<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 4. Економіка як соціальна система

4.4. Відносна автономія економіки

Поряд із тезою про "відокремлення" економіки важлива роль у соціології відведена поняттю автономії економічної сфери як однієї з підсистем суспільства. Під автономією розуміють тенденцію, що спостерігається в економічній підсистемі й полягає в намаганні відгородитися в рамках закону від прямого зовнішнього втручання, від спроб неправомірного регулювання господарського життя з боку інших соціальних підсистем, тобто від нав'язування їй ролей і функцій, якими наділені інші соціальні сфери, але з погляду раціональності є невластивими економічній "природі" і тому здатні лише завдати шкоди успішному виконанню її "споконвічної" функції. Так, системно-теоретичний підхід в економічній соціології вважає цілком закономірним, що економічна сфера не погоджується з тим, щоб відносини, які ґрунтуються на емоціях, зберігалися на робочому місці. Настільки ж зайвими в ділових відносинах визнає економічна сфера прояви солідарності та любові до ближнього - такі атрибути характерні для релігії. Для успішного функціонування економіка повинна поставити перешкоди тим домаганням з боку інших підсистем, що йдуть врозріз із доводами раціоналізму й здатні завдати шкоди економічній ефективності.

Усе це, звичайно, не означає, що економіку слід розглядати як цілком незалежну сферу. Відносну автономію економіки не можна змішувати з автаркією. Економіка постійно залежить від того, як функціонують інші підсистеми суспільства: чи гарантований мир на Землі (функція політики як підсистеми), чи забезпечений прогрес у пізнанні законів природи (функція науки); чи дотримуються етичні принципи (функції релігії). У процесі поділу праці в суспільстві всі його підсистеми роблять свій посильний внесок, і всі сфери його життєдіяльності взаємозалежні.

Відносна автономія означає, що економіка, у свою чергу, спеціалізується на виконанні певної суспільної функції; вона автономна в тому сенсі, що при вирішенні власних проблем вона не допускає стороннього втручання, це означає, що вона сама здатна вирішувати, якими методами і способами необхідно діяти. З іншого боку, економіка залежить від успішного виконання своїх функцій іншими соціальними підсистемами, причому тим сильніше, чим більше високоспеціалізованою стає сама економічна сфера.

З урахуванням "автономності" економіки соціологічні дисципліни досліджують ті соціальні норми і загальновизнані правила, що свідчать про окремість (відособленість) економіки від інших підсистем. Прикладом може бути норма невтягування в хабарництво чиновників і політиків, ступінь бухгалтерського та правового розмежування (Trennbarkeit) суспільного й приватного майна, пріоритети у відносинах професійної діяльності та сімейного життя, шлюби по любові (замість "економічних" шлюбів, тобто шлюбів з розрахунку) або принципи поведінки (наприклад, у грошових справах дружбі настає кінець)1. Напрошується питання, а чому ж, власне, у справах, де "беруть участь" гроші, дружні відносини припиняються? Та лише тому, що в діловому світі спостерігається прагнення принципово чітко розрізняти між собою суто особисті й господарські відносини та справи. Коли це стає правилом, то це ознака того, що економіка на ділі (фактично) стала "відносно автономною"2. Вона відгороджується від втручання, від вторгнення в її межі проявів особистого (приватного) життя й дружніх стосунків. Вона піклується про те, щоб моральні, етичні або естетичні фактори не впливали на прийняття раціонально вивірених рішень і не завдавали шкоди економічній ефективності.



1 Luhmann N. Op. cit. - S. 211.
2 Buss Е. Lehrbuch der Wirtschaftssoziologie. - Munchen, 1980. - S. 90.

<<< назад | зміст | вперед >>>