<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 1. Предмет економічної соціології

1.3.Про міждисциплінарні межі економічної соціології та економічної теорії

Визначення меж, що розділяють ці дисципліни, дозволяє більш чітко позначити предмет економічної соціології. М. Вебер сформулював зміст цього предмета так: економічна соціологія вивчає економічну дію як форму соціальної дії. Соціальна дія є підставою і разом з тим внутрішнім елементом економічної дії. Соціальна дія внутрішньомотивована, а суб'єкт, що виконує таку дію, очікує від інших людей такої реакції, з якою він зобов'язаний рахуватися.

Таким чином, у визначенні предмета економічної соціології ми переходимо на позицію так званого методологічного індивідуалізму, тобто до з'ясування того, якими мотивами керується суб'єкт у своїй діяльності. Однак і традиційна економічна наука починає аналіз із тих самих позицій. Чим керується суб'єкт господарювання в прийнятті рішень? Відповідь економіста проста: прагненням до отримання якнайшвидшого і максимального прибутку (вигоди). Дана відповідь правильна з погляду елементарного здорового глузду і цілком відповідає логіці ринкової системи: адже інше рішення завдасть збитків і спричинить розорення суб'єкта.

У реальному житті, однак, люди нерідко керуються у своїх вчинках більш складними і високими спонуканнями, що йдуть урозріз із розуміннями прямої та щохвилинної вигоди. До завдань економічної соціології належить дослідження таких мотивів і спонукань. В. Радаєв цілком правий, стверджуючи, що "інтенції двох дисциплін прямо протилежні: економічна теорія робить редукцію до повсякденного, а економічна соціологія -"одиваченням" повсякденного"1. Соціологи саме й займаються з'ясуванням внутрішньої мотивації людських дій, тобто "одивачення" поверхового і повсякденного. Пошуки ці можуть вестися в соціокультурній, релігійній сфері, у сфері міжособистісних, національних і владних відносин2. Н. Смелзер розширює межі економічної соціології, вважаючи, що "це дисципліна, яка вивчає відносини між економічними і неекономічними аспектами соціального життя". Варто звернути увагу і на те, що "методологічний індивідуалізм" економічної теорії помітно відрізняється від "методологічного індивідуалізму" економічної соціології. Перший виходить із того, що індивіди (суб'єкти господарювання) цілком вільні й незалежні в прийнятті рішень, наприклад, у процесі алокації наявних ресурсів. На противагу економістам соціологи виходять із того, що індивід завжди зв'язаний у своїх учинках як внутрішніми, так і зовнішніми обставинами3.

Було б, однак, грубою помилкою вважати, що згадана "зв'язаність" агентів економічного процесу завжди й усюди є перешкодою в прийнятті раціонально обґрунтованих рішень.

Соціологи, що займаються проблемами регіонального розвитку, наприклад, звернули увагу на феномен бурхливого господарського зростання в окремих районах Італії та Франції, що спостерігався саме в той період (середина 1970-х років), коли країни Західної Європи зазнавали тиску жорстокої економічної кризи. Розгадку такого "дивного" явища вони відшукали в економічній поведінці суб'єктів господарювання, які зуміли в межах територіального округу на основі однакової системи цінностей і менталітету, взаємних зобов'язань організувати співробітництво, яке в поєднанні зі здоровою конкуренцією принесло всім учасникам соціоекономічного процесу благотворні результати4.

У даному випадку (як і в багатьох інших) економічна соціологія виявилася спроможною дати переконливі відповіді на виниклі проблеми (і надати необхідні рекомендації) у тих галузях, де "чиста" економічна теорія була неспроможною. Розвиваючись протягом тривалого часу окремо від економічної науки і паралельно з нею, економічна соціологія в останні три десятиліття все активніше вторгається у сферу інтересів економічної теорії, послуговуючись емпіричним матеріалом, що традиційно використовувався економістами у їхніх дослідженнях. Широке застосування такого матеріалу дає соціологам можливість доходити більш обґрунтованих висновків і прогнозів. Категорія соціальної дії, яка стала об'єктом вивчення двох суміжних дисциплін, є сполучною ланкою, що поєднує економічну теорію та економічну соціологію. Остання, зберігаючи самостійність окремої науки, усе частіше надає свої послуги економічній теорії та господарській практиці у вирішенні складних питань сучасного суспільного життя.

Отже, економічна соціологія - це дисципліна; яка використовує методи соціологічного аналізу при дослідженні економічних явищ. Оскільки існує багато методів наукового аналізу в соціології та економіці, необхідно визначити найбільш важливі відмінності між згаданими дисциплінами в традиційних підходах до вивчення ряду основних категорій і проблем, з якими найчастіше стикаються дослідники - соціологи та економісти.

А. Визначення актора.

Почнемо із суб'єкта економічної або соціальної діяльності. У соціології він називається актором. На думку соціологів, кожний актор зазнає впливу інших акторів, оскільки є складовою частиною (елементом) групи, суспільства чи його окремого осередку. Для економістів він - незалежний індивід. Діяльність індивідів, з погляду економістів, трансформується як результат спонтанно функціонуючої системи. Соціологи, навпаки, у діях індивіда, окремого актора розпізнають вплив оточуючої групи, її поведінкових норм та цінностей. В економічній соціології чітко простежується прагнення до компромісу між двома згаданими підходами, оскільки передбачається, що господарські одиниці, які здійснюють вибір, залишаються укоріненими у своєму власному соціокультурному середовищі. Відбувається це внаслідок дії "механізмів наслідування", наприклад, звичок, звичаїв, традицій або моральних зобов'язань. Соціоекономічна людина не є повністю незалежною, але й не є повністю залежною.

Б. Раціональність дії.

Соціолог вважає, що раціональність залежить від соціальних факторів, а також від факторів політичних і психологічних, або він розглядає економічні дії, що відбуваються в умовах обмежень, продиктованих положенням суб'єкта в суспільній структурі, а також значенням, яке він надає багатству, владі та престижу. На противагу цьому економіст вважає економічні дії раціональними, оскільки вони є результатом вільного вибору калькулюючих акторів, що діють в умовах рідкісних благ та мають на меті домогтися конкурентних переваг на ринку. Зрозуміло, економістів цікавлять обмеження, але частіше за все інші, ніж ті, що цікавлять соціолога, наприклад, обмеженість таких капітальних ресурсів, як капітали в матеріально-речовій формі, або фінансові ресурси, або елементи людського "капіталу" - освіта, та, нарешті, "соціальні ресурси" - наприклад, довіра, домовленості та знайомства. В економічній соціології увага зосереджена на ресурсах соціально-культурних, на обмеженнях в отриманні інформації, людських домаганнях (амбіціях), на труднощах, пов'язаних із виконанням договірних умов, або на факторах політичного характеру. З погляду соціолога, раціональність залежить від обставин, місця, часу, здібностей акторів та іншого. Порівняння та оцінка двох типів раціональності приводять до висновку про існування розбіжності в ступені раціональності стосовно кожного з цих типів. Економісти, зокрема, проявляють більше оптимізму щодо результатів дій акторів, що їх цікавлять: підприємств, домашніх господарств, національних економік. Такий підвищений оптимізм виникає під впливом методів та цілей, що ставлять перед собою представники політичної науки (про це див. далі, в пункті Г).

В. Сприйняття взаємозв'язку економіки та суспільства.

Для соціологів економіка є просто частиною суспільства та формою його раціональної діяльності. Економісти ж вважають, що суспільство є чимось "даним", тому суспільний устрій тлумачиться як похідна від економіки (ринку). Демократію часто зводять до ринкової демократії, яка не має потреби в активній участі громадян у процесах управління. Прийняття рішень надається елітам. У результаті суспільство сприймається як продукт ринку.

В економічній соціології ринок (економіка) інтегрально пов'язаний із суспільством та його культурою, а також з політикою, особливо з державою. Ринок є тільки відносно незалежним від інших соціальних систем, як і самі системи від ринку.

Г. Цілі та методи аналізу.

Соціологів у цілому задовольняє опис та з'ясування явища, що вивчається, тоді як економісти разом з тим розраховують також і на передбачення майбутнього. Якщо соціологи тяжіють до методів порівняльно-історичного аналізу, то економісти частіше вдаються до методів формально-логічних, наприклад до математичних моделей, та широко використовують урядові звітні дані, у тому числі дані статистики. Економісти нерідко висловлюють упевненість, що їхня наука за методами дослідження наближена до наук точних. Не можна, однак, не помітити, що незважаючи на все це, економісти у своїх висновках припускаються помилок не менше, ніж соціологи. Не багато економістів зуміли передбачити економічний крах державного соціалізму, а з ним і тоталітарно-комуністичних режимів.

Д. Ставлення до традицій.

Соціологи частіше звертаються до традиції, постійно запозичуючи з неї ідеї та методи дослідження, тоді як економісти надають більшого значення новітнім дослідженням. В економічній соціології найбільшими авторитетами визнані К. Маркс, Е. Дюркгейм, М. Вебер, Й. Шумпетер, К. Поланьї, Т. Парсонс, У. Ростоу, Н. Смелзер, в економічній науці - А. Сміт, Д. Рікардо, Д. Міль, А. Маршалл, Д. Кейнс. Неважко помітити, що принаймні два прізвища представників економічної соціології можна занести до списку великих економістів. До економістів-соціологів без вагань можна віднести К. Маркса й Й. Шумпетера, а також А. Сміта, який був не тільки видатним економістом, але й представником моральної філософії, професором етики. Саме в дотриманні етичних норм з боку підприємця вбачав він один із принципів поведінки на ринку.



1 Радаєв В.В. Экономическая социология: Курс лекций. - М.: Аспект Пресе, 1997. - С 60.

'2Ми не можемо погодитися з В. Радаевим, який вважає, що "соціологія не займається тим, що називають "людською натурою" (цит. праця, с 61). Як же добереться економічна соціологія до підстав найбільш глибоких внутрішніх спонукань, що штовхають до здійснення зовсім не буденних, неординарних дій, якщо ця наука відмовиться від вивчення природи людини?

'3Суть цієї відмінності добре підмічена в дотепному афоризмі американського економіста Дж. Дьюзенбері: "Уся економічна теорія присвячена тому, як люди роблять вибір, а вся соціологія присвячена тому, чому люди не мають ніякого вибору (цит. за: В.В. Радаєв. - С. бб)

4 Dieckmann D.S. Internationale Unternehmensnetzwerke und regionale Wirtschaftspolitik. - Wiesbaden, 1999. - S. 93-98.

<<< назад | зміст | вперед >>>