<<< назад | зміст | вперед >>>

В’їзний туризм

Розділ ІІ. Міжнародне та державне регулювання в’їзного туризму

§2.6. Стимулювання розвитку в’їзного туризму на регіональному рівні

До просування регіонального турпродукту на міжнародному ринку необхідно підходити з такою ж ретельною підготовкою, з якою найбільші компанії представляють новий продукт на ринку. Крім того, грамотно проведений маркетинг вимагає серйозного підходу до планування. Це означає систематичний розгляд принципових питань і проблем, які можуть виникнути при формуванні нового продукту, а також розробку серії альтернативних заходів, використовуваних при виникненні непередбачених ситуацій.

Особливістю функціонування сфери туризму в Україні, насамперед, на регіональному рівні, є те, що основну питому вагу серед працюючих в цій галузі підприємств складають малі підприємства.

Туристичну індустрію доцільно розглядати як відкриту регіональну соціально-економічну систему, що характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем, має властивість пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі. Функціонування відкритої системи в оточуючому середовищі характеризується ступенем її пристосованості до цього середовища, який відбивається у зв'язках системи і середовища. Ступінь пристосованості називається узгодженістю системи з середовищем. Особливо велику роль відіграє узгодженість соціально-економічних систем.

Структурованість зовнішнього середовища системи функціонування туристичної індустрії на регіональному рівні можна представити у вигляді схеми (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Система функціонування туристичної індустрії на регіональному рівні

На наш погляд, доцільним є створення системи функціонування туристичної індустрії з управлінням, схема якої зображена на рисунку 2.4.

Керуючою системою по відношенню до регіональної системи функціонування туристичної індустрії є органи місцевого самоврядування. Керуюча система здійснює управління за допомогою системи підтримки прийняття управлінських рішень. Інформаційне забезпечення керуючої системи здійснюють підсистеми другого рівня: органи статистики, фіскальні органи, фонди зайнятості населення.

Рис. 2.4. Запропонована схема системи функціонування туристичної індустрії на регіональному рівні

Дослідження системи функціонування туристичної індустрії на рівні регіону повинно бути покладено на органи місцевого самоврядування, оскільки вони мають найбільший обсяг інформації, а також можуть впливати на процес отримання необхідної інформації через інші державні органи.

У відповідності із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування мають право вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної території, передавати об'єкти комунальної власності у тимчасове або постійне користування, оренду, а також перерозподіляти об'єкти комунального господарства на договорній та конкурсній основі між власними підприємствами. Також до повноважень місцевого самоврядування належить:

- прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
- внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;
- надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію [9].

Органи місцевого самоврядування мають право користуватись кредитами на соціальні та виробничі цілі, утворювати цільові фонди та використовувати їх для фінансування цільових програм та вирішення питань місцевого життя.

Органи статистики забезпечують керуючу систему інформацією стосовно відвідувань регіону туристами та їх витрат під час таких відвідувань.

Фонди зайнятості інформують керуючу систему щодо наявності спеціалістів відповідної кваліфікації для забезпечення туристичної галузі трудовими ресурсами.

Стимулювання в'їзного туризму може здійснюватись керуючою системою у декілька способів в залежності від того, скільки існує діючих міжнародних програм:

- може бути створений спеціальний відділ з міжнародного туризму, який підпорядковується безпосередньо меру міста;
- функція стимулювання в'їздного туризму може бути покладена на відділ економічного розвитку;
- може бути прийнято рішення доручити це завдання або зацікавити в його виконанні окремий автономний суб'єкт, наприклад, керівництво аеропорту або морського порту, будь-яку організацію приватного сектора, наприклад, асоціацію готелів;
- можливо залучити до цієї діяльності за умови фінансування та без нього місцеві приватні торгові організації, пов'язані з туризмом.

Якщо в місцевій економіці регіону домінує одна туристична компанія, можливо, вона погодиться взяти на себе значну частину витрат зі стимулювання туризму для всієї громади, але в інтересах свого власного бізнесу. Створення нових підприємств може здійснюватись як самою керуючою системою, тобто регіональною владою, так і шляхом стимулювання розвитку вже існуючих малих підприємств, що працюють у цій галузі.

Для втілення програми стимулювання в'їздного туризму на першому етапі керуючій системі необхідно ухвалити рішення про те, яку визначну пам'ятку продаватимуть потенційним іноземним відвідувачам. Завданням малих підприємств є визначення, що саме - готельні, ресторанні, розважальні або інші види послуг для туристів - вони надаватимуть. Це є найважчим завданням, пов'язаним з розвитком в'їзного туризму. Без його вирішення практично неможливо реалізовувати будь-які інші елементи плану міжнародного маркетингу або сподіватись на отримання доходів від в'їзного туризму. Бажано послідовно дотримуватися продажу якого-небудь одного продукту протягом тривалого періоду часу, щонайменше 3 роки.

В процесі ухвалення рішення про вибір послуг або об'єктів, з якими асоціюватиметься регіон, місто або інша територіально-адміністративна одиниця, необхідно просто підкреслити те, що, з точки зору підприємства, воно робить краще за інших.

В'їзний туризм - жорсткий, конкурентний бізнес, який потребує відповідного управління. Тут можуть виникнути протиріччя між місцевими радами та підприємствами щодо використання тих чи інших об'єктів в рекламних цілях, оскільки ці об'єкти можуть належати як державі та місцевій громаді (природні ресурси, пам'ятки архітектури і т. ін.), так і приватному сектору (готелі, ресторани, розважальні комплекси). Однак, необхідно пам'ятати, що будь-який об'єкт, що приваблює туристів, приносить прибутки як приватному сектору, так і місцевій громаді у вигляді надходження податків у державний та місцеві бюджети, додаткових робочих місць, заробітної плати, розвитку інфраструктури, в решті-решт, призводить до пожвавлення економіки. Тому підходи до управління туристичною сферою як до некомерційного муніципального підприємства або управління тими, хто може бути в неї залучений, відповідно до якоїсь відсталої державної доктрини справедливості або зрівнялівки приречені з самого початку.

Вибір туристичного об'єкту для стимулювання на міжнародному ринку завжди більше залежить від бажань і фінансових можливостей іноземних туристів, чим від поглядів місцевих підприємців або органів управління туризмом, іншими словами, характер попиту визначає пропозицію.

Рішення про те, що повинно просуватися на ринку міжнародного туризму, може охоплювати широкий перелік туристичних продуктів. Їх необхідно розглядати і подавати як єдиний продукт. Зазвичай, довгі списки визначних пам'яток заплутують іноземців, особливо, якщо різні регіони дають майже одну і ту саму інформацію. Туристичний продукт повинен бути зрозумілим і настільки очевидним, наскільки дозволяє ситуація. Наприклад, поле битви часів громадянської війни, представляючи величезний інтерес для деяких українців, може бути недостатньо привабливим для іноземних туристів. З тієї ж причини деякі спеціалізовані продукти (сірководневі ванни, археологічні печери або спеціалізовані музеї) можуть вважатися основним туристичним продуктом громади, якщо вона вирішить відмовитися від формування масового туристського потоку на користь зосередження уваги на специфічних групах туристів незалежно від того, звідки вони.

Наскільки це можливо, туристичний продукт повинен достовірно відображати стан визначної пам'ятки або іншого туристичного об'єкту. Якщо достоїнства туристичного об'єкту перебільшені, або він здасться іноземцеві нецікавим, звістка про це швидко розповсюдиться, і туристський потік, ймовірно, вичерпається.

Одна і та ж громада або компанія можуть виходити на міжнародний ринок з різними туристичними продуктами для різних континентів. Таким чином, рішення про те, що повинно продаватися європейцям, зовсім не обов'язково впливатиме на рішення про специфіку продажів в США або Японії.

Між тим, продукти, які не увійшли до списку кращих при відборі для міжнародних туристських продажів, зовсім не обов'язково повинні бути забуті. Ці туристичні продукти можуть бути запропоновані туристам після того, як вони прибудуть в регіон, або зберігатися в резерві для подальших зарубіжних маркетингових кампаній.

Вибір продукту, зроблений на початку формування міжнародної програми розвитку туризму, може певний час розглядатися як тимчасовий. На подальших етапах реалізації програми стане ясно, яким чином спочатку обраний продукт може бути відшліфований, покращений і вдосконалений для того, щоб гарантувати задоволення інтересів і потреб нових потоків іноземних туристів.

У разі, якщо міжнародна популярність міста або його визначних пам'яток недостатня на міжнародному туристичному ринку, це вимагає від громади та підприємств туристичної сфери формування нових послуг або інфраструктури, що є могутнім стимулом для приїзду іноземних мандрівників. Це можуть бути:

- пляжі, алеї, природні багатства, а також інші природні особливості регіону або туристичного об'єкту;
- особлива атмосфера, що виникає завдяки відомим історичним фактам;
- сприятливі умови для спорту або особливі лікувальні ресурси, виявлені поблизу;
- ресторан, відомий за переказами готель або яка-небудь незвичайна рукотворна споруда;
- переважаюча сільськогосподарська продукція, відоме промислове підприємство або важлива корпоративна будівля;
- чуйне ставлення до людей з фізичними вадами і толерантність до людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією.

Не зважаючи на те, що просування на міжнародному ринку будь-якої з цих особливостей для залучення тих, хто нею цікавиться, може здаватися важкою і дорогою справою, слід пам'ятати, що більшість мандрівників, що мають особливі інтереси, мають у своєму розпорядженні значні вільні доходи і підключені до спеціальних інформаційних мереж і дистриб'ютерних систем. Наприклад, 6000 організаторів нарад і конференцій пов'язані з компаніями, контролюючими об'єми щорічних туристських витрат у розмірі 12 млрд. дол.; 140 американських туроператорів, що спеціалізуються на екологічному і пригодницькому туризмі, добре знайомі з тими, хто захоплюється цими видами відпочинку [11].

На наступному етапі необхідно здійснити інвентаризацію туристичних ресурсів регіону та видати каталог. Видання каталогу, на наш погляд, має бути профінансовано коштами місцевої громади, однак, не виключається можливість спонсорської допомоги підприємств, зацікавлених у просуванні свого продукту на міжнародному туристичному ринку.

Формування переліку ресурсів повинно включати максимальний перелік послуг, що надаються на даний момент, а також тих, які плануються протягом найближчих трьох років.

Серед даних, які слід внести до каталогу для потенційних іноземних відвідувачів, повинні бути наступні:

- визначні пам'ятки регіону - особливі або примітні природні, історичні і рукотворні об'єкти;
- авіа, залізничне і автобусне сполучення з відстанню від найближчого міжнародного аеропорту і/або крупного міста;
- загальна кількість і тип готельних номерів і інших видів засобів розміщення, що є в наявності в самому регіоні або поблизу, з вказівкою характерних особливостей рекламованих місць відвідин (супутникове телебачення, кращі кіноканали, басейн, тенісні корти, тренажерний зал і т.п.).
- середній ціновий діапазон, сезонний (тижневий) рівень завантаження різних місць розміщення;
- наявні можливості для організації конгресів, включаючи розмір і тип приміщень, оснащеність електроприладами, оренда демонстраційного устаткування, можливості організації синхронного перекладу і кваліфікація перекладачів, тип аудіовізуального устаткування на місці;
- ресторани за ціною, типом, розміром, специфічними особливостями;
- агентства по оренді автомобілів в регіоні, типи транспортних засобів і наявне додаткове устаткування (багажники на даху, "зимова" гума, причепи-трейлери), а також надання послуг з використання орендованого автомобіля в один кінець;
- можливості оренди іншого устаткування - за видами, вартістю і умовами;
- безкоштовні туристичні засоби і послуги, якщо такі є;
- інформаційні центри для відвідувачів за розташуванням, видами послуг, мовними можливостями, режимом роботи;
- місцеві туроператори або гіди - за цінами, видами використовуваного транспорту, сферами спеціалізації, режимом роботи і мовними можливостями;
- культові споруди - за найменуванням, розташуванням, розкладом служб і списком усіх релігійних груп, які організовують там регулярні зустрічі;
- наявний медичний персонал і об'єкти, включаючи спеціальні клініки, інститути і програми, з докладною інформацією про кількість ліжко-місць, мовні можливості, вартість, умови оплати і обмеження, якщо такі є;
- найближчі музеї - за типом колекцій і/або спеціальних програм, розміром вхідної плати, режимом роботи, наявністю можливостей для молоді, літніх людей, осіб з обмеженими можливостями;
- можливості покупок, враховуючи наявність найбільших торгових центрів в регіоні, універмагів, магазинів народних ремесел, спеціалізованих магазинів, вуличних базарів і інших торгових об'єктів;
- професійні театри, театри, що пропонують вечерю, любительські театральні трупи і театри з нерегулярною вечірньою програмою;
- кількість, розміри і типи кінотеатрів на території, включаючи ті, що демонструють фільми на іноземних мовах, з вказівкою середніх цін на квитки, пільгових програм і звичайного режиму роботи;
- кількість відеосалонів і розміри орендної плати за відеокасети, особливо, з фільмами на іноземних мовах;
- регулярні збори різних державних і громадських організацій, включаючи час і місце їх проведення, тип розміщення для відвідувачів;
- рекреаційні можливості - корти для гри в теніс, байдаркові походи, бадмінтон, баскетбол і волейбол; поля для гри в футбол; ковзанки, лижні траси та лижні схили; бігові і велосипедні доріжки; манеж і траси для верхової їзди; кегельбани; поля для гольфу і поля для тренування; гімнастичні зали і клуби здоров'я; курорти на мінеральних водах; тири для стрілянини з вогнепальної зброї і з лука; клуби любителів вогнепальної зброї; водоймища; клуби для гри в карти та інші ігрові клуби; приміщення для азартних ігор (покер-клуби, повнокомплектні казино) - за типом, режимом роботи, умовами вступу і/або членськими внесками, спеціальними транспортними засобами доставки до місць розташування, якщо такі є;
- довколишні бази і рекреаційні можливості на природі - за типом, обмеженнями та умовами;
- професійні та непрофесійні спортивні команди або спортивні заходи, що проходять на території - за сезонами, ціною за один квиток, умовами бронювання місць, організацією групових відвідин і спеціальним транспортом;
- короткострокові виставки різного характеру, проведення яких очікується в найближчі 3 роки;
- клуби і асоціації, що мають філіали за кордоном, - за часом і місцем їх зустрічей і можливостям організації прийому іноземних гостей;
- учбові групи, соціальні клуби, цикли лекцій або інша подібна діяльність, яка була б привабливою для іноземних відвідувачів;
- любительські шоу, виставки, покази, змагання або збори груп за інтересами - колекціонерів антикваріату, поштових марок, любителів авіамоделювання, моделювання потягів; стрибків з парашутом і т. ін.;
- щорічні заходи - за місцем проведення, датами, вхідній платі, умовам бронювання місць для участі і характером самого заходу;
- відстані до/від всіх місць в регіоні - за часом, в милях/кілометрах з вказівкою годин "пік", святкових днів і інших транспортних чинників;
- номери телефонів міліції на випадок аварії і номери телефонів, факсів найближчих іноземних консульств, що обслуговують дану територію;
- матеріальна база для обслуговування осіб з обмеженими можливостями;
- основні положення місцевих законів по вживанню алкогольних напоїв;
- місцеві правила водіння, включаючи вимоги по страхуванню, закони по користуванню ременями безпеки, умови перевезення дітей і обмеження швидкості;
- обмеження по палінню, якщо такі є, в готелях, ресторанах, таксі, ліфтах і інших громадських місцях;
- повний перелік мовних можливостей на даній території;
- засоби зв'язку - телефон, телекс, факс, електронна пошта, кур'єрська служба і доступні послуги доставки;
- міжнародні банківські послуги - обмін іноземної валюти (де, які види валюти, режим роботи), які іноземні кредитні карти регулярно приймаються до оплати, тип банкоматів для обробки платіжних карток і т.д.;
- місцеві офіційні і неофіційні свята, крім державних і національних свят, включаючи інформацію про режим роботи в святкові дні таких місцевих підприємств, як готелі, магазини, ресторани, театри, банки, аптеки, музеї, школи, університети, цивільні і судові відомства.

Ця інформація повинна бути достовірною та ретельно перевіреною з двох причин. По-перше, більшість відвідувачів навіть не розглядатимуть можливість відвідин нових місць, якщо на самому початку вони не зможуть знайти достатньо широку інформацію про них, по-друге, іноземні туристи, що постраждали через неточну або неправдиву інформацію, надану їм туроператором або турагентом, регулярно отримують грошову компенсацію за рішеннями іноземних судів. У результаті, іноземні фахівці з туризму відмовляються мати справу з громадою або приватним підприємством, які неакуратні в своїх дослідженнях або недбалі в описах.

Складений перелік туристичних ресурсів необхідно уніфікувати з використанням комп'ютерних технологій для класифікації і оновлення даних для публікації в засобах масової інформації та передачі в Інтернет. В подальшому необхідно постійно проводити незалежну перевірку цих даних. Цю функцію доцільно покласти на керуючу систему.

Коли стане відома основна категорія відвідувачів, їх попит та основні вимоги до турпродукту, можливо буде для стимулювання ринку сформувати декілька туристичних програм навколо основного туристичного продукту.

Після цього можна переходити до первинних контактів з іноземними фахівцями з метою просування туристичного продукту на ринок. Такими фахівцями є агенти по просуванню міжнародних туристичних послуг. По суті, це посередники між індустрією внутрішнього туризму та іноземними споживачами туристичних послуг. Вони забезпечують інформаційне обслуговування клієнтів, встановлюють зв'язки між постачальником турпродукту і туроператорами, міжнародними перевізниками та державними установами через засоби комунікації, розповсюдження друкованої продукції, на спеціалізованих виставках, семінарах, планують рекламні тури для турагентів, видають прес-релізи для основного споживача в засобах масової інформації на відповідній території.

Фінансування діяльності зі стимулювання міжнародного туризму може здійснюватись з декількох різних джерел.

1. Загальні податкові надходження можуть бути направлені на фінансування витрат зі стимулювання туризму. Ці види витрат не можна розглядати окремо від будь-яких інших статей муніципального бюджету - транспорт, освітлення, дороги, музеї - призначених для підтримки добробуту місцевого населення на довгостроковій основі. Однак, це можливо у разі здійснення в Україні реформи місцевого самоврядування, якщо місцеві бюджети матимуть достатньо коштів для стимулювання в'їздного туризму.

2. Податки із засобів розміщення, що включаються в рахунки відвідувачів, можливо широко використовувати на стимулювання туризму. Для того, щоб забезпечити цільове використання податків з готельних місць, необхідно, щоб не менше 80% туристських податків постійно направлялись на пов'язані з туризмом проекти. Більшість власників готелів виступають проти податків з готельних місць, оскільки такі податки ведуть до вищих цін на засоби розміщення у порівнянні з цінами конкурентів, що діють на сусідніх територіях, де такі податки не справляються. Тому податки з готельних місць доцільні лише тоді, коли частина залучених фондів використовується для освіти або розваги відвідувачів. З цією метою податки з готельних місць повинні бути поділені з іншими агентствами громади для підтримки функціонування фонтану на центральній площі, збереження постійної експозиції музею або розвитку історичного району, зони розваг або торгового центру.

3. Податки з доходів фізичних осіб, та єдиний податок з підприємців - ще одне потенційне джерело коштів на стимулювання туризму.

4. Доходи від щорічних або традиційних заходів, таких як ярмарки, масові заходи до святкових дат та інше - цільовим чином можуть бути направлені на стимулювання туризму. Самі по собі ці заходи можуть бути засобом залучення туристів. Серйозні зусилля по стимулюванню міжнародного туризму дають моральне право використовувати на цю програму частину "додаткових" фондів.

5. Податки на надприбутки - ще одне потенційне джерело цільових фондів по стимулюванню туризму. Ці доходи можна отримати в результаті збільшених зборів з доходів видовищних закладів, підприємств, що займаються гральним бізнесом, стадіонів, природних монополій та ін.

За розрахунками американських спеціалістів, витрати туристів розподіляються наступним чином [11]:

- громадський транспорт - 10%;
- автотранспорт - 5%;
- розміщення - 30%;
- харчування - 20%;
- розваги - 10%;
- непередбачені витрати - 25%.

Виходячи з цього, можна було б очікувати, що надходження від готелів складатимуть 30% бюджету, від транспортних підприємств - 15%, підприємств харчування - 20% і т.д.

Безумовно, будь яка концепція оподаткування повинна періодично коректуватись.

Незалежно від того, з якого джерела здійснюється фінансування стимулювання в'їздного туризму, необхідним є періодичний контроль за використанням наявних коштів з боку громади з метою запобігання зловживань. Таким чином, за наявності достатньо постійного джерела фінансування можна розвивати довгострокові заходи в рамках міжнародної програми.

Приватні підприємці, які залучені до програми стимулювання в'їзного туризму, повинні планувати свої витрати з поточних надходжень. При цьому вони повинні бути впевнені, що потенційні вигоди перевищать витрати, і тут слід бути свідомим відносно того, що ці витрати можуть бути повернуті протягом щонайменше трьох років, а не звичайних 12-18 місяців.

Джерела громадського фінансування повинні складати тільки близько 15-25% загальних витрат на заходи щодо стимулювання міжнародних програм, решта засобів повинна надходити з приватного сектора, який отримає прямі вигоди з нового бізнесу, тобто нових програм.

Необхідно ще раз звернути увагу на те, що місцеві громади повинні уважно стежити за тим, щоб механізм фінансування не дуже залежав від пропозицій мера по бюджету або від щорічних асигнувань окремого законодавчого органу. У громади можуть виникнути нові потреби, з'явитися нові лобіюючі групи, які конкуруватимуть в боротьбі за наявні суспільні ресурси. Крім того, якщо деякі компанії вирішать, що вони вносять непропорційну частку засобів з боку приватного сектора, то вони можуть ухвалити рішення обмежити програму тільки тими заходами, які відповідатимуть їх сьогоденним інтересам.

Однак, слід пам'ятати, що тільки за умови надійного фінансування програми міжнародного туризму будь яке подальше бюджетне планування серйозних витрат буде простіше ухвалити. Коли ж фінансування нестабільне, громади витрачатимуть більше часу на залучення грошей, ніж на здійснення самої програми.

Прийняття рішення щодо програми стимулювання в'їздного туризму слід починати з оцінки того, наскільки великим є інтерес до цієї програми серед політичного, економічного та культурного керівництва громади і менеджменту малого бізнесу. Якщо цей інтерес не протримається, як мінімум, три роки, не варто починати будь які заходи.

Спроба виходу на міжнародний ринок туризму, щоб "подивитись, як підуть справи", зазвичай закінчується невиправданими надіями. Для того, щоб будь-який бізнес почав працювати, необхідно майже 12 місяців. Що стосується в'їздного туризму, то малоймовірно, що протягом першого року громада побачить хоча б незначну кількість додаткових туристів на своїй території як результат власних зусиль та витрат на програму. Практично, тільки на третьому році можна відчути реальну віддачу від програми стимулювання в'їздного туризму. Кумулятивний ефект міжнародних програм почне реально давати суттєві результати на четвертому і п'ятому році. Якщо до середини п'ятого року значного зростання туризму не спостерігається, то програма повинна бути призупинена. Однак, закриття програми або скорочення її фінансування мусить відбуватися тільки після детального аналізу статистичних результатів четвертого і п'ятого років.

Контрольні запитання і практичні завдання:

1. Які міжнародні організації діють в туристичній сфері?
2. Охарактеризуйте цілі, завдання та напрями діяльності ВТО.
3. Які права та обов'язки закріплює "Хартія туризму" за іноземними туристами?
4. Що таке туристична політика держави? Які її напрями реалізуються в Україні?
5. Назвіть пріоритетні напрями розвитку в'їзного туризму в Україні, за допомогою яких заходів вони реалізуються?
6. Що таке туристична стратегія і туристична тактика? Їх роль в розвитку в'їзного туризму.
7. Які органи державної влади приймають участь у регулюванні розвитку в'їзного туризму?
8. Які повноваження щодо розвитку в'їзного туризму покладено на Президента України, Верховну Раду, Кабінет Міністрів, Раду з питань туризму?
9. Охарактеризуйте діяльність Державної служби туризму і курортів щодо розвитку в'їзного туризму.
10. Які проблеми, пов'язані з вадами регулювання в'їзного туризму, супроводжують його розвиток?
11. Які шляхи удосконалення системи регулювання в'їзного туризму можна запропонувати.
12. Знайдіть інформацію щодо системи регулювання розвитку туризму у Франції, Іспанії, Туреччині, Єгипті. Які здобутки зарубіжного досвіду можна запропонувати для запровадження в українську практику? Обґрунтуйте доцільність запропонованих заходів.
13. Назвіть міжнародно-правові акти з регулювання туристичної діяльності.
14. Які закони відносяться до норм загального законодавства, котрі регулюють туристичну діяльність в Україні?
15. Які закони і постанови відносяться до норм спеціального законодавства, котрі регулюють туристичну діяльність в Україні?
16. Якими нормативно-правовими актами регулюється порядок в'їзду, перебування та виїзду іноземних громадян з території України?
17. Що називається державним кордоном та пунктом пропуску через державний кордон?
18. Які види контролю встановлено при перетинанні державного кордону України?
19. Які документи необхідно мати іноземним громадянам для перетинання державного кордону України?
20. Що таке віза? Які її види вам відомі?
21. Які документи необхідні іноземцям для отримання візи?
22. У яких випадках іноземному громадянину можуть відмовити в оформленні візи?
23. Розкрийте сутність митних процедур, проходженню яких підлягають іноземні громадяни.
24. Які товари не підлягають оподаткуванню при вивезенні з території України?
25. На вивіз яких товарів з території України необхідно мати дозвіл?
26. Назвіть предмети, заборонені до вивозу з території України.
27. Які правила ввезення/вивезення валюти Вам відомі?
28. Якими правами користуються іноземні громадяни та особи без громадянства в Україні?
29. Який порядок перебування іноземних громадян на території України?
30. Запропонуйте заходи, спрямовані на спрощення прикордонно-митного режиму для іноземних туристів.
31. Назвіть та охарактеризуйте етапи стимулювання розвитку в'їзного туризму на регіональному рівні.
32. Які заходи щодо розвитку в'їзного туризму у вашому регіоні ви могли б запропонувати?

Рекомендована література:

1. Уваров В.Д., Борисов К.Г. Международные туристские организации: Справочник [Текст] / В.Д.Уваров, К.Г.Борисов. - М.: Международные отношения, 1990. - 288 с.
2. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Збірник нормативно-правових актів [Текст] / Під заг.ред.проф.В.К.Федорченка. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 640 с.
3. Балабанов И.М. Економика туризма [Текст] / И.М.Балабанов. - М.: Финансы и статистика, 2001.-338с.
4. Державне та муніципальне управління в галузі туризму [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.tourism.if.ua
5. Конституція України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/alldocWWW/
6. Офіційний сайт туристичної державної адміністрації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tourism.gov.ua/
7. Положення про Раду з питань туризму [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1045-2004-%EF
8. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9.04.1999 р. N 586-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=586-14
9. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. N 280/97-ВР[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vi-leghas.ua/content/view/599/5/
10. Закон України "Про туризм" від 15 вересня 1995 р. // Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Збірник нормативно-правових актів [Текст] / Під. заг.ред. проф. В.К.Федорченка; Київ, ун-т туризму, економіки і права. - К.: Юрінком Інтер, 2002.-640с.
11. Мальська М., Худо В., Цибух В. Основи туристичного бізнесу: Навч. посіб. [Текст] / М.Мальська, В.Худо, В.Цибух. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 272с.
12. Опанасюк Н.А. Конституційно-правові основи туризму в Україні: Автореф. дис. ... канд. юр. наук / Н.А.Опанасюк, Інститут держави і прав ім. В.М.Корецького. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://infotour.in.ua/aref_tourism/opanasuk.htm
13. Закон України "Про державний кордон України" N 1778-XII ( 1778-12 ) від 04.11.91 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
14. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" від 29 грудня 1995 р. № 1074 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
15. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил оформлення іноземцям віз для в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду через її територію" від 20 лютого 1999 р. № 227 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
16. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
17. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" N 3930-XII (3930-12) від 04.02.94 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3929-12
18. Митний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/

<<< назад | зміст | вперед >>>