<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 7. Соціологія науково-технічного прогресу та економічного зростання

7.2. Соціологічний зміст науково-технічного прогресу

Найбільш значним показником (індикатором) науково-технічного прогресу є економічний прогрес. Під поняттям "економічний" розуміють стан, при якому за допомогою нових технологій досягнуто зниження витрат на виготовлення одиниці раніше виробленої продукції або розпочато виробництво нових виробів, що задовольняють існуючі потреби краще або дешевше, ніж колись. Вимірювання темпів зростання науково-технічного прогресу (якому зовсім необов'язково повинен відповідати соціальний прогрес) пов'язане з труднощами й можливе лише за допомогою непрямих (indirect) показників, які слід використовувати із застереженнями. Теоретично можливі випадки, коли зниження виробничих витрат, що має вплинути в подальшому на зниження цін, може привести до зниження цифрових показників, величини ВНП, так що можливе виникнення оманливого уявлення, ніби науково-технічний прогрес корелюється з падінням обсягу виробленої продукції.

Науково-технічний розвиток та економічне зростання перебувають у тісній залежності та взаємно впливають один на одного. Так, із використанням у землеробстві замість сохи плуга продуктивність сільського господарства значно підвищилася. За допомогою більш важкого плуга з'явилася можливість обробки ділянок, раніше недоступних хліборобам. Це привело до зростання виробництва продуктів землеробства. Це ж нововведення викликало й інші зміни. Використання при цьому коней як тяглової робочої сили (замість волів) позбавило селян необхідності будувати будинки в безпосередній близькості від ріллі, і це привело до нового типу розселення - замість "розкиданих" дрібних поселень виникли компактно розташовані села з відносно великою кількістю жителів. У даному випадку технічний прогрес (винахід і використання плуга) спричинив зміни в життєвому укладі людей, що мало важливе значення.

Застосування нововведень вимагає дотримання ряду обов'язкових умов. У першу чергу необхідна наявність достатньої кількості навчених робітників, для них повинен бути виготовлений повний набір верстатів та інструментів, доповнених докладними інструкціями щодо їх використання. Процес освоєння робітниками нової техніки й механізмів потребує певного часу, протягом якого змінюються не тільки технології, але й самі робітники. Процес адаптації робітників до нового технологічного навколишнього середовища обумовлює появу нових соціально-політичних детермінант. Такими можуть бути державні інституції, що створюються з метою охорони праці та захисту прав робітників. Підприємці та організовані в профспілки робітники змінюють свої звички і менталітет, важливу роль у цьому відіграють соціально-політичні інституціональні фактори.

Для активізації науково-технічного прогресу необхідна постійно зростаюча кількість робітників, здатних використовувати нові технології і тим самим реалізовувати на практиці нові концепції та ідеї. Цього можна досягти лише в рамках комбінації "оновленого" ("омолодженого") капіталу в його матеріально-речовій формі з адаптованою до нього професійно-освітньою підготовкою. Однак між публікацією про появу відкриття і виникненням системи професійного навчання, здатного забезпечити вибіркове, а потім і масове використання його у сфері виробництва, існує значний часовий проміжок.

Керування діяльністю професійно навчених робітників потребує збільшення кількості фахівців-техніків, що відбивається на підвищенні питомої ваги інженерів у загальній кількості зайнятих у сфері виробництва. Статистичні дані свідчать, що ступінь забезпечення інженерними кадрами є функцією, похідною від величини ВНП: його зростання на 1 долар на одного працюючого приводить до збільшення кількості інженерів на 1,3%. Це викликає зміну соціальної структури в цілому.

Введення у виробництво нових методів і нових технологій необов'язково має привести до прогресу, оскільки це поняття має також ціннісно-гуманітарний зміст. Нові технології та методи започатковують перетворення передусім у виробничій сфері. Проте джерелами цих перетворень є прагнення домогтися прогресу "в пошуках найкоротшого шляху до добробуту", хоча при цьому необов'язково мається на увазі загальний (соціальний) добробут1.

Науково-технічні перетворення ведуть до прискорення заміни ручної праці механізацією виробничих процесів. Це стосується насамперед одноманітних, монотонних трудових операцій, що виконуються за допомогою машин. Наслідком таких перетворень стала зміна соціального статусу безробітних. їх ряди почали поповнюватися некваліфікованими малоосвіченими особами. їх "соціальний ранг" визначався за ринковою вартістю робочої сили, така оцінка стала наближатися до нульової, подібно до того, як оцінювали в середні віки бідняків, що прибули з інших країв.

Для введення новацій, що сприяють науково-технічному прогресу, потрібна була поява особливого типу підприємця, що вміє не тільки вдало розпорядитися кваліфікованим персоналом та ефективно експлуатувати нову дорогу техніку, але й виявити особливе чуття, інтуїцію в її придбанні, тобто мати якості новатора. Він повинен, крім того, як справедливо зазначав Й. Шумпетер, своєчасно розпізнавати довгострокові перспективи господарського розвитку та успішно перетворювати свої задуми в реальність.

Однак прогрес сам по собі - це не тільки наслідок наукових надбань і технічних нововведень, він потребує економічної опори, тобто має потребу в комерціалізації, включаючи появу нового споживчого менталітету. Лише споживання підтверджує корисні властивості науково-технічних відкриттів, а поява (або підвищення) попиту відкриває шлях до зростання виробництва нових виробів. Споживчий менталітет, що пристосувався до новинок, може в найкоротший термін забезпечити зміну споживчих звичок і розчистити шляхи до поступово наростаючої схильності споживачів робити широкомасштабні закупівлі нововироблених благ.



1Див.: Burghardt A. Op. cit. - S. 127.

<<< назад | зміст | вперед >>>