<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 4. Економіка як соціальна система

4.5. Проблема гармонійного співвідношення економіки та суспільства

Економічна соціологія, досліджуючи проблему раціонального співвідношення економіки та суспільства, звертається до поняття "сумісність" (compatibility) як необхідної умови гармонійного "співіснування" економічної та неекономічної сфер. Забезпечення їх погодженості, сумісності становить складну проблему. Соціологів постійно цікавить, як відбувається "взаємонастроювання" окремих високоспеціалізованих підсистем. Яким чином, наприклад, можна перешкодити тому, щоб економіка, юриспруденція або медицина не заходили у створенні власного лексикону, у способах вирішення своїх проблем, у способі мислення та діяльності настільки далеко, що це унеможливило б взаєморозуміння між ними. Якщо іноді навіть фахівці та експерти під час обговорення деяких господарських питань перестають розуміти один одного, то це вже ставить під загрозу "сумісність" економіки з іншими підсистемами.

Економіка стає "несумісною", наприклад, тоді, коли вона повсякденну живу мову приносить у жертву специфічному жаргону. Якщо її мова, коди, скорочення і способи обробки числових величин стають зрозумілими тільки для "втаємничених" або якщо звичайний громадянин, одержуючи рахунок за надані комунальні послуги, не може його "розшифрувати", або коли текст договору на одержання кредиту стає зрозумілим тільки фахівцеві, тоді виникає питання: чи не руйнуються в угоду економічній раціоналізації мости взаєморозуміння з іншими підсистемами і в першу чергу з пересічними громадянами? У цьому полягає одна з проблем сумісності.

Завданням соціологічної науки стає спроба подолання так званої "комунікативної самодостатності", що стає однією із системних якостей економіки. Подолання порога взаєморозуміння між економічною та неекономічною сферами не має завдавати шкоди іншим підсистемам, і в той самий час воно повинно гарантувати збереження автономності економіки як підсистеми. Проблематичним залишається узгодження функцій різних підсистем, їх розмежування. Сумісність передбачає також координацію претензій на час, якого потребує кожна з підсистем. Адже заняття будь-яким видом діяльності вимагає витрат часу, необхідного для виконання даної функції. Якщо, наприклад, надмірне збільшення професійно-виробничої діяльності майже не залишає часу для родини, то це вже становить загрозу збереженню родини. Бюджет часу, на який претендує кожна з підсистем, має бути раціонально виважений. Людям необхідно мати досить часу, щоб приділити його релігії, родині, політиці та економіці. Умови сумісності вимагають, щоб окремі соціальні підсистеми в ім'я інтеграції та загальної для всіх стабільності координували одно з одною свої функції та домагання на час зайнятості людей у кожній із суспільних сфер.

Якщо така погодженість не буде досягнута, то посилиться ризик порушення всієї соціальної структури. Виникають конфлікти, які зачіпають глибинні основи життя суспільства, що можуть призвести до появи серйозних проблем, які важко вирішувати.

Подібних конфліктів налічується чимало. Сучасне індустріальне (постіндустріальне) суспільство через нездатність домогтися сумісності його підсистем нерідко зіштовхується з серйозними суперечностями. Наприклад, орієнтація на прибуток (економіка) і вимоги екології (навколишнє середовище). Розбіжність функцій різних підсистем породжує екологічну кризу. Потреба в мобільності та ефективності економіки і прихильність людини до рідних місць і родини, яка протистоїть їм.

У даному випадку умови функціонування економіки та сім'ї демонструють свою несумісність. Виробнича необхідність прагнути до найвищої ефективності віднімає в людей час і сили для задушевних розмов з дітьми, родичами. Можливі наслідки - криза інституту шлюбу й сім'ї. А це, у свою чергу, може негативно впливати на функціонування економіки: підрив особистої мотивації до господарської діяльності неминуче позначиться на зниженні економічної ефективності.

У господарському житті (як і в будь-якому повсякденному житті) людина керується певними мотивами, правилами і принципами. Найбільш поширеними є принципи індивідуалізму та солідарності.

1. Принцип індивідуалізму як антипод принципу солідарності.
Основним принципом економіки є принцип індивідуалізму, тобто конкуренція з іншими суб'єктами господарювання за досягнення успіху, зміцнення позиції на ринку та витіснення суперників. Він суперечить принципу солідарності та взаємодопомоги, зі споконвічними цінностями християнської цивілізації. Байдужність багатьох людей до турбот і потреб навколишніх, занедбаність і самотність осіб похилого віку, почуття відчуження та "ізоляції" жителів великих міст - це теж прояви неподоланної несумісності ригористичного індивідуалізму та солідарності. Можливі наслідки - криза західної культури та західного раціоналізму.

2. Економічне зростання як антипод принципу соціальної держави.
Потреба економіки зберігати конкурентоспроможність у міжнародному суперництві вступає в колізію з принципом соціальної держави, що покладає на підприємства тягар витрат на соціальні цілі, які обслуговують потреби населення в галузі охорони здоров'я, навколишнього середовища та в інших сферах. Якщо соціальна держава збільшить ці витрати на суму, що перевищує рівень, який склався в інших країнах у процесі міжнародної економічної конкуренції, то це може завдати шкоди функціонуванню економіки даної держави. Зростаючий тягар соціальних витрат здатен спричинити уповільнення господарського зростання, до погіршення умов праці та життя населення країни. І в цьому випадку відсутність сумісності економічних і соціальних потреб призводить до негативних результатів. Можливі наслідки - криза управління, соціальна напруженість.

Таким чином, якщо розглядати проблеми сучасного суспільства з погляду теорії систем, то проблеми сумісності окремих його частин, особливо економічної та неекономічної сфер, важко піддаються позитивному вирішенню. Навпаки, чим більше економіка вичленовується (диференціюється) та все глибше спеціалізується у виконанні власних функцій, тим більш очевидними стають конфлікти між економічною та неекономічною сферами. Однак поряд із цим наростає тенденція поступового посилення свідомого начала, здатного покласти початок іншій, позитивній тенденції розвитку, що запобігає зародженню й посиленню кризових явищ. Про це мова йтиме в інших розділах навчального посібника.

Таким чином, в економічній соціології існують два підходи в дослідженні економіки:

І. Підхід з позиції теорії дії, що розглядає економіку як інтегровану складову частину суспільства1.
II. Системно-теоретичний підхід, відповідно до якого економіка і суспільство є відносно самостійними складовими частинами (підсистемами). Даному підходу властиві такі особливості:

1. При вивченні економіки як окремої соціальної підсистеми особливу увагу слід приділяти проявам економічного раціоналізму, диференціації економіки та суспільства, особливому стилю в господарському житті й специфіці функцій економіки.
2. Основною (центральною) тезою в системній теорії є припущення (гіпотеза) про те, що сучасна економіка у своєму історичному розвитку набуває все більшої самостійності, формує власні цілі, норми і принципи та виробляє специфічні функції, що знаходять застосування тільки в економічній сфері, але не можуть бути застосовані в інших сферах життя суспільства.
3. Економіка, що перебуває на ранніх стадіях розвитку, на відміну від сучасної економіки, не відособлена (не диференційована) від суспільства. Економічні й соціальні функції тут не відділені одна від одної. Економічна діяльність завжди одночасно є вираженням суспільних зв'язків і зобов'язань, що випливають з них.
4. Відмітними ознаками сучасних ринків є: "нейтралізація" суспільних відносин, раціональна логіка в прийнятті рішень, узаконена деперсоніфікація учасників ринку і товарів, емоційно нейтральний стиль спілкування, специфічні механізми добору суб'єктів господарської діяльності та надання грошам статусу універсального засобу обміну.
5. Економіка високорозвинутого індустріального суспільства відносно автономна. Це означає, що економіка спеціалізується на виконанні певних функцій і не допускає втручання у вирішення власних завдань з боку інших, неекономічних підсистем суспільства.
6. Із зростанням диференціації економіки та суспільства загострюються проблеми їх взаємної погодженості й сумісності. Досягнення погодженості між економічними та соціальними функціями стає все більш складним. Виникає ряд осередків напруженості й конфліктів, що стосуються відносин між потребами, пов'язаними з виконанням економічних функцій, з одного боку, та ідеалами соціальної держави, гуманітарними проблемами і вимогами охорони навколишнього середовища - з іншого.

Питання для самоконтролю

<<< назад | зміст | вперед >>>