<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 3. Господарська мотивація і типи раціональності

3.2. Економічна дія

Перш ніж розпочати аналіз економічної дії, розглянемо, що становить собою людська дія взагалі. Вона визначається як здійснена людиною (актором) зміна існуючих вихідних умов, перетворення їх у напрямку створення нової (кінцевої) ситуації, протилежної вихідній ситуації. Простір, який обмежує прийняття рішень, визначається сумою можливих дій і навколишнім середовищем, що надають потенційному актору альтернативи його діяльності. Економічна дія відрізняється тим, що вона спрямована на зміну певної, економічно заданої вихідної (яка потребує вирішення) ситуації (комбінації факторів виробництва) і на приведення її до економічно сприятливої кінцевої ситуації, що відповідає раніше накресленій меті. Від початку економічна дія обумовлена двома основними факторами:

- вродженим бажанням вижити, що виявляється в різноманітних формах, наприклад у прагненні здобути винагороду, і в кінцевому підсумку виражається в прагненні прибутку;
- внутрішньозасвоєними (інтерналізованими) культурними ціннісними орієнтаціями на загальноприйняті норми.

Основний аспект економічної дії є або наступальним (offensiv), спрямованим на використання ситуації, коли є кількісні дані про наявні ресурси, що дають можливість прийняти рішення щодо шансів на одержання вигоди (прибутку), або оборонним (defensiv) аспектом - як спроба уникнути збитку, якого слід очікувати, якщо дія не буде розпочата, як, наприклад, ослаблення позиції фірми на ринку.

Будь-яка економічна дія людини (підприємця, найманого робітника чи ремісника-кустаря) завжди мотивована. Мотиви - це внутрішні настанови, які в міру їх нагромадження чинять на людину мобілізуючий вплив і можуть спонукати її до певної поведінки. Джерела мотивів слід шукати як в інтелектуальній, так і в емоційній сфері, вони бувають тісно пов'язані з ціннісно-нормативними уявленнями людини.

Мотиви є або споконвічно заданими (уродженими), або прищепленими в процесі виховання (вторинними). Економічні мотиви - це обґрунтовані з господарського погляду спонукальні стимули поведінки людини. В узагальненому вигляді економічні мотиви не можна розглядати як результат короткочасного (одноразового) ставлення людини до господарської ситуації, що потребує вирішення, вони є відображенням довгострокового пізнавального шляху, пройденого індивідом у напрямку об'єктів, які його цікавлять. Економічні мотиви наповнені, як правило, цілком усвідомленим змістом, що піддається кількісному визначенню.

Поряд з матеріально-економічними мотивами існують і неекономічні, пов'язані з традицією. Обумовлена традицією дія набуває форми звички (habit) або звичної поведінки. Це може виявлятися:

- або в задоволенні потреб, кількісно орієнтованих на однакові елементарно примітивні стандарти (тому даний продукт виробляють рівно стільки часу, скільки необхідно, щоб цього продукту було "досить");
- або тривалий час використовуються ті самі альтернативи для досягнення цілей;
- економічні розрахунки (калькуляція) проводяться відповідно до історичних зразків, їх ведення повторюється з монотонною одноманітністю.

Нерідко "звичні" дії втрачають зв'язок з "першопричиною" - з історично сформованим мотивом, і в результаті така поведінка взагалі втрачає свій сенс, а вчинки перетворюються в позбавлене змісту кліше. Звична поведінка в подібних випадках є для актора своєрідним психологічним розвантаженням, особливо в господарській ситуації, що потребує прийняття рішення. Актор не відступає від своїх звичок, розраховуючи на те, що його контрагент ("супротивник") використовує у своїх розрахунках наслідки звичної поведінки актора. Традиційний характер економічної поведінки проявляється у вигляді придбання товарів повсякденного користування, коли покупець керується правилом "відданості" торговельній марці. Однак усе частіше прихильність до якогось фірмового знака при покупці товарів стає атрибутом належності до певної соціальної верстви і перетворюється на фактор престижу для покупця. Слід зазначити, що особливим джерелом мотивації є соціальні норми, які не створюють для суб'єкта господарювання суто зовнішніх обмежень. Вони успішно засвоюються і стають внутрішньою основою його особистих спонукань.

Соціальні норми - це сукупність вимог і очікувань, які соціальна спільнота висуває до своїх членів щодо їхньої діяльності (поведінки) відповідно до встановленого зразка.

Таким чином, людина спонукається до господарської дії цілими комплексами мотивів. Вони беруть свій початок із трьох основних джерел: інтересу, соціальної норми й примусу. Причому вміст із цих джерел перемішується найбільш складним чином: додержання соціальної норми може відповідати раціональному вибору, останній може мати примусову силу і т.д. Тому в таких випадках краще використовувати термін "господарська мотивація" (а не, скажімо, "трудова" або "економічна" мотивація), щоб підкреслити зазначену повноту змісту порівняно з чистим економічним інтересом1. Отже, мотивація - як суто економічна, так і "господарська" - є самовиправданням людиною власної поведінки. Коли таке самовиправдання набуває вигляду формально-раціонального обґрунтування, мова йде вже про раціональність.



1 Радаєв В.В. Экономическая энциклопедия. - С. 71-72.

<<< назад | зміст | вперед >>>