<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 5. Соціологічний аналіз економічних інститутів

5.2. Зміни соціально-економічних інститутів

Як уже зазначалося, роль інститутів полягає в забезпеченні визначеності людських взаємин, яка досягається завдяки дотриманню офіційних і неофіційних обмежень, або інституціональних обмежень, на підставі яких і відбувається людська взаємодія. Всі інститути створюються, розвиваються та змінюються людьми. Поступово змінюючись, вони накладають певні обмеження на індивідуальний вибір, змінюючи, тим cамим, доступні його варіанти.

На думку Веблена, економічна система є не "механізмом, який самоврівноважується", а "процесом, який поступово розвивається". Однак у сучасному суспільстві з його імпульсивними технологічними та соціальними змінами і зіткненнями між новими концепціями та усталеними традиціями, що виникають при кожній технологічній або управлінській інновації, поступовий характер економічного розвитку може за певних обставин набути рис не помірного неперервного прогресу, а кризи.

Економічний розвиток не завжди здійснюється поступово. Тут можливі швидкі "мутації", оскільки соціально-економічне й технологічно-культурне середовища можуть зазнати швидких трансформацій, що призводить до набуття нових умінь і навичок. Наприклад, коли малорозвинені країни в короткі строки втілюють запозичені сучасні технології, а іноді й удосконалюють їх застосування. Більш того, певні форми звичної поведінки можуть зникнути, якщо зміна економічних обставин або очікувань поставить під сумнів їхні достоїнства чи ефективність. Економічний розвиток не здійснюється за класичною дарвінською схемою, за якою зміни йдуть повільно, з покоління в покоління, і типова "рівноважна" форма організму з часом поступово змінюється. Замість цього економічний розвиток правильно було б уявляти як періоди усталеності і кризи, видимої рівноваги та зростання нестабільності, що йдуть один за одним.

Процес радикальних соціальних змін у будь-яких суспільствах призводить до руйнації інституціональних засад соціального життя, що загрожує існуванню цього суспільства. Руйнація економічних інститутів пов'язана з глибокою соціально-економічною кризою, зниженням рівня життя, економічним хаосом.

Процес руйнування інституціональних утворень, зміни соціальних правил і чітко вираженого (або прихованого, латентного) неприйняття інституціональних вимог до соціальної поведінки називається деінституціоналізацією. У всіх випадках радикальної деінституціоналізації суспільство переживає серйозні потрясіння і зазнає величезних збитків, зростають масові прояви соціальної агресії, цинізму, деморалізованості та політичної демагогії.

На відміну від радикальної деінституціоналізації, яка спричинює соціальні потрясіння й катастрофи, еволюційні зміни соціально-економічних інститутів є необхідною умовою розвитку суспільства відповідно до внутрішніх і зовнішніх чинників, що визначають потребу в соціальних змінах. Хоча помірна деінституціоналізація теж може бути пов'язана з виникненням кризових тенденцій і проблем соціальної інтеграції, ці явища звичайно долаються без соціальних катаклізмів, завдяки поступовому витісненню колишніх інститутів новостворюваними.

Ситуація, коли інституціональна всебічна реорганізація й прийняття нових законодавчих засад соціального життя здійснюються в найбільш стислі терміни, називається інституціональним вибухом (термін запропоновано українськими соціологами Є. Головахою та Н. Паніною). Посткомуністичні перетворення в державах Центральної і Східної Європи, що дістали назву "оксамитові революції", продемонстрували можливість украй стислої в історичному часі докорінної зміни інституціональної системи без притаманної таким процесам у минулому тотальної соціальної дестабілізації.

Деінституціоналізація в українському суспільстві не означає повної відсутності будь-яких складених і відносно усталених структур економічних відносин. Безумовно, тут панують незавершені структуротвірні процеси, але при загальній неусталеності кристалізуються і своєрідний різновид ринкової економіки, і система бізнес-бюрократичних еліт, і певні "правила" міжгрупової конкуренції.

Руйнування колишніх інституціональних систем значно випереджає становлення нових. У результаті виникає ситуація аномії, тобто слабкості, неповноти, неусталеності, розпливчастості, суперечливості норм, які підтримувалися авторитетом держави та суспільства, зниження їх реальної значущості. У результаті ослаблюється неформальний контроль суспільства за відповідністю дій соціально-економічних суб'єктів правовим, культурним, економічним нормам.

Значуща різниця між явними та латентними функціями соціально-економічних інститутів в українському суспільстві детермінує проблеми у формуванні нормативних стандартів. Так, наприклад, соціологи відзначають подвійність цих стандартів у свідомості населення щодо ставлення до закону та можливостей його порушити. Специфіка їх формування залежить від тієї обставини, що запровадження ринкових елементів господарювання значною мірою відбувається у сфері тіньової економіки. Тіньова економіка - це будь-яка економічна активність, не зареєстрована офіційно вповноваженими органами. Це такий уклад економічних відносин, який складається в суспільстві всупереч законам і формальним правилам господарського життя1. На думку експертів, вона становить сьогодні в Україні близько 50%2. Значною мірою зростання "тіньової економіки" в Україні пов'язано з об'єктивною реакцією підприємництва і населення на втрату державою спроможності ефективно управляти економічними процесами, з необхідністю компенсувати неофіційною індивідуальною діяльністю загальне падіння системи соціального захисту.

Тіньова економіка стала одним із механізмів самовиживання підприємств і громадян в умовах кризи. Готовність або неготовність бути повсякденно залученим до тіньових економічних відносин більшістю населення сприймається як усталена життєва норма, а не як девіантна поведінка. Якщо люди ставляться до тіньової практики "з розумінням" (а не зі схваленням), то вони демонструють не юридичний нігілізм, не зневагу до законодавчих норм як таких. Вони немовби говорять: порушувати норми - погано, це - непорядок, але коли самі нормативні вимоги настільки завищені, що дотримуватися їх неможливо, то відхід від них у тінь стає вимушеною необхідністю.

Таким чином, у період радикальних трансформацій суспільства змінюються соціально-економічні потреби й масова економічна поведінка, що потребує зміни структури суспільних інститутів та виконання функцій, раніше їм невластивих. Це додає нестабільності та амбівалентності (нечіткості, багатозначності, подвійних стандартів) інституціональним функціям, тому нерідко вони виконуються некомплексно, неякісно або не виконуються зовсім.



1 Термін "тіньова економіка" не має чіткого визначення. Найбільш широким є його тлумачення як сукупності підприємств, які цілком або частково ухиляються від сплати податків.
2Полохало В. Негражданское общество как социопатический феномен Украины: отражение социального характера "среднего украинца" в избирательном процессе // Политические исследования. - 1999. - № 6. - С. 28.

<<< назад | зміст | вперед >>>