Показники оцінювання туристичної привабливості території

Туристична індустрія настільки різноманітна галузь економіки, що у своїй діяльності охоплює прямо чи опосередковано до 50 галузей господарства, у тому числі транспорт, будівництво, торгівлю, громадське харчування, сільське господарство, житлово-комунальне господарство, культуру, мистецтво, спорт тощо. Для успішного управління розвитком туризму, необхідно дослідити значну кількість чинників, які впливають на привабливість певної території для туристів та визначити показники, за якими можна оцінювати її компоненти. Так як метою управління динамікою розвитку туристичної індустрії є створення умов для стабільного підвищення туристичної привабливості території, то ці показники покликані прогнозувати рівень розвитку туристичної галузі та дозволяти визначати цей рівень за усіма аспектами. Щоб врахувати усі чинники та визначити рівень впливу кожного з них на можливість підвищення туристичної привабливості території, доцільно розробити методику переведення (конвертації) значної кількості окремих показників до одного чи невеликої кількості узагальнюючих показників.

Такий інтегрований показник дасть змогу порівняти потенціали розвитку різних туристичних територій та прийняти оптимальне рішення щодо можливості отримання соціально-економічного ефекту від їх розвитку.

Для оцінювання туристичної привабливості території не існує єдиного науково-обґрунтованого інтегрованого показника.

За Методикою розрахунку обсягів туристичної діяльності встановлено такі показники статистики туризму в Україні [56, с.51]:

- кількість іноземних (в'їзних) відвідувачів;
- кількість іноземних (в'їзних) туристів;
- кількість внутрішніх туристів;
- кількість суб'єктів галузі туризму;
- обсяг туристського споживання;
- обсяг послуг, наданих підприємствами сфери туризму. В.А.Квартальнов пропонує окремі показники, за якими можна оцінити ефективність розвитку туризму [17, с.57]:
- обсяг туристичного потоку в державу;
- стан та розвиток МТБ та інфраструктури туризму;
- показники фінансово-економічної діяльності туристичного підприємства;
- середня величина туристичних витрат за добу;
- показники розвитку міжнародного туризму.

За дослідженням М.О. Омуша, показниками, за якими можна оцінити туристичну привабливість території є [26, с.9]:

- загальний імідж регіону;
- природно-кліматичні умови для відпочинку та оздоровлення;
- соціальна стабільність та безпека;
- транспортна доступність;
- економічна привабливість;
- духовна привабливість центрів релігійного паломництва;
- привабливість пам'яток історії;
- культурно-освітня привабливість.

Не погоджуючись з самим підходом до оперування таким поняттям як показник, який пропонується М.О.Омушем, можна заперечити, що за допо¬могою показника можна оцінити чи виміряти ступінь туристичної привабливості території. Отже, перелік, запропонований М.О.Омушем. характеризує чинники, які впливають на туристичну привабливість території, але не є її показниками.

Склад цих показників не повний, він не дає точної інформації про привабливість певної території для туристів. Для визначення можливості перетворення певної території у туристичний центр і, таким чином, сприяти туристичній привабливості необхідно визначити критерії та показники, за якими будуть оцінюватись її складові для досягнення максимального соціально-економічного ефекту.

Процес розвитку туристичної індустрії включає велику кількість окремих складових. Щоб управляти цим процесом необхідно дослідити значну кількість чинників, які впливають на рівень привабливості певної території для туристів та визначити показники, за якими можна оцінювати його компоненти. Так як метою управління туристичною індустрією є створення умов для стабільного підвищення туристичної привабливості території, то ці показники повинні прогнозувати рівень розвитку туристичної галузі та давати можливість визначити цей рівень за усіма аспектами. Туристична привабливість території

формується під впливом не однієї факторної ознаки, а багатьох чинників. До того ж кожна із факторних ознак окремо не чинить вирішальної дії на результат, але їхній спільний вплив є відчутним. Тому для кількісного аналізу характеру впливу багатьох факторних ознак на результуючу ознаку можна скористатися моделлю множинної кореляції та регресії. Саме таку модель доцільно використовувати для характеристики соціально-економічної сфери такої як туристична діяльність. Багатофакторний регресійний аналіз може дати змогу знайти явний вигляд залежності такого показника як туристична привабливість території від численних факторів, які впливають на його зміну і кількісно оцінити їхній спільний вплив.

Науковцями розроблено велику кількість методик побудови узагальнюючих показників різних процесів та явищ [43; 44; 45; 46]. Стосовно оцінювання туристичних чи рекреаційних територій, одними з найперших можна вважати моделі І.В. Зоріна та В.І. Азара [40, с.61-63], які стосуються оптимізації розміщення рекреаційних чи туристичних зон і базуються на обмеженій кількості показників, що не відображають всі аспекти туристичної діяльності в регіоні. Згідно з моделлю І.В. Зоріна розміщення рекреаційної системи визначається за мінімальними витратами часу на пересування до місця її розташування. Недоліком цієї моделі є те, що у ній не враховується основна умова розміщення рекреаційної системи - наявність у межах території, де вона планується, рекреаційних ресурсів. Досліджуючи завдання оптимізації туристичної діяльності, В.І. Азар стверджує, що найважливіше при визначенні місця розташування туристичних зон є оптимізація кількості туристів, яких можуть прийняти курорти в різні сезони за умови створення нормальних умов відпочинку і відтворення цінних природних ресурсів. Недоліком цих методів є те, що вони досліджують вигоду виробника туристичних послуг, а не самого туриста.

Для оцінювання туристичної привабливості території не існує єдиної методики визначення комплексного показника. Існують лише методики оцінювання окремих її складових чи суміжних процесів: методика оцінювання природних ресурсів, яку розробили М.В. Жук., B.C. Кравців, Л.С. Гринів, С.П. Кузик, В.І. Павлов та інші автори [48; 49; 50]; методика оцінювання матеріально-технічної бази туризму пропонується в роботі [51]; оцінка рекреаційної привабливості регіону на базі ентропії наводиться у статті [52]; моделі оптимального розміщення туристичних комплексів та оптимальної організації функціонування туристично-рекреаційних систем розглядаються у праці [24]; імовірнісні методи моделювання попиту на рекреацію описуються у роботі [53].

Початок систематичному обліку туристичних потоків було закладено на початку XX ст. З 60-х років минулого століття, коли на туризм покладались великі надії щодо його вкладу в розвиток економіки, починається ведення статистики туризму з метою оцінювання вкладу міжнародного туризму в економіку країни: його вплив на платіжний баланс; виявлення тенденцій розвитку туризму для планування його МТБ та інфраструктури; здійснення маркетингових досліджень тощо.

На тепер існують методики та рекомендації зі статистики туризму, які затверджені на Міжнародній конференції зі статистки подорожей та туризму, що організувала ЮНВТО. Згідно з цими рекомендаціями розроблений перелік основних показників, які легко вимірюються та надають інформацію про динаміку розвитку туристичної індустрії. Найважливішими показниками, за даними ЮНВТО, є [1, с.35, с. 42]:

- кількість прибуттів;
- тривалість перебування туриста в країні;
- витрати туристів, пов'язані з подорожжю;
- доходи від туризму.

За допомогою методики, запропонованої спеціалістами ЮНВТО, можна зробити лише кількісний аналіз розвитку туризму. При такому способі оцінювання туристичної діяльності не враховуються чинники, які сприяють її розвитку та дестабілізуючі фактори; не формується едина картина стану справ та проблем туристичної індустрії. Для планування підвищення туристичної привабливості території та управління ним ця методика непридатна.

Для того, щоб врахувати усю багатогранність туристичної діяльності на певній території, необхідно вибрати систему показників, яка б дозволила не лише кількісно оцінювати її складові, але й забезпечувала б прогноз розвитку усіх сторін процесу підвищення туристичної привабливості території. На сьогодні не існує науково-обґрунтованого комплексного показника, за яким можна визначити рівень туристичної привабливості території. Така система чи узагальнюючий показник повинні бути зручні для практичного використання. Тому, за можливості, для формування системи показників оцінювання туристичної привабливості території доцільно спиратися на діючу державну статистичну систему, щоб було достатньо інформації та кількісне відображення параметрів не вимагало зміни системи показників.

Для формування методики оцінювання туристичної привабливості території слід вирішити ряд завдань, до яких належать: вибір об'єкта дослідження; вибір складових, які необхідно включити в предмет дослідження; визначити комплексний показник чи систему окремих показників, які можна використати для оцінювання рівня туристичної привабливості території.

Вирішити поставлене у монографії завдання можна лише з позицій системного підходу. Адже не можна діагностувати, оцінювати, а потім на цій підставі приймати оптимальне управлінське рішення з підвищення тієї чи іншої складової процесу підвищення туристичної привабливості території ізольовано від інших. Це необхідно робити з урахуванням системних зв'язків між усіма факторними ознаками, які формують оптимальний рівень туристичної привабливості території.

Важливо визначити мету і підходи до оцінювання рівня туристичної привабливості території. Перший підхід має на меті оцінити рівень туристичної привабливості регіону для прийняття на державному рівні управлінських рішень з регулювання та прогнозування розвитку туристичної галузі. У разі використання другого підходу оцінювання рівня туристичної привабливості країни здійснюється для міжнародних порівнянь розвитку туризму у різних країнах.

Щоб визначити фактичну туристичну привабливість регіону достатньо застосувати методику, яка рекомендується ЮНВТО, тобто можна скористатися статистичними даними результатів діяльності туристичної індустрії. За кількістю туристів, які побували в регіоні впродовж певного періоду та доходів від туризму, можна зробити висновок про вклад туризму в економіку регіону, а також про наявність попиту на туристичні послуги в певному регіоні.

З метою планування, регулювання та розробки програми розвитку туристичної галузі необхідно визначити потенційну туристичну привабливість, тобто якого рівня розвитку Може досягти туристична індустрія в певному регіоні та який можна в результаті отримати соціально-економічний ефект, а також чи доцільно розвивати туристичну галузь у певному регіоні, а якщо розвивати, то на які чинники є можливість впливати і які заходи слід вживати, щоб досягти максимального рівня туристичної привабливості території.

Потенційна туристична привабливість включає такі складові (рис. 1.5):

- технічна туристична привабливість (П (т) ТП);
- економічна туристична привабливість (П (е) ТП).

Рис. 1.5. Складові потенційної туристичної привабливості території

Технічна туристична привабливість - це потенціал території щодо можливості привабити таку кількість туристів, яку можуть прийняти засоби розміщення туристів чи загалом певний регіон з наявними туристичними ресурсами, враховуючи допустиме рекреаційне навантаження на цю територію.

Економічна туристична привабливість - це економічно ефективна кількість туристів, які відвідали певний регіон і дали можливість досягти максимального соціально-економічного ефекту.

Для оцінювання технічної туристичної привабливості території можна скористатися показниками, які представлені у статистичній звітності туристичних підприємств чи інших установ. За допомогою статистичних показників можна визначити кількість засобів розміщення та місць у них, дізнатись, яку кількість туристів може прийняти певний регіон. Таким чином можна визначити фактичний стан розвитку туризму в певному регіоні.

Щоб визначити економічну туристичну привабливість регіону необхідно врахувати сукупність чинників, які впливають на досягнення максимальної економічної ефективності та заходи, які слід вжити, щоб її досягти (щоб досягти максимального економічного ефекту). У певному регіоні може бути потенціал для розвитку туризму та бажання прийняти максимальну кількість туристів, але, щоб досягти максимального економічного ефекту затрати для цього можуть виявитися недоцільними. Туристично-рекреаційний потенціал - це потенціал, який визначається за наявністю, кількістю та якісною характеристикою історико-культурних, лікувально-оздоровчих рекреаційних ресурсів та розвитку туристичної інфраструктури [54, с.278].

Таким чином, об'єктом дослідження буде процес формування туристичної привабливості території, а предметом - заходи щодо досягнення оптимального рівня туристичної привабливості. Але у нашому дослідженні нас цікавлять не лише проблеми розвитку туристичної галузі, а дещо ширше поняття - "рівень туристичної привабливості території". Певною мірою територія з наявними туристичними ресурсами буде привабливою для потенційних туристів. Але високого рівня туристичної привабливості така територія не досягне. Адже для формування туристичного центру необхідно розвивати усі складові цього процесу, такі як МТБ туризму, туристична інфраструктура чи маркетингова політика. Для встановлення методу оцінювання рівня туристичної привабливості території слід конкретизувати компоненти.

Пропонуємо перелік елементів, що входять до тієї чи іншої компоненти, які утворюють середовище та систему забезпечення формування туристичної привабливості території (табл. 1.5).

Склад компонент туристичної привабливості території

Компоненти		Елементи
система забезпечення	базові складові	природні туристичні ресурси
		туристичні ресурси антропогенного походження: історико-архітектурні пам'ятки, культурні, релігійні цінності тощо
		МТБ: туристична інфраструктура, інвестиційне забезпечення галузі
	додаткові складові	маркетингове забезпечення: цінова політика, інформаційне забезпечення
		трудові ресурси
середовище	зовнішній вплив	якість довкілля
		загальний імідж регіону: економічна привабливість, підтримка держави, політична стабільність, рівень злочинності

Очевидно, що кожна з наведених в табл. 1.5 компонент відображує чинники, які впливають на формування туристичної привабливості території, умови забезпечення потреб потенційних туристів тощо. Аналізування та оцінювання кожної складової дозволить перейти до переліку показників нижчого рівня, які переважно представлені системою статистичних показників (за відсутності статистичних даних деякі показники нижчого рівня можуть бути оцінені експертами в балах).

Основою функціонування туристичної галузі є туристичні ресурси, які включають природні та антропогенні ресурси. Завдяки наявності в межах певної території, наприклад, мінеральних джерел, історико-культурних пам'яток чи сприятливих кліматичних умов ця місцевість здобуває інтерес у туристів. Отримати ж високий соціально-економічний ефект від її розвитку можливо лише після здійснення заходів з благоустрою території, розвитку матеріально-технічної бази туризму тощо. Але найнижчий рівень (можливість розвитку туризму) туристичної привабливості територія з наявними туристичними ресурсами буде мати. Наприклад, території з унікальними природними ресурсами завжди користувалися популярністю у туристів, не зважаючи на те, що у цій місцевості відсутні належні умови для відпочинку: комфортні засоби розміщення, туристична інфраструктура тощо. Це пояснюється тим, що людині для повноцінного відпочинку з відтворенням втраченої енергії достатньо змінити оточення, виїхати за межі постійного місця проживання тощо. Щоб відпочити не обов'язково проживати у комфортабельних готелях та розважатися в казино. Існує певна категорія туристів, які спеціально шукають способів відпочинку з екстремальними умовами проживання подалі від цивілізації.

Найважливішим засобом підвищення туристичної привабливості території є розвиток матеріально-технічної бази туризму, включаючи туристичну інфраструктуру та відповідне інвестиційне забезпечення галузі. Для того, щоб підвищити рівень туристичної привабливості регіону самих туристичних ресурсів недостатньо. Адже велику кількість туристів місцевість, де відсутні сучасні готелі чи погані дороги, не може привабити і, отже, високих прибутків туризм не принесе.

Щоб досягти високого рівня конкурентоспроможності туризму і разом з тим туристичної привабливості території, де він розвивається, важливо вести сприятливу маркетингову політику, яка включає інформаційне забезпечення галузі та доступну для туристів цінову політику.

Наступного за ступенем рівня туристичної привабливості території можна досягти завдяки підтримці високої якості довкілля в її межах. Стимулюючи заходи з охорони природного довкілля та підвищуючи його якість, туристичне підприємство має змогу отримати соціально-економічний ефект.

Найпривабливішими для туристів є регіони, як свідчать статистичні дані розвитку туризму у світі, з високим загальним іміджем регіон, економічною та політичною стабільністю. Прикладом може слугувати стан туристичної індустрії в США, які за обсягом доходів від туристичної індустрії у 2010 році (103,5 млн. дол. США) зайняла перше місце у світі, а за кількістю обслужених туристів (59,7 млн. осіб), посіла друге місце у світі після Франції [2].

З допомогою встановленої системи показників оцінювання туристичної привабливості території отримуємо можливість виконати такі завдання дослідження: кількісно і якісно оцінювати рівень розвитку туристичної індустрії в країні та у регіонах; висвітлювати причинно-наслідкові зв'язки в процесі визначення рівня туристичної привабливості території; виявляти чинники, які впливають на розвиток туристичної діяльності, в тому числі ті з них, що справляють дестабілізуючий вплив на туристичну індустрію, і як наслідок, - на туристичну привабливість території; можливості передбачення зміни туристичної активності внаслідок впливу дестабілізуючих чинників та прийняття на їх основі оптимальних управлінських рішень.

Розв'язання наведених вище завдань можливе лише за допомогою системи показників, яка повинна:

- відображати внутрішній взаємозв'язок показників, що характеризують процес формування туристичної привабливості території;
- охоплювати усі аспекти туристичної діяльності, тобто всесторонньо характеризувати процес підвищення туристичної привабливості території;
- послідовно переводити одні показники в інші;
- зводити сукупність окремих показників в один чи кілька узагальнюючих показників або інтегральний показник.

Щоб оцінити рівень туристичної привабливості території, недостатньо окремих статистичних даних. Показники статистичної звітності відображають лише окремі кількісні дані рівня розвитку туризму в певному регіоні. Статистичні показники як одиничні дані мають обмежену цінність, тому що для управління процесом підвищення рівня туристичної привабливості має значення оцінка загальних тенденцій. Для того щоб охарактеризувати процес підвищення рівня туристичної привабливості території з врахуванням взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості його показників, необхідно скористатися принципом інтеграції. Такий принцип вимагає розробки та використання інтегрального показника, який формується шляхом згортання багатьох одиничних показників.

Інтегральний метод факторного аналізу розв'язує важливу проблему -повне розкладання приросту результативного показника за факторами при їхньому незалежному розгляді. Але проблема повного (точного) розкладання постає при теоретичних розрахунках. Для прийняття практичних рішень виникає потреба визначення змін та порівняльну вагомість факторів у динаміці результативного показника, а не точне їхнє значення.

Інтегральний показник рівня туристичної привабливості території перебуває під впливом багатьох факторних ознак. До того ж слід враховувати, що кожна окрема факторна ознака не справляє вирішального впливу на кінцеву висхідну ознаку, але їх сукупний вплив є відчутним. Для встановлення зв'язку між цими факторними ознаками і висхідною ознакою - рівнем туристичної привабливості території - використаємо множинний кореляційно-регресійний аналіз. Послідовність здійснення процедури кореляційно-регресійного аналізу зв'язку між показниками зображена нарис. 1.6 [57, с.94].

Рис. 1.6. Етапи побудови і реалізації моделі кореляційно-регресійного аналізу

Перевагою системного підходу в економічному аналізі є можливість забезпечувати органи управління інформацією для узгодженості різних рішень як за напрямками (виробничі, фінансові чи маркетингові), так і за рівнем -стратегічні, тактичні чи оперативні та неперервність управлінських рішень.

Туристична діяльність - це складний багатогранний процес, на який впливає велика кількість різноманітних чинників. За допомогою теоретичного аналізу необхідності інтегральної оцінки рівня туристичної привабливості території [55, с.204] визначено, що дослідження можна здійснити з допомогою кореляційно-регресійного аналізу цього складного явища.

Вибираючи показники для оцінювання чинників, які впливають на рівень туристичної привабливості території, враховуємо їх функціональне призначення та важливість кожного чинника, а також питому вагу у загальній оцінці. Але існує багато таких чинників, які, справляючи значний вплив на рівень туристичної привабливості регіону та є основою діяльності туристичних підприємств, проте кількісні показники для їхньої оцінки у статистичних збірниках не відображені.

Така ситуація склалася через невизначеність туристичної індустрії як окремої галузі економіки у Національному класифікаторі України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД)" [58]. У названому Класифікаторі є лише окремі види економічної діяльності, які стосуються сфери туризму. Туризм за цією класифікацією входить до складу сфери послуг. Це слід було б виправити, виділивши туристичну діяльність як окрему галузь економіки України, що дало б змогу краще управляти цим процесом, а, отже, і можливістю підвищити туристичну привабливість території.

Тому деякі показники використано зі спеціалізованої літератури [59]. Такими показниками є: площа, яку займають рекреаційні ресурси та кількість антропогенних, біосоціальних та подійних ресурсів.

Ще одним показником, який відсутній у статистичні звітності господарюючих суб'єктів, є вартість туристичних послуг. Цей показник використано за середніми величинами умовних даних туристичних підприємств. Тому доцільно включити у статистичну звітність туристичних підприємств додаткові показники, такі як: площа природних рекреаційних територій та кількість антропогенних ресурсів, що використовують у своїй діяльності туристичні підприємства.

Враховуючи вимоги до показників туристичної привабливості території, визначаємо організаційну структуру, за якою буде зрозуміла послідовність побудови системи показників. На рис. 1.7 зображено структурно-логічну схему впливу чинників на туристичну привабливість території.

Рис. 1.7. Структурно-логічна схема чинників формування туристичної привабливості території
1-й рівень - географічне розташування; 2-й - матеріально-технічна база туризму; 3-й - маркетингова політика; 4-й - навколишнє середовище; 5-й -загальний імідж регіону. У разі врахування усіх чинників забезпечений найвищий ступінь туристичної привабливості території.

Така структура базується на системі та елементному складі компонент та причинно-наслідкового зв'язку між чинниками туристичної привабливості території та результуючою ознакою. Ранжуються рівні впливу чинників на туристичну привабливість з точки зору того, хто зацікавлений підвищувати цей рівень. Чи це буде держава, чи туристичний комплекс, чи інвестор.

Базуючись на існуючій практиці статистичної звітності та враховуючи структурно-наслідкову схему, вибираємо показники, які характеризують елементи компонент туристичної привабливості території.

Показниками оцінювання елементів компоненти "природні туристичні ресурси" можуть бути:

- потенціал природних ресурсів за категоріями у межах території;
- освоєнність природних туристичних ресурсів;
- рекреаційна місткість у межах певної території.

Для елемента "антропогенні туристичні ресурси" можливі такі показники:

- сконцентрованість у межах території культурно-історичних пам'яток;
- необхідний та достатній час для огляду цінностей, щоб порівняти різні території за перспективністю історико-культурного потенціалу для туризму.

Для елемента компоненти "матеріально-технічна база туризму" властиві такі показники:

- забезпеченість території засобами розміщення туристів для різних категорій туристів;
- кількість ліжко-місць у засобах розміщення туристів;
- завантаженість засобів розміщення туристів;
- прибуток у розрахунку на одне місце у засобах розміщення туристів;
- кількість працівників у засобах розміщення туристів у розрахунку на одну тисячу наданих ліжко-діб;
- середня площа засобів розміщення туристів у розрахунку на одне місце.

Для елемента компоненти "маркетингова політика" можливі такі показники:

- ціни за послуги у туристичних підприємствах;
- витрати на рекламу.

Для елемента "якість довкілля":

- показник навантаження, що характеризує розмір антропогенного, техногенного та природного навантаження на компоненти, довкілля (видобуток природних ресурсів; аварійне забруднення довкілля; викиди шкідливих речовин у атмосферу; утилізація промислових токсичних відходів тощо);
- показники стану довкілля, що характеризують кількісні та якісні зміни навколишнього середовища, а також стану здоров'я населення:
- показники реагування суспільства на зміну навколишнього природного середовища (показники відновлення грунту, лісовідновлення, витрати на охорону довкілля тощо);
- запаси природних ресурсів, чисельність населених пунктів та динаміка.

Для компоненти "загальний імідж регіону":

- зростання кількості об'єктів підприємництва;
- кількість економічно активного населення;
- доходи на душу населення;
- кількість скоєних злочинів.

Ранжування рівнів окремих чинників туристичної привабливості території ще не означає впорядкування вагомості їхнього впливу. Для визначення індивідуального внеску кожної ознаки у загальну оцінку явища необхідно встановити вид та форму функції зв'язку. Для цього можна скористатися множинною кореляцією - побудувати багатофакторну регресійну модель, яка дасть можливість виявити спільний вплив різноманітних факторів, які формують туристичну привабливість території, адже кожен такий чинник може не справляти вагомого впливу на результуючу ознаку, а також визначити найвагоміші чинники туристичної привабливості території і відсіяти неістотні

Однак існує і недолік багатофакторних моделей регресії - на результуючий показник впливає не кожен окремий показник у їх сукупності, а усереднене його значення із сукупності показників за регіонами. Після визначення сукупності показників, за якими можна оцінювати туристичну привабливість території, слід зважити чи реальну картину отримаємо. Зважаючи на принцип емерджентності системи, за яким властивості складових системи не завжди притаманні самій системі [40, с.158]. Наприклад, Україна може мати значний туристичний потенціал, але непривабливу туристичну територію, якщо її не розвивати належним чином.

Для отримання достовірних результатів економічного аналізу туристичної привабливості території, слід створити інформаційні умови для виявлення основних економічних проблем і чинників, які стимулюють чи стримують розвиток туристичної індустрії в межах цієї території. Тобто, методика оцінювання туристичної привабливості території повинна не тільки відображати існуючий стан, але й надавати інформацію для своєчасного прийняття рішень щодо покращення управління цим процесом.

Отож, провівши теоретичний аналіз та огляд наявності показників у статистичних збірниках, система показників для оцінювання туристичної привабливості території може включати такі складові: площа природних рекреаційних ресурсів; кількість антропогенних туристичних ресурсів; кількість засобів розміщення туристів (ЗРТ); інвестиції в основний капітал готелів та ресторанів; середній рівень цін на послуги туристичних підприємств; доходи на душу населення; кількість економічно активного населення; кількість підприємств-суб'єктів підприємництва; щільність автомобільних доріг з твердим покриттям; коефіцієнт злочинності; щільність шкідливих викидів в атмосферу; поточні витрати підприємств на охорону та раціональне використання природних ресурсів; витрати підприємств на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення.

Щоб полегшити побудову багатофакторної моделі оцінювання туристичної привабливості території і зробити її можливою для практичного використання, автором вибрано програму показників, зважаючи на наявність цих показників у статистичних збірниках. Так як запропонована програма показників відображає максимально можливу кількість чинників, що впливають на процес розвитку туризму у регіоні, її можна застосовувати для оцінювання туристичної привабливості території. В процесі обгрунтування програми показників формування туристичної привабливості території слід доповнити набір показників, які включаються у статистичні збірники, додатковими показниками: площа, яку займають рекреаційні ресурси та кількість антропогенних ресурсів, що використовують у своїй діяльності туристичні підприємства.

Узагальнення результатів аналізу наявних методик побудови системи показників різних процесів та явищ виявлено, що для оцінювання туристичної привабливості території не існує єдиної методики визначення комплексного показника. Існують лише методики оцінювання окремих її складових чи суміжних процесів, а також рекомендації зі статистики туризму. Тому нами сформований набір показників, який усебічно відображає процес формування туристичної привабливості території. Для моделювання методу оцінювання туристичної привабливості території визначено компоненти, за якими буде проводитись оцінювання, а саме: природні та антропогенні туристичні ресурси; матеріально-технічна база туризму, туристична інфраструктура, інвестиційне забезпечення галузі; маркетингове забезпечення, якісне довкілля; імідж регіону.

Обґрунтування доцільності включення в багатофакторну модель оцінки туристичної привабливості території запропонованого набору показників дало можливість стверджувати, що: основою функціонування туристичної галузі є туристичні ресурси, що включають природні та антропогенні ресурси, які забезпечать найнижчий рівень туристичної привабливості. Для того, щоб підвищити туристичну привабливість регіону самих туристичних ресурсів недостатньо. Найважливішим засобом підвищення туристичної привабливості території є розвиток матеріально-технічної бази туризму, включаючи туристичну інфраструктуру та відповідне інвестиційне забезпечення галузі. Наступного за ступенем рівня туристичної привабливості території можна досягти завдяки підтримці високої якості довкілля в її межах. Найпривабливішими для туристів є регіони, як свідчать статистичні дані розвитку туризму у світі, з високим загальним іміджем регіону, економічною стабільністю та відсутні ризики, пов'язані з політичною нестабільністю.

<<< назад | зміст | вперед >>>

Музиченко-Козловська О.В. Економічне оцінювання туристичної привабливості території

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ

1.5. Показники оцінювання туристичної привабливості території