Куніцина С.В.
Економіка Криму. - 2012. - №3(40). - C.232-238.
Фактори формування і розвитку ринку туристичних послуг
Сфера туристичних послуг - одна з найбільш інтенсивно розвиваються секторів світової економіки, що забезпечує зайнятість населення і дає значний мультиплікативний ефект для суміжних галузей, що зумовлює інтерес до даної галузі як з наукової, так і з практичної точок зору.
Розвиток ринку туристичних послуг (РОТІ) має не тільки економічне, але і соціальне значення, забезпечуючи базу для задоволення рекреаційних потреб населення країни і громадян інших держав. Соціальний ефект туризму, виражається у вирішенні проблем оздоровлення населення, зростання зайнятості та розвитку особистості. Зростаюча роль туризму в економіці країн світу ініціює вивчення особливостей функціонування цієї сфери людської діяльності і, насамперед, її змістової сторони. Разом з тим у вітчизняній структурі поїздок поки ще переважає виїзний потік туристів [1]. Хоча це співвідношення дещо поліпшується, воно має досить негативні економічні та соціальні наслідки для України, яка нині відіграє роль туристського донора, сприяє вивезення валюти з країни і створення робочих місць за кордоном при наявності власної безробіття.
Особливо гостро ця проблема стоїть в регіонах країни, що володіють власними туристськими ресурсами, які в силу різних причин не використовуються в повній мірі. До них відноситься і такий регіон України як Крим. Необхідність розвитку і вдосконалення РОТІ як випливає з існуючого розриву між світовими тенденціями розвитку туризму та туристично-рекреаційною діяльністю в Криму, яка у своєму потенціалі здатна оздоровити економіку Автономної Республіки Крим (АРК) і вивести її на якісно новий щабель розвитку.
Діяльність суб'єктів господарювання здійснюється під впливом численних факторів зовнішнього середовища і значною мірою залежить від розвитку ринку туристичних послуг. В цих умовах облік специфічних проявів ступеня впливу різних ринкових чинників, які є як стимулами, так і бар'єрами розвитку туристично-рекреаційних підприємств (ТРП) стають тим імперативом, який дозволить вибудовувати ефективні стратегії розвитку та розробляти механізми їх адаптації до ринку.
В публікаціях різних авторів: В.І. Азара, Л.Г. Агафонової, А.Ю. Александрової, І.Т. Балабанова, НЕСКІНЧЕННО Биржакова, В.Г. Гуляєва, А.П. Дуровича, І.В. Зоріна, М.І. Кабушкіна, В.А. Квартальнова[2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11] і ін. розглядаються окремі проблеми туристичного ринку і його інфраструктури. Проте змістовні характеристики чинників формування і розвитку ТРУ для обґрунтування пріоритетів забезпечення сталого рекреаційно-туристичного природокористування залишилися за межами їх інтересів. Не висвітлені також питання класифікації системи ринкових факторів, їх складу і різновидів, що, на наш погляд, є необхідним для вибору пріоритетів розвитку ТРП в умовах глобальної конкуренції.
Невирішені аспекти порушеної проблеми дозволяють сформулювати мету даної роботи, яка полягає в теоретичному обґрунтуванні складу і закономірностей взаємодії факторів формування та розвитку ринку туристичних послуг на основі побудови відповідної класифікаційної системи. Дослідження туристичного ринку в даній роботі передбачає виявлення спектру умов і чинників, що роблять істотний вплив на формування попиту та пропозиції на ринку туристичних послуг.
Україна, зокрема Крим, володіють потужним рекреаційним потенціалом - природними, кліматичними і лікувально-курортними ресурсами, культурно-історичною спадщиною, соціально-культурними об'єктами, що володіють високою аттрактивностью і здатними генерувати туристський інтерес і реалізовувати його за допомогою ринку.
На формування і розвиток РОТІ впливають цілий ряд факторів, що мають різні характеристики по природі і середовищі виникнення, видом і напрямом впливу, ступеня впливу і т.п. Так, наприклад, російські дослідники І.А. Зорін та В.А. Квартальнов, а також відомий вітчизняний фахівець Л.Г. Агафонова в своїх роботах концентрують увагу на впливі ціноутворення при формуванні РОТІ [3, 9, 11].
Однак найчастіше систематизація факторів, що впливають на РОТІ, представляється в соціально-демографічних і психолого-поведінкових характеристиках споживачів [2, 4, 5], в яких головною складовою є рівень матеріального добробуту споживача. Основними факторами тут є: наявність вільного часу, структура населення, вік, рівень доходів громадян, освіта, рід занять, приналежність до певної раси, стать тощо
Деякі автори [6, 7] систематизацію факторів РОТІ вважають за необхідне доповнити, виділяючи при цьому такі чинники розвитку ринку, як:
- природно-кліматичні (використання природних і кліматичних ресурсів, техногенні фактори, якість води, рівень шуму, стан атмосферного повітря та інші);
- політичні (глобалізація, військові конфлікти, візові формальності тощо);
- соціально-економічні (демографія, зайнятість населення, грошові доходи населення, прожитковий мінімум, купівельна спроможність, інвестування);
- культурно-історичні фактори.
Вищенаведені фактори останніх, найбільш поширених підходів, впливають на свідомість покупця, виробляючи в першу чергу мотивацію поїздки, яка, в кінцевому рахунку, є визначальним елементом поведінки споживача на ринку.
Білоруські вчені Н.І. Кабушкин, А.П. Дурович і А.С. Копанев приділяють основну увагу привабливості об'єктів показу, їх аттрактивности [8, 10]. Різноманітність атракторів, які є цілями поїздки туристів, стали основою для розробки їх класифікації в дисертаційній роботі К.В. Масленникової виходячи з ресурсної можливості регіону [12]. З нашої точки зору такий підхід (ми його умовно назвали атрактивний) носить дещо однобічний характер і не враховує потреб туристів у сфері інфраструктури, нормативно-правові, інституційні та ірраціональні чинники, а також кон'юнктуру ринку і фактори конкуренції.
Зауважимо, що будь-яка класифікація взаємопов'язаних між собою основних факторів РОТІ не тільки дозволяють мати поглиблене уявлення про ринку, але і створює певну інформаційну базу для подальшого вивчення особливостей ринку і його закономірностей. Так, наприклад, сукупність тих чи інших факторів визначає характер поведінки споживачів туристських послуг, які можуть бути виражені такими показниками, як:
- переваги у виборі атракторів і місць подорожі;
- подання туриста про ціну пропонованих поїздок;
- види і форма організації туру;
- частота туристських поїздок і т. д.
В цілому, функціонування ТРУ можна представити деякою графічною моделлю, що базується на основних ринкових імперативах - попиті і пропозиції (рис. 1):
Рис. 1. Формування операції з придбання туристського продукту
Туристський продукт є об'єктом прояви рівноправних економічних відносин між виробниками і покупцями на РОТІ, а сам ринок характеризується наявністю головних його суб'єктів, тобто споживачів (попит) і виробників, що пропонують свій продукт (пропозиція).
Попит на будь-який продукт, в тому числі і рекреаційні послуги, як і на будь-які інші товари і послуги, зумовлений насамперед двома чинниками: наявністю у потенційних споживачів грошових коштів і бажанням їх витратити в обмін на отримання певних благ. Однак туристично-рекреаційна сфера, на відміну від інших галузей, не може успішно функціонувати без наявності вільного часу громадян, бажаючих придбати рекреаційний продукт або туристську послугу. Отже, масового попиту на туризм можна очікувати при збільшенні вільного часу громадян і зростання добробуту населення, коли у людей будуть задоволені первинні (за А Маслоу) фізіологічні потреби. Грошові кошти можуть бути направлені на відпочинок, відновлення здоров'я та отримання благ соціально-психологічного характеру у вигляді самовдосконалення і самоствердження шляхом споживання туристських послуг (продукту).
Поняття «туристський продукт» набагато ширше категорії «туристська послуга», проте в науковій літературі трактується неоднозначно. Наведемо найбільш значущі трактування цієї дефініції.
Продукт, на думку Ф. Котлера, «...це сукупність всього того, що можна запропонувати на ринку уваги споживачів для придбання, використання та споживання, яке здатне задовольнити потребу або бажання. Він включає в себе фізичні об'єкти, послуги, місця, організації та ідеї» [13, с. 290].
Більш повне визначення туристичного продукту звучить у трактуванні В.А. Квартальнова: «Туристичний продукт - це сукупність речових (предметів споживання) і нематеріальних (у формі послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туристів, що виникають під час його подорожі» [11, с. 106].
Український вчений Т.І. Ткаченко вважає, що в даному аспекті необхідно враховувати думки виробника і споживача. «З точки зору виробника туристичний продукт (пропозиція) являє собою сукупність певної кількості та якості товарів і послуг переважно рекреаційного характеру, підготовлених у даний конкретний момент для реалізації споживачам і зафіксованих у програмі туру.
Для споживачів туристичний продукт (потенційний попит) - це абстрактний продукт, який складається із ряду пропонованих благ: кліматичних умов, матеріальної складової (туристські товари, будівлі, інфраструктура) та нематеріальної форми - набору послуг» [14, с. 219]. І далі вона зазначає, що об'єднання всіх цих благ в одне поняття є об'єктивною необхідністю, так як споживач не може задовольнити свої різнобічні потреби у відновленні життєвих сил тільки за рахунок одного виду туристичних товарів або послуг, а лише в комплексі в обумовленому місці і певній обстановці. Погодимося і ми з таким підходом, принагідно зауваживши, що у туризмі існує і такий феномен, як туристська дестинация, що представляє собою одночасно і попит і пропозиція.
Модель дестинації може бути відображена у вигляді інтегрованої функції таких змінних, як: туристичні ресурси, туристична інфраструктура, інституціональне середовище, маркетинг, брендинг і являє собою трансформаційний потенціал розвитку туризму [14].
Виробництво і споживання продуктів (послуг) у туристично-рекреаційній сфері здійснюється одночасно, а самі результати праці є несохраняемыми і невідчутними до їх реалізації[3, 5, 6, 7, 10, 14]. До цього слід додати невисока якість обслуговування клієнтів в розглянутій сфері України, а також те, що ціни на туристські послуги зростають більш швидкими темпами порівняно з ростом якості і динамікою пропозиції цих послуг. Звідси стають очевидними ті маркетингові складності, з якими стикаються професійні учасники ринку в умовах жорсткої конкуренції і кон'юнктури [8].
Кон'юнктура ринку характеризує економічну ситуацію, сформовану на певний момент часу внаслідок сукупної дії різних факторів і умов, що встановлюють співвідношення і силу впливу попиту і пропозиції, а також рівень і динаміку цін на туристські послуги.
Проведений компаративний аналіз згаданих робіт[3, 5, 7, 10, 14] дозволив виконати систематизацію факторів, які базуються на попит та пропозицію і визначають формування і розвиток ринку туристичних послуг.
Істотними особливостями наведеній класифікації (рис. 2) є наявні обмеження постійного і тимчасового характеру входять в групу «Кон'юнктура ринку та нормативно-правові чинники»: формують політичний клімат; фактори адміністративного впливу на суб'єкти економіки; чинники, що формують правове середовище бізнесу, природоохоронні та інші обмеження, фактори організаційного плану.
Рис. 2. Фактори формування і розвитку ринку туристичних послуг
Важливим обмеженням у розвитку РОТІ є облік допустимої рекреаційної навантаження на дестинацію і туристичний об'єкт. Це навантаження може виступати у фізичній (механічної), економічної, екологічної, психологічної, біологічної та інших формах.
Рекреаційне навантаження є своєрідним показником забезпечення екологічної безпеки туристської дестинації, яка відображає сукупний вплив антропогенної діяльності на рекреаційний об'єкт і не повинна перевищувати допустимих обсягів рекреаційного природокористування.
Крім обмежень необхідно враховувати і можливі протиріччя, які гальмують розвиток РОТІ. Так, наприклад, на рівні дестинації можуть виникати різні протиріччя між туристами і місцевим населенням, між рекреаційної та іншими видами господарської діяльності в даній місцевості. Існування дестинацій обумовлює вирішення проблем, що виникають, як правило, на регіональному та міжвідомчому рівнях, що вказує на необхідність формування системи управління туристською дестинацией [14], добре поєднується з ідеєю кластеризації ТРП.
У розвитку РОТІ, особливо міжнародної торгівлі послугами, необхідно враховувати основні положення теорії конкурентних переваг, що прийшла на зміну теоріям абсолютних і порівняльних переваг.
Основи теорії міжнародної торгівлі товарами та послугами було закладено А. Смітом, який сформулював теорію абсолютної переваги і показав, що країни зацікавлені у вільному розвитку міжнародної торгівлі, оскільки можуть вигравати від неї незалежно від того, чи є вони експортерами чи імпортерами. Кожній країні доцільно ввозити ті товари та послуги, витрати виробництва яких у неї вище, ніж у зарубіжних держав, і вивозити ті товари і послуги, по яких у неї витрати виробництва нижчі, ніж за кордоном, тобто є абсолютні переваги [15].
Д. Рікардо довів, що принцип абсолютної переваги є лише частковим випадком загального правила. Його теорія отримала назву теорії порівняльних переваг, з її допомогою пояснюється характер двосторонніх обмінів туристськими продуктами міжнародного туризму, як результат різниці цін між країнами [16].
Сучасні уявлення про напрями та структуру міжнародних торгових потоків, базуються на роботах шведських економістів Е. Хекшера та Б. Оліна, які висунули теорему «вирівнювання цін на чинники виробництва». Її суть в тому, що національні виробничі розходження визначаються різною наделенностью факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах [17]. Розвиток туризму потребує
розвиненої інфраструктури, а для цього потрібні величезні інвестиції. Цим пояснюється переважне розвиток туризму в індустріально розвинених країнах. Капітал впливає на економічну значимість міжнародного туризму в кожній країні. Країна, яка володіє багатими природними ресурсами, але має обмежений капітал, не зможе в достатній мірі розвинути міжнародний туризм, що вельми характерно і для України. Практика показала, що теорія Хекшера-Оліна в більшості випадків застосовується в економічному аналізі туризму.
У більшості досліджень недавнього часу простежується подальший розвиток теорії Хекшера-Оліна. Відомий дослідник, економіст-міжнародник А. Маршалл виділяє роль пропозиції у визначенні місця країни в міжнародному поділі праці. Він стверджує, що багаті країни мають переваги в міжнародній торгівлі продуктами і послугами завдяки широким і добре налагодженим зв'язкам, можуть краще пристосувати випуск нового продукту або послуги до різних ринків [18]. Звідси випливає, що формування факторів, що дозволяють тій чи іншій країні отримати конкурентну перевагу на міжнародному туристському ринку, неможливо без активної діяльності держави по управлінню туристськими ресурсами та індустрією туризму.
Таким чином, на основі компаративного аналізу факторів формування туристського ринку та існуючих підходів до їх систематизації доведено необхідність їх конкретизації за допомогою моделі, що базується на основних ринкових імперативах - попиті і пропозиції, що формуються на певний момент часу в умовах нормативно-правових обмежень. Кон'юнктура ринку, що обліковується в розробленій класифікації, відображає економічну ситуацію, що склалася в результаті сукупного впливу різних факторів і умов, що встановлюють співвідношення і силу впливу попиту і пропозиції, рівень і динаміку цін на туристський продукт. При цьому поряд зі специфічними особливостями туристського попиту і продукту, наявних обмежень, необхідно враховувати і виникаючі протиріччя, які гальмують розвиток РОТІ, а також основні положення теорії конкурентних переваг.
Показано, що в умовах загострення конкуренції успішне формування РОТІ і міжнародного туризму можливий лише на основі інтеграції ТРП в кластери (збільшення потужності ТРП, усунення багатьох суперечностей) і державної підтримки туристкою сфери шляхом інтенсифікації розвитку її інфраструктури.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
