<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 9. Соціологічний аналіз господарських ідеологій

9.1.Поняття, основні риси та рівні господарської ідеології

Поняття "ідеологія" в багатьох людей викликає негативну реакцію, тому що нерідко асоціюється зі спробами пропагандистської обробки народних мас, з маніпулюванням їх свідомістю в політичних цілях. "Деідеологізація" більшості сфер наукового, духовно-інтелектуального життя певний час навіть була популярним гаслом, з яким в Україні виступали лідери деяких політичних партій. Подібні настрої й заклики приховують у собі елементи або лукавства, або омани.

Ідеологію не можна скасувати, оскільки це об'єктивно існуюча система політичних, економічних, правових, естетичних або релігійних поглядів, що відбивають ставлення людей до дійсності. Більшість цих поглядів спирається на оцінні судження, що склалися на основі наукового (або ненаукового) пізнання, найчастіше викладені в специфічних термінах ділової мови.

За оцінними судженнями нерідко стоять особисті, групові або вузькокласові інтереси, що дало підставу Марксу назвати ідеологію формою "хибної свідомості" (зрозуміло, він мав на увазі не "пролетарську", а буржуазну ідеологію). К. Манхейм визначив ідеологію як раціонально обґрунтовану систему ідей, спрямованих у майбутнє1.

Зрозуміло, кожна теорія (включаючи й соціологію) здатна відобразити лише якийсь окремий зріз дійсності, лише окрему її сторону, але не може стати її дзеркальним відображенням у всій її глибині й різноманітті. Ідеологія, що ґрунтується на теорії, разом з тим являє собою химерну суміш пізнавальних (когнітивних) та емоційних суджень2, що відбивають ставлення суб'єкта (або соціальної групи) до тієї чи іншої сторони дійсності. Ідеологія, яку розтиражовано в публікаціях, через засоби масової інформації, здатна надавати руху соціально-політичній ситуації. Те саме відбувається, коли монарх або диктатор починає запроваджувати в життя ідеологічні настанови. Ідеологія тим самим "сама себе наповнює" і отримує ніби "самостійне існування"3. Ідеологія нерідко бере на себе роль стабілізатора соціальної системи: вона впроваджує у свідомість людей квазірелігійну віру в "істинність", "наукову обґрунтованість" офіційно нав'язаних цінностей та установок і тим самим сприяє інтеграції людини в соціальну систему. Більше того, панівна ідеологія духовно поневолює людину, ускладнюючи пошуки шляхів виходу за рамки нав'язаної їй системи.

Господарська ідеологія являє собою складову частину ідеології. Ідеологія набуває характеру господарської ідеології, коли судження про економічні процеси та явища претендують на об'єктивність ("відсторонення"), є компетентними й формально орієнтованими на "надчасові", "нейтральні" (загальнолюдські) соціально-економічні та морально-політичні цінності. Господарську ідеологію можна розглядати як "більш-менш упорядкований" погляд на економіку, системний світогляд, де переплітаються пізнавальні, нормативні й символічні елементи.

Однак "нейтралітет", неупередженість господарської ідеології (як і ідеології в цілому) - не більш ніж ілюзія. І не тільки тому, що покладена в її основу теорія відбиває лише якусь одну сторону дійсності, тому теорія не може адекватно, тобто точно і в усій повноті відповідати реальності в цілому. Не можна також випустити з уваги, що кожний учений, розпочинаючи дослідницьку роботу, має певну позицію (тобто свій погляд), яка впливає не тільки на характер дослідження, але й на висновки, що випливають з нього. Це відбувається в будь-якому випадку, навіть коли дослідник щиро прагне зберегти об'єктивність й неупередженість. Обумовлено це тим, що кожна людина має власні уявлення про "правильний" економічний устрій, свої судження про соціально-політичний ідеал.

Будь-яка господарська ідеологія, як справедливо зазначав Т. Парсонс, виконує функцію опосередкування (mediale), що пов'язує наукові знання з ціннісними уявленнями соціальних груп, далеких від науки. Вона намагається в популярній формі дати пояснення й оцінки існуючим соціально-економічним реаліям4. Господарська ідеологія сприймає ("вбирає в себе") не наукову теорію в цілому, а лише окремі фрагменти, деякі її висновки й положення, причому нерідко в перекрученому вигляді. Такі фрагменти, як правило, засвоюються в масовій свідомості у формі гасел, закликів і обіцянок. Господарська ідеологія часто розглядається як результат "спільної творчості", існуючи ніби в розчиненому стані, утворюючи сферу колективного знання, "і найчастіше важко або просто неможливо знайти їх конкретного автора або чітко відокремити носіїв"5.

Суспільний ідеал, що є ядром господарської ідеології (як ідеології в цілому) - це уявлення про кінцеві цінності, такі, як загальний добробут, економічна свобода, матеріальна рівність або господарська демократія. Такі уявлення висвітлюються на трьох рівнях господарської ідеології:

- науково-теоретичному;
- партійних економічних програм;
- масової свідомості.

На першому (найвищому) рівні господарська ідеологія набуває вигляду моделі економічних процесів, що містить схематичні уявлення про тенденції та очікувані результати господарського розвитку. На цьому рівні ідеологія має системно-цілісний характер, а її висновки та положення відрізняються логічною послідовністю і несуперечливістю.

Разом з тим вона характеризується схематизмом і відривом від економічних реалій. Від цих недоліків господарська ідеологія намагається звільнитися, спускаючись на другий щабель - на рівень економічної програми. Тут у господарської ідеології з'являються нові "співавтори" - розробники та пропагандисти економічної політики, автори економічних програм, що і розвивають, і "уточнюють" висновки та положення економістів-теоретиків. Вони намагаються наблизити теоретичні моделі до господарських реалій, упроваджуючи в них прогнози та обіцянки, спроможні забезпечити позитивний відгук потенційних виборців, яким адресовані ці програми. Програми найчастіше являють собою виписки з уривків (окремих висновків) різних економічних доктрин, логічно несумісних і принципово протилежних один одному, містять утопічні прогнози та нездійсненні обіцянки6.

До третього рівня відтворення господарської ідеології належить масова свідомість. Тут окремі висновки й положення, запозичені цілком або у вигляді фрагментів із різних ідеологій, набувають форми вкрай спрощених суджень, пропагандистських штампів ("кліше"), доступних для масового сприйняття, що часто мають яскраво виражене емоційне забарвлення. У формуванні масової свідомості активну участь беруть засоби масової інформації. їх зусилля часто спрямовані на те, щоб сформулювати в заголовках газет або в рекламних роликах ідеологічні, штампи у формі, приємній для слуху або зорового сприйняття численної аудиторії. Вимоги логічної послідовності або елементарного здорового глузду нерідко відходять на задній план. Положення партійних програм вульгаризуються й набувають відтінку демагогії7.



1 Манхейм К. Идеология и утопия // К. Манхейм. Анализ нашего времени. - М.: Юрист, 1994. - С. 97.
Найбільш коротко поняття "ідеологія" можна сформулювати так: це прикладна соціальна теорія, яка претендує на керівництво до дії. Це справедливо зазначив Йозеф Шумпетер. Див.: Шумпетер Й. История экономического анализа. Истоки. - Вып. 1. - М.: Экономика, 1989. - С. 277.
2 Bughardt A. Allgemaine Wirtsehaftssoziologie.
3 Радаев В.В. Экономическая социология. - С. 277.
4 Parsons Т. Sociological Theory and Modern Society. - N. Y., 1967. - P. 168.
5 Радаев В.В. Экономическая социология. - С. 277.
6 Було б, однак, неправомірним вважати, що економічні програми складаються лише з помилкових прогнозів і демагогічних обіцянок.
7 До таких демагогічних кліше можна віднести лозунг-заклинання "Низькі ціни - висока зарплата". Зрозуміло, що таке поєднання несумісне ні з економічними законами, ні з елементарним здоровим глуздом.

<<< назад | зміст | вперед >>>