<<< назад | зміст | вперед >>>

Наумова С.А. Економіка та підприємництво в соціально-культурному сервісі і туризмі

Розділ 3. ТУРИСТСЬКА ІНДУСТРІЯ

ТЕМА 15. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИЗМУ

15.2. Державне управління пропозицією туристських послуг

До способів державного управління туристським пропозиції відносяться:

1) дослідження, планування і регулювання ринку туристської індустрії;
2) контроль за використанням землі;
3) регулювання оподаткування туристичних підприємств;
4) митне регулювання;
5) створення сприятливих умов для інвестицій і прямі державні інвестиції в туризм.

1. Дослідження, планування і регулювання ринку туристської індустрії.

Дослідження ринку туріндустрії підтримується державною статистикою, в т. ч. моніторингом змін в туризмі та державними замовленнями на відповідні дослідження.

Державне планування розвитку туристської індустрії включає вибір цілей розвитку туризму (серед яких можуть бути максимізація надходжень іноземної валюти, залучення платоспроможних клієнтів, збільшення зайнятості, економічна підтримка відстаючих регіонів, заохочення деяких видів споживання тощо), оцінку ресурсів, обробку інформації про туристської діяльності, вибір з альтернативних рішень пріоритетних і оцінку їх ефективності.

Заходи державного регулювання туристського ринку - підтримка поінформованості клієнтів про альтернативні варіанти відпочинку, захист від шахрайства з боку продавців послуг, покладання на продавців зобов'язань по відношенню до споживачів у формі правових норм і у вигляді правил членства в туристських організаціях, захист ринку від монополізації правовими засобами.

2. Контроль за використанням землі.

Способи державного контролю за використанням землі - захист природи і запобігання спекуляції землею. Держава формулює вимоги до земельних ділянок, що надаються для розвитку туризму, регулює масштаби будівництва, веде архітектурний нагляд, стимулює будівництво нових туристських об'єктів шляхом продажу землі за низькими цінами і здачі її в оренду на тривалий термін. Зокрема, на Кіпрі можлива оренда землі на термін до 99 років, в Ізраїлі та Туреччині - до 49 років.

3. Оподаткування підприємств туристської індустрії.

Держава встановлює податкові режими для різних груп підприємств туристської індустрії: пільговий, звичайний або посилений. Наприклад, підвищені податки доцільні для казино (держава може забрати близько половини їх виручки), а податкові можливі знижки для турфірм, що приймають туристів в несезонний період. Туристським підприємствам можуть бути надані пільгові тарифи на споживані ними послуги (комунальні та ін).

Розміри податків туристських підприємств істотно коливаються в країнах світу: ПДВ на розміщення в Іспанії в середньому 7%, на харчування та оренду автомобілів - 16%, в Греції ПДВ на розміщення і харчування - 8%. У Німеччині та Люксембурзі усереднений ПДВ на туристську та готельну діяльність - 15%, у Данії та Швеції - 25%. У Франції ПДВ на туристську діяльність становить в середньому 10%, в т. ч. на послуги розміщення - 6%, на послуги харчування - 19%. В Австрії ПДВ на послуги розміщення і харчування встановлено на рівні 10%⁶⁹.

4. Митне регулювання.

Зниження або підвищення митних зборів - один з інструментів впливу. Зокрема, зниження мит на ввезення готельного обладнання знижує вартість будівництва готелів.

5. Інвестиції (довгострокові вкладення капіталу в туристичну індустрію).

Оскільки інвестування туризму пов'язане з відносно великим ризиком, від держави потрібні великі зусилля для залучення інвестицій у туризм, ніж в інші сектори економіки. Більший ризик інвестування в туризмі пов'язаний з його високою чутливістю до економічних, політичних і кліматичних змін.

Основні види державних інвестицій:

- гранти⁷⁰ або вигідні позики за вигідними процентними ставками (відшкодування різниці між фіксованою процентною ставкою та ринкової);
- продаж або оренда землі або інфраструктури за ціною нижче ринкової (відшкодування різниці між фіксованою та ринковою ціною);
- пільговий податковий режим для інвесторів, наприклад, зниження податку з обороту або звільнення від податку на прибуток у перші роки діяльності підприємств-інвесторів або зменшення податку на додану вартість;
- субсидії і дотації⁷¹ на заохочення пріоритетних напрямів розвитку туризму, на розвиток туристської інфраструктури, у т. ч. транспорту і комунікацій;
- надання гарантій на інвестиції з метою залучення зарубіжних інвесторів.

Якщо інвестиції виділені, від держави вимагається контроль за дотриманням їх використання за призначенням. Заходами, що забезпечують приплив інвестицій, є також підтримання загальної стабільності в країні та зниження норми прибутку в фінансовій сфері.

<<< назад | зміст | вперед >>>