Туристическая библиотека
  Главная Книги Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы Каталог
Теорія туризму
Філософія туризму
Рекреація та курортологія
Види туризму
Економіка туризму
Менеджмент в туризмі
Маркетинг в туризмі
Інновації в туризмі
Транспорт в туризмі
Право і формальності в туризмі
Державне регулювання в туризмі
Туристичні кластери
Інформаційні технології в туризмі
Агро - і екотуризм
Туризм в Україні
Карпати, Західна Україна
Крим, Чорне та Азовське море
Туризм в Росії
Туризм в Білорусі
Міжнародний туризм
Туризм в Європі
Туризм в Азії
Туризм в Африці
Туризм в Америці
Туризм в Австралії
Краєзнавство, країнознавство і географія туризму
Музеєзнавство
Замки і фортеці
Історія туризму
Курортна нерухомість
Готельний сервіс
Ресторанний бізнес
Екскурсійна справа
Автостоп
Поради туристам
Туристське освіта
Менеджмент
Маркетинг
Економіка
Інші

<<< назад | зміст | вперед >>>

Наумова С.А. Економіка та підприємництво в соціально-культурному сервісі і туризмі

Розділ 3. ТУРИСТСЬКА ІНДУСТРІЯ

ТЕМА 15. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИЗМУ

15.2. Державне управління пропозицією туристських послуг

До способів державного управління туристським пропозиції відносяться:

1) дослідження, планування і регулювання ринку туристської індустрії;
2) контроль за використанням землі;
3) регулювання оподаткування туристичних підприємств;
4) митне регулювання;
5) створення сприятливих умов для інвестицій і прямі державні інвестиції в туризм.

1. Дослідження, планування і регулювання ринку туристської індустрії.

Дослідження ринку туріндустрії підтримується державною статистикою, в т. ч. моніторингом змін в туризмі та державними замовленнями на відповідні дослідження.

Державне планування розвитку туристської індустрії включає вибір цілей розвитку туризму (серед яких можуть бути максимізація надходжень іноземної валюти, залучення платоспроможних клієнтів, збільшення зайнятості, економічна підтримка відстаючих регіонів, заохочення деяких видів споживання тощо), оцінку ресурсів, обробку інформації про туристської діяльності, вибір з альтернативних рішень пріоритетних і оцінку їх ефективності.

Заходи державного регулювання туристського ринку - підтримка поінформованості клієнтів про альтернативні варіанти відпочинку, захист від шахрайства з боку продавців послуг, покладання на продавців зобов'язань по відношенню до споживачів у формі правових норм і у вигляді правил членства в туристських організаціях, захист ринку від монополізації правовими засобами.

2. Контроль за використанням землі.

Способи державного контролю за використанням землі - захист природи і запобігання спекуляції землею. Держава формулює вимоги до земельних ділянок, що надаються для розвитку туризму, регулює масштаби будівництва, веде архітектурний нагляд, стимулює будівництво нових туристських об'єктів шляхом продажу землі за низькими цінами і здачі її в оренду на тривалий термін. Зокрема, на Кіпрі можлива оренда землі на термін до 99 років, в Ізраїлі та Туреччині - до 49 років.

3. Оподаткування підприємств туристської індустрії.

Держава встановлює податкові режими для різних груп підприємств туристської індустрії: пільговий, звичайний або посилений. Наприклад, підвищені податки доцільні для казино (держава може забрати близько половини їх виручки), а податкові можливі знижки для турфірм, що приймають туристів в несезонний період. Туристським підприємствам можуть бути надані пільгові тарифи на споживані ними послуги (комунальні та ін).

Розміри податків туристських підприємств істотно коливаються в країнах світу: ПДВ на розміщення в Іспанії в середньому 7%, на харчування та оренду автомобілів - 16%, в Греції ПДВ на розміщення і харчування - 8%. У Німеччині та Люксембурзі усереднений ПДВ на туристську та готельну діяльність - 15%, у Данії та Швеції - 25%. У Франції ПДВ на туристську діяльність становить в середньому 10%, в т. ч. на послуги розміщення - 6%, на послуги харчування - 19%. В Австрії ПДВ на послуги розміщення і харчування встановлено на рівні 10%69.

4. Митне регулювання.

Зниження або підвищення митних зборів - один з інструментів впливу. Зокрема, зниження мит на ввезення готельного обладнання знижує вартість будівництва готелів.

5. Інвестиції (довгострокові вкладення капіталу в туристичну індустрію).

Оскільки інвестування туризму пов'язане з відносно великим ризиком, від держави потрібні великі зусилля для залучення інвестицій у туризм, ніж в інші сектори економіки. Більший ризик інвестування в туризмі пов'язаний з його високою чутливістю до економічних, політичних і кліматичних змін.

Основні види державних інвестицій:

- гранти70 або вигідні позики за вигідними процентними ставками (відшкодування різниці між фіксованою процентною ставкою та ринкової);
- продаж або оренда землі або інфраструктури за ціною нижче ринкової (відшкодування різниці між фіксованою та ринковою ціною);
- пільговий податковий режим для інвесторів, наприклад, зниження податку з обороту або звільнення від податку на прибуток у перші роки діяльності підприємств-інвесторів або зменшення податку на додану вартість;
- субсидії і дотації71 на заохочення пріоритетних напрямів розвитку туризму, на розвиток туристської інфраструктури, у т. ч. транспорту і комунікацій;
- надання гарантій на інвестиції з метою залучення зарубіжних інвесторів.

Якщо інвестиції виділені, від держави вимагається контроль за дотриманням їх використання за призначенням. Заходами, що забезпечують приплив інвестицій, є також підтримання загальної стабільності в країні та зниження норми прибутку в фінансовій сфері.


69 Сенін В.С Організація міжнародного туризму. - М, 1999. - С.138-139.
70 Грант - дар, дотація на виконання будь-яких робіт або за результатами виконаних робіт. Видається на конкурсній основі.
71 Субсидії - грошові допомоги. Дотації - грошові кошти, що видаються у безоплатному порядку.

<<< назад | зміст | вперед >>>






Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.