, с-ще Ореанда, с-ще Паркове, с-ще Понизівка,
с-ще Санаторне, с-ще Совєтське, с-ще Сімеїз, с-ще Форос, с Високогірне, с Гірне,
с. Данилівна, с. Куйбишеве, с Лінійне, с. Оползневе, с. Охот-ниче, с
Партизанське.
Алуштинський курортно-рекреаційний район включає в себе такі курортні населені
пункти, як: Алушта, с-ще Бондаренко-ве, с-ще Виноградне, с-ще Карабах, с-ще
Лаванда, с-ще Лазурне, с-ще Партеніт, с-ще Розове, с-ще Семидвір'я, с-ще Утьос,
с-ще Чайка, с. Верхня Кутузовка, с. Запрудне, с Ізобільне, с Кипарисне, с
Лаврове, с Лучисте, с Малий Маяк, с Нижня Кутузовка, с Нижнє Запрудне, с Пушкіне,
с Генеральське, с Зеленогір'я, с Малоріченське, с. Привітне, с Рибаче, с.
Со-нячногірське.
Південно-східне узбережжя Автономної Республіки Крим - цей курортно-рекреаційний
район включає в себе такі курортні населені пункти, як: Старий Крим, Судак,
Феодосія, с-ще Ель-тиген, с-ще Коса Тузла, с-ще Підмаячне, с-ще Новий Світ, с-ще
Коктебель, с-ще Курортне, с-ще Орджонікідзе, с-ще Приморський, с-ще Щебетовка, с
Завітне, с Набережне, с Челядінове, с. Южне, с Яковенкове, с Веселе, с Морське,
с Сонячна Долина, с. Берегове.
Західне узбережжя Автономної Республіки Крим - цей курортно-рекреаційний район
включає в себе такі курортні населені пункти, як: Євпаторія, Саки, с-ще Углове,
с-ще Заозерне, с-ще Чорноморське, с-ще Озерівка, с. Берегове, с Піщане, с
Аврора, с Портове, с Стерегуще, с Володимирівка, с Вітине, с Лиманне, с Ліснівка,
с Михайлівна, с Молочне, с Оріхове, с Попівка, с Прибережне, с. Уютне, с
Штормове, с Миколаївка, с Водопійне, с Володимирівка, с Громове, с. Знам'янське,
с Мар'їне, с Міжводне, с Новосільське, с. Новоульяновка, с. Оку-нівка, с
Оленівка, с. Северне, с. Сніжне.
Північно-Східне узбережжя Автономної Республіки Крим - цей курортно-рекреаційний
район включає в себе такі курортні населені пункти, як: Щолкіне, с Заводське, с
Золоте, с Калинівка, с. Кам'янське, с Курортне, с. Мисове, с. Нижньозамор-ське,
с Нововідрадне, с Осовини, с. Пісочне, с Семенівка, с Соляне, с. Юркине.
Курорти Південного берега Криму та Гірського Криму спеціалізуються на лікуванні
хворих із неспецифічними захворюваннями дихальної та нервової систем.
Курорт Алушта - це один з найгарніших куточків Південного берега Криму. Він
оточений пасмом гір, проте вони недостатньо захищають його. Через перевали
північні вітри прориваються до Алуштинської долини. Тому зима та весна тут трохи
холодніші, ніж у Ялті, літо - менш спекотне. Є природні пляжі.
Курорт Ялта - це морська курортна столиця України й АР Криму. Ялта розташована
на березі морської затоки. Частина головного пасма Кримських гір утворює
навкруги Ялти унікальний чашоподібний амфітеатр, що круто спускається до моря.
Гірські схили над Ялтою вкриті віковим сосновим лісом та виноградником (на
верхній межі лісу внаслідок трансконтинентального поширення кислотних забруднень
нині має місце всихання деревостанів).
На території курорту зосереджено багато парків, скверів, квітників, протікають
дві річки. Завдяки географічному положенню клімат Ялти відноситься до теплого
морського.
Курорт Лівадія - "білосніжна перлина" Південного берега. Курорт розташований за
3 км на південний захід від Ялти, на східному схилі гори Монабі (з Ялти вздовж
моря і пляжної інфраструктури у Лівадію веде пішохідна стежка). Окрасою курорту
є Лівадійський палац в оточенні ландшафтного Лівадій-ського парку - пам'ятки
садово-паркового мистецтва.
Найпривабливішою й водночас найвитонченішою архітектурною пам'яткою Місхорського
узбережжя є мис Ай-Тодор із Ластівчиним гніздом. Неподалік на цьому ж мисі
збереглися потужні укріплення давньоримського форту Харакс (стоянка одного з
корпусів морських піхотинців Равенської ескадри).
Курорт Місхор - його окрасою є морська русалка (аналогічна русалці Копенгагена)
та унікальний ботанічний парк.
Поза межами Криму на узбережжях Чорного й Азовського морів також є чималі запаси
рекреаційних ресурсів, які дають змогу розвивати тут курортне господарство.
Найбільшими чорноморськими курортами півдня України є: Одеса, Затока, Куяльник,
Лебедівка, Лузанівка, Сергіївка, Приморський, Хаджибейський, Холодна Балка,
Чорноморка (Одеська область), Очаків, Скадовськ, Коблеве, Рибаківка, Скадовськ,
Гола Пристань, Лазурне.
Загалом, на території Одеської області до курортних відносять такі населені
пункти, як: Одеса, с-ще Затока, с-ще Сергіївка, с-ще Гвардійське, с-ще Ліски, с
Косівка, с Курортне, с. Миколаївка, с Попаздра, с Приморське, с Вапнярка, с
Крижаніз-ка, с. Нова Дофінівка, с. Сичавка, с Грибівка, с. Дальник, с.
Ка-роліно-Бугаз, с Санжійка, с Іллічівка, с Лебедівка, с. Тузли, с Приморське.
Курорт Одеса - визнана таласокурортна столиця Північно-Західного Причорномор'я.
У місті налічується декілька курортних районів. Курорт Аркадія розташований в
одному з мальовничих куточків Одеси. До нього входить уся приморська територія
від Відради до Аркадії. Основними лікувальними факторами курорту є клімат,
таласотерапія та мінеральні води. Основними показаннями для лікування у
санаторіях Аркадії є захворювання органів кровообігу, верхніх дихальних шляхів,
органічні та функціональні порушення нервової системи, органів руху, обміну
речовин.
Одеський курорт Великий Фонтан розташований в Одесі на території від району
Аркадія до Чорноморки вздовж південно-західного узбережжя Чорного моря.
Мікроклімат вирізняється інтенсивною сонячною радіацією, певною сухістю повітря,
яке пом'якшується бризами; він сприятливий для лікування пацієнтів із
захворюваннями органів дихання. Основними лікувальними факторами також є
кліматолікування, таласотерапія й мінеральні води, які використовуються для
приготування ванн та приймання всередину. На курорті лікують захворювання
органів кровообігу, дихання, травлення, функціональні порушення нервової
системи, опорно-рухового апарату.
Морський клімат Одещини поєднується зі степовим і характеризується
середньорічною температурою повітря +10,2 °С. Най-холодніший місяць січень має
середню температуру -2,6 °С; най-тепліший місяць липень - відповідно +23 °С.
Середньорічна кількість опадів - 391 мм. У лікуванні застосовуються штучні на
морській воді вуглекислі, сірководневі, кисневі, азотні, перлинні, радонові
ванни, гідропатія, грязелікування, фізіосвітло-лікування, а на пляжах курорту -
клімато-, геліо-, аеро- і таласотерапія.
Курорт Затока - приморський кліматичний курорт, розташований у місці злиття
Дністровського лиману з Чорним морем, за 65 км від Одеси та 23 км від
Білгорода-Дністровського. Клімат сухий, з ознаками степового та морського.
Середньорічна температура повітря +10 °С, літо жарке, температура у липні-серпні
становить +22 °С, середньомісячна температура січня +2,5 °С. Велика кількість
сонячних днів протягом року, широкі дрібнопіщані пляжі зумовлюють привабливість
курорту. Він має численні пансіонати, будинки відпочинку, санаторії для
лікування кістково-суглобових захворювань у дітей.
Курорт Куяльник - бальнеогрязевий курорт степової зони, розташований за 9 км від
центру Одеси, у південній частині Ку-яльницького лиману. Лікувальні ресурси -
грязь, ропа та мінеральна вода для пиття та ванн. Функціонують санаторії,
курортна поліклініка, пансіонати, грязелікарня, численні будинки та бази
відпочинку, а також завод з розливу мінеральної води.
Курорт Лебедівка - приморський кліматогрязевий курорт степової зони,
розташований за 40 км від Білгорода-Дністровського на широких піщаних пляжах
узбережжя Чорного моря. Клімат має риси морського та степового. Головний
лікувальний фактор - мулова грязь лиману Бурнас з великим вмістом сірководню -
використовується для лікування дітей з наслідками ревматизму та поліомієліту, а
також дорослих із захворюваннями опорно-рухового апарату. Ефективності процедур
сприяють морські купання.
Курорт Лузанівка - приморський кліматичний курорт степової зони, розташований у
північно-східній частині Одеської затоки, за 10 км від центру Одеси. Має
найкращі на узбережжі Чорного моря пляжі.
Курорт Мало Волинський - грязевий курорт степової зони, розташований на
Малодолинському (колишньому Сухому) лимані, за 28 км від Одеси. Лікувальні
ресурси - грязі та ропа - використовуються для спеціалізованого лікування дітей,
хворих на ревматизм.
Курорт Приморський - приморський рівнинний курорт степової зони, розташований за
30 км від Білгорода-Дністровського у великому парку та на широких дрібнопіщаних
пляжах узбережжя Чорного моря. Клімат має риси морського та степового. Лікують
захворювання органів дихання.
Курорт Сергїівка - приморський кліматичний і грязевий курорт степової зони,
розташований за 18 км від Білгорода-Дністровського на дрібнопіщаних пляжах
узбережжя Чорного моря та Шаболатського лиману. Основні лікувальні фактори -
клімат, лікувальна грязь і ропа з концентрацією солей 22-32 г/л, а також морські
купання. Функціонують санаторії та водогрязелікарня для лікування
опорно-рухового апарату та периферійної нервової системи.
Курорт Хаджибейський - грязевий курорт, розташований на Хаджибейському лимані,
за 15 км від Одеси. Лікувальними ресурсами є грязь і високомінералізована (32
г/л) хлоридно-на-трієво-магнієва ропа лиману. Застосовується аерогеліотерапія. У
санаторіях лікують дітей із залишковими явищами поліомієліту.
Курорт Холодна Балка - грязевий курорт степової зони, розташований у північній
частині Хаджибейського лиману, за 21 км від Одеси. Лікувальними ресурсами є
грязь і ропа. Функціонує санаторій для лікування дітей із залишковими явищами
поліомієліту та хворих на ревматизм.
Курорт Чорноморка - приморський кліматичний курорт степової зони, розташований
на піщаних пляжах за 20 км від Одеси. Має характерний для цього району клімат.
Дається взнаки вплив моря: частіші бризи, чимала кількість ясних днів. Пологий
берег, піщане без каменів дно, невелика глибина створюють сприятливі умови для
купання. У санаторіях лікують дорослих і дітей, хворих на кістково-суглобовий
туберкульоз і активний туберкульоз органів дихання.
На території Миколаївської області до курортних відносять такі населені пункти,
як: Очаків, с. Коблеве, с Рибаківка, с Вікторівка, с Морське, с Василівка, с.
Покровка, с. Пок-ровське, с. Чорноморка.
На території Херсонської області до курортних відносять такі населені пункти,
як: Скадовськ, Гола Пристань, с-ще Лазурне, с Більшовик, с Залізний Порт, с
Приморське, с Красне, с. Хорли.
Курорт Очаків - це кліматичний курорт місцевого значення. Клімат курорту помірно
теплий. Поблизу розташований Бе-резанський лиман з лікувальними мулистими
грязями. Поширені широкі дрібнопіщані пляжі.
Курорт Скадовськ - великий кліматичний приморський курорт Херсонщини, що
знаходиться на положистому березі мілкої Джарилгацької затоки Чорного моря.
Чисте степове повітря, постійні морські бризи створюють тут чудові кліматичні
умови. Має численні оздоровчо-спортивні заклади.
Курорт Гола Пристань (Гопри) - грязевий курорт степової кліматичної зони,
розташований за 18 км від Херсона на лівому березі Конки, що є притокою Дніпра.
Містить великі запаси мулової лікувальної грязі континентального походження.
Клімат теплий, температура в липні-серпні +22-23 °С (іноді підвищується до +40
°С); відносно м'яка зима (середня температура січня -3 °С), мінімальна відносна
вологість повітря влітку 50-45 % . Річна кількість опадів сягає 300-350 мм.
Функціонують санаторії та водогрязелікарня для лікування гінекологічних
захворювань, периферійної нервової системи та органів дихання.
На березі Азовського моря у Запорізькій області розташовані два популярні
кліматогрязеві курорти: Бердянськ та Ки-рилівка.
Курорт Бердянськ - це курортна столиця Приазов'я, грязевий та кліматичний
рівнинний курорт степової зони Запорізької області. Природні лікувальні ресурси
- солоні озера з великими запасами лікувальних грязей, а також просторі піщані
пляжі, південний морський та степовий клімат, різноманіття фруктів. Літо у
Бердянську спекотне: температура повітря в червні становить +20,7 °С, у
липні-серпні сягає +22,5-23,6 °С. Середня температура води коливається від +17
°С у травні до +24 °С у липні-вересні. Основні лікувальні засоби курорту:
мулисті грязі та ропа озер Червоне, Велике й затоки Азовського моря, а також
мінеральні хлоридні й натрієві води.
Функціонують численні санаторії, курортна поліклініка з водогрязелікарнею для
амбулаторних хворих, а також будинки та бази відпочинку. Показаннями для
лікування є захворювання органів руху, периферійної нервової системи,
гінекологічні та органів дихання нетуберкульозного характеру.
Курорт Кирилівка - приморський кліматично-грязевий курорт, розташований у
степовій зоні Запорізької області. До основних лікувальних факторів відносяться
мулисті сульфідні грязі у руслах річок Великий та Малий Утлюк, Утлюцькому й
Молочному лиманах та хлоридні натрієві мінеральні води. Ропа Утлюцького лиману
хлоридно-сульфатно-натрієво-кальціє-вого типу містить до 160 г/л солей. Джерело
сірководневої хлоридно-натрієвої води з мінералізацією до 7 г/л використовують
Для ванн. Клімат теплий, наближений до клімату Криму: середньомісячна
температура липня становить +21 °С; зима помірно холодна (середньомісячна
температура січня -6 °С). Пляжі широкі, дрібнопіщані, з пологим морським дном.
Функціонують санаторії, пансіонати з лікуванням, бальнеогрязелікарня.
Іншими відомими морськими курортами Запорізької області є: Приморськ, с
Новокостянтинівка, с Строганівка.
На території Донецької області до курортних відносять такі населені пункти, як:
Слов'янськ, Слов'яногірськ (бальнеологічні), Новоазовськ, с-ще Седове, с-ще
Ялта, с. Мелекине, с. Урзуф (приморські).
Наступним за популярністю курортним реґіоном України є Карпатський, що охоплює
Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку й Закарпатську області.
На території Львівської області до курортних відносять такі населені пункти, як:
Трускавець, Моршин, Сколе, с-ще Славське, с-ще Східниця, с-ще Верхнє Синьовидне,
с-ще Великий Любінь, с-ще Брюховичі, с-ще Івано-Франкове, с-ще Немирів, с-ще
Шкло, с Модричі, с. Опака, с. Гребенів, с. Корчин, с. Лисовичі, с. Смерічка, с.
Розлуч.
На території Закарпатської області до курортних належать такі населені пункти:
с-ще Чинадієве, с-ще Поляна, с. Сойми, с Кваси, с. Голубине, с. Шаян.
На території Івано-Франківської області до курортних належать такі населені
пункти, як: Яремча, с-ще Ворохта, с. Мику-личин, с Татарів, с Яблуниця, с Новий
Мізунь, с Мислівка, с Шешори,'с. Черче.
Відоме своїми курортами Українське Полісся. Найвідоміші з них знаходяться на
Київщині.
Курорт Біла Церква - бальнеологічний курорт на базі радонових
гідрокарбонатно-кальцієво-натрієвих та гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвих
мінеральних лікувальних вод. Водолікарні обслуговують як місцеве населення, так
і амбулаторних хворих з інших областей України.
Курорт Боярка - кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 22 км на
південний захід від Києва. Має санаторії для лікування органів дихання, численні
пансіонати, профілакторії, будинки та бази відпочинку.
Курорт Ворзель - кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 35 км на
північний захід від Києва серед широких лісових масивів переважно з листяних
порід дерев. Лісостеповий клімат, нежарке літо (середня температура найтеплішого
місяця липня становить +20 °С), м'яка зима (середня температура найхолоднішого
місяця січня становить -6 °С), тепла та суха осінь створюють сприятливі умови
для профілактики та ефективного лікування захворювань органів кровообігу,
дихання, а також функціональних порушень нервової системи у санаторіях, будинках
та на базах відпочинку для дорослих і дітей.
Курорт Ірпінь - кліматичний курорт лісової зони, розташований на великому масиві
хвойних лісів біля Києва. Має санаторії для лікування органів дихання та зору, а
також бази відпочинку.
Курорт Конча-Заспа - лісостеповий рівнинний кліматичний курорт, розташований у
зеленій зоні за 20-25 км від Києва, мальовничий ландшафт якого створюють мішані
ліси, озера та просторі придніпровські луки. Має санаторії для лікування органів
кровообігу та нервової системи, а також будинки та бази відпочинку.
Курорт Миронівка - бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на
околицях Миронівки. Основний лікувальний фактор - радонова
гідрокарбонатно-кальцієво-маг-нієва вода з мінералізацією 2,6 г/л і вмістом
радону до 160 одиниць Махе - сприяє ефективному лікуванню суглобів і
периферійної нервової системи.
Курорт Пуща-Водиця - рівнинний кліматичний курорт лісової зони, розташований за
20 км від Києва. Сприятливий клімат характеризується позитивною середньорічною
температурою +7 °С, нежарким літом, м'якою зимою та сухою теплою осінню з
великою кількістю сонячних днів. Середньорічна відносна вологість повітря - 70
%, кількість опадів на рік - близько 600 мм. На курорті функціонують санаторії
для лікування органів дихання, нервової системи тощо.
Курорт Святошин - лісовий рівнинний кліматичний курорт, розташований у
передмісті Києва. Має характерний для лісової зони Київської області клімат. На
території широкого масиву соснових лісів з озерами та ставками споруджено понад
10 санаторіїв, будинків і баз відпочинку.
Житомирська бальнеолікарня - бальнеологічний курорт лісостепової зони,
розташований на півдні Житомира, на березі річки Тетерев. Для лікування
застосовується радонова (45 одиниць Махе)
гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-маг-нієва вода з мінералізацією 0,6 г/л.
Функціонує курортна поліклініка та радонолікарня.
Важливим курортно-рекреаційним районом України є Придністров'я в межах
Вінницької, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Кіровоградської,
Одеської і Миколаївської областей. Сформований як територіально-рекреаційна
система в басейнах рік Пруту, Дністра, Південного Бугу. Основними рекреаційними
ресурсами району є м'який помірно континентальний клімат, лікувальні грязі,
мінеральні води, досить густа гідрографічна сітка, багата рослинність,
мальовничі краєвиди, природні комплекси, численні пам'ятки природи. Поширені
радонові (Хмільник, Сарнів), сульфатно-хлоридні натрієві (Микулинці, Мшанець,
Сатанів, Кам'янець-Подільський), з підвищеним вмістом органічних речовин
(Ново-Збручанська у Тернопільській області) лікувальні води. Лікувальні
властивості мають і торфовища. Бальнеологічні і пелоїдні ресурси Придністров'я
ефективні при лікуванні опорно-рухового апарату, нервової та серцево-судинної
системи, шкіри, обміну речовин та гінекологічних захворювань [2].
Серед найбільш відомих курортів району є Немирів і Хмільник (Вінницька область).
Курорт Немирів - бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на
північ від Південного Бугу. На базі сірководневих мінеральних вод працює будинок
відпочинку, що розташований у палаці 1894-1917 pp. У Немирові лікують
захворювання органів кругообігу, опорно-рухового апарату, нервової системи,
шкіри. Цікавими для туристів будуть Немирівський парк - пам'ятка
садово-паркового мистецтва XIX ст., три музеї, пам'ятки архітектури та інші
об'єкти туризму [2].
Курорт Хмільник - бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований у
північно-західній частині Вінницької області, на Південному Бузі. Основні
рекреаційні ресурси: Но-вохмільницьке родовище радонових мінеральних вод, а
також родовище лікувальної торфової грязі. У Хмільнику є 2 парки - пам'ятки
садово-паркового мистецтва загальнодержавного зна-ченння. Діють 7 санаторіїв,
пансіонат. Відпочивальники можуть оглянути краєзнавчий музей, об'єкти туризму
(башта замку 1534 р. і палац, 1911 - 1915 pp.) [2].
Вагоме місце в рекреаційній спеціалізації окремих країв України посідає Західне
Поділля з групою популярних бальнеологічних курортів: с-ще Скала-Подільська,
с-ще Гусятин, с-ще Микулинці, с-ще Сатанів, с Слобідка Сатанівська, с Скоморохи,
с Конопківка, с. Маків.
Неабияке значення в рекреаційній спеціалізації України мають курорти
Придніпров'я. Зокрема:
Курорт Миргород - рівнинний бальнеологічний і грязевий курорт лісостепової зони
Полтавщини. Природними лікувальними ресурсами є
хлоридно-гідрокарбонатно-натрієва вода з мінералізацією до 3 г/л і високоякісна
торф'яна грязь, які використовуються для лікування органів травлення - печінки
та жовчних шляхів. Клімат характеризується малохмарною, теплою, часто спекотною
та сухою погодою. Середня температура липня +20 °С, січня -6 °С. Річна кількість
опадів 500 мм. Функціонують санаторії, амбулаторний сектор, а також завод з
розливу мінеральної води.
Курорт Гадяч - кліматичний курорт лісової зони Полтавщини, розташований у
мальовничій місцевості на березі Псьолу, за 5 км від Полтави. Клімат
характеризується неспе-котним літом з середньою температурою липня +20 °С і
відносно теплою зимою з середньою температурою січня -7 °С. Річна кількість
опадів сягає 500 мм. Функціонують санаторії для лікування органів дихання.
Курорт Ліщинівка - лісовий кліматичний курорт, розташований на березі Ворскли,
за 2 км від ст. Ліщинівка Кобеляцького району Полтавської області. Санаторії для
лікування органів дихання розміщені у великому лісопарку.
Курорт Баси - кліматичний курорт лісостепової зони Сумщини, розташований за 7 км
від Сум у великому масиві хвойно-листяних лісів вздовж Псьолу. Має санаторії для
лікування органів дихання.
Курорт Соснівка - рівнинний кліматичний курорт лісостепової зони, розташований
за 3 км від Черкас у великому масиві хвойних лісів правого берега Дніпра.
Основний лікувальний фактор - клімат - характеризується теплим літом з
сер'едньо-місячною температурою липня +20,4 °С та помірно м'якою зимою з
середньою температурою січня -6 °С. Річна кількість опадів сягає 1500 мм,
сонячних годин - близько 1800. Функціонують санаторії, пансіонати,
профілакторії, будинки відпочинку, оздоровчо-спортивні бази.
Знаменська бальнеолікарня - бальнеологічний курорт степової зони Кіровоградщини.
Має радонолікарню, для лікування застосовують
гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридно-натрієво-кальцієво-магнієву радонову воду з
вмістом радону 63 одиниці Махе та загальною мінералізацією 0,7 г/л.
Курорт Солоний лиман - рівнинний грязевий і бальнеологічний курорт степової
зони, розташований у Новомосковському районі за 20 км від Дніпропетровська.
Лікувальні природні ресурси - грязь і ропа лиману
хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатно-натрієвого складу з мінералізацією 31 г/л, а
також сла-бомінералізована (0,26 г/л)
гідрокарбонатно-хлоридно-натрієво-кальцієва питна вода, що після промислового
розливу використовується як столова та лікувальна. На курорті функціонує
бальнеогрязелікарня зі стаціонаром. Показаннями для лікування є захворювання
суглобів і периферійної нервової системи.
Висновки
1. Сучасна курортологія - це наука, що вивчає лікувальні властивості природних
компонентів, характер їх дії на організм людини, можливість їх застосування з
лікувальною і профілактичною метою на курортах, розробляє покази і протипокази
для санаторно-курортного лікування і методи застосування курортних факторів при
різних захворюваннях.
2. Україна надзвичайно багата на природні курортні ресурси, які мають лікувальні
властивості. На території нагної держави є мінеральні води всіх основних
бальнеологічних груп: вуглекислі, сульфідні, радонові, залізисті і миш'яковисті,
йодні, бромні та йодо-бромні, борні, крем'янисті, води з підвищеним вмістом
органічних речовин та води без специфічних компонентів і властивостей.
3. Курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що
має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та
споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної
реабілітації, профілактики захворювань та рекреації і підлягає особливій охороні.
Курортно-рекреаційні заклади - це спеціалізовані заклади короткочасного (щоденного,
щотижневого) та тривалого розміщення людей, призначені для задоволення їхніх
рекреаційних потреб (лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх і спортивних).
4. Більшість курортів України, що мають кілька лікувальних факторів, відносять
до курортів змішаного типу: бальнеогрязе-вих, бальнеокліматичних,
кліматобальнеогрязевих. В Україні діє багатофункціональна система
санаторно-курортного обслуговування населення. Санаторно-курортне лікування
здійснюють санаторії, санаторії-профілакторії, лікувальні бази, пансіонати з
лікуванням.
5. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Переліку
населених пунктів, віднесених до курортних" від 15.12.1997 р. № 1391, до
курортних населених пунктів відносяться 259 міст, селищ і сіл України. В Україні
діють 482 санаторії, 404 санаторії-профілакторії, 1961 база відпочинку, 257
пансіонатів, 46 будинків відпочинку та 66 пансіонатів з лікуванням. Загальна
місткість санаторно-курортних закладів у 2004 р. становила майже 400 тис. місць.
Контрольні питання
1. Охарактеризуйте природні рекреаційно-курортні ресурси України.
2. Мінеральні води яких бальнеологічних груп виявлені на території України?
3. Що таке "лікувальні грязі", які традиції грязелікування склалися в нашій державі?
4. Розкрийте зміст понять "курорт" і "курортно-рекреаційний заклад".
5. Як класифікуються курорти України?
6. Опишіть географічні закономірності розташування курортних населених пунктів України.
Рекомендована література
1. Быкова Л. М., Сочка А. А., Тронь Г. Л. Курорти Закарпаття. - К.: Здоров'я,
1974.
2. Географічна енциклопедія України: В 3 т. / Відп. ред. О. М. Маринич. - К.:
Українська радянська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1990.
3. Данилова Н.А. Климат и отдых в нашей стране: Европейская часть СССР, Кавказ.
- М.: Мысль, 1980.
4. Закон України "Про курорти" від 5.10.2000
p. № 2026.
5. Заставний Ф. Д. Географія України. - Л.: Світ, 1993.
6. Здравницы профсоюзов Украины. - К.: Тамед, 1997.
7. Кадастр мінеральних вод України / Гол. ред. М. В. Лобода. - К., 1996.
8. Курортні ресурси України / Під ред. проф. М. В. Лободи. - К.:
Укрпрофоздоровниця; Тамед, 1999.
9. Курорты Одессы: Справочник. - Одесса: Маяк, 1976.
10. Курорты: Энциклопедический словарь / Гл. ред. акад. Е. И. Чазов. - М.: Сов.
энциклопедия, 1983.
11. Лечебные минеральные воды типа "Нафтуся" / Е. Э. Ба-бинец, В. М. Шестопалов,
Н. П. Мойсеева и др. - К.: Наукова думка, 1986.
12. Маринов Н.А., Пасека И. П. Трускавецкие минеральные воды. - М.: Недра, 1978.
13. Мінеральні води та курорти Львівщини / Під ред. Б. М. Ма-толича. - Л.:
Палітра Друку, 2003. - 96 с.
14. Постанова КМУ "Про внесення змін до Переліку населених пунктів, віднесених
до курортних" від 15.12.1997 р. № 1391.
15. Сосновский В. К. Здравницы Крыма: Справочник. - Симферополь: Таврия, 1977.
16. Справочник по курортологии / Под. ред. Ю. Е. Данилова, О. Г. Царфиса. - М.:
Медицина, 1973.
17. Стеценко Г. И., Лоик И. В. Курорт Трускавец. - Труска-вець: Українські
технології, 1995.
18. Торохтин М.Д.,Денисюк В. Г. Здравницы Карпат: Путеводитель-справочник. -
Ужгород: Карпати, 1975.
19. Україна в цікавих фактах: Книга рекордів України / Упорядник Г. О. Маценко.
- Л.: Слово, 1992.
20. Українська Радянська Соціалістична Республіка: Енциклопедичний довідник. -
К.: Головна редакція УРЕ, 1986.
21. Федунь О. Бальнеологічні ресурси Прикарпаття. - Л., 1999.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.