<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 8. Соціологія споживання

8.4. Вільний час і споживання

У міру скорочення робочого тижня (цей процес в індустріально розвинених країнах почався ще в другій половині XIX ст.) найманих працівників вільний час став зростаючою за своїм значенням детермінантою споживчої поведінки. Вона впливає на структуру поведінки споживачів, на ранжирування їхніх переваг.

Вплив цієї детермінанти можна порівняти з впливом на споживання зростання індивідуальних і сімейних доходів, рівень яких навіть у найбільш розвинених країнах аж до XIX століття в основному міг забезпечити для більшості населення лише умови фізіологічного виживання.

Вільний час (у поєднанні з доходами, що відносно зросли) відкриває нові можливості споживчої поведінки. Виникають потреби як у матеріальній, так і духовній сфері, збільшений бюджет часу дозволяє використовувати його не тільки для змістовного відпочинку, але й для фізичного і духовного вдосконалення.

У традиційно-архаїчних суспільствах не існувало чіткого розподілу на робочий і вільний час. Процес добування необхідних життєвих благ поглинав майже весь час, вільний від сну. Навіть у мануфактурний період розвитку виробництва (у доіндустріальному суспільстві) не існувало чітко вираженої межі між зайнятістю і дозвіллям, яка згодом була встановлена нормативно-законодавчим шляхом. Термін "дозвілля" (leisure) ввійшов у лексикон англійського суспільства лише в 1845 році, й це незважаючи на те, що після появи приватної власності на засоби виробництва минуло багато часу й вища верства, зайнята непродуктивною працею, уже давно існувала.

В умовах сучасного суспільства вільний час для найманих робітників - це не тільки період, вільний від трудової діяльності, або перерва в ній, але й благо саме по собі (sui generis), повне значення якого можна усвідомити, якщо згадати, що в часи раннього й класичного капіталізму продуктивна праця нерідко була "знаряддям тортур" (travail)1. Разом з тим у багатьох випадках тривалість вільного часу стала показником рівня життя. Однак сьогодні вільний час не є символом "рангу", тобто показником високого положення, яке обіймає індивід у соціальній ієрархії. Навпаки, обсяг часу трудової діяльності працівників, що обіймають високі посади, обернено пропорційний висоті їхнього "рангу". Нестача вільного часу стала знаком належності до "верстви" тих, хто обіймає високі посади. Досить часто дефіцит вільного часу навіть виділяють як критерій належності до кола посадовців високого рангу.

Збільшений обсяг вільного часу привів до якісного перетворення споживчої поведінки, оскільки збільшення його обсягу пов'язане зі збільшенням доходу та зростанням частки доходу, що залишається після задоволення найбільш насущних життєвих потреб. В умовах посилення тенденції до позитивної кореляції між величиною вільного часу і розміром доходу спостерігається не тільки процес заміни (субституції) частини доходу додатковим вільним часом, але також формування нових структур переваг у процесі споживання. Причини очевидні: оскільки вільний час здебільшого стає часом, відведеним на споживання (насамперед товарів повсякденного попиту й послуг), то передумовою для такого споживання має бути можливість мати велику кількість вільного часу. Для його заповнення виникають нові блага, спеціально призначені для проведення дозвілля. Великого значення набуває насамперед попит на послуги, пов'язані з подорожами в зарубіжні країни. У високорозвинених країнах споживачі на іноземний туризм витрачають від чверті до половини своїх доходів. З'явився термін "інвестиції в дозвілля", тобто капіталовкладення на придбання вілл, будинків і дач у регіонах масового відпочинку та іноземного туризму.

Проводячи вільний час, людина може виконувати роль, багато в чому пов'язану з її роллю споживача, причому ця роль найчастіше протягом короткого часу обумовлена оточенням, що супроводжує її в період дозвілля. На відміну від професійних рольових функцій, його поведінка у вільний час має чітко виражений суб'єктивний характер, що вкладається в рамки концепції тієї тимчасової ролі, яку індивід собі вибрав на період відпустки. Вона часто не відповідає справжньому соціальному статусу споживача (так, високооцлачуваний службовець банку подорожує "автостопом" і ночує в дешевих кімнатах, а офіціантка в закордонній поїздці грає роль "світської дами").



1Те саме можна сказати про період "реального соціалізму", особливо в системі ГУЛАГу.

<<< назад | зміст | вперед >>>