Якість довкілля як чинник формування туристичної привабливості території

Зміни екологічного стану Землі несуть непередбачувані для здоров'я людини наслідки. Забруднення довкілля набуває загрозливого рівня. Усвідомлення важливості екологічної складової соціально-економічного розвитку країн спонукають до запровадження заходів щодо охорони довкілля. Названа проблема знаходиться під пильною увагою міжнародної громадськості, української влади та науковців. Про це свідчать документи конференцій, доповіді урядовців, законодавчі акти та наукові праці [117; 118; 119; 120].

Розвиток туризму у сучасних умовах потребує якісних природних та сприятливих кліматичних умов. Заняття туризмом дає можливість втекти від забрудненого міського середовища, відчути спокій на березі водойми в оточенні первісних пейзажів. Функціонування туристичного підприємства безпосередньо залежить від стану навколишнього середовища, тому для його успішної діяльності необхідно стимулювати заходи зі збереження та охорони природного довкілля. Отже, збереження природного навколишнього середовища обумовлено потребами туризму.

У навколишньому природному середовищі розрізняють природні ресурси та природні умови. Під природними ресурсами розуміють тіла та сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть використовуватися в соціально-економічній діяльності людини, а під природними умовами (клімат, енергія космосу тощо) - явища природи, які ні прямо, ні опосередковано не приймають участі у виробничій чи невиробничій діяльності людей [121, с.14]. Якщо визначення природних ресурсів заперечень не викликає, то стосовно природних умов - ситуація інша. Природні умови таки впливають, формуючи якість навколишнього природного середовища, - прямо чи опосередковано - на господарську діяльність людини. Особливо це стосується туризму.

Якісне довкілля стосовно людини виконує такі функції [122, с. 37]:

- сприятливого середовища існування та життєдіяльності;
- просторового поля для розвитку та розміщення продуктивних сил і розселення;
- джерела природних ресурсів та середовища поглинання відходів виробництва та споживання;
- "комори" генофонду, різноманіття видів флори та фауни.

Дуже чутливим до якості довкілля є туризм як природоексплуатуюча галузь економіки. За даними досліджень, здійснених вченими США та інших країн світу чистота довкілля є найважливішим фактором, який визначає рівень прибутковості туристичної індустрії [123, с.75]. Так як прибуток є одним з найвизначніших показників будь-якої підприємницької діяльності, в туристичній галузі зацікавлені у покращенні якості навколишнього середовища. За дослідженнями вчених [124, с.307] витрати на збереження чи створення комфортного навколишнього природного середовища настільки ж продуктивні для індустрії туризму, як й інвестиції в об'єкти інфраструктури, такі як порти чи дороги. Тому необхідно акцентувати увагу інвесторів, які б захотіли вкласти кошти у розвиток туризму в гірських місцевостях, на тому що ці регіони привабливі для виробництв з особливими вимогами до чистоти довкілля.

Але керівники підприємств не завжди погоджуються на збільшення видатків на охорону довкілля. У будь-якому підприємстві не зацікавлені у здійсненні заходів з охорони навколишнього природного середовища через необхідність нести додаткові витрати. Доказом цього служить погіршення екологічного стану більшості промислових регіонів України та інших країн. Для підприємства це звичне явище, тому, що ці витрати на підприємстві повинні здійснювати за рахунок прибутку, що суперечить його основним інтересам. Саме функціонування туристичної індустрії може бути альтернативою розширенню виробництв зі шкідливими викидами забруднюючих компонентів.

В Україні спостерігається негативна тенденція в розвитку економіки, яка супроводжується збільшенням рівня питомої природоємності валового внутрішнього продукту (ВВП). Так, у 2010 році частка продукції металургії у ВВП України становила - 32,3%, частка продукції промислового виробництва - 27,3%. Частка виробництв, які є відносно екологічно-безпечними, зменшується [30]. Така ситуація погіршує якість природного довкілля в державі.

Вирішення проблеми охорони та збереження довкілля залежить від впровадження природоохоронній; заходів та заміни застарілих технологій на сучасні безвідходні способи виробництва, а також розвитку галузей економіки, у яких зацікавлені у цих заходах.

Зростаюча обмеженість природних ресурсів вимагає приведення в дію всіх чинників підвищення їх віддачі. Одним із шляхів розв'язання цієї проблеми є пріоритетний розвиток туризму. Крім того, завдяки збалансованому розвитку туризму можна досягти мети сталого розвитку регіону: збереженню природного, культурного та соціального різноманіття. Саме про це йшлося у Йоганнесбурзькій декларації сталого розвитку (2002, Йоганнесбург, Південна Африка) та на Всеєвропейській конференції "Навколишнє середовище для Європи" (2003) [125, с. 22].

Саме тому у Кабінеті Міністрів України розроблено і схвалено Стратегію сталого розвитку туризму і курортів в Україні. Цілями Стратегії є:

- підвищення рівня життя населення шляхом формування конкурентоспроможного на внутрішньому та світовому ринку національного туристичного продукту на основі раціонального використання туристичних ресурсів;
- збереження навколишнього природного середовища та відродження національної культурної спадщини, сприяння розвитку туризму і курортів;
- а також забезпечення реалізації закріплених Конституцією України [166] прав громадян на відпочинок, свободу пересування, зайнятість, охорону здоров'я, безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище [165].

Використання природних ресурсів у господарській діяльності людини супроводжується проблемою охорони довкілля. Важливим аспектом розв'язання завдання покращення якості природного середовища є раціональне використання природних ресурсів, чого можна досягти завдяки туризму. Раціональним вважається таке використання природних багатств, за якого обмежується їх експлуатація чи споживання з врахуванням можливості природного відновлення. Так, ефект від використання лісів у рекреаційних цілях у 2 рази вищий, ніж від вирубки лісів для заготівлі ділової деревини у розрахунку на 1 га лісу. До цього ще можна додати супутні ефекти: водорегуляційний та продукування грибів, ягід тощо. Значення сумарного ефекту від вказаних функцій лісу більше ніж у 5 разів перевищує ефект від промислового використання лісу [121, с.151].

Природні ресурси поділяються на: первинні, вторинні, невичерпні, вичерпні, відновні і невідновні. Природні ресурси - це сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства. Природні ресурси - ресурси природи, які використовуються чи можуть бути використані у виробничій, оздоровчій, рекреаційній та інших цілях.

Природні ресурси класифікують за різними критеріями [27]:

- приналежністю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо);
- можливістю відтворення в процесі використання - на вичерпні (поновлювані й непоновлювані природні ресурси) і невичерпні тощо.

До вичерпних належать земля, ліс, вода, мінеральні та інші природні ресурси, які мають властивість зменшуватися та зникати в процесі їх використання. Невичерпними є сонячні, кліматичні, геотермальні та інші природні ресурси, які не зникають у результаті їх використання. Вичерпні природні ресурси, своє чергою, поділяються на відновлювані (земля, ліси, рослини, тварини тощо, які в процесі використання здатні відновлюватися) та непоновлювані (мінеральні ресурси, використання яких призводить до їх виснаження). В Україні згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» 1991 року, (з наступними змінами і доповненнями) охороні та регулюванню використання підлягають земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та рослинність, тваринний світ [118].

З невідновних ресурсів у туристичній діяльності використовують мінеральні води, грязі, озокерити тощо. їхнє використання має реалізовуватись з обов'язковим врахуванням співвідношення річного обсягу видобування та кількістю запасів.

Заходами, спрямованими на охорону природного довкілля у туризмі є припинення або обмеження використання у виробничих цілях природних ресурсів в межах окремих ділянок території. Такі заходи здійснюють у заказниках та національних парках.

У заповідниках заборонена будь-яка господарська діяльність людини, Вони слугують для збереження від знищення природних об'єктів та цінних видів флори та фауни. Заповідники в Україні - це ділянки землі та природних водойм, які мають особливе науково-пізнавальне, культурно-історичне, кліматичне, водоохоронне чи ґрунтозахисне значення, а також як місце для збереження рідкісних тварин і рослин. Заказники - це ділянки природи, на яких заборонена певна господарська діяльність на визначений термін. Саме в межах заказників та національних парків є умови для розвитку екологічного туризму. Ці території охороняють, в їхніх межах є умови для запобігання перевантаженням природних територій масовими потоками туристів, що може порушити рівновагу екологічних систем. У Законі України "Про природно-заповідний фонд України" наведено таке визначення: "національний парк - це природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, освітню та естетичну цінність" [127].

Важливим чинником охорони довкілля є визначення "пропускної спроможності" природних територій, для оптимізації якої слід запроваджувати такі заходи [128, с.134]:

- розподіл відвідувачів за часом;
- введення знижок для відвідувачів у ранкові години, у робочі дні і міжсезоння;
- створення відпочинкових зон поза межами охоронних територій тощо.

Одним з екологічних видів туристичної діяльності є сільський зелений туризм. Цей вид туризму набуває дедалі більшої популярності в усьому світі, оскільки дає можливість міським жителям відпочити серед незайманої природи в сільських обійстях, де панує затишок і спокій та ще й за невисоку ціну. Тут туристам запропонують стати учасником традиційних свят, покуштувати страви національної кухні, приготовані з екологічно чистих продуктів. Крім того, немає необхідності адаптуватися до нових кліматичних умов як це відбувається у разі значної віддаленості місця відпочинку від постійного місця проживання.

Зелений сільський туризм не вимагає великих капіталовкладень. З його допомогою можна вирішити проблему зайнятості сільського населення, покращувати його добробут. Цей вид туризму має чудові можливості для економічного розвитку гірських та віддалених районів, а також депресивних регіонів. Тому необхідно розробляти заходи зі стимулювання розвитку сільського туризму та надавати підтримку з боку держави.

Прикладом необхідності підтримки розвитку туризму є проект TASIC "Підтримка місцевого розвитку туризму в Карпатському регіоні", який здійснюється за участі Європейського союзу з червня 1999 p., охоплює Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську та Чернівецьку області, і підтримує розвиток екологічного туризму. В результаті проведених семінарів і навчальної роботи стали помітні результати: кількість туристів у регіоні зросла на 17%, а зайнятість зросла у 1,5 рази [129, с.41].

Для успішного розвитку зеленого туризму необхідно дотримуватись вимог не перевищення гранично допустимих навантажень на природне середовище, розраховувати потоки туристів з урахуванням вимог охорони довкілля.

Фахівці розрізняють два типи норм навантаження на туристичну територію: біологічний та психологічний. Біологічний - це кількість осіб, які може витримати природний комплекс без порушення цілісності екологічної системи. Показник біологічного навантаження залежить від типу території та стійкості екологічної системи на відповідній території до антропогенних навантажень. Психологічний критерій визначається комфортом, якого потребує турист під час відпочинку. Наприклад, за біологічними та психологічними критеріями граничні навантаження відповідно становлять [130, с.476 - 477]:

- для широколистих лісів на багатих грунтах 3 - 5 та 0,5 -1,0 осіб/га;
- для водойм для купання 300 - 500 та 100 - 200 осіб/га;
- для водойм для катання на човнах 2 - 5 та 0,5 осіб/га.

З метою охорони природних ділянок у всьому світі створюють національні та тематичні парки, такі як "Діснейленд", які організовуються для відпочинку та розваг людей. У деяких країнах такі охоронні об'єкти є єдиними місцями, де можна помилуватися не знищеною цивілізацією природою, так як в інших місцях вона дуже збідніла.

Але заповідники чи національні парки існують на обмеженій території. А в туризмі широко розповсюджені такі види діяльності, які функціонують не лише у межах первісних куточків природи. Це такі види туристичної діяльності, які використовують у своїй діяльності історико-культурне надбання (культурно-пізнавальний, діловий чи релігійний види туризму), і організовуються у промислово-розвинених районах. У цих місцевостях проблеми охорони довкілля актуальні не лише для розвитку туризму, але й для забезпечення життєдіяльності населення. Тут постає завдання охорони атмосферного повітря як необхідної умови дня збереження здоров'я людини та її працездатності, адже забруднюючі компоненти розповсюджуються у повітрі дуже швидко.

Для забезпечення ефективної роботи туристичної галузі необхідно здійснювати заходи з охорони туристичних територій, які призначені дія задоволення потреб туристів у відпочинку та оздоровленні. З одного боку, об'єктами охорони виступають унікальні природні пам'ятки чи явища природи (водоспади, вулкани, печери, каньйони тощо). Деякі з них охороняються як цінності, що є предметом престижу країни і здатні підняти імідж країни в очах туриста. З іншого боку, об'єктами охорони є самі туристичні території (ліси, гори, пляжі), що охороняються для забезпечення не лише потреб туристів в лікуванні та відпочинку, але й для підтримання екологічної рівноваги.

Щоб оцінити ефект, який може отримати туристична індустрія від використання якісного природного середовища у своїй діяльності, необхідно визначити його повну економічну цінність. Повна економічна цінність якісного природного середовища (рис. 2.3) складається з [122, с.38]:

- цінності від прямого фактичного використання екологічних благ. Вона може бути виміряна з допомогою доходу, який можна отримати від використання якісних природних умов та екологічних благ (наприклад, використання первісних куточків природи в туристичній діяльності);
- цінності від непрямого використання, яка визначається з допомогою додаткових доходів, що отримують у разі використання якісного природного довкілля (наприклад, доходи від оздоровлення під впливом природного середовища на організм людини, а також у результаті задоволення естетичних та інших подібних потреб людини);
- цінності існування, яка визначається не майбутніми доходами від використання якісного природного середовища, а самим фактом існування чистого, різноманітного та первісного природного довкілля,
- цінності відкладеної альтернативи, яка пов'язана зі збереженням можливості використання природних благ у майбутньому і відповідно отримувати за це доходи, яка проявляється через готовність споживачів заплатити за якісне довкілля та за його збереження для майбутніх поколінь.

Рис. 2.3. Види економічних цінностей, зумовлених використанням якісного довкілля [95, с.38]

Опосередкована вартісна оцінка природного блага виявляється шляхом формування попиту на товари та послуги, завдяки яким мають цінність певні природні умови. Так, для підвищення попиту на певні кліматичні умови (наприклад, морське повітря чи теплий клімат) необхідна розвинена інфраструктура, яка забезпечить нормальні умови життєдіяльності (готелі, ресторани, об'єкти обслуговування та розваг тощо).

Висока якість довкілля, окрім додаткового прибутку, приносить додатковий ефект туристичній організації, внаслідок уникнення втрат, які виникають при погіршенні здоров'я її працівників через забруднення довкілля, а саме: недовиробництво чистого продукту в результаті невиходу на роботу; витрати для виплати допомоги, пов'язаної з тимчасовою непрацездатністю; витрати на медичне обслуговування; а також недоотримання прибутку від зменшення притоку туристів на забруднені території.

За дослідженнями економічний ефект від сучасного курортного лікування та відпочинку одного рекреанта досягає 106 дол. США, а соціальний - 6 днів скорочення їх тимчасової непрацездатності за рік [121, с.156].

На величину доходу від використання якісного природного середовища впливає величина витрат на його покращення чи запобігання його погіршенню. Ці витрати залежать від:

- місця розташування туристичного підприємства (кліматичних умов, в яких знаходиться конкретна земельна ділянка; віддаленості від об'єктів забруднення);
- наявності екологічної інфраструктури (сукупності видів діяльності та об'єктів з охорони природи та оздоровлення довкілля).

Розглянемо яким чином впливають ці фактори на величину доходу туристичного підприємства.

Клімат як один з компонентів природних умов не лише визначає привабливість території для розвитку багатьох видів туризму (рекреаційного, лікувального чи спортивного), але й дає можливість організовувати туристичне підприємство. Сприятливі умови визначають прибутковість туристичної організації, менш сприятливі умови будуть приваблювати меншу кількість туристів, а, отже, будуть приносити менший прибуток.

Віддаленість від об'єктів забруднення також впливає на організацію деяких видів туризму. Особливо це стосується територій, де є осередки лікувальних джерел (мінеральні води, грязі чи озокерити). Якщо поблизу таких осередків знаходяться підприємства-забруднювачі навколишнього природного середовища, перед керівництвом туристичного підприємства постане завдання нейтралізації його викидів чи зменшення їхнього впливу. На це необхідні кошти. Або туристичне підприємство буде втрачати доходи в умовах забрудненого довкілля, або вимушене здійснювати витрати на оплату природоохоронних заходів.

Ефект від прямого використання якісних природних умов можна визначити з допомогою формули [121, с.94]:

де Е_оп - опосередкована вартісна оцінка природного блага;
П'_і, П_і - обсяг продаж і-того товару відповідно в умовах підвищеного попиту (викликаного потребою у якісному природному блазі) і за відсутності підвищеного попиту, тис. одиниць;
Ц'_і, Ц_і, - ціна і-го товару відповідно в умовах підвищеного попиту та за відсутності підвищеного попиту, грн.;
n - кількість товарів (предметів та послуг), з допомогою яких може бути реалізована потреба у відповідному природному блазі, одиниць.

Але щоб визначити повну економічну цінність якісних природних умов як фактора формування туристичної привабливості території необхідно врахувати економічний ефект від непрямого використання цих природних благ у туристичній діяльності, а саме: ефект від запобігання втрат, викликаних погіршенням здоров'я працівників. Так як фактично виміряти цей ефект неможливо, його можна вважати соціальним ефектом, що теж важливо у разі планування розвитку туристичної діяльності в межах певної території.

Туризм спрямований на задоволення запитів та інтересів людини. Отож, продуктивною туристична діяльність буде, якщо задовольнятиме соціально-економічні потреби людини. Якщо у туристичному підприємстві забезпечать найсприятливіші умови для задоволення потреб конкретного споживача послуг, то з'явиться можливість отримати вищі прибутки. І ці доходи будуть тим вищими, чим більшу ціну згодиться заплатити за них споживач. Про готовність платити (шляхом додаткових податків) за якісні природні ресурси свідчать результати соціологічного опитування (табл. 2.4).

Готовність платити за якісні природні ресурси [122, с.43]

№	Варіанти використання ріки в залежності від якості води	Середня готовність заплатити всіх з групи опитуваних, дол. США	Середня готовність заплатити з групи користувачів ріки, дол. США	Середня готовність заплатити з групи некористувачів ріки, дол. США
1.	Збереження попередньої якості води для суходільних цілей	24,5	45,3	14,2
2.	Покращення якості води до рівня рибогосподарських стандартів	17,6	31,3	10,8
3.	Покращення якості води до рівня стандартів для питтєвого використання	12,6	20,2	8,5

Опитування проводилось для двох груп:

- домашніх господарств, які є користувачами водойм;
- не користувачів водойми.

Результати соціологічного опитування, наведеного у табл. 2.4, свідчать про те, що найвищі витрати для покращення якості природних ресурсів готові нести користувачі цих ресурсів, а серед них - для покращення води дія суходільних цілей, які включають у себе відпочинок на березі водойми, тобто у туристичних цілях. Це підтверджує потребу туристів у якісних природних ресурсах.

Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що на величину доходу від використання якісного природного середовища в туристичній діяльності впливають такі фактори: кліматичні умови; екологічна ситуація у межах туристичної території (в тому числі наявність екологічної інфраструктури)

Сформуємо методичні рекомендації щодо оцінювання туристичної привабливості території за якістю довкілля як чинника, що впливає на неї. На першому етапі оцінювання визначаємо найпривабливіший регіон за якістю довкілля, визначивши нормалізовані показники за кожним з вихідних показників, на другому - інтегральний показник для оцінювання туристичної привабливості регіону щодо якості довкілля.

На якість природного довкілля справляють вплив численні фактори. Щоб врахувати найширший спектр чинників та визначити ступінь впливу кожного з них на можливість підвищення якості довкілля, необхідно розробити методику переведення (конвертації) значної кількості окремих показників до одного чи невеликої кількості узагальнюючих показників. Таким показником може слугувати інтегральний показник оцінювання туристичної привабливості території щодо якості довкілля.

Перевагою одного інтегрального показника оцінювання туристичної привабливості території щодо якості довкілля є можливість формування моделі, що характеризує систему в цілому з урахуванням взаємозв'язку та взаємозалежності її складових.

Така модель повинна спиратись на діючу систему статистики для того, щоб кількісне визначення параметрів не вимагало вносити зміни до неї, а також щоб вона була придатна для практичного використання.

Інтегральна оцінка туристичної привабливості території щодо якості довкілля у регіоні грунтується на порівнянні не з фактичним (минулим) станом, а з ідеальним - індикативно встановленим, тобто з її допомогою немов би оцінюють не пройдений шлях, а той, який залишилося пройти до ідеалу (еталона). У зв'язку з цим можна оцінювати вплив факторів за тим, наскільки вони знизили якість довкілля в порівнянні з ідеальною. Тобто, за факторами розкладається не сама фактична оцінка якості довкілля, а відношення максимального (чи мінімального) показника та фактичного показника.

Щоб оцінити якість довкілля необхідно обгрунтувати набір показників, який би найкраще відображав цей стан. На сьогодні вчені пропонують різноманітні показники оцінювання якості довкілля [121; 131; 132; 133; 134], але серед них відсутній узагальнюючий, інтегральний показник, який би всебічно відображав процес покращення якості довкілля.

Для того, щоб методика оцінювання туристичної привабливості щодо якості довкілля була простою у використанні та могла бути придатною для практичного застосування пропонуємо набір екологічних показників, які використовуються державною системою статистики.

Найважливіші показники, які характеризують якість довкілля,:

1) показник якості води:
- кількість скинутих нормативно-очищених вод;
2) показник якості атмосферного повітря:
- щільність викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря на 1 км²;
3) витрати на охорону природного навколишнього середовища:
- інвестиції в основний капітал на охорону довкілля та раціональне використання природних ресурсів;
- поточні витрати на охорону і раціональне використання ресурсів.

Обґрунтуємо доцільність включення вище перелічених показників у запропоновану модель оцінювання якості довкілля.

Показники "кількість скинутих нормативно-очищених вод" та "щільність викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря" безпосередньо відображають стан водних ресурсів та атмосферного повітря, оскільки забруднення з атмосфери згодом потрапить у гідросферу.

Показники "інвестиції в основний капітал на охорону довкілля та раціональне використання природних ресурсів" та "поточні витрати на охорону та раціональне використання природних ресурсів" можна використовувати для оцінювання якості довкілля лише в комплексі з іншими показниками, тобто тільки для розрахунку інтегрального показника якості довкілля. Лише у поєднанні з показником якості води чи якості атмосферного повітря можна визначити чи незначні інвестиції в основний капітал на охорону довкілля свідчать про його високу якість. Наприклад, якщо у певному регіоні невеликі витрати на охорону довкілля і низький показник викидів в атмосферне повітря - це може свідчити про високу якість довкілля.

Для оцінювання туристичної привабливості території щодо якості довкілля розглянемо окремі райони Львівської області: Дрогобицький, Сколівський, Старосамбірський, Стрийський, Турківський та міста Дрогобич, Борислав, Стрий і Трускавець. Для формування моделі такої оцінки слід визначити значення показників, якими оцінюють чинники вислідної ознаки У-туристичної привабливості території. Для цього збираємо вихідні статистичні дані за окремими районами Львівської області, що характеризують їх за цими показниками.

Але статистичні показники, за якими будемо здійснювати оцінювання кожного чинника інтегрального показника туристичної привабливості території, представлені різновимірними даними. Щоб їх можна було використовувати в одній моделі, пропонуємо перевести кожен фактичний показник у нормалізований, який буде відносною безрозмірною величиною і нівелюватиме різницю в одиницях вимірювання.

Також важливо відзначити, що серед чинників, що характеризують якість довкілля є такі, зростання значень яких її підвищують, і є такі, зростання значень яких негативно впливає на екологічний стан регіону.

Для оцінювання туристичної привабливості певного регіону необхідно визначити найпривабливіший регіон, який приймемо за еталонний. Таким регіоном будемо вважати такий, де наявна найбільша кількість максимальних (чи мінімальних для дестабілізуючих чинників) значень кожного окремого показника. Оцінювання інших регіонів будемо здійснювати у порівнянні з еталонним. Таким чином визначимо нормалізований показник кожного регіону, враховуючи вплив кожного фактора зокрема.

Для чинників, кількісне зростання яких позитивно впливає на якість довкілля регіону, нормалізований (відносний) показник чинника, що формує туристичну привабливість території, пропонуємо-визначати за формулою:

P_ij

k^N_ij = –––––– (2.3)

P_ijmax

де К^N_ij - i-й нормалізований показник j-го регіону;
P_ij - і-й показник (фактичний ) j-го регіону;
P_ijmax - максимальний (еталонний) і-й показник.

Для чинників, кількісне зростання яких негативно впливає на якість довкілля регіону, нормалізований (відносний) показник фактора, який формує туристичну привабливість території визначаємо за формулою:

Р_іmin

k^N_ij = –––––– (2.4)

P_ij

де Р_іmin - мінімальний (еталонний) i-й показник.

За комплексом екологічних показників інтегральний показник визначаємо як середнє арифметичне від нормалізованих показників для кожного району:

Σk^N_ij

IE_cmJ = –––––– (2.5)

n

де IE_cmJ - інтегральний показник екологічного стану регіону i-го регіону;
n - кількість аналізованих показників екологічного стану регіону.

За результатами розрахунків інтегральних показників визначимо найпривабливіший регіон щодо якісного довкілля - таким будемо вважати максимальний за значенням узагальнюючий показник.

Висока якість навколишнього природного середовища територій є конкурентною перевагою, яку необхідно використовувати для розвитку туристичної галузі в їх межах. Проте результати розрахунків за запропонованими вище методичними рекомендаціями, що отримані на базі фактичних статистичних даних, не відображають специфічних екологічних проблем, що стоять перед окремими регіонами та гірськими районами зокрема. Серед найважливіших з них є: нераціональне використання природо-ресурсного потенціалу, недостатня підтримка та фінансування з боку органів влади процесів збереження якісного природного середовища.

Перш ніж розрахувати нормалізовані показники визначимо фактичні показники (табл. 2.5) [135].

Таблиця 2.5.

Фактичні показники екологічного стану окремих районів Львівської області за 2010 р. [135]

Область, райони	Кількість скинутих забруднених стічних вод, грн. м³	Кількість викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, т/км²	Інвестиції в основний капітал на охорону довкілля та раціональне використання природних ресурсів, млн. грн.	Поточні витрати на охорону та використання природних млн. грн.
Всього по Львівській області, (середнє значення по області)	59,5 (2,975)	120,991 (6,0496)	25,5090 (1,2754)	91,1446 (4,5572)
в т ч. по районах:
1. Дрогобицький	0,1	2,632	0,3000	. 0,4545
2. Сколівський	0,1	0,385	0,5490	0,1743
3. Старосамбірський	0,1	0,164	0,3280	0,1209
4. Стрийський	0,1	8,233	0,4020	1,3213
5. Турківський	0,1	0,004	0,4920	0,8975
6. м. Борислав	5,4	0,609	2,1785	2,9518
7. м. Дрогобич	27,6	2,618	3,4830	14,1029
8. м. Стрий	3,3	1,003	0,9750	0,1460
9. м. Трускавець	1,8	0,071	4,2650	2,1568

Результати розрахунків нормалізованих показників та інтегрального показника екологічного стану регіонів занесемо у табл. 2.6.

Таблиця 2.6.

Нормалізовані показники та інтегральний показник туристичної привабливості окремих районів

Львівська обл., окремі райони	Дестабілізуючі відносні показники	Стимулюючі відносні показники	Інтегральний відносний показник туристичної привабливості території щодо якості довкілля
	скинуті нормативно-очищені води	шкідливі викиди в атмосферне повітря	інвестиції в основний капітал на охорону довкілля	поточні витрати на охорону довкілля
В середньому по Львівській обл.	0,0336	0,0007	0,2990	0,3231	0,1641
у т.ч. за районами:
1. Дрогобицький	1,0	0,0015	0,0703	0,0322	0,2760
2. Сколівський	1,0	0,0104	0,1287	0,0124	0,2879
З.Старосамбірський	1,0	0,0244	0,0769	0,0086	0,2775
4. Стрийський	1,0	0,0005	0,0943	0,0937	0,2971
5. Турківський	1,0	1,0	0,1154	0,0640	0,5449
6. м. Борислав	0,0185	0,0066	0,5108	0,2093	0,1863
7. м. Дрогобич	0.0036	0,0015	0,8166	1,0	0,4563
8. м. Стрий	0,0303	0,0040	0,2286	0.0104	0,0683
9. м. Трускавець	0,0556	0,0563	1,0	0,1529	0,3162

Значення інтегральних показників якості довкілля Львівської області засвідчують (див. табл. 2.6) особливо несприятливу екологічну ситуацію у містах Стрий та Борислав (відповідно 0,0683 та ОД 863). Така ситуація пояснюється зосередженням у цих містах промислових та інших шкідливих виробництв і більшої кількості населення.

Розрахунки інтегральних показників екологічного стану показують, що якість довкілля в окремих районах Львівської області у кілька разів вища, ніж в середньому по області, який становить 0,1641. Так, найпривабливішим районом щодо якості довкілля є Турківський (інтегральний показник 0,5449).

Стимулюючи заходи з охорони природного довкілля та підвищуючи його якість, у туристичному підприємстві мають змогу отримати соціально-економічний ефект. Зменшення забруднення довкілля та інвестиції в основний капітал на охорону навколишнього природного середовища, а також раціональне використання природних ресурсів впливають на туристичну привабливість регіону.

Висока якість природного навколишнього середовища у межах певної місцевості дає змогу підвищувати туристичну привабливість території шляхом запровадження заходів зі зменшення шкідливих викидів в атмосферу та водойми, раціонального використання природних туристичних ресурсів, обмеження виробничо-господарської діяльності на окремих природоохоронних ділянках.

Отже, важливим фактором формування туристичної привабливості території є якісне довкілля. Правильно підібравши набір екологічних показників, можна визначити найпривабливіший регіон щодо якості довкілля. Для цього на першому етапі оцінювання слід визначити найпривабливіший регіон за якістю довкілля шляхом визначення нормалізованих показників за кожним з вибраних показників; на другому етапі - інтегральний ранговий показник оцінювання туристичної привабливості регіону щодо якості довкілля.

<<< назад | зміст | вперед >>>

Музиченко-Козловська О.В. Економічне оцінювання туристичної привабливості території

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗУВАННЯ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ

2.3. Якість довкілля як чинник формування туристичної привабливості території