<<< назад | зміст | вперед >>>

Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

3. СПОРТИВНИЙ ТУРИЗМ

3.2. Види та форми туристичних походів

Для усіх видів спортивних походів є спільна обов'язкова умова - це безперервність маршруту, без якої різко зменшується фізичне та психологічне навантаження. В ідеальному вигляді маршрут має бути без (або з мінімальною кількістю) радіальних виходів⁶ і з рівномірним розподілом фізичних, технічних та психологічних навантажень, природних перешкод. Такий маршрут дає можливість максимально охопити знайомство з районом мандрівки.

За характером організації туристичні походи можуть бути плановими і самодіяльними.

Для здійснення подорожі за плановим маршрутом туристу достатньо придбати туристичну путівку на обраний маршрут та прибути у визначений час до початкового пункту подорожі. Далі він буде забезпечений усім необхідним: житлом, харчуванням, спорядженням, транспортом та екскурсійним обслуговуванням. На планових маршрутах з активним способом пересування (пішки, на байдарках, лижах, рідше - на велосипедах та конях) туристи мандрують за конкретними, завчасно спланованими та підготовленими маршрутами під керівництвом досвідчених інструкторів.

Свого часу, до розпаду СРСР, по всій країні, від Карпат до Камчатки, була створена потужна сітка туристських комплексів, турбаз, таборів, кемпінгів та притулків. Туризм був підпорядкований Всесоюзній центральній раді профспілок. Тож путівки за пільговими цінами видавалися на підприємствах, в установах, організаціях та навчальних закладах. Це був добре спланований та організований активний відпочинок, а загалом - потужна туристична індустрія з величезними прибутками. Частина прибутків цільовим призначенням виділялась для організації самодіяльного спортивного туризму.

По всій країні створювалися обласні та міські клуби туристів, які забезпечувались приміщенням, спорядженням, методичною літературою. Туристські клуби швидко стали організаційними та методичними центрами туристичної діяльності. З розпадом СРСР уся ця налагоджена система розпалась і до сьогодні ще несповна відновилася.

Самодіяльна спортивно-туристична подорож заснована на самоорганізації. Група туристів самостійно згуртовується, назначає керівника, обирає район мандрівки, розробляє маршрут та визначає час проведення походу, складає харчовий раціон на час походу, готує спорядження тощо. Самодіяльні спортивні походи здійснюються тільки у вільний від роботи та навчання час - під час відпустки чи канікул і переважно коштом самих туристів.

Самодіяльність є високою формою соціальної активності. Це вияв особистої ініціативи в будь-якій справі. У туризмі це детерміноване Виявлення самовираження індивідуума та групи в цілому.

"Самодіяльний туризм ґрунтується на діяльності добровільних туристських об'єднань, союзів і туристських клубів, які видають власні нормативні акти, регулюють туристську діяльність, проводять походи, туристські зльоти та змагання, видають власну туристську методичну літературу та періодичні видання. Самодіяльний туризм має програмно-нормативні основи, визначаючі напрямки, характер, зміст туристської громадської практики, вимоги по оволодінню умінням та навичками [9, с.27].

Самодіяльний та спортивний туристичний рух - унікальне громадське явище, особливістю якого є те, що за мінімальної підтримки держави він може успішно існувати в сучасних економічних умовах. Цьому сприяє доступність спортивно-оздоровчого туризму (у тому числі й матеріальна) для всіх категорій та вікових груп населення, а також придатність та привабливість території нашої країни для оздоровчого туризму.

За складністю туристичні походи поділяються на категорійні і некатегорійні. Некатегорійними вважаються маршрути, що передбачають активні способи пересування і розраховані на фізично здорових туристів без спеціальної туристської підготовки і з мінімумом спеціального спорядження. До некатегорійних походів належать походи, що мають складність, протяжність або тривалість, меншу від встановленої для маршрутів І категорії складності, - 1-3-денні походи та походи 1, 2, 3 ступеня складності.

До таких маршрутів належить більшість пішохідних, гірських, лижних, водних і велосипедних походів, що організовуються турбазами, а також походи вихідного дня.

До категорійних маршрутів слід віднести такі, подолання яких вимагає певного туристського досвіду, відповідної технічної підготовки, міцного здоров'я. Крім того, необхідно мати спеціальне спорядження. Більшість таких маршрутів має спортивний характер. Вони організовуються і проводяться самодіяльними туристськими секціями, клубами та іншими організаціями з метою виконання спортивних нормативів.

За формою проведення туристичні мандрівки поділяються на походи вихідного дня, багатоденні походи (на час відпусток та канікул), навчально-тренувальні збори і туристичні експедиції.

Походи вихідного дня - один із наймасовіших видів активного відпочинку населення, метою якого є спілкування з природою, знайомство з життям та побутом свого регіону, краю та країни. Походи вихідного дня проводяться також із тренувальною метою під час підготовки до складних туристичних подорожей та змагань. Наприклад, на Львівщині ще з 60-х років XX ст. туристські клуби, спортивні секції підприємств та навчальних закладів здійснюють масові сходження на найвищу вершину Українських Карпат - г. Говерлу та найвищу вершину Львівської області - г. Пікуй.

Важливе значення для безпечного проходження самодіяльних туристичних походів має правильна організація подорожі. Щоб похід був успішний, необхідно всім учасникам добре знати та неухильно виконувати вимоги "Правил проведення туристських подорожей з учнівською і студентською молоддю України", затверджених наказом Міністерства освіти України 6 квітня 1999 року №96⁷, та інших документів та рекомендацій щодо самодіяльного туризму.

Багатоденні походи проводяться для знайомства з новими географічними районами та гірськими країнами, для підвищення спортивної майстерності.

Навчально-тренувальні збори проводяться для практичного закріплення теоретичного матеріалу в умовах базового табору та під час залікового походу. Навчально-тренувальні збори називають школою (школа підготовки інструкторів пішохідного (гірського, водного тощо) туризму, або семінаром (семінар керівників складних спортивних походів). Як правило, вони проводяться у відповідному гірському районі, де є можливість в базовому таборі провести практичні заняття на скельних та льодових схилах. Після завершення теоретичного та практичного курсу семінару в такому районі можна здійснити спортивний заліковий похід відповідної категорії складності. Найбільш привабливим для туристів України у цьому плані є Центральний та Західний Кавказ. Зручний під'їзд до базових таборів у Приельбруссі та Домбаю, надзвичайно красиві гірські пейзажі та наявність перевалів усіх категорій складності зробили ці райони дуже популярними серед туристів.

Експедиції - подорожі наукового та дослідницького характеру, які здійснюються з метою дослідження території, спортивного маршруту або природних об'єктів. Залежно від завдання, експедиції можуть бути науковими, краєзнавчими, спортивними тощо. (Вимоги щодо оформлення документів та випуску групи на маршрут - ті ж самі, що й для спортивного категорійного походу.)

⁶ Радіальним виходом вважається частина маршруту з поверненням в початкову точку.
⁷ Див. додаток I.

<<< назад | зміст | вперед >>>