Савоста О.
Збірник наукових праць
"Ефективність державного управління". - 2008. - Вип. 16/17. - С.365-371.

Стратегія розвитку курортів України: доцільність та актуальність

Обґрунтовано доцільність та актуальність розробки стратегії розвитку курортів України. Вивчено відмінності між термінами “курорти” і “туризм” і коректність їхнього об'єднання єдиною стратегією розвитку. Запропоновано визначити місце курортів у стратегії соціально-економічного розвитку країни і розробити відповідну стратегію розвитку курортів України.

Ключові слова: курорти, туризм, стратегія розвитку.

Невизначеність місця курортів у стратегії соціально-економічного розвитку України і відсутність цілісної системи державного управління у сфері курортів призвели до недостатньо ефективного і раціонального їх використання. На сьогодні вони не відіграють належної ролі у вирішенні таких важливих державних завдань, як покращення демографічної ситуації в країні, зниження рівня захворюваності населення, профілактика і реабілітація захворювань, залучення інвестицій у розвиток територій тощо. Доцільно розробити стратегію розвитку курортів України, яка б визначила перспективи їхнього розвитку.

У роботах П. Ґудзя, О. Гулича, С. Омельянця [1-3] розглядаються проблеми економічно-екологічного розвитку курортних територій, питанням управління сферою рекреаційного обслуговування присвячені дослідження О. Шаптали [4]. Досвід формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів Польщі вивчає М. Борущак [5]. Але бракує наукових досліджень щодо підвищення ефективності використання та охорони курортів України, недостатньо вивчено державно-управлінський аспект проблеми.

Ціль статті - обгрунтувати доцільність та актуальність розробки стратегії розвитку курортів України. Для досягнення мети поставлені та вирішуються такі завдання:

1) вивчити відмінності між термінами “курорти” і “туризм” та коректність їхнього об'єднання єдиною стратегією розвитку;
2) проаналізувати наявні нормативно-правові акти, пов'язані з визначенням перспектив розвитку курортів;
3) надати пропозиції щодо розробки стратегії розвитку курортів України.

У Логічному словнику-довіднику зазначається, що у науковій практиці терміном (від лат. terminus кінець, межа) називають точну назву строго визначеного поняття. Однією з головних якостей наукового терміну має бути стійка однозначність [6]. Проаналізуємо з цієї точки зору визначеність термінів “курорти” і “туризм” та коректність їхнього об'єднання єдиною стратегією розвитку.

Термін “курорт” походить від німецького kurort, kur - лікування та ort - місце, тобто місцевість, де розташовані природні лікувальні засоби та необхідні умови для їх лікувально-профілактичного застосування. На відміну від поширеного у вітчизняній рекреації трактування курорту як курортної території, на заході більш уживаним є визначення курорту як об'єкту, власності чи комплексу, проданого для використання в системі володіння відпочинком [7].

Чинним законодавством курорт визначено як освоєну природну територію на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. Закон також надає визначення лікувально-оздоровчої місцевості, яка є природною територією, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань [8].

Таким чином, курорт - це природна територія, яка не тільки має природні лікувальні ресурси, але й необхідну інфраструктуру для їх використання. Ця природна територія є особливо цінною і потребує забезпечення вимог санітарної охорони з метою збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів.

Туризм (від лат. tornus - рух по колу, крутити, повертати; від франц. tour -прогулянка, поїздка) - багатогранне явище сучасного світу, яке розглядають як: галузь економіки, економічну діяльність, ринок і як суспільний рух.

Енциклопедичний словник-довідник з туризму подає 13 визначень цього терміну. Попри наявні розбіжності ключовими для визначення терміну є поняття виїзду (подорожі), форми пересування, форми організації відпочинку, дозвілля, діяльності осіб, що подорожують і перебувають в місцях, що знаходяться поза межами їх постійного середовища з оздоровчою, пізнавальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою без заняття оплачуваною діяльністю в країні (місці) тимчасового перебування [9].

Манільська декларація зі світового туризму визначає туризм як один із видів активного відпочинку, тобто подорожі, які здійснюються з метою пізнання певних районів, нових країн і поєднуються в деяких країнах із елементами спорту. Вона проголошує: “туризм розуміється як діяльність, що має важливе значення в житті народів у силу безпосереднього впливу на соціальну, культурну, освітню й економічну галузі життя держав і їхні міжнародні відносини” [10].

Законом України “Про туризм” туризм визначено як тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування [11].

Розгляд туризму як економічного явища сучасного світу дозволяє зробити висновок про антиномічність туризму - вираження його внутрішньої складності та неоднорідності. Антиномія як єдність двох суджень, які суперечать один одному, але однаково обґрунтовані, виражається і у погляді на туризм як економічну категорію. Зокрема, не можна надати перевагу галузевому або діяльнісному погляду на туризм. Туризм з'являється перед нами то як галузь, то як діяльність [12].

Отже, якщо курорти - це території, місцевості, то туризм - це галузь, діяльність.

Зважаючи на те, що розвиток характеристика якісних змін об'єктів у часі, суттєвий, необхідний рух [13], стратегія - це узагальнююча модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей управління на основі обраних критеріїв (показників) і ефективного розподілу ресурсів [14], стратегія розвитку курортів повинна бути моделлю дій, спрямованих на досягнення якісних змін певних територій. До речі, законодавством встановлено, що розвиток курортів здійснюється згідно з довгостроковими комплексними і цільовими державними та місцевими програмами [15].

Окрім того, розвиток курортів неможливий без збереження екологічної системи курортів, що зумовлено особливостями використання природних лікувальних ресурсів, насамперед їх унікальності та вразливості у процесі інтенсивного використання (збільшення навантаження на ниху курортний сезон) [16]. Відповідно, стратегія розвитку курортів має враховувати такі особливості особливо цінних природних територій.

Натомість стратегія розвитку туризму має визначати перспективи розвитку галузі або діяльності. Наприклад, у Російській Федерації стратегію розвитку туризму визначено як взаємопов'язану по завданнях, термінах здійснення та ресурсах сукупність цільових програм, окремих проектів і позапрограмних заходів організаційного, правового, економічного та політико-дипломатичного спрямування, що забезпечує ефективне вирішення проблеми динамічного та стійкого розвитку туризму в країні [17].

Безумовно, терміни “курорти” і “туризм” взаємопов'язані як території і діяльність (або галузь), на яких вона реалізується. На курортах здійснюється туристична діяльність, одним із видів туризму, визначених відповідним законом, є лікувально-оздоровчий туризм, безпосередньо пов'язаний із наданням послуг санаторно-курортними закладами. Окрім того, згідно з рекомендаціями Всесвітньої туристської організації, санаторно-курортні та оздоровчі заклади належать до туристської індустрії, а вітчизняні та іноземні громадяни, які користуються їхніми послугами, - до туристів [18].

Але об'єднання єдиною стратегією розвитку курортів і туризму, як це відбулося у Стратегії розвитку туризму і курортів, схваленій Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про схвалення Стратегії розвитку туризму і курортів” № 1088-р від 06.08.2008 ” [19], є не зовсім коректним. Логічнішим було б поєднання понять “курортна діяльність або “санаторно-курортна галузь” і “туризм”, адже вони є видовими до термінів “рекреаційна діяльність” або “рекреаційна галузь”, які є для них родовими, об'єднуючими.

Аналіз основних положень Стратегії розвитку туризму і куро“тів підтверджує, що хоча текст згадуваної стратегії насичено словосполученнями сфера туризму і курортів”, “розвиток туризму і курортів”, про визначення перспектив розвитку курортів як особливо цінних природних територій майже не йдеться. Серед завдань зазначеної стратегії - формування туристичного і курортного простору з метою раціонального та ефективного використання туристичних, природних лікувальних та рекреаційних ресурсів шляхом створення та забезпечення функціонування зон розвитку туризму і курортів, розроблення схем та генерального плану розвитку туристичних територій, запровадження державного моніторингу курортно-оздоровчих і рекреаційних територій та природних лікувальних ресурсів [20]. Отже, трапляються такі терміни, як “туристичний і курортний простір”, “зони розвитку туризм” і курортів”, “туристичні території”, “курортно-оздоровчі і рекреаційні території, які не називають строго визначених у науковій літературі або в нормативно-правових актах понять.

Стратегія розвитку туризму і курортів не передбачає підвищення соціальної ролі курортів, яка полягає в їхньому лікувально-оздоровчому значенні, хоча у Концепції розвитку санаторно-курортної галузі наголошувалось, що реалізація державної політики у сфері діяльності курортів повинна стати одним із пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміцнення здоров'я населення всіх вікових груп, насамперед дітей та жінок репродуктивного віку [21].

Згідно з чинним законодавством в Україні на сьогодні 241 населений пункт є курортним [22]. Але відповідно до встановленого Законом України “Про курорти” порядку оголошення природних територій курортними лише 2 природні території (міст Бердянськ і Саки) оголошено курортами державного значення.

На сучасному етапі вкрай необхідна інвентаризація всіх курортних населених пунктів для підтвердження або заперечення фактів наявності особливо цінних та унікальних або загальнопоширених природних лікувальних ресурсів, адже саме вони разом із наявністю необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікування створюють підставу для прийняття рішення про оголошення природних територій курортними. Результатом такої інвентаризації має бути формування переліку територій, які планується оголосити курортами державного і місцевого значення.

Про важливість розвитку курортів наголошується в декількох стратегічних документах України. Так, Генеральною схемою планування території України території рекреаційного та оздоровчого призначення віднесено до територій з особливою цінністю, розвиток яких потребує державної підтримки. При цьому для міст із значним рекреаційним та оздоровчим потенціалом передбачено стимулювання розвитку курортних функцій; для малих міст, селищ та сіл, що мають значний природний та історико-культурний потенціал, - розвиток туристичних функцій [23].

Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 р. визначає пріоритетними напрямами розвитку для Автономної Республіки Крим, Закарпатської, Запорізької, Львівської, Миколаївської, Одеської областей розвиток курортно-рекреаційної сфери; для Вінницької, Волинської, Івано-Франківської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької областей - розвиток туристично-рекреаційного комплексу [24].

Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 pp. визначає стратегічною метою розвитку туризму в Україні створення конкурентоспроможного на внутрішньому та світовому ринках національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби населення України у розширенні внутрішнього туризму та зростанні обсягів в'їзного туризму і забезпеченні на цій основі комплексного розвитку курортних територій та туристичних центрів із урахуванням соціально-економічних інтересів їх населення, збереженні й відновленні природного середовища та історико-культурної спадщини, вирішенні завдань щодо наповнення державного і місцевих бюджетів, унаслідок його розвитку та створення нових робочих місць, піднесення іміджу України як туристичної держави на міжнародному рівні. Наголошується на необхідності розроблення стратегії діяльності у курортній сфері, що базуватиметься на чіткому розподілі функцій її санаторно-курортної та курортно-рекреаційної складових [25].

Якщо аналізувати наявний європейський досвід розвитку курортів, цікаві пропозиції розроблені польським дослідником М. Борущаком. Автор запропонував чотири типи стратегій розвитку курортно-туристичних регіонів: стратегія кардинальної зміни (при падінні завантаженості курорту), стратегія збереження зростання, стратегія досягнутого зростання і стратегія вибіркового зростання. Він вважає доцільним розробити концепцію розвитку курортів, основними елементами якої є: концепція підприємництва, фінансова концепція, концепція управління і концепція маркетингу [26]. Для формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів Польщі запропоновано зосередитись на розробці таких організаційно-економічних заходів:

- удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази про курорти, курортні гміни і курортно-рекреаційні регіони;
- розширення асортименту і кількості курортно-туристичної продукції, активне впровадження методів менеджменту і маркетингу на курортах;
- створення союзу польських курортів;
- організація рекламної кампанії курортно-рекреаційних регіонів [27].

На сьогодні для України є актуальним визначення місця курортів у загальнодержавній Стратегії соціально-економічного розвитку і з урахуванням цього - розробка стратегії розвитку курортів. Якщо в подальшому в Україні курортна галузь у господарському комплексі буде використовуватися здебільшого для потреб національної системи охорони здоров'я, то у Стратегії розвитку курортів необхідно врахувати запровадження ефективної системи фінансування санаторно-курортної галузі і створення системи заохочення інвестицій у модернізацію та будівництво закладів санаторно-курортної галузі, створення доступного за ціною оздоровчого продукту, дотримання державних стандартних методик у галузі лікування та медичної реабілітації на курортах, координацію діяльності санаторно-курортних та оздоровчих закладів незалежно від форми власності та підпорядкування.

Якщо майбутнє курортів визначатиметься розвитком туризму як діяльності та галузі, важливим є здійснення екологічного обґрунтування навантаження на природні ресурси, моніторингу курортів та природних лікувальних ресурсів.

При будь-якому варіанті розвитку курортів потрібно враховувати, що Україна володіє потужним курортним потенціалом у вигляді природних лікувальних ресурсів і необхідної інфраструктури для їх використання. Отже, головним завданням має стати забезпечення їхньої охорони та збереження, що надасть змогу раціонально та ефективно використовувати курорти вже на сьогодні і зберегти цілющі властивості природних лікувальних ресурсів для майбутніх поколінь.

Висновки. У результаті проведеного дослідження вивчено відмінності між термінами "туризм” і “курорти, які обумовлюють некоректність їхнього об'єднання єдиною стратегією розвитку. Проаналізовано наявну Стратегію розвитку туризму і курортів та інші нормативно-правові акти, які визначають перспективи розвитку курортів в Україні. Запропоновано визначити місце курортів у стратегії соціально-економічного розвитку країни і розробити відповідну Стратегію розвитку курортів України, яка визначатиме бачення майбутнього щодо використання та охорони особливо цінних природних територій та природних лікувальних ресурсів України.

Література

1. Ґудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій [Текст] / Ґудзь П.В. - Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2001. - 270с.
2. Гулич О.І. Чинники регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій / Гулич О.І. // Економіка України [Текст]. - 2005. - №5. - С 78 - 82.
3. Омельянець С.М. Еколого-економічне природокористування на курортних територіях / Омельянець С.М. // Медична реабілітація і курортологія [Текст]. - 2004. - № 3. - С.102-104.
4. Шаптала О.С. Автономна Республіка Крим: проблемні питання державного управління сферою рекреаційного обслуговування [Текст] : монографія / Шаптала О.С. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2003. - 264 с
5. Борущак М. І. Формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів Польщі / Борущак М.І. // Регіональна економіка [Текст]. - 2006. - № 1. - С.155-163.
6. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник [Текст] / Кондаков Н.И. - М.: Наука, 1975. - С.594.
7. Ґудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій. - С.48.
8. Про курорти: Закон України // Відомості Верховної Ради України [Текст]. - 2000. - №50. - С.1026-1036.
9. Смолій В.А. Енциклопедичний словник-довідник з т“ризму [Текст] / В.А. Смолій, В.К. Федорченко, В.І. Цибух. - К.: Видавничий Дім Слово”, 2006. - 372 с.
10. Там само. - 372 с.
11. Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України // Відомості Верховної Ради України [Текст]. - 2004. - №13. - Ст. 180.
12. Зорин И.В. Туризм как вид деятельности [Электронный ресурс] / Зорин И.В., Квартальнов В.А. // Режим доступа: http://www.infotour.in.ua/books_tourism/zorin01.htm.
13. Словарь философских терминов [Текст] / науч. ред. проф. В.Г. Кузнецова. - М. : ИНФРА-М, 2004. - С.463.
14. Стратегическое управление: регион, город, предприятие [Текст] / под ред. Д.С. Львова, А.Г. Гранберга, А.П. Егоршина. - М. : Изд-во “Экономика”, 2004. - 605 с.
15. Про курорти... - С.1026-1036.
16. Омельянець С.М. Еколого-економічне природокористування на курортних територіях... - С.102-104.
17. Стратегия развития туризма в Российской Федерации на период до 2015 года [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.russiatourism.ru/section_449.
18. Смолій В.А. Енциклопедичний словник-довідник з туризму... - С.183.
19. Про схвалення Стратегії розвитку туризму і курортів [Електронний ресурс] : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1088-р від 06.08.2008р. // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=10882008%FO.
20. Там само.
21. Про схвалення Концепції розвитку санаторно-курортної галузі: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 231-р від 23.04.2003 р. // Офіційний вісник України [Текст]. - 2003. - №17. - С.122.
22. Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України№ 1576 від 28.12.1996 р. // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?meg=1576%2D96%2D%EF.
23. Про Генеральну схему планування території України: Закон України // Офіційний вісник України [Текст]. - 2002. - №10. - С.466.
24. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України № 1001 від 21.07.2006 р. // Офіційний вісник України [Текст]. - 2006. - № 30. - С.2132.
25. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки). Шляхом європейської інтеграції [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/signal/strateg.pdf.
26. Борущак М.І. Формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів Польщі... - С.160.
27. Там само. - С.155-163.

Savosta O. THE STRATEGY OF HEALTH RESORTS DEVELOPMENT OF UKRAINE: PRACTICABILITY AND TOPICALITY

Practicability and topicality of Ukrainian health resorts development strategy elaborating are grounded. Differences between the terms “health resorts” and “tourism” and correctness of their unification by the only strategy of development are studied. It is proposed to determine the place of health resorts in the strategy of economic and social development and to elaborate corresponding strategy of Ukrainian health resorts development.

Key words: health resorts, tourism, strategy of development.