<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 3. Господарська мотивація і типи раціональності

3.3.Теорема про раціональність

В основу класичної економічної теорії покладена аксіома про те, що поведінка людини, коли вона з погляду спрямованості на досягнення індивідуальних цілей набуває характеру економічної поведінки, постійно раціональна. Ступінь раціональності визначається шляхом співвіднесення певної поведінки (економічних дій) з отриманим результатом. При цьому передбачається, що суб'єкт господарювання в процесі ухвалення рішення, яке характеризується добором різних варіантів, відкидає всі можливі альтернативи, крім тієї, яку він оцінює як оптимальну, тобто таку, що найбільше відповідає досягненню поставленої мети.

Тому теорема про раціональність спирається на ряд аксіоматичних суджень:

- про те, що людина, яка приймає рішення, має у своєму розпорядженні таку повноту інформації, що отримує можливість із усієї кількості альтернативних варіантів поведінки вибрати найбільш сприятливий і тому здатна самостійно і правильно вирішити проблему вибору;
- раціональність самої мети розглядається як даність, що не викликає сумніву;
- на підставі викладених аксіом вважається доведеним існування критеріїв раціональності.1

У наш час економічна наука деякою мірою розширила межі раціональності. Як справедливо зазначив В. Радаєв, людина, відповідно до сучасної економічної теорії, здатна зректися максимізації корисності, додержуватися альтруїстичних мотивів, може припускатися помилок у прийнятті рішень. Але для того щоб її дія вважалася "економічною", вона повинна поводитися раціонально. З того часу, як В. Парето розділив логічні й нелогічні дії, раціональність, власне кажучи, перетворилася на основний критерій, що відокремлює для більшості дослідників економічне від неекономічного. У кінцевому підсумку, економічне просто ототожнюється з раціональним. Так, за переконанням Л. Мізеса, "сфери раціональної та економічної діяльності... збігаються. Будь-яка розумна дія є одночасно і дія економічна. Будь-яка економічна діяльність раціональна". Цим ототожненням досягається логічна ясність і вирішується проблема кількісного вимірювання, що настільки вигідно відрізняє економічну теорію від соціальних дисциплін.

Економіст вибирає логіку "об'єктивної раціональності". На думку Й. Шумпетера, у багатьох випадках економіст цілком може обійтися без "суб'єктивної раціональності", особливо якщо в його розпорядженні є повні дані про поведінку людей і фірм. Але якщо таких даних не вистачає, то "суб'єктивна раціональність" може виявитися досить корисною.

Істотно відрізняється від економічного соціологічний підхід до раціональності (табл. 3.1).

Він спирається на класичну типологію М. Вебера, що представив чотири "ідеальних типи" соціальної дії, які розрізняються за способом їхньої мотивації:

- цілераціональна дія - продумане використання умов і засобів для досягнення поставленої мети;
- ціннісно-раціональна дія - ґрунтується на вірі в самодостатні цінності (релігійні, естетичні);
- афективна дія - обумовлена емоційним станом індивіда, його безпосередніми почуттями, відчуттями;
- традиційна дія - грунтується на тривалій звичці або звичаї.

Серед найбільш поширених Вебер називає цілеспрямовану дію, тому що господарська поведінка відрізняється орієнтацією на специфічні, тобто на господарські цілі. Такими прийнято вважати бажані кінцеві ситуації (стани) у господарській сфері, досяжні в найближчому майбутньому. Кожній цілі відповідає уявлення про неї, зміст якого виражається в кількісних розрахунках і прогнозах щодо очікуваного економічного результату.

Господарські цілі - це, як правило, матеріально-речові цілі (величина прибутку чи витрат) або формально-розрахункові (рентабельність). У першому випадку господарські цілі пов'язані з техніко-економічним обґрунтуванням, яке має критерії, що дозволяють перевіряти ступінь досягнення (або недосягнення) цілі. Зовнішньою формою, у якій актуалізуються цілі, є бажання, саме вони є суб'єктивним чинником людських дій2.

Суб'єкти господарювання часто мають кілька цілей, що вважаються майже рівнозначними, таким чином, виникає ситуація, яку називають конкуренцією цілей. Так, наприклад, працівникові доводиться вибирати між підвищенням заробітку і збереженням колишньої кількості вільного часу, а підприємцеві

між традиційною (звичною) організацією виробничого процесу і раціональною організацією, пов'язаною з початковими клопотами і фінансовими витратами (рис. 3.1).

Від конкурентних цілей слід відрізняти конфлікти цілей. Коли суб'єкти господарювання і насамперед великі соціальні групи мають протилежні цілі і з цієї причини з різних поглядів розглядають економічні процеси (для підприємця величина будь-якої заробітної плати - об'єкт потенційного зниження витрат виробництва, а для найманого робітника - шанс на одержання зростаючої кількості товарів і послуг), справа може доходити до конфліктів цілей.

Таблиця 3.1. Дві моделі раціональної поведінки людини

Категорії та підходи	Людина економічна	Людина соціологічна
Суб'єкт	індивід	група, спільність, індивід як член групи, громади
Мотивація	особиста вигода	цінності, традиція, солідарність, свобода, рівність, віра
Критерії оцінки	рахункова раціональність, утилітарна (напр. прибуток - збиток)	різноманітність раціональностей, нормативна раціональність (напр. добро проти зла)
Основа дії	вільний вибір, чіткі обмеження (напр. капітал, кадри)	обмеження в діях (м'які дії мають різні значення, вплив звичаїв та звичок)
Сфера дії	ринок, приватний сектор	суспільство, ринок як суспільна інституція, політична сфера
Принцип організації соціального простору	інтеракції суб'єктів, виходячи з уподобань та раціональності	вплив політики (влади), критерії суттєвої раціональності (напр. соціальної справедливості)
Цілі аналізу	передбачення	опис, пояснення, інтерпретації
Методи	формальні, математичні	емпіричні, якісні
Методологія	редукціонізм, індивідуалізм	холізм, органіцизм
Інтелектуальна, традиція	Сміт, Маршалл, Кейнс, Самуельсон	Маркс, Дюркгейм, Вебер, Парсонс

Рис. 3.1. Модель людини інституціональної

У будь-якому суспільстві, що досягло рівня індустріального виробництва, вони неминучі, оскільки такі суперечності мають системний характер. Однак, як показує історичний досвід, сучасні індустріальні суспільства здатні зводити такі конфлікти до мінімуму.
 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають відмінності соціологічного підходу від економічного в дослідженні господарської сфери?
2.Що таке "економічна дія" і якими факторами вона обумовлена?
З.Що означає поняття "мотивація"? Назвіть джерела мотивації.
4.Чим відрізняються тлумачення раціональності в економічній соціології та економічній науці?



1 Stegmuller W. Wlseenschaftliche Erklarung und Begrundung. - Berlin; N. Y., 1969. - S. 395.
2 Parsons Т. The Structure of Social Action. - N. Y., 1966. - P. 122.

<<< назад | зміст | вперед >>>