<<< назад | зміст | вперед >>>

Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

3. СПОРТИВНИЙ ТУРИЗМ

У СРСР 1949 року туризм включено в Єдину всесоюзну спортивну класифікацію. Спортивні розряди і звання "Майстер спорту СРСР" надали туризму дієві організаційні форми, керованість та масовість. Це стало значним стимулом для занять спортивним туризмом, особливо для молоді.

На теренах колишнього Радянського Союзу спортивний туризм швидко став одним з наймасовіших видів спорту. Основним чинником його успішного розвитку було те, що СРСР - країна майже "закритого" типу. Виїхати громадянину за межі держави було досить проблематично. Зате громадяни СРСР мали унікальні можливості для подорожування по внутрішній території: гори (понад двадцять гірських країн), тайга, пустелі, тундра, Заполяр'я, узбережжя Атлантичного, Тихого та Північного Льодовитого океану (14 морів), півострови Кольський (Хібіни), Таймир (гори Бирранга), Чукотка (Чукотське та Коряцьке нагір'я) та Камчатка (Серединний хребет).

Територія простягалась більш як на 10 тисяч км із заходу на схід та на 5 тисяч км з півночі на південь і ділилась на 11 годинних поясів. Загальна площа території СРСР - 22 402 000 кв. кілометрів! Більше третини цієї неосяжної території характеризувалося густиною населення - одна-дві людини на 1 кілометр квадратний, що давало необмежені можливості здійснення спортивних походів по незаселеній території.

Такі унікальні природні можливості сприяли реалізації вічного потягу людини до подорожі.

3.1. Функції спортивного туризму
3.2. Види та форми туристичних походів
3.3. Туризм у Єдиній спортивній класифікації України. Нормативи походів

<<< назад | зміст | вперед >>>