<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 4.Економіка як соціальна система

4.3.Відмітні ознаки зародження сучасної економічної системи

Для того щоб чітко усвідомити причини і сам процес відокремлення економіки всередині єдиного соціального утворення, потрібно подумки уявити з самого початку картину малорозвинутого, примітивного економічного ладу. Господарські й суспільні функції тут не відділені одна від одної. Економіка і суспільство все ще складають єдине ціле. Суспільні функції виконуються в рамках економічних функцій. Господарство ще не є, особливою сферою у свідомості людей. Господарська діяльність здійснюється в рамках суспільних зв'язків і обов'язків.

Наприклад, група чоловіків зайнята будівництвом будинку. Велика частина з них перебуває в родинних зв'язках один з одним, і власник будинку використовує родинні відносини, щоб отримати необхідну йому робочу силу. З іншого боку, він оплачує працю і тим самим знову-таки зміцнює родинні відносини. Оскільки угода передбачає одночасно як соціальні, так і економічні елементи, відпадає необхідність установлювати чітку кількісну відповідність досягнутим трудовим результатам заробітку кожного. Вид допомоги, взаємоповаги і статус членів суспільства нерозривно пов'язані між собою.

Господарська діяльність у малорозвинених суспільствах має дві відмітні принципові риси:

а) турботу про добування засобів до існування;
б) взаємну допомогу в соціальних відносинах.

Однак обидві ці риси принципово суперечать одна одній, якщо підійти до їх оцінки з погляду перспектив економічного розвитку. Вони обопільно блокують одна одну1. У результаті закриваються шляхи до утворення капіталу. Принцип взаємодопомоги полягає в тому, що економічний надлишок (розбіжність між тим, що суспільство виробляє, і тим, що воно споживає) існує у формі

подарунків, витрат на святкові торжества, на допомогу нужденним, на релігійні ритуали і жертвопринесення. Він є засобом зрівняльного задоволення суспільних потреб. Така інституціоналізація примусового вилучення надлишку стає перешкодою для появи основ додаткових обмінних операцій, виникнення інвестицій та успішного розвитку економіки. Будь-який надлишок оцінюється з погляду його соціальної та релігійної значущості, а в цілому він є засобом досягнення головної мети - гарантії збереження життя суспільства: шляхом жертвопринесення, торжеств і ритуалів необхідно умилостивити богів. А за допомогою подарунків набувають друзів, які в разі потреби прийдуть на допомогу. Позики, подарунки й нагромадження є, таким чином, не економічними величинами, а соціальними. За їх допомогою створюються і зміцнюються тривалі соціальні відносини.

Лише тоді, коли економічний надлишок перестають роздавати у вигляді допомоги, подарунків і пожертв, коли він починає служити тому, щоб шляхом його використання в процесі обміну підвищувався рівень задоволення матеріальних потреб людей, тільки тоді вперше в історії суспільства з'являються межі призначення самої економіки, долається рубіж, за яким настає диференціація економіки і суспільства. Прихильники економічного (технологічного) детермінізму пов'язують перехід такої межі зі сходженням на більш Високий ступінь у розвитку виробництва, у зростанні продуктивності праці. Безумовно, цей фактор має неабияке значення. Але не саме по собі досягнення певної висоти в розвитку виробництва, відчутні зміни у свідомості суспільства, зміни в соціальних відносинах приводять до відокремлення економіки в самостійну сферу соціального життя.

Подібні зміни починали проявлятися в тому, що зростаюча частина надлишку стала призначатися виробником продукту для обміну на інші продукти. Це привело до появи ринків. З історико-соціологічного погляду ринки - це не що інше, як нова форма розподілу економічного надлишку. Спочатку вони існують нарівні з традиційними формами використання економічного надлишку у формі подарунків, жертвопринесення або допомоги. У міру того як продукти все більше сприймаються як предмети, що мають "власну природу" (sui generis) і в зростаючих масштабах обмінюються і накопичуються, економіка все чіткіше починає відображатися у свідомості людей як конституйований самобутній елемент в устрої суспільства. Господарське життя вже не повністю вплетене в тканину соціальних зобов'язань. Вихідним пунктом диференціації економіки й суспільства та разом з тим умовою виникнення сучасних ринків стала зміна в людей форми забезпечення їх майбутнього добробуту.

Функціональну диференціацію можна розглядати як історичний процес, у ході якого відбувається поділ соціальних функцій і продовжується їх подальший розвиток. Це можна продемонструвати за допомогою прикладів. У минулі сторіччя сім'я, домашнє господарство й релігія зберігали, як правило, єдність. Господарська діяльність була господарською діяльністю сім'ї. У зв'язку з цим економічна сфера життєдіяльності людей була побудована на принципах релігійної етики. У процесі соціального відокремлення, вважають соціологи, такий стан значно змінився. Нині люди наділені спеціалізованими рольовими функціями, що утворюють самостійну підсистему. Господарська діяльність перемістилася за межі сім'ї. Сьогодні люди "ходять на роботу". Сім'я зберігає лише суто сімейні функції - виховання дітей, турбота про старше покоління. Релігійні функції в основному зберігаються за церквою. В економіці сконцентровані функції виключно виробництва благ, що задовольняють матеріальні потреби. Змішування функцій, характерне для суспільного устрою минулих століть, стало надбанням історії.

Ще більш наочно можна пояснити сутність процесу функціональної диференціації, звернувшись до диференціації рольових функцій. Примітивні, слаборозвинуті суспільства минулого ґрунтувалися на комбінаціях рольових функцій, тобто ролі, закріплені за людьми, були різні, але вони, як правило, були невіддільні одна від одної. На відміну від сучасного суспільства, примітивне суспільство настільки невелике й прозоре, що одна й та сама особа, та сама людина була і сусідом, і родичем, і воїном, і мисливцем. Наслідком такого положення стало те, що оцінка особи як носія багатьох рольових функцій переносилася на оцінку всіх інших його функцій. З поведінки суб'єкта, що виконує одну "роль", формувалися очікування (оцінки) його поведінки в іншій ролі. Якщо він, будучи сусідом, не прийшов на допомогу, на нього не можна покластися і як на воїна. Якщо він танцює як ведмідь, то який з нього мисливець? Якщо він як господар не може ніяк встати на ноги, який вплив він зможе здійснювати як політик? У такій організації суспільства якісні оцінки особи не можуть бути однозначно відділені від суспільної оцінки рольових функцій особи.

У високорозвинених суспільних системах, навпаки, відбувається розшарування особи на носіїв різних рольових функцій, не пов'язаних між собою. Якщо хтось погано водить автомашину, то це не відбивається на його репутації гарного бригадира. Якщо хтось не дотримується подружньої вірності, то це не означає, що він не буде додержуватися трудової дисципліни. Бідність або багатство, соціальне походження, особисті вади або чесноти суб'єктів господарського процесу вже більше не чинять істотного впливу на формування структури народного господарства. Ролі, які виконує кожна окрема особа за межами економічної діяльності, тепер повністю ізольовані від того, що цей суб'єкт робить, виконуючи свою економічну роль. Моральні оцінки й очікування економічної поведінки суб'єктів чітко відділені від моральних критеріїв їх поведінки в усіх інших сферах життя.

Таким чином, в основу тези про функціональне відокремлення економіки покладена схема двоступінчастого розвитку. На зміну недиференційованому економічному укладу приходить функціонально відособлений статус економіки, на зміну "дифузійній" соціальній системі, тобто змішаній, нерозділеній за своїми рольовими функціями, приходить високоспеціалізована за своїм змістом соціальна система. У ході такого відокремлення економіка відкидає всі нашарування, далекі від її змісту (призначення), й обмежується вирішенням суто економічних завдань. Економічна сфера паралельно з цим встановлює і закріплює за собою свою особливу компетентність. її межі вузько обмежуються встановленням критеріїв і цінностей, що сприяють тільки раціональному виконанню її функцій. Економіка повинна сконцентрувати зусилля на власній "тематиці" і, як стверджують прихильники неокласичної школи, вона має бути "тематично чистою".



1Luhmann N. Op. Cit. -S. 208.

<<< назад | зміст | вперед >>>