<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 1. Предмет економічної соціології

1.2.Соціологія та економічна теорія

Традиційна економічна теорія, що проголосила себе аполітичною, займається насамперед високоагрегованими економічними величинами та масштабними господарськими процесами, які можна вимірювати і вважати ринковими феноменами. Матеріалом для аналізу є масоподібні процеси, що сприймаються як об'єктивна дійсність. Метою аналізу є одержання знань про припустимі в рамках формальної логіки можливості оптимальної алокації наявних ресурсів і вирішення проблеми розподілу. Етичні питання при цьому об'єктом розгляду не будуть. Соціальним явищам, що стимулюють або відбивають згадані економічні процеси, економічна теорія приділяє увагу лише у виняткових випадках, досліджуючи їх найчастіше з суто економічного погляду й обмежуючись вербальним (тобто на словах) визнанням їх значущості в господарському житті. Перенесення центру ваги на дослідження високоагрегованих величин призводить до того, що чимала частина економічно значущих факторів залишається поза увагою економістів або зараховується до привхідних змінних факторів, що діють непостійно. Тому в ряді випадків, особливо при виробленні прогнозів, економісти доходять спрощених і помилкових висновків, оскільки причину господарських труднощів і негараздів вони не шукають у тих сферах, де ці причини виявляються протягом тривалого часу.

Нерідко аналіз економічного процесу проводиться на такому високому рівні абстракції, що з поля зору взагалі випадає людський компонент, як це відбувається з фактором "праця", що розглядається як "упредметнений" фактор виробництва, однорідний (гомогенний) з фактором "капітал". Особливо наочно це проявляється у випадку, коли в економічній теорії вирішується проблема взаємозаміщення (субституції) факторів виробництва. Подібне можна спостерігати й тоді, коли досліджуються господарські організації, що найчастіше розглядаються як матеріально-речові структури. У дійсності, однак, традиційна економічна наука визнає, хоча і не завжди це чітко висловлює (expressis verbis), що господарська поведінка - це поведінка соціальна, людська. Та й як можна аналізувати процеси в ринковій економіці, якщо не розглядати їх насамперед як інтерактивні, соціальні процеси.

Досліджувані в економічній науці величини, такі, як, наприклад, величина пропозиції або величина ефективного грошового попиту, аж ніяк не є результатом їх "природного" самозародження, але стають такими в процесі їх трансформації у високо-агрегований стан не самі по собі, не як механічно детермінована акція, визнана ринком, але як підсумок людської (і тому лише можливої) діяльності.

У найширшому розумінні всі економічні фактори є залежними від людських мотивів, мотивацій та відповідних цим мотиваціям рішень, що реалізуються в соціоекономічній поведінці людей. Як справедливо відзначав Й. Шумпетер, економічних фактів самих по собі не існує. Співвідношення між макроекономічними величинами і відповідні їм цільові співвідношення - це не просто механічне сполучення незалежних одна від одної товарних мас, а індикатори соціальних потреб. На цій підставі неможливо виражати відносини і зв'язки між економічними феноменами за допомогою одних лише формул і абстрактних схем, що надають людському факторові винятково нейтрального характеру, це неминуче призводить до неприпустимого відриву економічної сфери від реальної дійсності. З іншого боку, сама економічна наука, вивчаючи господарську поведінку, змушена, з методичного погляду, вносити людський фактор до складу своїх теорій, висуваючи при цьому гіпотезу, що інтуїція (нібито властива природі людини) стає гарантією раціональної поведінки суб'єкта господарювання в будь-якій ринковій ситуації. Універсальний, всеохопний характер соціально-економічної сфери, що складає предмет економічних досліджень, не допускає можливості збереження "чистоти" економічної науки, тому що виключає можливість (навіть у теорії) існування сфери, цілком вільної від присутності людини - хоча б навіть у формалізованих уявленнях про цільові очікування в умовах обміну, при якому люди, теоретично "вбудовані" у світ товарів та послуг, діють як прості механічні агрегати. Разом з тим і просте поєднання емпіричних досліджень з економічним аналізом не усуває необхідності внесення соціальних факторів до предмета економіко-соціологічної науки, тому що й у цьому випадку поза увагою залишаться великі сегменти дійсності, що не піддаються поясненню з боку штучно усіченої економічної теорії.

Економічне не зводиться до господарської поведінки індивідів, тому економічна теорія використовується як теорія народного господарства в цілому. В. Зомбарт справедливо вважав, що "вся економічна теорія є соціальною та економічною", чиста економічна теорія - це, за його визначенням, "антипоняття" (Unbegriff). Сфера економічної інтерактивності - і не тільки тієї, що замикається межами ринку, - це соціальна сфера. Звідси й ціна - не тільки зовнішнє вираження суто матеріально-речової, позасоціальної категорії - рідкості, простого індикатора співвідношень між об'ємними характеристиками товарних і грошових мас, а насамперед - це результат соціальних інтерпретацій (порівнянь), і тому це людський і, отже, соціальний феномен. Рідкість постійно співвідноситься з кількістю і якістю, що обумовлені соціально, і тому вона (рідкість) може зростати або знижуватися залежно від змін у соціальній оцінці того чи іншого блага, навіть коли не відбувається змін фізичної величини маси відповідних благ1. У XXI столітті ціна, що традиційно вважалася індикатором ресурсу, ще більшою мірою, ніж раніше, потрапляє в залежність від соціальних, політичних, психологічних та інших нематеріальних факторів.



1 Прикладом може бути валютно-фінансова криза 1998 року, що супроводжувалася гігантським злетом цін, який не був обумовлений раптовим зменшенням маси тих чи інших благ або зростанням грошової маси.

<<< назад | зміст | вперед >>>