Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

Нормативи туристичних походів

Категорія складності	Тривалість походу, дні	Протяжність походу, км (не менше)								Кількість печер
		пішо-хідний	лижний	гірський	водний	вело-сипедний	мото-циклетний	авто-мобільний	віт-рильний	спелео-логічний
I	6	130	130	100	150	250-300	1000	1500	150	5
II	8	160	160	120	175	400-500	1500	2000	200	4-5
III	10	190	200	140	200	600-700	2000	2500	300	1-2
IV	13	220	250	150	225	750-800	2500	3000	400	1-2
V	16	250	300	160	250	900-1000	3000	3500	500	1
VI	20	300	300	160	250	-	-	-	-	-

Пішохідні походи можуть здійснюватися у будь-якій місцевості: в горах, тайзі, тундрі, пустелі тощо. А гірські походи, окрім піших переходів (дещо коротших), вимагають подолання гірських перевалів. Гірські перевали бувають шести категорій складності - 1А, 1Б, 2А, 2Б, ЗА, З В. Мінімальна кількість перевалів, які необхідно пройти для здійснення гірського походу певної категорії складності вказана у табл. 3.2. Складність перевалу оцінюється за шкалою, поданою у додатку IV. (Перевали різних категорій див. у першій групі ілюстрацій кольорової вкладки).

Таблиця 3.2.

Категорії складності гірських перевалів відповідно до категорій складності гірського походу

Категорія складності гірського походу	Необхідна кількість пройдених перевалів	Обов'язкові перевали за категоріями складності
		1А	1Б	2А	2Б	3А	3Б
І	2	2	-	-	-	-	-
II	3	1	2	-	-	-	-
III	4	-	1	2	-	-	-
IV	5	-	1	1	2	-	-
V	6	-	-	1	1	2	-
VI	7	-	-	-	1	2	1

З урахуванням показників протяжності та тривалості спортивного категорійного походу, віднесення його до відповідної категорії складності проводиться порівнянням розробленого маршруту з еталонними маршрутами, які наводяться у Переліку класифікованих туристських маршрутів (надалі Перелік). Перелік регулярно, раз у чотири роки, одночасно з ЄСКУ⁸ (за Олімпійським циклом) переглядається - до нього вноситься інформація про нові маршрути, райони тощо.

Перелік охоплює більше тисячі маршрутів усіх категорій складності. Крім того, він містить список районів для здійснення спортивних походів по території усіх пострадянських країн.

Зберігаючи спортивний характер походів (значна швидкість руху, обмеження у часі, подолання природних перешкод, свідоме ухилення від сторонньої допомоги тощо), класифікація орієнтує на логічно побудовані маршрути.

Нарівні з Переліком класифікованих туристських маршрутів для розробки гірсько-піших та гірських маршрутів слід користуватися Переліком класифікованих перевалів (вперше був затверджений у 1973 p.), який, разом з доповненнями 1975 та 1978 pp., налічував описи більш як 1500 класифікованих перевалів високогірних районів та середньогір'я.

На проходження обраного та розробленого маршруту певної категорії складності група повинна отримати висновок маршрутно-кваліфікаційної комісії. Документи у МКК подаються заздалегідь. Це дасть можливість групі зробити певні корективи маршруту відповідно до зауважень МКК. У разі, коли кількісний та якісний склад групи відповідає вимогам проходження спортивного походу, а маршрут відповідає заявленій категорії складності, група одержує позитивний відгук на здійснення обраного маршруту.

Після завершення спортивного походу група повинна скласти письмовий звіт (вимоги до складання звіту див. додаток VII). Обсяг звіту визначається відповідно до "Рекомендацій щодо складання звіту про туристсько-краєзнавчу подорож з активним способом пересування". У разі позитивного рішення МКК про здійснений похід, керівник та учасники походу одержують довідки встановленого зразка про проходження спортивного маршруту (див. додаток IX).

Самодіяльний похід можна вважати спортивним лише тоді, коли група зареєструвала маршрут у МКК, а пройшовши його, склала звіт і одержала документи про його затвердження.

Якщо ж самодіяльна група людей (туристів) зібралася, розробила маршрут та здійснила його, не оформлюючи ніяких документів, то офіційно до спорту такий туризм не має ніякого стосунку.

На основі довідок про участь в походах та звітів про керівництво походами відповідної категорії складності туристам присвоюються спортивні розряди та звання "майстер спорту України" з туризму.

У розрядних вимогах з туризму закладено принцип поступового підвищення складності походу та накопичення необхідного туристського досвіду. Здобуття спортивних розрядів, включно до звання "майстер спорту України" відбувається поступово, шляхом участі у спортивних походах від І до VI категорії і через набуття досвіду як керівника походів I-V категорії складності.

Присвоєння III спортивного розряду здійснюється за участь у спортивному поході І категорії складності. Згодом, для присвоєння наступного спортивного розряду, необхідно не тільки взяти участь у поході II категорії складності, а й здійснити управління походом І категорії складності.

Після виконання нормативу кандидата в майстри спорту претенденту на звання "майстер спорту України" з туризму необхідно: здійснити два керівництва походами V категорії складності (чоловікам) чи IV категорії складності (жінкам) - (див. табл. 3.3, а також додаток II).

Таблиця 3.3

Класифікаційні вимоги спортивних походів

Примітка 1: у - участь; к - керівництво.
Примітка 2: про ступені складності спортивних походів див. перший додаток до додатку І.



Після розпаду СРСР на теренах усіх новоутворених незалежних країн спортивний туризм розвивається далі. Реорганізувавшись, він вийшов на новий якісний рівень. З перших років незалежності проводяться міжнародні чемпіонати на кращий спортивний похід серед пострадянських країн та міжнародні змагання з туристського багатоборства.

Змагання з туристського багатоборства полягають у проходженні смуги (дистанції) природних та штучних перешкод, виконання спеціальних завдань з використанням спорядження, яке полегшує проходження кваліфікаційних етапів та робить безпечним виконання технічних завдань.

Сучасна Єдина спортивна класифікація України дозволяє присвоювати звання "майстер спорту України міжнародного класу" і подає для цього класифікаційні вимоги. Звання МСУМК присвоюється кандидату лише, якщо він (вона) займе І місце на чемпіонаті СНД, Росії (один раз) або на чемпіонаті України (двічі) як керівник команди за участі не менше 6-ти команд⁹.

Поряд з подальшим розвитком спортивного туризму в Україні виникли і проблеми. Після розпаду СРСР на його теренах утворилось 15 суверенних незалежних держав. У зв'язку з цим спортивний туризм із туризму суто внутрішнього трансформувався у міжнародний. Це призвело до певних ускладнень в організації спортивних походів. Деколи, наприклад, на Памірі, маршрут може пролягати по території двох країн і при цьому ще й проходити вздовж кордону з Афганістаном. Це вимагає додаткових узгоджень з прикордонними службами.

Наступна проблема - вартість авіаперевезень, яка зросла у десятки разів, а це означає, що участь у спортивних походах, скажімо, по Якутії, Чукотці, Сіхоте-Аліню та Камчатці стали майже недосяжними для більшої частини громадян України.

Та незважаючи на ці перешкоди, тисячі українських туристів-спортсменів продовжують розвивати та популяризувати цей надзвичайно захопливий та емоційний вид спорту.

У межах сучасної України немає можливості виконати вищий за І розряд норматив з туризму, але у походи людей ведуть не тільки мрії про спортивні досягнення, а й вічний поклик до природи, пригод та пізнання рідного краю.

Туристів все частіше можна зустріти на залізничних та автобусних вокзалах, на гірських маршрутах Карпат та Криму.

Спортивно-оздоровчий туризм - одна з найпопулярніших форм активного відпочинку, яка поступово відвойовує втрачені позиції найбільш масового виду рухової діяльності населення України.

Запитання для самоперевірки

1. Яке значення для розвитку спортивного туризму мало включення туризму в Єдину всесоюзну спортивну класифікацію?
2. У чому полягає роль спортивного туризму у житті суспільства і людини зокрема?
3. Дайте характеристику плановим та самодіяльним подорожам.
4. Що означають поняття "некатегорійний" і "категорійний" похід?
5. Перерахуйте форми туристичних походів.
6. Які види туризму передбачені Єдиною спортивною класифікацією?
7. Назвіть спільні та відмінні ознаки пішого і гірського туризму.
8. Який документ реґламентує здійснення походів на теренах України?
9. Які функції у спортивному туризмі виконує маршрутно-кваліфікаційна комісія?
10. У якому документі представлені еталонні спортивні маршрути І-VI категорій складності?
11. Чим відрізняється спортивний туризм від самодіяльного, і що у них спільного?

Література

1. Горак Г.І. Екзистенціональність людського буття у природних вимірах та природно-рекреаційні можливості туризму: [матеріали Всеукраїнського круглого столу "Філософія туризму"]. - К., 2002.
2. Грабовський Ю.А. Спортивний туризм: навчальний посібник / Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. - Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2008. - 304 с.
3. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму: навч. посібник / Дехтяр В.Д. - К.: Науковий світ, 2003. - 204 с.
4. Дмитрук О.Ю. Спортивно-оздоровчий туризм: навч. посібник / Дмитрук О., Щур Ю. - Київ: Альтерпрес, 2008. - 280 с.
5. Луцький Я.В. Туризм для всіх / Луцький Я.В. - Івано-Франківськ, 1996. - 142 с. с
6. Пазенюк В.С. Філософія туризму: навчальний посібник / Пазенюк В.С., Федорченко В.К. - К.: Кондор, 2004. - 268 с.
7. Справочник туриста / сост. Онищенко Владимир Владимирович. - Харьков: Фолио, 2007. - 352 с.
8. Igor Meniok. Kwestia wyruszenia w drogę - kulturowe podlorze. Zeszyty naukowe. Zeszyt 1. Wyzcza szkola, hotelarstwa і turystyki w Lesku. - Lesko, 2002. - 160 s.

---

⁸ Єдина спортивна класифікація України з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор (ЄСКУ).
⁹ Детальніше див. додаток II.

<<< назад | зміст | вперед >>>