Формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів Польщі

Динаміка санаторно-оздоровчих закладів у Польщі

Показники	Роки
	1991	1995	1998	2000	2001
Загальна кількість відпочиваючих, тис.	644,5	611,5	623,7	484,2	55779
у т.ч. що відпочивають у стаціонарних умовах, тис.	503,6	389,1	457,3	411,1	463,4
Питома вага відпочиваючих у стаціонарних умовах до загальної кількості відпочиваючих, %	78,1	63,6	73,3	84,9	83,1
Загальна кількість місць в санаторіях, тис.	38.0	30,2	31,6	30,0	30,7
Кількість осіб, що відпочивають на одному стаціонарному місці	13,3	12,9	14,5	13,7	15,1
Кількість санаторіїв	242,0	164,0	160,0	154,0	158,0
Кількість місць на один санаторний заклад	157,0	184,1	197,5	194,8	194,3

Як свідчить аналіз, незважаючи на зменшення кількості санаторіїв, значно зросла питома вага відпочиваючих у стаціонарних умовах до загальної кількості відпочиваючих- з 78,1 до 83,1%, а також інтенсивність використання стаціонарних місць - з 13,3 до 15,1 відпочиваючих на Г місце.

Беручи до уваги біокліматичні властивості, в Польщі можна виділити шість курортних зон: приморська, така, що перебуває під впливом Балтійського моря; озерна, така, що наділена м'якшими біокліматичними умовами, ніж приморська; північно-східна (окрім гірських районів) -найхолодніша); центральна - характеризується типовими для Східної Європи біокліматичними умовами; південно-східна, що має поступові сезонні зміни температур; передгірська і гірська, характерною межею яких є істотна вертикальна поясність в біокліматичних умовах.

Довкілля курортів дуже вразливе до дії ряду несприятливих чинників на природне і культурне середовище та дії глобальних явищ, що викликають негативні зміни. До чинників, що призводять до негативного впливу у приморських зонах, відносяться: забруднення морської акваторії; загрозливий стан навколишнього середовища в даному регіоні і транскордонне переміщення забруднень; хаотична і безконтрольна урбанізація місцевості (викликана, наприклад, розвитком функцій, що суперечать вимогам курортної медицини); помилкове розміщення промислових підприємств у курортах та їх околицях; недіюча належним чином водопровідно-каналізаційна система (відсутність міської каналізації і очищення стоків), нераціональне поводження з відходами; невідповідна і обтяжлива для місцевості система комунікації (шум, забруднення повітря, вібрація); недотримання формально-правових принципів охорони, а також і планів просторового освоєння. Наприклад, це може бути концентрація В курортній зоні інвестицій, спрямованих на будівництво таких споруд, як паркінги і гаражі; неприпустима поведінка відпочиваючих; відсутність доступного суспільного санітарного устаткування необхідного стандарту; недостатнє інформування і відсутність візуальної екологічної пропаганди.

Для приморських міст-курортів характерні різні функції. На даний час основною вважається туристська, оскільки вона приносить найбільший прибуток. Більшість приморських туристських районів здатні зробити свій вигляд привабливішим завдяки курортній функції, що послідовно розвивається. Вона вимагає високого стандарту послуг, лікувальної бази і відповідного навколишнього середовища (курортний район, курортний парк). Це дозволяє створити характерні для приморського курорту риси і розширити діапазон туристських пропозицій. Таким чином, у Польщі в останні роки не завжди спостерігаються позитивні тенденції розвитку курортно-туристичних регіонів. Тому дуже актуальним є розробка наукових основ формування стратегії, яка дозволить підвищити ефективність їх розвитку.

Санаторно-курортна система вимагає розробки особливих принципів організації, оскільки вона пов'язана, з одного боку, з експлуатацією природних лікувальних ресурсів, а з іншого боку, з організацією комплексного лікувального процесу. Звідси головна відмінна ознака цієї сфери - необхідність розвитку її на глибокій науковій основі.

Організація санаторно-курортної діяльності проводиться в Польщі на трьох рівнях:

- вища ланка - державні органи управління курортами і туризмом;
- середня - це виробники лікувальних послуг: санаторно-курортні установи (санаторії і пансіонати з лікуванням) і позакурортні установи (санаторії-профілакторії, заводи з розливу мінеральних вод, виробники лікувальних грязей);
- нижня ланка - реалізатори лікувальних послуг. До них належать Фонд соціального страхування, що займається викупом і розподілом курортних путівок за пільговими цінами, і туристичні підприємства, що викуповують у оздоровниць і продають споживачам лікувальні тури.

З метою управління та координації діяльності курортних гмін у Польщі створено господарську палату «Польські курорти» (рис. 1).

Рис. 1. Напрями діяльності палати «Польські курорти»

Господарська палата «Польські курорти» організовує конгреси і конференції. Перший конгрес палати в 1991 р. у Лондеку став важливою подією для польських курортів. У ньому брало участь 200 представників курортів, які були повні очікувань, що в нових політичних і ринкових умовах господарська палата «Польські курорти» відіграватиме важливу роль.

Про це свідчить прийнята конгресом декларація, яка відображала основні надії представників курортів в області медицини, економіки і маркетингу.

На нарадах у рамках подальших конгресів розроблялися основні теми, що стосуються якості послуг, завдань курортів у зв'язку з європейською інтеграцією, визначення місця курортного лікування в національній системі охорони здоров'я і туризму.

Важливою складовою діяльності палати є популяризація курортів. Щороку палата представляє колективні стенди польських курортів на міжнародних туристичних ярмарках. За ініціативою палати організовуються семінари для працівників курортів, тематика яких була пов'язана з рекламою. До цих семінарів палата залучала фахівців інститутів туризму в Кракові та Варшаві, закладу туризму Інституту туризму та рекреації Академії фізичного виховання і спорту в Гданську та інші.

Палата прагне рекламувати польські курорти також за кордоном.

Палата прагне до співпраці з Міністерством охорони здоров'я і соціального забезпечення та іншими органами державної адміністрації, не відмовляючись при цьому від основного принципу своєї діяльності, що полягає в представленні інтересів курортів. Прикладом такої налагодженої співпраці стала розробка палатою проекту закону про курорти.

При формуванні стратегії ефективного розвитку курортно-туристичних регіонів важливим є вивчення та узагальнення досвіду польських та українських вчених, а також розробка пропозиції щодо їх співпраці при реалізації існуючого досвіду в практичну діяльність регіонів. Так, вченими Жешувської Політехніки проведено SWOT-аналіз розвитку оздоровчого туризму в Польщі, на основі якого фахівцями Товариства курортних гмін було розроблено Програму економічної активізації польських курортів. Особливу увагу в цій програмі приділено тому, що курорти є потужним економічним потенціалом Польщі і можуть сприяти створенню додаткових робочих місць. У подальшому планується модернізація матеріальної бази курортів, розширення пропозиції та асортименту послуг, організація рекламної кампанії [2, с 109].

Виходячи з узагальнення наукових підходів польських та українських вчених щодо формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів, автором цієї статті запропоновано концептуальні підходи щодо формування ефективного розвитку курортів. Серед них можна виділити основні: стратегія кардинальної зміни, стратегії збереження зростання, досягнутого зростання та вибіркового зростання (рис. 2).

Рис. 2. Стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів

Формування стратегії припускає наявність двох компонентів: плану санаторно-курортного розвитку і структурного комплексу заходів фінансової підтримки. Даний принцип застосовується при визначенні стратегії розвитку як конкретної оздоровниці, так і всієї галузі в цілому.

У програмі розвитку санаторно-курортної системи на рівні держави або регіону необхідно передбачити визначення відповідних типів (моделей) розвитку; встановлення пріоритету територій і місць розвитку; визначення обсягів фінансування; позначення рамок розподілу ресурсів.

Комплекс фінансових заходів слід спрямовувати на підтримку сектора розміщення на курортах, інфраструктури курортів, проектів поліпшення системи обслуговування, а також місцевих планів сталого розвитку.

З метою ефективного функціонування курортів доцільно розробити концепцію їх розвитку, основними елементами якої є [42, с 104]:

- концепція підприємництва (продукти курортного лікування, нові принципи курсу лікування);
- фінансова концепція (розробка бізнес-планів розвитку курорту, визначення джерел фінансування);
- концепція управління (розробка стратегії менеджменту та заходів щодо підготовки управлінських кадрів);
- концепція маркетингу (аналіз інформації про лікувальні послуги, розробка та реалізація стратегії маркетингу, формування робочої групи маркетингу на курорті).

Для реалізації концепції розвитку курорту необхідно разом з визначенням принципів підприємництва створити організаційні рамки об'єднання в системі воєводств, повітів і гмін за зразком кантонів у Швейцарії, земель у Німеччині і Австрії, або департаментів у Франції. Наділення об'єднання або ініціативної групи повноваженнями комунальної адміністрації дасть значний ефект у вигляді появи спільної відповідальності. Працівники готелів, лікарі, медсестри залучаються до процесу визначення цілей і їх реалізації, розділяють відповідальність за фінансове положення на курорті, і, перш за все, у підприємстві, на якому вони працюють.

Концепція розвитку курортів охоплює найважливіші конкретні складові довготривалих чинників, які визначають підприємництво і вживані курси лікування. В якості чинників також можуть виступати: капітал, знання лікарів, кваліфікація працівників, доступ до нових ринків, інформація про лікувальні послуги, диверсифікація курсу лікування. Концепція підприємництва охоплює продукти курортного лікування, нові застосування курсу лікування і мети, які менеджер прагне досягти на ринку.

Концепція маркетингу, що спирається на менеджерську орієнтацію суб'єктів пропозиції, є початковою точкою для кожного результативного просування курортів на ринку. Під цією концепцією на курортах мається на увазі наступне: визначення довготривалих цілей і стратегії, пристосованої до курортного ринку; використання інструментів реклами і збуту; концентрація, здійснювана відповідно до поставлених цілей.

Фінансова концепція курорту або курортної місцевості має вигляд бізнес-плану. Суспільна концепція бере до уваги лікування, послуги готелів, побутові послуги, курортників, власників фірм, персонал і його потреби, суспільні потреби місцевого середовища і бюджетів. Концепція управління, тобто менеджменту, припускає опис стратегії, інструментів, управлінських кадрів і їх професійної підготовки, і, перш за все, кваліфікації медичного персоналу.

Таким чином, для формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів доцільно зосередитись на розробці таких організаційно-економічних заходів:

- удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази про курорти, курортні гміни і курортно-рекреаційні регіони;
- розширення асортименту і кількості курортно-туристичної продукції-активне впровадження методів менеджменту і маркетингу на курортах;
- створення союзу польських курортів; організація рекламної кампанії курортно-рекреаційних регіонів.

Список використаних джерел

1. Krawczyk В. The development of health-resort treatment and tourism in the Polish and Ukrainian parts of the Carpathian Euroregion // Регіональна економіка. - 1999. - №4. - С. 161-175.
2. Котлінські В. Оздоровчий туризм в Польщі: стан і перспективи розвитку // Вісник ДІТБ. - 2005. - №9. - С 106-109.
3. Липчук В., Телюс Я., Рубінкевіч А. Маркетинг агротуристичних послуг // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: 36. наук. пр. - Вип. X. - №3-4. Луцьк: Надстир'я, 2004. - С 252-257.
4. Kornak A. Turystyka I uzdrowiska w gospodarce gmin 1 powiatow. - Gdansk: WSTiH, 2002. -238 s.
5. Kornak A., Rapacz A. Zarza/lzanie turystyka. і jej podmiotami w miejscowosciach і regionie. -Wroclaw: Akademia Ekonorniczna, 2001. - 222 s.
6. Jagusitiski A. Infrastruktura turystyki uzdrowiskowej w Polsce. -Warszawa: Instytut Turystyki, 2002.-46 s.
7. Boruszczak M. Stan srodowiska a funkcjonowanie uzdrowisk nadmorskich//Zbior materialow. Miedzynarodowa Konferencja Naukowa «Turystyka uzdrowiskowa. Stan і perspektywy» (Jastrzebia Gora, 03-05.09.1999). - Gdansk: WSTiH, 1999.-S. 194-199.
8. Boruszczak M. Polityka samorza_du w dziedzinie turystyki // Zbior materialow. Mie_dzynarodowa Konferencja Naukowa «Podroze і Turystyka» (Gdansk, 17.04.2000). - Gdansk: WSTiH, 2000. -S. 14.
9. Долішній M.I. Актуальні завдання регіональної політики України в сучасних умовах // Регіональна економіка. - 2004. - №3. - С 16-32.
10. Кравців B.C., Матолич Б.М., Гулич 0.1., Полюга В.О. Рекреаційний потенціал Львівської області та стратегія його освоєння // Регіональна економіка. -2002. - №2. - С 134-143.
11. Гулич О.І. Екологічно збалансований розвиток курортно-оздоровчих територій та його концептуальні положення // Регіональна економіка. - 2004. - №4. - С 120-126.
12. Гулич О.І. Факторы регулирования экологически сбалансированного развития курортно-оздоровительных территорий // Экономика Украины. - 2005. - №5. - С. 78-82.
13. Гетьман В.І. Стан і перспективи розвитку бальнеологічних курортів Українських Карпат // Регіональна економіка. - 2001. - №3. - С 152-160.
14. Финагин В.В. Совершенствование управления рекреационными ресурсами города // Управление развитием города. - К.: Наукова думка, 1986. - С.145-174.
15. Проблемы экономической оценки рекреационных ресурсов / А.И. Амоша, Т.Н. Дементьева, Е.В. Сердюк. -Донецк: Ин-т экономики промети УССР, 1987. - 25 с.
16. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты: Монография / В.К. Мамутов, А.И. Амоша, Т.Н. Дементьева и др. - К.: Наукова думка, 1992. - 143 с.
17. К вопросу о концепции развития и функционирования курортно-рекреационного хозяйства Крыма / Т.Н. Дементьева, ЕА. Желудовский, Е.В. Сердюк и др. - Донецк: Ин-т экономики пром-сти НАН Украины, 1994. - 41 с.
18. Ґудзь П.В. Економічна ефективність використання природних рекреаційних ресурсів // Регіональна економіка. - 2000. - №4. - С. 148-155.
19. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности: Монография. - Донецк: Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины, 2000. ~ 308 с.
20. Ґудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій: Монографія. - Донецьк: Ін-т економіко-правових досліджень НАН України, ТОВ «Юго-Восток», 2001. - 270 с
21. Амітан В.Н., Ґудзь П.В., Кавиршина В.О., Харченко Н.В. Реструктуризація господарського комплексу міст промислово-курортної спеціалізації (на прикладі м. Бердянськ) // Менеджер. - 2002. - №2. - С. 42-52.
22. Ґудзь П.В., Кавыршина В.А. Развитие рекреационного комплекса в городе с промышленной специализацией // Экономика и право. - 2004. - №2. -С. 78-84.
23. Буркинський Б.В., Степанов В.М., Харічков С.К. Еколого-економічні орієнтири стратегії сталого розвитку України // Проблеми сталого розвитку У країни. - К.: БМТ, 1998. - С 100-111.
24. Галушкина Т.П. Инвестиционный менеджмент в сфере приморского туризма и рекреации // Инвестирование экономики Украины в условиях рынка. -Одесса: Ин-т проблем рынка и эколого-экономических исследований НАН Украины, 1998. - С. 61-69.
25. Галушкина Т.П. Механизм формирования региональной модели экоменеджмента (на примере приморских рекреационных территорий Причерноморья). -Одесса: Ин-т проблем рынка и эколого-экономических исследований НАН Украины, 1999. - 128 с.
26. Данилишин Б., Чижова В. Научно-инновационное обеспечение устойчивого экономического развития Украины // Экономика Украины. - 2004. - №3. - С.4-11.
27. Конищева Н.И., Рудь Д.В., Кузьменко А.В., Казачковская Г.В. Концептуальные основы формирования модели рекреационно-туристического хозяйства в экокризисных промышленных регионах // Материалы Междунар. науч. - практ. конф. «Туризм на пороге третьего тысячелетия: экология, образование, культура, информация». - Ялта: Ялтинский ин-т менеджмента, 2000. - С. 99-101.
28. Конищева Н.И., Казачковская Г.В. Проблемы управления развитием санаторно-курортных комплексов в регионах Украины // Вісник ДІТБ. - 2001. - №5.-С. 246-250.
29. Конищева Н.И., Ляхова Л.С, Рудь Д.В. Инновационный подход к управлению развитием туризма в Донецкой области // Социально-экономические, экологические и гуманитарные проблемы развития туристического бизнеса: Сб. науч. тр. - Донецк: ДИТБ, 2003. - С. 163-169.
30. Конищева Н.И., Кузьменко А.В. Инновационная стратегия развития туризма в Украине // Sustainable tourism development: tendencies, experience, possibilities: Collection of Articles International Scientific Conference.(25 April 2003, Riga). - Riga: School of Business Administration Turiba», 2003. - C.171-175.
31. Konischeva N., Kuzmenko A., Rudz D. Ekonomiczne prawne і informacyjne problemy organizacj і turysryki na obszarach rezerwatow przyrody // Zbior Materialo w. Miedzynarodowa Konferencja Naukowa Uwarunkowania uzytkowania turystycznego lasow і terenow zadrzewionych (18-19 wrzesnia 2003, Suieczyno). - Gdansk: Wyzsza Szkola Turystyki і Hotelarstwa w Gdansku, 2003. - S. 111-124.
32. Конищева Н.И., Ляхова Л.С, Рудь Д.В. Инновационный подход к разработке стратегии устойчивого развития туризма в Украине // V Sympozjum instytutu ekonomii і zarza_dzania politechniki "Swiejokrzyskiej «Ekonomia. Technika. Zarza_dzania». -Cze.sc I. - Kielce: Politechnika Swie_tokrzyska, 2004. - S. 263-272.
33. Konishcheva N.I., Dawidenko L.I, Regulation of the tourism sector in Ukraine in the context of an increased role for local government institutions // Studia і Materiaty Naukowej Konferencji «Gospodarka Regionalna і Turystyka» (23.10.2004, Kielce). - Kielce: Wyzsza Szkoia Zarzadzania Gospodarka Regionalna і Turystyka, 2004. - S. 109-116.
34. Kuzmenko A.W., Konishcheva N.I., Rud D.W. Marketing research on the market for rural and ecological tourist services // Studia і Materiary Naukowej Konferencji «Gospodarka Regionalna і Turystyka». - Kielce: Wyzsza Szkola Zarzadzania Gospodarka Regionalna і Turystyka, 2004. -S. 117-128.
35. Близнюк A.M., Давиденко Л.И., Конищева Н.И. Совершенствование взаимоотношений органов местного самоуправления с субъектами предпринимательства в сфере туризма // Вісник ДІТБ. - 2003. - №7. - С. 17-26.
36. Близнюк A.M., Конищева Н.И. Пути повышения туристско-рекреационного имиджа Донецкой области // Вісник ДІТБ. - 2004. - №8. - С.8-19.
37. Близнюк A.M., Коніщева Н.І., Рудь Д.В. Сталий розвиток туризму на природно-заповідних територіях Донецької області: проблеми і шляхи вирішення // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Природно-ресурсний потенціал в системі просторового розвитку: 36. наук, пр. - Вип. 2 (XLVI). - Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2004. - С 230-239.
38. Казачковская Г.В. Повышение эффективности управления курортно-рекреационным комплексом // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. - Т. 2. - Донецк: Ин-т экономики пром-сти НАН Украины, 2000. - С. 222-226.
39. Казачковская Г.В. Современное положение и перспективы развития курортно-рекреационного комплекса города Бердянска // Вісник ДІТБ. - 2000. - №4. - С.180-184.
40. Менеджмент закладів оздоровлення та відпочинку в рекреації: Навч. - метод, посібник / За ред. д. мед. н., проф. В.І. Пономаренка. - К.: Денеб, 2005. - 416 с.
41. Кифяк О.В. Рекреаційна індустрія Буковини як пріоритетний напрям стратегії соціально-економічного розвитку краю // Регіональна економіка. - 2005. - №1. - С 230-233.
42. Борущак М. Особливості маркетингової стратегії розвитку курортно-туристичного регіону // Вісник ДІТБ. - 2005. - №9. - С 100-106.