<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 7. Соціологія науково-технічного прогресу та економічного зростання

7.4. Ефективність зростання і зміни в змісті праці

Ефективність науково-технічного прогресу, матеріалізована в економічному зростанні, знаходить своє соціальне вираження в збільшенні доходу, у підвищенні реального задоволення потреб у сфері матеріальних і духовних благ, що припадають на душу населення. Це стосується в першу чергу працівників,

зайнятих у галузях, які переживають науково-технічне й господарське піднесення. У результаті законодавчо оформленого перерозподілу ВНП плодами науково-технічного прогресу користується не тільки частина населення, що бере активну участь у процесі виробництва, але й безробітні. Спостерігається об'єктивний процес збільшення частки доходу населення, яка йде на споживання. Ця частка звільняється від виняткової прив'язаності до елементарних (у класичному розумінні) потреб людини й здебільшого стає "вільною", тим самим відкриваючи споживачеві можливості у своєму споживчому виборі при прийнятті рішень щодо придбання благ перейти на більш високий рівень свідомості.

Через те що в умовах великомасштабного машинного виробництва товари виготовляються для мільйонів людей, звички яких лише досить віддалено відомі виробникам цих товарів, змінюється структура товарної пропозиції. На противагу типу виробництва на замовлення клієнта з'являється випуск продукції, яка розрахована на задоволення гіпотетичних потреб.

Зростаюча купівельна спроможність сімейних бюджетів призводить, з одного боку, до розширення можливостей споживчого вибору, а з іншого - до мутації попиту, до зміни споживчих переваг (зокрема, преференцій у попиті), що стало наслідком збільшення реального доходу населення.

Блага, які раніше внаслідок низьких цін і загальнодоступності мали широкий попит, сьогодні менш популярні або зовсім не знаходять попиту (наприклад, картопля або чорний хліб - у країнах Західної Європи і Північної Америки), їх вважають їжею бідняків, ознакою "непрестижного споживання".

Поряд із відносним і абсолютним зниженням попиту на певні, низькі з погляду престижності (inferior), блага підвищився попит на якісно більш цінні і тому дорогі товари, споживання яких стало розглядатися як відповідне до соціального стану. До того ж, якщо звернутися до суб'єктивної теорії вартості грошей, то з неї випливає, що реакція на ціни певних благ у споживачів із високими доходами зовсім інша, ніж на аналогічні ціни в покупців з більш низькими доходами. Товарам, що знову надходять на ринок (переважно особистого споживання), відповідає висока еластичність попиту, його підвищена варіантність. "Чутливість" до ціни, що проявляється в мінливості еластичності попиту, має, однак, станово-специфічний характер і залежить від сталості споживачів, а така сталість відносно благ високого (superior) рангу залишається відносно низькою. Це стає однією з причин нестійкості та невизначеності на ринках, де реалізуються подібні товари.

Лише поступово, через певний час на основі підвищеного попиту формуються специфічні споживчі установки (attitude), що дозволяють з'ясувати структуру попиту й по можливості стабілізувати ринки товарів високого рангу ("поп essential).

Структура ринків праці в ході науково-технічного прогресу за останні два століття повністю змінилася. Інтенсивне економічне зростання, підвищення фондо- (і капітало-) оснащеності робочого місця приводять до скорочення живої праці і робочого часу, який витрачається на одиницю продукції. У процесі безперервної заміни (часткової або повної) людей машинами спостерігається витіснення менш кваліфікованих працівників професійно підготовленою робочою силою, у результаті чого відбувається реструктуризація ринку праці. Працівники, що колись були "кістяком" робочої сили, чия праця давала підприємцеві гарантований стійкий прибуток, переходять у розряд маргіналів, оскільки продуктивність їхньої праці опускається до рівня, що наводить підприємця на роздуми про доцільність заміни їх машинами або іншими механізмами.

У сільському господарстві ФРН, наприклад, лише з початку 1979 року до середини 1980 років кількість працівників скоротилася на 45%. У промисловості, незважаючи на значне економічне зростання, кількість зайнятих практично не змінилася. У той самий час кількість зайнятих у сфері обслуговування в цій країні збільшилася на 23%. У США ця кількість до 1980 років уже склала 70% від загального контингенту зайнятих.

Відносне збільшення зайнятості у сфері послуг обумовлено такими причинами:

- збільшення частки доходу, що "вільно переміщається" і лише частково пов'язана з придбанням продукції матеріального виробництва;
- збільшення вільного часу, протягом якого підвищується, у першу чергу, попит на послуги;
- перерозподіл функціональних обов'язків у сім'ї, у результаті чого послуги, надані членами сім'ї, тепер купуються на ринку.

Потреба в послугах тісно корелюється з технізацією домашнього господарства і засобів пересування. Придбання різноманітної побутової техніки, автотранспорту породжує додатковий попит на послуги.

Результатом науково-технічних перетворень протягом кількох десятиліть минулого століття стала докорінна зміна змісту й характеру праці.

Сучасні технології лише у виняткових випадках (та й то насамперед у сфері послуг) потребують безпосереднього втручання людини при виготовленні продукції. Працівники повсюдно, а в умовах автоматизації виробництва повністю звільнені від важкої фізичної праці. Праця робітників конвеєрної лінії цілком знеособлена, трудовий внесок будь-якого працівника не відрізнити від внеску всіх інших, і в той самий час їхні дії суворо регламентовані та підпорядковані руху конвеєрної стрічки. Однак у багатьох випадках працівники відчувають нестачу професійних знань, вправності та швидкості реакції, що виключає їх участь у виробничому процесі, де задіяні сучасні технології.

У зв'язку з цим фізичні здібності людини хоча і не втратили свого значення, однак перевага у фізичній силі, яка в минулі часи вважалася класичною в трудовій діяльності, нині втратила свою визначальну роль. Фізична сила лише як виняток залишається критерієм належності її власника до групи з високим соціальним статусом.

Застосування сучасних технологій призводить до того, що в суспільстві все помітніше спостерігається розшарування найманих робітників на дві соціальні страти - на тих, хто в умовах швидкозмінних технологій прагне і може тією чи іншою мірою опанувати їх (схильні до пристосованості й готові до неї), і на тих, хто через нестачу професійних знань може виконувати лише допоміжні трудові операції, якщо взагалі не хоче перетворитися в пасивний баласт, що перебуває на нижньому щаблі соціальної ієрархії, і задовольнятися випадковими заробітками на непостійній роботі.

Змінилася, насамперед, як уже зазначалося вище, структура зайнятості за секторами народного господарства. У країнах Євросоюзу (до 2004 року) протягом кожного десятиліття сільське господарство залишали 5 млн працівників. Аналогічні процеси поширюються і в інших індустріально розвинених країнах.

<<< назад | зміст | вперед >>>