Чкан А.С.
Економіка Криму. - 2011. - №4(37). - С.262-265.
Стратегічні напрямки розвитку міжнародного туризму в Україні
Особливістю останнього десятиріччя є декларування необхідності ефективного інтегрування України в систему міжнародного туристського обміну як засобу досягнення стійкого активного зовнішньоторговельного балансу. Разом з тим, макроекономічні результати участі України у міжнародному туризмі можна вважати успішними. Так, Україна випереджає Росію за кількістю прибуттів (21,2 млн. чол. проти 20,3 млн. чол. відповідно у 2010 р.), однак істотно відстає від неї по валютних надходжень від туризму (3,8 проти 8,9 млрд. дол. США у 2010 р. відповідно) [2]. Така ситуація значною мірою є наслідком відсутності розроблених чітких пріоритетів та стратегічних напрямів розвитку в'їзного і виїзного туризму як на рівні провідних туристсько-рекреаційних регіонів, так і країни в цілому.
Оцінка стану міжнародного туризму в Україні, проблеми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері туризму, розробка чітких стратегічних напрямів розвитку галузі, рідко виступали предметом наукових досліджень українських вчених-економістів [1; 4-8]. Недостатня увага приділялася формулюванні принципів і механізму державної політики України у сфері міжнародного туризму з урахуванням сучасних тенденцій і актуальних проблем, реалізація яких сприяла б досягненню і подальшого збереження якісно нового рівня його розвитку у стратегічній перспективі.
Метою статті є аналіз позицій України на світовому ринку туристичних послуг і обгрунтування стратегічних напрямів розвитку міжнародного туризму.
Аналіз статистичної звітності (табл. 1) дозволяє визначити певні тенденції в розвитку операцій в'їзного та виїзного туризму.
Таблиця 1
Динаміка в'їзду іноземних громадян в Україну за цілями поїздки за 2008 - 2010 рр.., тис. чол. [9]
Період
Всього
Службова
Туризм
Приватна
Навчання
Працевлаштування
Імміграція
Інша
2008
25449,08
1048,37
1693,35
22290,98
65,22
11,99
27,84
311,33
2009
20798,34
741,88
1350,25
18348,13
103,50
31,81
8,63
214,15
2010
21203,33
694,56
1083,02
19089,07
67,48
14,76
48,34
206,11
Стан туризму в Україні за останні три роки характеризується:
- зменшенням кількості іноземних громадян, що приїжджають з туристською метою в 2009-2010 рр., що можна вважати проявом глобальної фінансової кризи; подолання цієї негативної тенденції почалося лише в 2011 р.;
- збереженням географічної структури турпотоків (переважання туристів з країн СНД-Росії (37 %), Молдови (19 %), Білорусі (14 %); у структурі виїзного потоку 48 % становлять країни СНД, однак спостерігається зменшення їх питомої ваги за рахунок зростання частки країн ЄС;
- збереженням регіональної диференціації в розвитку міжнародного туризму: як і раніше, 80 % прибуттів іноземних туристів припадає на Київ р. (50 %), АР Крим (16,6 %), Севастополь (11 %) і Одеської області (5,7 %);
- різким погіршенням позицій України в рейтингу країн за Індексом конкурентоспроможності націй в туризмі (табл. 2).
Таблиця 2
Динаміка Індексу конкурентоспроможності націй в туризмі [10]
Країна
Індекс конкурентоспроможності
2009
2010
Вірменія
91
90
Грузія
73
73
Казахстан
92
93
Молдова
93
99
Росія
59
59
Таджикистан
109
118
Україна
77
85
Основними проблемами у просуванні українського національного турпродукту на світовий ринок, окрім сезонності, виступають:
- нераціональне використання ресурсного потенціалу рекреації і туризму;
- низький рівень інформатизації туристського бізнесу;
- неконкурентоспроможність туристського і готельного пропозиції по співвідношенню ціна/якість;
- невідповідність туристичної інфраструктури міжнародним стандартам;
- відсутність узгодженої маркетингової діяльності в сфері туризму, продуманого брендингу туристських продуктів і дестинацій [4; 5; 7].
У дослідженні Н.А. Гук [3, с. 13] стверджується, що модифікація сучасної системи організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональної системи міжнародного туризму в Україні повинна здійснюватися в рамках трьох пріоритетних взаємопов'язаних напрямів:
- формування сучасного законодавчого поля;
- створення інституційних важелів формування конкурентних переваг турпродуктів на рівні регіонів;
- впровадження кредитно-фінансових механізмів підтримки малого та середнього підприємництва сфери туристичних послуг.
В цілому дані напрями певною мірою відображені в основних нормативно-правових актах, якими регулюється на державному рівні діяльність у сфері туризму. Серед таких слід відзначити наступні: Стратегія розвитку туризму і курортів, Концепція розвитку туризму і курортів в Україні, Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 р., Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 - 2015 рр..), Галузева програма туристичного забезпечення в рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
Суттєвим кроком у процесі реалізації стратегічних напрямів розвитку туризму в Україні є створення профільного контрольного органу. Так державна політика в сфері туризму і курортів України, в тому числі в області її інноваційного розвитку, з квітня 2011 р. реалізується за допомогою Державного агентства України з туризму та курортів - центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Серед напрямків його діяльності, на наш погляд, найбільш пріоритетними є:
- підтримка нової моделі науково-технологічних перетворень українського туризму, орієнтованих на інноваційний розвиток та забезпечення стійких конкурентних переваг українського турпродукту на світовому ринку;
- децентралізація, підтримка місцевих ініціатив розвитку туризму;
- досягнення ефективного приватно-державного партнерства;
- державне стимулювання кластерних регіональних утворень, активно беруть участь у міжнародному туризмі;
- просування позитивного іміджу України в інформаційному просторі;
- підтримка будь-яких форм міжнародного кооперування у сфері міжнародного туристського обміну.
Не дивлячись на існуючі позитивні зрушення у розвитку міжнародного туризму, слід зазначити, що стан цієї сфери все ще перебуває в жалюгідному стані, в порівнянні з іншими країнами-лідерами світового туристського ринку. Основними стримуючими факторами розвитку міжнародного туризму в Україні є декларативність розроблених, затверджених і прийнятих норм, а також їх фрагментарність і недостатня актуальність у поточному посткризовому періоді.
Стратегічне значення на сьогоднішній момент має необхідність відновлення та підтримання в нормальному стані об'єктів туристкою інфраструктури [6; 8]. Ресурсний потенціал країни настільки великий, що навіть в умовах постійно мінливого споживчого попиту, нестабільності кон'юнктури світового туристського ринку, Україна має всі умови для активізації своєї діяльності на світовому туристському ринку не тільки в якості експортера туристів, але і в якості імпортера. В даному аспекті має бути приділено особливу увагу розширенню асортименту послуг для туристів.
В цілому можна сформулювати наступні основні стратегічні напрямки розвитку міжнародного туризму:
- лікувальний туризм (в т.ч. санаторно-курортне бальнео - і грязелікування і послуги медичних закладів);
- пізнавально-культурний туризм (в Україні понад 150 тис. об'єктів культурної спадщини, з яких використовується в практиці туризму не більше 5,5 тис.);
- етнографічний туризм, який визначається значною мозаїчністю етнічної структури населення;
- активні види туризму, насамперед, орієнтовані на молодіжну аудиторію;
- екологічний туризм (38 національних парків, 53 регіональних ландшафтних парки, 3203 пам'ятки природи);
- сільський туризм;
- конгресний і діловий туризм;
- фестивальний і подієвий туризм;
- круїзний туризм.
В рамках нішевого туризму рекомендуються: паломницький, археологічний, орнітологічний, мисливський та рибальський туризм, техногенний туризм, винний, військовий та інші види туризму, які можуть актуалізувати потенціал різних районів України.
Узагальнюючи результати проведених досліджень, можна сформулювати кілька основних стратегічних напрямів розвитку міжнародного туризму в Україні. Насамперед, необхідно чітко побудувати ланцюжок органів державної влади, розділивши між ними обов'язки, повноваження, сфери контролю, організувавши їх діяльність у тісному взаємозв'язку з представниками приватного бізнесу. По-друге, доцільно визначити основні показники ефективності роботи туристичного ринку, за зміни яких можна обґрунтовано робити висновки про успішність його функціонування. Ці показники та методика їх розрахунку мають бути уніфіковані, що дозволить постійно здійснювати моніторинг туристського ринку, розробляти чіткі і правильні стратегічні плани його розвитку. По-третє, створити інтерактивну платформу для всіх учасників туристського ринку, метою якої буде активний і своєчасний обмін інформацією про поточний стан і існуючому потенціалі міжнародного туризму, можливостей його найбільш вигідного використання.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
Особливістю останнього десятиріччя є декларування необхідності ефективного інтегрування України в систему міжнародного туристського обміну як засобу досягнення стійкого активного зовнішньоторговельного балансу. Разом з тим, макроекономічні результати участі України у міжнародному туризмі можна вважати успішними. Так, Україна випереджає Росію за кількістю прибуттів (21,2 млн. чол. проти 20,3 млн. чол. відповідно у 2010 р.), однак істотно відстає від неї по валютних надходжень від туризму (3,8 проти 8,9 млрд. дол. США у 2010 р. відповідно) [2]. Така ситуація значною мірою є наслідком відсутності розроблених чітких пріоритетів та стратегічних напрямів розвитку в'їзного і виїзного туризму як на рівні провідних туристсько-рекреаційних регіонів, так і країни в цілому.