Панова І.А.
Матеріали III Міжнарод науково-практичної конференції
"Проблеми формування нової економіки ХХІ століття" (23-24.12.2010)

Ключові тенденції та проблеми розвитку туристичної галузі в глобальній економіці

Тенденція глобалізації різних галузей економіки має місце і в туріндустрії, яка відображається за допомогою співробітництва держав і організацій як в економічній, політичній, так і в культурній сферах. У сучасній світовій економіці міжнародний туризм вважається найбільш динамічною галуззю. Темпи зростання галузі туризму є одними з найвищих у світі і складають від 4 до 20% в рік в залежності від регіону.

В даний час відмічається помітний ріст притоку туристів. Більшість країн все більше проявляють ділову активність у розвитку міжнародного туризму, особливо нові індустріальні країни, які є новими центрами прийняття туристів. Зростає число туристів в Африці, Близькому Сході, Південній Америці, Карибському морі, і Азіатсько-Тихоокеанської області. Разом з тим, щоб відповідати вимогам іноземних туристів, для багатьох країн отримання вигоди з туристичної діяльності є суттєвою перепоною через нерозвиненість інфраструктури. Необхідно розвиток інфраструктури у формі аеропортів, мереж водопостачання, електроживлення. Крім того, туризм - сфера обслуговування, яка потребує великої кількості кваліфікованого персоналу, а в ряді країн, що розвиваються необхідні навчальні центри, що задовольняють ці потреби відсутні .

З урахуванням зазначеного, для більшості країн сектор туризму швидше становить стратегічний інтерес, оскільки поточне його розвиток має низку об'єктивних труднощів із-за браку відповідних засобів та інструментів. Парадокс полягає в тому, що існує постійно зростаюча нерівність між рівнем життя населення з місцевих поселень та туристів. Без політичних дій і технічної допомоги, існує ризик того, що розвиток туризму може не враховувати національні особливості країн, а також вимоги туристів.

Позитивні темпи зростання були відзначені у всіх регіонах світу при найбільш високих показників у країнах з перехідною економікою, що мають темпи зростання +8 % порівняно з +6 % у розвинених економіках. Лідируючі позиції в цьому процесі в першій половині 2010 р . зберігають за собою Азія і Тихий Океан (+14 %) і Близький Схід (+20 %), у яких у другій половині 2009 р . вже мали місце позитивні темпи зростання. [3]

Зокрема, досить динамічний процес відновлення відбувається в Азії, де високих показників досягли Шрі-Ланка (+49 %), Японія (+36 %), В'єтнам (+35 %), Мьянмар (+35 %), Гонконг (Китай) (+23 %), Макао (Китай) (+23 %), Сінгапур (+23 %), Фіджі (+22 %) і Мальдіви (+21 %). Обнадійливі результати були зафіксовані в Таїланді (+14 %), незважаючи на які там відбувалися на початку цього року політичні хвилювання. Як і в попередніх випадках, таких як азіатська фінансово-економічна криза (1997-1998 рр..), спалах атипової пневмонії ( 2003 р .), і цунамі ( 2004 р .), Азія в черговий раз продемонструвала свою неординарну здатність до відновлення. Міжнародний туризм є рушійною силою розвитку регіону, який сьогодні займає друге місце за відвідуваністю у світі, і в якому в 2009 р . число міжнародних туристських прибуттів склало 181 млн. (21 % від загальносвітового показника), а обсяг надходжень від міжнародного туризму - 204 млрд. дол. США (24 % від загальносвітового показника).[3]

Ключовими факторами, що негативно впливають на активність у сфері міжнародного туризму багатьох провідних виїзних ринків як і раніше залишається високий рівень безробіття, введення жорстких заходів економії, а також підвищення оподаткування в ряді розвинених економік в цілях боротьби з дефіцитом державного бюджету, які являють собою явний виклик для багатьох провідних виїзних ринків. Багато розвинені економіки, зокрема США, і деякі основні європейські ринки, все ще потребують посилення процесу відновлення економіки.

Сектор туризму довів на практиці свою здатність створювати робочі місця та сприяти економічному зростанню в якості одного з головних генераторів експортних надходжень і джерел доходу для країн, які вкрай важливі для стійкого відновлення економіки.

Переважна більшість міжнародних подорожей здійснюються в межах власного регіону мандрівника, - приблизно чотири з п'яти прибуттів у всьому світі відбуваються в тому ж самому регіоні. Відмінні показники відновлення Азії є значною мірою свідченням потужного потенціалу регіональних виїзних ринків. Не менш важливе значення має внутрішній туризм. У всьому світі число внутрішніх прибуттів, згідно з оцінками, приблизно в чотири рази перевершує кількість міжнародних прибуттів.

Таким чином, поряд з регіональним туризмом внутрішній туризм може служити двигуном розвитку і зростання, особливо в періоди економічної нестабільності. Приклад Китаю в даному випадку особливо показовий внутрішньому туризму.

Багато країн проводять активні рекламно-інформаційні кампанії для отримання можливості користуватися цими ринками з допомогою організації фестивалів, подій або проведення спеціального року, таких як «Відвідайте Японію у 2010 році» та «2011 - Рік туризму в Непалі».[2]

Туризм як найбільш динамічний вид міжнародного бізнесу пов'язаний з різноманітними контактами між людьми з різних країн, а також з боку держави та підприємців. З точки зору соціально-економічного розвитку країни, туризм забезпечує зайнятість населення, скорочення бідності, що особливо важливо для країн, що розвиваються, раціональне використання ресурсів, вирівнювання платіжного балансу, приплив інвестицій. З боку підприємців, міжнародний бізнес являє інтерес в силу низького рівня початкового стартового капіталу швидкої оборотності. Крім того, на ринку міжнародного туризму раціонально можуть функціонувати як великі, так і середні, малі фірми.[1]

Цілком очевидно, що територія, на якій розвивається туризм, і туризм, як вид діяльності, знаходяться у взаємозв'язку, доповнюють один одного і взаємно впливають один на одного. У цьому зв'язку необхідно враховувати специфіку регіону, природних і історико-культурних ресурсів, особливості місцевого самоврядування з точки зору визначення політики розвитку регіону.

Говорячи про розвиток туріндустрії, головним чином, про вдосконалення в управлінні туристичних послуг, необхідно брати до уваги особливості організації та діяльності туристичних підприємств, які складають програми обслуговування туристів. Для їх розробки необхідна розвинена інфраструктура туризму, що відповідає сучасним міжнародним стандартам. До їх числа відносять: підприємства харчування, готелі, туристичні агентства, транспорт, музеї, кінотеатри, підприємства торгівлі, спортивні центри і т.д.

Список використаної літератури

1. Tourism, Microfinance and Poverty Alleviation, UNWTO , 2005.
2. www.unwto.org/trc
3. www.unwto.org/media/news/en/press_det