Волков С.К., Попкова О.Г.
Сучасна економіка: проблеми та рішення. - 2010. - №9 (9). - С.8-16.
Єдина політика Європейського союзу в галузі туризму?
У статті аналізується політика Європейського союзу в галузі туризму. Розглядаються законодавчі акти, що регламентують туристську діяльність країн-учасниць. Аналізується практика створення національних туристських адміністрацій, які сприяють розвитку туристичної галузі країни.
Ключові слова: Європейський Союз, туризм, політика в галузі туризму, національні туристські адміністрації.
Міжнародний туризм давно перестав бути просто соціальним явищем, ставши невід'ємною частиною світової економічної системи. Туризм є найбільш динамічно розвивається галуззю світової економіки. За швидкі темпи зростання і розвитку туризм був визнаний фахівцями економічним феноменом сучасності. Щороку величезна кількість туристів перетинають державні кордони, роблячи цей вид економічної діяльності по-справжньому глобальним. За даними Всесвітньої Туристської Організації (СОТ), у 2008 році було зафіксовано понад 922 мільйони міжнародних туристських прибуттів [7, c.5]. Доходи, отримані від міжнародного туризму, за той же період оцінюються в 944 млрд. доларів (642 млрд. євро) [7, c.1].
Для багатьох країн індустрія туризму є однією з ключових галузей національної економіки. Сучасний туризм безпосередньо сприяє подоланню бідності населення шляхом створення нових робочих місць. Робочі місця створюються як безпосередньо у сфері туризму (турагентства, туроператори, гіди тощо), так і у суміжних з туризмом галузях народного господарства (транспорт, засоби розміщення, підприємства громадського харчування тощо). За даними міжнародної неурядової організації - Всесвітньої ради з туризму та подорожей (WTTC), у сфері туризму і гостинності в 2007 році було зайнято 231,2 млн. робітників, що становить 8,3% від загального числа працюючих у світі [5, c.5]. Крім цього, туризм є каталізатором економічного розвитку держави, стимулюючи розвиток суміжних з туризмом галузей економіки.
Найбільш привабливим туристським регіоном є Європа. На країни Європейського континенту припадає 54% усіх міжнародних туристських прибуттів. У 2008 році було зафіксовано 489 млн. туристських прибуттів в цей регіон [7, c.6]. Слід констатувати, що основна частка прибуттів припадає на країни Європейського Союзу. Таким чином, можна з упевненістю сказати, що на Європу припадає основна частка світового туристського ринку. Європейський континент демонструє позитивну динаміку туристичних потоків в регіон із середньорічним приростом у 3% (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка туристських прибуттів у Європу в 1990-2007 рр.
Джерело: складено автором за матеріалами [6, c.6].
Європа, а точніше сказати, країни Європейського союзу є найпривабливішими країнами для відпочинку з боку міжнародних туристів. П'ять з десяти країн, що входять в список найбільш відвідуваних туристичних дестинацій, є державами-учасниками ЄС (табл. 1).
Туризм є дуже важливою складовою європейської економіки. Індустрія туризму країн-учасниць ЄС являє собою міжгалузевий сектор національних економік, що об'єднує діяльність багатьох контрагентів і туристських посередників прямо і побічно пов'язаних з наданням туристських послуг. Європейська індустрія туризму, без урахування суміжних з туризмом галузей народного господарства (торгівля, транспорт, громадське харчування тощо), створює понад 4% загального ВВП країн-учасниць ЄС. Індустрія туризму, а також суміжні сектори національних економік забезпечують зайнятість 12% працездатного населення розширеного ЄС, що у натуральних величинах становить 24 млн. робочих місць [3, c.2]. Крім усього іншого, туризм сприяє розвитку численних регіонів Європейського союзу. Інфраструктура, створювана в цих регіонах для туристських цілей, сприяє появі нових робочих місць, що природним чином позначається на рівні життя місцевого населення.
Крім економічного ефекту, туризм справляє глибоке соціальне вплив на життя європейського суспільства. Успіх туризму як соціального явища полягає в тому, що в його основі лежить задоволення незмінною потреби людини в пізнанні навколишнього світу. Туризм - це в першу чергу люди і їх спілкування між собою. Таким чином, туризм сприяє налагодженню міжкультурного діалогу між країнами-учасниками ЄС, що сприяє процесу Європейської ідентифікації як єдиного культурно-історичної освіти.
Все вищевикладене говорить про ту важливу роль, яку відіграє індустрія туризму в структурі економіки Європейського союзу. Однак важливо з'ясувати, яка роль Європейського союзу та його структур у процесі розвитку туризму в країнах-учасницях? Представлений Європейський союз єдиним туристичним продуктом на міжнародному туристському ринку товарів і послуг або ж він являє собою комплекс незалежних турпродуктів, які кожна країна-учасниця формує незалежно один від одного? Чи є політика розвитку туризму ЄС єдиної щодо всіх країн-учасниць або ж вони мають повну автономію у даному питанні? У зв'язку з цим метою даної статті є визначення вектора розвитку політики єс у сфері туризму.
Слід відразу зазначити, що, незважаючи на всю важливість і системаобразующий характер індустрії туризму для європейської економіки, у межах Європейського союзу не існує офіційного інституту, що займається окремо питаннями розвитку туризму в країнах-учасницях. Дана функція покладена на вищий орган виконавчої влади Європейського союзу - Європейської комісії. Європейська комісія через діяльність своїх структурних фондів здійснює діяльність по розвитку туризму в країнах ЄС. Структурні фонди Європейського союзу є найбільшим джерелом інвестування в індустрію туризму найменш розвинених європейських регіонів, до яких належить група країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). До основних структурних фондів Європейського союзу надають активну допомогу в розвитку туризму слід віднести наступні:
- Європейський фонд регіонального розвитку;
- Європейський соціальний фонд;
- Європейський фонд управління сільським господарством;
- Європейська комісія подорожей;
- Європейський інвестиційний банк та ін
Європейський фонд регіонального розвитку фінансує проекти з розвитку інфраструктури, вкладає інвестиції у створення нових робочих місць та реалізацію проектів розвитку окремих територій, надає фінансову допомогу малим підприємствам. Його діяльність охоплює багато сфер: транспорт, комунікаційні технології, дослідження та інновації, соціальну інфраструктуру, професійну підготовку, структурний перепрофілювання економіки міст та сільської місцевості та ін [4, c.21].
У реалізації політики зайнятості населення в туристській сфері важливу роль відіграє Європейський соціальний фонд. Він фінансує проекти, спрямовані на підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів, з метою зростання продуктивності праці. В рамках діяльності цього фонду здійснюється також стимулювання діяльності малих туристичних підприємств в країнах Європейського союзу. Ці дії, сприятливо позначаються на підвищенні економічної активності та збільшення рівня зайнятості населення [1, c.39].
Європейський фонд управління сільським господарством фінансує заходи з розвитку сільської місцевості та здійснює допомогу населенню, зайнятого в натуральному виробництві, в тому числі сприяє розвитку агро - та екотуризму [1, c.40].
Також слід зазначити таку некомерційну організацію, як Європейська комісія подорожей. Членами даної організації є 39 національних туристських організацій країн Європи. Основна роль Європейської комісії подорожей полягає у розвитку туризму як в окремих регіонах континенту, так і у всій Європі.
Основними законодавчими актами, що регулюють питання європейської політики в області туризму, є:
- резолюція конференції «Майбутнє європейського туризму», прийнята у травні 2002 р. в Брюсселі;
- Лісабонська стратегія в області розвитку туризму і збільшення зайнятості (лютий 2005 р.);
- прикінцеві положення Конференції зі сталого розвитку європейського туризму та оновлення туристської політики (квітень 2005 р., Брюссель);
- доповідь Групи сталого розвитку туризму (2006 р., Брюссель);
- прикінцеві положення Конференції міністрів туризму, що проводилася в Потсдамі в травні 2007 р.;
- Повістка з питань сталого розвитку та конкурентоспроможності європейського туризму, прийнята Європейською комісією в жовтні 2007 р. на Європейському туристичному форумі у Алгарве, Португалія [1, c.41].
Всі перераховані вище документи не мають прямої юридичної сили в країнах-учасницях, а відіграють координуючу роль у процесі розвитку туризму в країнах ЄС. Таким чином, можна впевнено заявити, що ЄС, активно координуючи туристську діяльність, не втручається в національну політику кожної з країн-учасниць, залишаючи останнім повну свободу дій в процесі створення і просування своїх національних туристських продуктів на міжнародний ринок туристських товарів і послуг.
Туристична політика Європейського союзу націлена на координацію розвитку туризму країн-учасниць. Союз визначає основні принципи вирішення проблем для забезпечення рівня росту туризму в цих країнах:
- захист туристів і їхнього вільного пересування, що включає в себе: спрощення поліцейського і митного контролю на границях; підвищення безпеки туристів і захист їх від несумлінної реклами; гармонізація політики страхування туристів; інформування про їхні соціальні права;
- гармонізація правил діяльності в індустрії туризму: гармонізації податкової політики в різних країнах ЄС; взаємного визнання рівня кваліфікації і дипломів професійної підготовки;
- регіональний розвиток туризму з метою його просування в менш розвинені регіони союзу, що мають туристський потенціал [2].
Туристський успіх країн-учасниць ЄС на міжнародному туристському ринку можна пояснити не скільки успішною політикою на загальноєвропейському рівні, скільки грамотною політикою країн-учасниць в галузі розвитку і просування національних турпродуктів на місцевому рівні. У більшості країн-учасниць ЄС, за рідкісним винятком, сформувалася практика створення Національних Туристських Адміністрацій (НТА), які займаються розробкою національних програм розвитку туризму. Дані туристські адміністрації можуть по-різному називатися (Turespana - в Іспанії, British Tourist Authority - у Великобританії, ENIT - в Італії, Maison de la France - у Франції тощо), але характер і сутність функціонування даних національних інститутів досить схожа (рис. 2). Саме НТА займаються розробкою і просуванням нових туристських продуктів на міжнародний туристський ринок.
Рис. 2. Уніфікована структура НТА
Джерело: авторський.
Національні туристські адміністрації, як правило, перебувають у прямому підпорядкуванні профільного міністерства (Міністерство туризму, Міністерство економіки тощо), яке здійснює координацію діяльності НАТ.
Маркетинговий відділ здійснює наступні види діяльності:
- розробка маркетингових програм;
- маркетингові дослідження;
- PR-заходи;
- проведення рекламних компаній і т.д.
Відділ з просування національного туристичного продукту в своїй діяльності тісно співпрацює з маркетинговим відділом і здійснює політику по просуванню своєї країни на міжнародний туристський ринок. Просування національного турпродукту здійснюється через міжнародні представництва НТА в зарубіжних країнах, які на місцях організовують процес просування своєї країни як привабливого місця для подорожей.
Відділ по роботі з закордонними офісами здійснює координацію діяльності закордонних представництв НТА. Основним завданням зарубіжних офісів НТА, в свою чергу, є організація іміджевої реклами і просування свого напрямку за кордоном. Зарубіжні представництва НТА відповідальні за наступне:
- участь у туристичних виставках і ярмарках;
- інформаційна робота;
- організація workshops;
- проведення різного роду заходів і т.д.
Інформаційний відділ відповідає за організацію інформаційного забезпечення потенційних споживачів національного турпродукту (туристів). До основних обов'язків інформаційного відділу можна віднести:
- видання інформаційно-рекламного матеріалу (брошури, каталоги, туристичні путівники тощо);
- проведення рекламних кампаній в усіх видах ЗМІ;
- організація тренінгів для співробітників національних туроператорів і т.д.
Інвестиційний відділ відповідає за залучення коштів для розвитку туристичної інфраструктури. Інвестиційний відділ веде активну роботу не лише з державними, але і з приватними інвесторами, які завдяки численним фінансових привілеїв активно вкладають кошти у туристичну інфраструктуру.
Практика створення НТА зарекомендувала себе як досить ефективна і найбільш дієва в конкурентній боротьбі за залучення туристів. Таким чином, можна зробити очевидний висновок про те, що Європейський союз у своїй політиці в галузі туризму спирається на національні особливості розвитку туристичної галузі, не нав'язуючи загальноєвропейські правила розвитку індустрії туризму. Незважаючи на те, що Європейський союз позиціонується як єдине міжнародне освіту, з єдиної зовнішньополітичної лінією поведінки, слід визнати, що на міжнародному туристському ринку Європейський союз представлений 27-ма різноманітними туристичними продуктами, які ведуть між собою запеклу конкурентну боротьбу за лояльність з боку туристів.
Європейський союз надає всіляку допомогу, в тому числі і фінансову, в розвитку туристської інфраструктури країн-учасниць. Незважаючи на це, політика ЄС у галузі розвитку туризму будується на принципі повної самостійності самих країн-учасниць у питанні вибору вектора розвитку національної індустрії туризму. Численні програми міжрегіональної кооперації між країнами-учасниками ЄС з різним рівнем розвитку туристської інфраструктури допомагають країнам, які мають менш розвинену інфраструктуру, впроваджувати нові технології для підвищення конкурентноздатності їхнього туристського продукту, що позитивним чином позначається на динаміці туристських прибуттів у країни Європейського союзу.
Volkov S.K., Popkova E.G. The Common EU Tourism Policy?
The article analyzes the EU tourism policy. It reviews legislative acts regulating tourist activity of the EU member countries. The article presents analysis of experience in formation of national tourist administrations promoting countries` tourist industry development.
Keywords: The European Union tourist industry, tourism policy, national tourist administrations.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
