<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 4. Економіка як соціальна система

4.2. Системно-теоретичний підхід до дослідження економіки

Системний підхід належить до найважливіших методів у сучасній соціології. Подібно до класичної моделі в економічній теорії, що відбиває внутрішньоекономічні відносини, соціологія також звертає свій погляд на раціональні та функціональні відмітні риси економіки. Соціологи намагаються насамперед пояснити:

1) чому і яким чином економіка як система відокремилася від первісно існуючого соціального цілого і розвинула цілком своєрідні методи вирішення власних проблем, які застосовуються тільки в економіці, але не придатні для застосування, наприклад, у правовій, політичній системі, у сімейних відносинах і т.д.;
2) наскільки зростаюча раціональність людської діяльності поширюється на сферу економічної діяльності, іншими словами, наскільки застосовні критерії раціональності до сфери економіки;
3) у чому полягають своєрідність і особливості економічних відносин;
4) яким чином відокремлення економіки позначилося на виконанні нею деяких функцій;
5) за яких умов відбуваються структурні зміни в економіці, тобто чим різняться між собою малорозвинені, так звані примітивні, економічні устрої та високорозвинені економічні системи.

Системний підхід, таким чином, є ядром теорії розвитку. Він дозволяє досліджувати історичний розвиток економіки як процес сходження від простого до складного, до більш високого ступеня комплексності й модернізації господарських зв'язків. Якщо при суто економічному підході підприємство розглядається як один із осередків у мережі комерційних відносин, що перебувають поза часом і простором, то в рамках системно-теоретичного аналізу за основу береться твердження, що економічні процеси мають власну динаміку незворотного поступального руху в напрямку відокремлення і відносної самостійності; причому в цих процесах спостерігається збільшення ступеня професіоналізму, функціональності, спеціалізації і насамперед зростання ступеня раціональності.

Системно-теоретичний підхід при вивченні економіки потребує особливої уваги до з'ясування трьох основних положень:

1) тези про структурне, а також функціональне відокремлення економіки;
2) тези про відносну автономію економіки;
3) тези про функціональний взаємозв'язок економіки з іншими складовими соціальної сфери, такими, як сім'я, держава, право й культура.

Уже сама назва "системний" свідчить про те, що при такому підході суспільство розглядається як поєднання багатьох, відносно незалежних складових частин системи, що відділені й відмежовані одна від одної. В основу такого підходу покладена ідея функціональної диференціації всередині суспільства, тобто поділу величезної єдиної соціальної системи на окремі функціональні системи, такі, як економіка, право, сім'я, релігія, культура. Кожна з них сприймається як цілком особливе утворення, наділене чітко визначеними завданнями, функціями та компетенція-ми - тільки такими й ніякими іншими. Власне кажучи, тут мова йде про своєрідний поділ праці всередині суспільної системи. Суспільство уподібнюється промисловому підприємству, працівники якого шляхом вдалого поділу між собою виробничих функцій виготовляють вироби, які один працівник самостійно зробити не зможе. Таким чином, економіка створює добробут, наука пізнає істину, сім'я продовжує людський рід - і все це відбувається лише в умовах функціонального поділу людського суспільства на ряд окремих (під)систем. Тут напрошується питання: де проходять межі, що поділяють ці системи? У чому полягає завдання економіки і що виходить за межі її компетенції? Які проблеми й способи їх вирішення перебувають у віданні економіки, а які, наприклад, залишаються в компетенції права?

Даючи відповіді на такі питання, прихильники системного підходу (іноді його не зовсім точно називають "теорією систем") беруть на озброєння критерій - "межі призначення". Кожна суспільна система має своє власне призначення, особливий зміст, згідно з яким система задовольняє вимоги суспільства або відкидає їх, вирішує проблеми в межах свого призначення або відкидає ці проблеми, структурує і диференціює дії в рамках свого призначення, виробляє суспільні норми, розподіляє рольові функції серед акторів, спеціалізує їхні функції.

Зміст (і призначення) економічної системи, за формулюванням Вебера, полягає в такому: задоволення ідеальних і матеріальних інтересів членів суспільства або, як уточнює Н. Луман, гарантоване задоволення матеріальних потреб із рівномірним розподілом цього процесу в часі1.

Це і є межами призначення економічної системи, усередині яких вона відбирає для себе вимоги, що до неї ставлять, і залишає у своїй компетенції тільки ті з них, що може задовольнити. Усе, що не пов'язано з гарантованим забезпеченням матеріальних потреб суспільства і рівномірним їх задоволенням та не сприяє досягненню цих цілей, блокується системою.

Подібно до економічної системи, межі свого призначення (і своєї компетенції) мають також інші системи, наприклад, політична, основне призначення якої полягає у формуванні, збереженні та вдосконаленні влади і владних відносин. Таким чином, межами призначення системи прийнято вважати рамки соціальних функцій і процесів, за дотримання яких зберігається сутність самої системи. Виконуючи економічні функції, система не виконує одночасно з цим політичних функцій. Не може вона підмінити і функції правової системи. Межі, що відокремлюють одну систему від іншої, означають для єдиного соціального організму систематизацію його окремих частин залежно від виконання ними особливих, тільки їм властивих функцій.

Підбиваючи деякі підсумки, відзначимо, що ядром системного підходу є гіпотеза про те, що економіка (тобто економічна сфера взагалі) у ході історичного процесу все більше відокремлюється від свого соціального оточення, стає більш "самостійною". Або, як це сформулював Парсонс: "Ми сприймаємо економіку як функціональну субсистему суспільства, яка, якщо розглядати її з точки зору виробництва та алокації існуючих в її розпорядженні ресурсів, диференціюється від інших частин усередині самого суспільства. Економіка існує... як комбінація факторів виробництва, праці, капіталу та організації, щоб створювати первинні категорії випуску (output), a саме - блага і послуги. Економічні категорії поширюються і на певні форми контролю: якщо мова йде про блага, то це, по суті, права власності, з погляду престижу - це різні види панування і влади над тим, хто створює престиж, що пов'язано зі статусом роботодавця"2.



1 Luhman N. Wirtschaft als soziales System // Soziologische Aufkarung. -Bd., 4. Auflage, Opladen, 1974. - S. 200.
2 Parsons Т. Zur Theorle sozialer System. - Opladen, 1976. - S. 288. a Luhmann N. Op. oit. - S. 208.

<<< назад | зміст | вперед >>>