<<< назад | зміст | вперед >>>

Наумова С.А. Економіка та підприємництво в соціально-культурному сервісі і туризмі

Розділ 3. ТУРИСТСЬКА ІНДУСТРІЯ

ТЕМА 15. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИЗМУ

Держава володіє широкими можливостями сприяння розвитку туристської діяльності. В його силах - створення сприятливих економічних умов для роботи підприємств туристської індустрії, підтримка пріоритетних напрямів її розвитку, економічна підтримка туристів, створення сприятливого туристичного іміджу країни, масштабні рекламно-інформаційні заходи, на які не здатна приватний бізнес.

Способи і засоби державного регулювання туристської діяльності можна умовно розділити на три групи: управління туристським попитом, управління туристським пропозицією та заходи регулювання загального характеру.

У першому випадку основний об'єкт впливу - туристи, у другому - продавці туристських послуг, у третьому - вплив виявляється на загальні умови розвитку туристської індустрії.

15.1. Державне управління попитом на послуги туристської індустрії

До способів державного управління туристським попитом належать:

1) державний маркетинг і просування туристичного іміджу країни;
2) вплив на ціни;
3) ліцензування, стандартизація та сертифікація туристських послуг;
4) збільшення доходів громадян;
5) обмеження або полегшення доступу туристів до туристичних пам'яток;
6) регулювання тривалості робочого дня, відпусток та професійної підготовки;
7) підтримка та розвиток соціального туризму.

1. Державний маркетинг.

Мета - пробудження попиту у потенційних клієнтів, створення привабливого туристичного іміджу країни або об'єктів внутрішнього туризму - турцентрів, курортних зон. Державний маркетинг покликаний сприяти просуванню турпродукту на внутрішньому й світовому туристському ринку.

Для просування туристичного іміджу країни можуть бути використані зустрічі фахівців з журналістами, запрошеними в країну, відрядження вітчизняних фахівців за кордон, виступи по телебаченню і радіо, безкоштовне розповсюдження брошур і відеоматеріалів, участь у виставках-ярмарках, сайти в Інтернеті. Всі ці способи доступні для численних представництв державних організацій за кордоном. Від урядових органів потрібна координація їх дій. Успіху просування іміджу країни сприяють міжнародні угоди щодо кооперації між міністерствами з туризму або організаціями, відповідальними за туризм.

Кошти з бюджету на проведення заходів по просуванню туристського іміджу країни можуть становити більше половини бюджету державних організацій. Велика частина коштів йде на фінансування діяльності по зв'язках з громадськістю (паблік рілейшнз). Перше місце у світі за обсягом річного бюджету для проведення політики просування за рубежем займає Іспанія.

Для проведення ефективного маркетингу державні органи повинні мати повну інформацію про ринковий попит і пропозицію продуктів туризму.

2. Державний вплив на ціни.

До способів державного регулювання цін на туристську продукцію відносяться:

- безпосередній вплив на рівень цін на підприємствах, які належать або контролюються державою, - підприємств соціальної інфраструктури, транспортних мереж, готелів, зокрема використання різних знижок і пільг для стимулювання внесезонного туризму);
- введення податків на продаж;
- відкриття магазинів з продажу туристських товарів у митних зонах і ін.

Контролюючи ціни, держава може захистити інтереси туристів, відгородити їх від сверхрасходов і підтримати репутацію країни, курортної зони, виробників послуг. У тих випадках, коли потрібно стабілізувати або зменшити попит на окремі види туристичних послуг, наприклад з причин еко-логічного характеру, ціни можуть використовуватися як чинник обмеження туристського попиту.

3. Ліцензування, стандартизація туристської індустрії, сертифікація туристських послуг.

У тих випадках, коли неможливо прямий вплив на ціни, держава може здійснити непрямий ціновий контроль з допомогою ліцензування та встановлення градації якості послуг. Виробники послуг зацікавлені в підвищенні цін і можуть тримати високі ціни навіть у тих випадках, коли кількість пропонованих послуг перевершує попит. У цих випадках сертифікація туристських послуг дозволяє знизити ціни, привівши їх у відповідність з встановленою градацією якості послуг.

4. Збільшення доходів громадян.

Держава має широкі можливості впливу на рівень оплати праці, пенсійного забезпечення, інших соціальних виплат.

5. Обмеження або полегшення доступу туристів до туристичних пам'яток.

Обмеження доступу може бути пов'язано з економічними, екологічними та соціальними проблемами, пов'язаними з розвитком туризму.

У міжнародному туризмі обмеження або полегшення доступу забезпечується зміною правил в'їзду, виїзду і перебування на території країни. Один із засобів обмеження - зменшення кількості віз, видаваних у країні, відкіля прибувають туристи. Полегшення доступу забезпечується зменшенням паспортних та візових обмежень при в'їзді в державу та виїзді з неї. Так, в європейському туризмі можливості подорожей значно розширені введенням Шенгенської візи.

Крім того, на доступ впливає державний валютний контроль. Наприклад, при обмеженні обміну валюти вона набувається туристами завищеною ціною, що обмежує попит, а при зниженні обмінного курсу валюти туристський попит стимулюється.

У внутрішньому туризмі держава здатне обмежити в'їзд туристів на територію, де розташовуються туристські визначні пам'ятки, скороченням будівництва готелів поблизу них, закриттям об'єктів для відвідувань і т.п.

6. Регулювання тривалості робочого дня, відпусток та професійної підготовки.

Перехід з шестиденної на п'ятиденний робочий тиждень сприяв розвитку подорожей. У Франції введення п'ятитижневого оплачуваної відпустки справило значний вплив на розвиток туризму.

7. Підтримка та розвиток соціального туризму.

Держава здатна впливати на розвиток санаторно-курортного туризму для малозабезпечених верств населення, дитячої та інших видів соціального туризму.

<<< назад | зміст | вперед >>>