<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 7. Соціологія науково-технічного прогресу та економічного зростання

7.1. Критерії науково-технічного прогресу

Під технікою розуміють сукупність прийомів, способів і практичних навичок, що використовує людина (в інтересах оптимального задоволення насущних потреб) для оволодіння ресурсами природи; техніка становить певну сферу діяльності, яка виражає елементарні ознаки людської натури. На відміну від людини, тварина у своїй життєдіяльності застосовує "техніку", що властива даному виду і ґрунтується на інстинктах1, але вона позбавлена здатностей до винахідництва та її вдосконалення.

Наслідком винаходу й створення технічних засобів, а також відповідних їм технологічних способів виробництва стало виникнення створеного людьми "другого світу", "штучної природи", що відрізняється від справжньої, створеної творцем.

У самій своїй суті техніка - це не статичний стан, а переривчастий процес, хід якого часто сповільнюється, а в надзвичайних ситуаціях навіть може повернути назад. Оскільки розвиток техніки - це процес винайдення технічних новинок, то він спрямований (свідомо або несвідомо) на функціональну заміну органів людського тіла, на зміну й удосконалення способів практичної діяльності, на заміщення органічного неорганічним.

Кожний крок у науково-технічному розвитку дає поштовх до появи нової техніки (технології) та потребує додаткових інвестицій. Тільки тісне переплетення двох невіддільних одна від одної ланок єдиного нескінченного ланцюга - винаходів та інвестицій - утворює те, що називають науково-технічним прогресом.

Науково-технічний прогрес є одночасно економічним феноменом. Це поняття несе ідеологічне навантаження й наділене переважно позитивними рисами. Тому його слід відокремити від оцінних суджень і наповнити більш конкретним змістом. За ідеологічною класифікацією прогрес - це крок від того, що має меншу цінність, це зміна станів, коли менш цінне із часом зникає і замінюється більш цінним. Тим самим відбувається сходження від нижчого до вищого. Такою слід вважати ситуацію, коли життєві умови осіб, що користуються досягненнями прогресу, стають кращими, ніж були колись2.

"Науково-технічний" у сполученні зі словом "прогрес" означає, що детермінантами поліпшення життєвих умов є нові способи організації та ведення виробництва, що ґрунтуються на досягненнях науки, які, будучи використаними на практиці, стають третім фактором (поряд із працею й капіталом), у результаті чого за допомогою професійної робочої сили цей фактор матеріалізується в більш високу (у кількісному і якісному відношенні) продуктивність праці.

Технічний прогрес являє собою вторинний ефект наукових відкриттів, їх матеріалізацію у формі продукції, що знаходить збут. Створення науково-технічних досягнень - це процес, у ході якого винахідники генерують нові технічні ідеї (inventions), а новатор перетворює їх у практичну діяльність, у нові способи виробництва. У зв'язку з цим науково-технічні досягнення мають дві стадії впровадження: 1) генерування відкриттів і 2) поширення відкриттів у соціологічному просторі (на галузевих ринках).

Процес "дозрівання" відкриття (тобто його зародження, вирощування й просування на ринку) складається з трьох фаз. Перша, основна, що приводить до відкриття технічної новинки, займає приблизно 70% усього часу цього процесу; фаза виготовлення діючого зразка - 75% і власне інноваційна фаза - освоєння його виробництвом і просування на ринок - усього лише 5% часу. Слід зазначити, що на шляху від винаходу до створення зразків (прототипів) і поширення існує чимало перешкод, і одним із головних бар'єрів для поширення винаходів є існуюча система патентування.

Дослідження технології та використовуваного в економічній сфері науково-технічного прогресу свідчить про те, що цей прогрес не є результатом випадкових відкриттів або просто (як це було в минулі часи) елементом "промислових відходів" військово-технічних винаходів. Навпаки, він є породженням потреб сучасного господарського життя, має власну внутрішню динаміку, підданий плановій дисципліні та інституціолізований законодавчими актами державного регулювання.



1Spengler О. Der Mensch und die Tehnik. - Miinchen, 1971. - S. 16.
2 Див.: Burghardt A. Allgemeine Wirtschaftssoziologie. Eine Einfuhrung Pullach bei. - Mflnchen, 1974. - S. 124.

<<< назад | зміст | вперед >>>