<<< назад | зміст | вперед >>>

Подорожі в Українські Карпати

Ганс Цбінден. Мандрівка по гуцульських горах

Розрізана хата старого Готича

Вечорами виходив я часто на малу царинку, що лежить над пропастю, наче тераса, з якої стелиться далекий вид на гори, ліси та полонини. Росте там ліщина й буки. Притулена до кручі виступає сильвета самітної хатини, що є радше половиною хати. Другої половини нема. На самій середині вона перерізана, начеб який велетень жартома або на злість людям саме в тому місці, де маленький хрестик прикрашає сволок, перепилував хату величезною пилою, за одним махом, згори вниз, та забрав собі одну половину. На стіні, що була колись стіною хати, стоїть розвалена дощем і знищена негодою піч, на долівці лежать порозкидані різні відпадки.

Недалеко від цієї хати, усього на кілька нив, стоїть ближче лісу хатина. Вона така маленька й низенька, що немає місця на ганок, а у стіні є тільки одиноке вікно біля низьких дверей. Ця хатина - це власність старого Готича, нашого найближчого сусіда. Обі хатини - це німі свідки дивної історії; по-правді - це не історія, а доля, об котру розбились любов і подружжя найкращого чоловіка й найгарнішої жінки Гуцульщини. Хрестик, що був виритий колись на сволоці на знак любові й миру, це сьогодні надмогильний хрест трагічно розбитого подружжя. В молодих літах збудував Готич цей дім зі своєю молодою дружиною. Він був тоді незвичайно вродливим легінем, величавим із вигляду й постави. Навкруги його повного сили, вузького, гостро різьбленого лиця, з довгими, темними вусами, спадало чорне волосся. Борода й ніс, сильної шляхетної форми, а чоло мало щось із одідиченої ніжності старих шляхетських родів. Далеко й широко славився він як найкращий леґінь на Гуцульщині й на диво з'єдналися в ньому дика пристрасть і ніжна лагідність. А який то розголос покотився долинами, коли засватав він найкращу дівчину Гуцульщини зі села Жаб'є. Це була дівчина високої, величної постави, з темними очима, рівномірними рисами й королівською ходою.

Весілля справили таке, яке рідко бачиться на Гуцульщині. Обоє молоді йшли до церкви, як правдива королівська пара. Гуцули жагуче люблять красу. Вона для них дорожча над маєток і почесті. З побожністю й повагою дивилися гості та глядачі на цю шляхетну пару.

По весіллі, коли дім на верхах був уже готовий, вибралися вони в долину Бистреця. Молода жінка дівчиною жила все в долах; вона любила яскраве тамошнє життя та їй сумно було в дикій самоті, на верхах. Але даремне просила вона чоловіка, щоби засіяне льоном, можна було бачити дах давньої хати.

Тихо, апатично сидить Готич вечорами перед своєю хатиною. Сьогодні це вже старець. Молода жінка займається його господарством; це його дружина, В хаті кричить мала дитина. Хто бачить його, як сидить він із піднесеним лицем і погаслими очима, зверненими вгору, неначеб шукали чогось і питали за чимось, цей може взяти його за сліпого віщуна. Сильна пристрасть ущухла.

<<< назад | зміст | вперед >>>