Леонід Гайдукевич
Журнал міжнародного права і міжнародних відносин. - 2008. - №4. - С.38-41.

Туристська політика в розширеному Європейському союзі

Однією з характерних особливостей світового хозяйстаа на рубежі тисячоліть є глибокі геополітичні зміни, обумовлені руйнуванням соціалістичної системи та развернувшимися корінними соціально-економічними перетвореннями в багатьох країнах Центральної та Східної Європи. У зв'язку з інтеграційними процесами в Європі особливу актуальність набуває аналіз функціонування туристського комплексу країн ЦСЄ в нових умовах, в межах єдиного європейського туристського простору. У цьому контексті важливі визначення місця туризму в економіці, оцінка структурних змін у туристському комплексі нових незалежних країн, а також перспектив регіону Враховуючи, що країни ЦСЄ є найпопулярнішими напрямками виїзду туристів Білорусі особливу актуальність представляє туристична політика реалізується країнами регіону.

На сьогоднішній день цей туристський мезорегион є самим перспективним з точки зору організації міжнародного туризму. У зв'язку з цим у статті розглядаються особливості розвитку туризму в країнах ЦСЄ. Закономірності розвитку туризму в цих країнах істотно відрізняються від напрямків руху туристського комплексу країн СНД. Автор звертає увагу не тільки на тенденції розвитку туризму в країнах ЦСЄ після входження в Європейський союз, але і на механізми реалізації в них якісно оновленої туристської політики.

Трансформація політичної карти світу в останньому десятиріччі XX ст. стала новим стимулом у розвитку міжнародного туризму. Правове оформлення суверенних держав у регіоні Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), на пострадянському просторі (країни СНД і Прибалтики) перехід їх до ринкової моделі господарювання надали позитивний вплив на збільшення туристських потоків з цих країн. Крах «залізної завіси» інтеграційна політика Європейського союзу демократизація внутрішньополітичного життя в країнах ЦСЄ стали найважливішими політичними передумовами розвитку не тільки туризму в межах даного регіону, але й міжнародного туризму в цілому

Регіон ЦСЄ після геополітичних змін початку 1990-х рр. налічує 19 країн, що займають близько 64% території європейського континенту, де проживає майже 38% його населення. У світовій геоекономічній системі регіон ЦСЄ концентрує 5,75% населення, але його питома вага у світовому ВВП не перевищує 4,15% [1, с.103-105]. В даний час міжнародний туризм в Євросоюзі знаходиться на стадії глибоких структурних змін, викликаних розвитком комунікаційних технологій та потребують активних наукових досліджень всіх країн ЄС. Держави Центральної та Східної Європи стоять, по-перше, перед вибором експортної спеціалізації, по-друге, перед необхідністю реорганізації малорентабельних традиційних галузей виробництва орієнтації на нові види експортної продукції в тому числі і у сфері послуг. Більшість вітчизняних дослідників, що займаються проблемами міжнародного туризму (О.А. Мечковская [2] І.І. Пиріжник [3] Д.Г. Решетніков [4]) зазначають високу рентабельність прийому іноземних туристів і вказують на великі економічні і соціальні вигоди при орієнтації господарства на міжнародну туристичну спеціалізацію. Метою цієї статті є розкриття механізму реалізації туристичної політики Євросоюзу в умовах його розширеного формату.

Ринкові реформи у країнах ЦСЄ призвели до динамічного розвитку туристського сектора, який став чинити істотний вплив на економіку країн регіону Середньорічні темпи зростання валютних надходжень від міжнародного туризму в регіоні за період 1991-2005 рр. - найвищі в світі і становлять 146,1%. В абсолютному вираженні доходи від міжнародного туризму в регіоні збільшилися за цей період в 2,5 рази. Істотну роль став грати туризм і в експорті товарів та послуг: у 2003 р. частка доходів у сукупному експорті регіону склала 16,7% (у 1993 р. - 7 3%). У той же час за характером і ступенем впливу туристських доходів і витрат на національну економіку різних країн спостерігаються значні диспропорції зумовлені ефективністю ринкових перетворень [2].

Вступ багатьох країн регіону в ЄС дозволило залучити іноземні інвестиції в сектор гостинності. Були вдосконалені інформаційні технології, розширилася можливість користування міжнародною системою бронювання готельних номерів, що дозволило країнам ЦСЄ швидше інтегруватися в європейський ринок турпослуг.

Розвиток основних видів туризму в країнах ЦСЄ на сучасному етапі здійснюється у відповідності з загальними тенденціями попиту на світовому туристському ринку:

- більш короткі періоди відпочинку і ділення відпускного часу на більш короткі періоди;
- чутливість попиту до цінового фактору;
- вплив ефекту споживчих очікувань (турист відкладає поїздку в очікуванні більш вигідних умов її здійснення);
- зростання попиту на тури, організовані за індивідуальним замовленням;
- прагнення до активного туризму [9].

Туризм є швидко оновлюється галуззю, сприйнятливої до інновацій. Країни ЦСЄ на сучасному етапі переймають досвід держав - старих членів ЄС в області просування окремих видів туризму (природоориентированный, культурний туризм і інші види). Вдосконалення якості продукту та інновації є найважливішими факторами допомагають запобігти занепаду туристських напрямків.

Пляжно-курортний туризм як пріоритетний вид туризму в Болгарії, Румунії, Польщі та країнах Прибалтики почав успішніше конкурувати з курортами середземноморських країн. Спад кількості туристських прибуттів в цей регіон в останні кілька років свідчить про зростання конкуренції з морськими курортами Середземномор'я країн ЦСЄ.

Лікувальний туризм на бальнеологічних курортах в країнах ЦСЄ має давні традиції. Але по структурі відвідуваності курортів країни помітно різняться. Більшість відпочиваючих Польщі, Чехії і Словаччини - внутрішні туристи. Разом з тим, ці країни значно поліпшили туристську інфраструктуру що сприяло залученню більшої кількості іноземних гостей. Передумовою для зростання популярності цього виду туризму є і збільшення частки осіб старшого віку в структурі населення Європи.

Частка сільського туризму щорічно зростає більш швидкими темпами, ніж туризму в цілому. Широке визначення сільського туризму, який крім агротуризму включав би пригодницький, спортивний і оздоровчий туризм, пізнавальні подорожі і т. д., має важливе значення для внутрішніх ринків нових країн приєдналися до Європейського союзу.

Структурні фонди Європейського союзу є найбільшим джерелом інвестування в туризм найменш розвинених європейських регіонів до яких належить група країн ЦСЄ. За допомогою їх створення реалізується політика. Євросоюзу в області економічного і соціального зближення країн європейського регіону. Приплив інвестицій в туристську сферу сприяє зростання туристської активності в країнах - нових членах ЄС і дозволяє їм отримувати великі доходи від туристичної діяльності.

У період 2000-2006 рр. Європейська комісія виділила 3,5% структурних фондів на розвиток туризму. Нові країни - члени ЄС, які здобули право розпоряджатися частиною цих фондів, використовували їх для поліпшення інфраструктури, підтримки підприємницької діяльності в галузі туризму, розвитку нових технологій, системи підготовки кадрів і просування туристського продукту. У період з 2007 по 2013 р. Європейський союз планує продовжити виділення коштів відповідних структурних фондів на розвиток сталого туризму [5].

Організовані Європейською комісією структурні фонди діють у трьох основних напрямках:

- забезпечення регіонального економічного і соціального розвитку в Європейському союзі;
- реалізації програм і заходів у різних сферах (навколишнє середовище, підготовка кадрів, дослідження ринку, підтримка об'єктів культурної спадщини);
- фінансової підтримки через систему позик у Європейського інвестиційного банку [5].

Європейський регіональний фонд розвитку фінансує укріплення інфраструктури, вкладає інвестиції у створення нових робочих місць, реалізацію проектів розвитку окремих територій, надає фінансову допомогу малим підприємствам. Його діяльність охоплює багато сфер: транспорт, комунікаційні технології, дослідження та інновації, соціальну інфраструктуру професійну підготовку структурний перепрофілювання економіки міст та сільської місцевості та ін [див. 7]

У реалізації політики зайнятості населення в туристській сфері важливу роль відіграє Європейський соціальний фонд. Він фінансує проекти, спрямовані на зростання кваліфікації і перепідготовку кадрів з метою зростання продуктивності праці. В рамках діяльності цього фонду здійснюється також стимулювання діяльності малих туристичних підприємств в країнах Європейського союзу. Ці дії, сприятливо позначаються на підвищенні економічної активності та збільшення рівня зайнятості населення.

Європейський фонд управління сільським господарством фінансує заходи з розвитку сільської місцевості та здійснює допомогу населенню, зайнятого в натуральному виробництві, в тому числі сприяє розвитку агро - та екотуризму [10].

З метою посередництва між організаціями ЄС та установами регіонального (локального) рівня в нових країнах створюються європейські інформаційні центри. Їх метою є інформаційна допомога малим і середнім туристичним підприємствам у нових країнах Європейського союзу.

До організаціям Європейської комісії, надають активну допомогу в розвитку туризму, належать також INTERREG (Ініціатива з транс'європейської кооперації в збалансованому розвитку), URBAN (Структура сталого розвитку міст), JEV (Об'єднана європейська підприємницька ініціатива) і ряд інших [6].

У період з 2007 по 2013 р. планується створення низки структурних фондів і введення в дію програм, які будуть фінансово забезпечувати розвиток туристичного бізнесу, послуг і інфраструктури. Однак головним джерелом фінансування проектів, пов'язаних зі сталим розвитком туризму в країнах ЦСЄ, стане Європейський фонд регіонального розвитку. Його діяльність буде спрямована на збереження культурної та природної спадщини, покращення інфраструктури підтримку інноваційної діяльності підвищення конкурентоспроможності турпродукту розробку стратегій розвитку транскордонного та міжрегіонального туризму [див. 8].

Очевидно, що розширення Євросоюзу збільшує асортимент туристичного продукту країн-учасниць, причому не тільки щодо кількості туристських напрямків, але і в контексті збільшення вартості так званого «туристського продукту з доповненням», яке забезпечується культурними та природними чинниками, а також багатством історичної спадщини країн ЄС. Нові країни ЄС впливають на підвищення конкурентоспроможності європейських туристичних напрямків у порівнянні з пропозиціями американського і азіатського континентів Зусилля урядів нових країн ЄС спрямовані на розширення пропозиції туристичних послуг так як цей чинник сприяє загальному розвитку економік країн ЦСЄ. Однак Єврокомісія рекомендує новим країнам скористатися досвідом розвитку туризму в старих державах - членах ЄС та забезпечити його сталий розвиток без шкоди соціальної, економічної та екологічної сфер.

Збільшення попиту на туристські послуги в розширеному Євросоюзі пояснюється трьома основними факторами. По-перше, зросла кількість європейських жителів, охочих відвідати закриті раніше для них країни ЦСЄ. По-друге, зростання рівня життя, який, на нашу думку, неодмінно послідує за вступом нових країн до ЄС, має підвищити внутрішній платоспроможний попит. По-третє, модернізація систем транспорту і комунікації повинна стати стимулом зростання туристського обороту в Європі.

Внаслідок зростання попиту та пропозиції на турпослуги в країнах ЦСЄ загальноєвропейський ринок також буде розширюватися і зміцнювати свої позиції. Це позитивно вплине на економічну активність в Європейському союзі в цілому. Загострення конкуренції на туристському ринку повинно позитивно позначитися на вдосконалення конкурентних переваг європейських туристичних напрямків.

Питання європейської політики в області туризму та місця країн ЦСЄ в туристському комплексі розширеного Європейського союзу регулюють такі основні документи:

- резолюція конференції «Майбутнє європейського туризму», прийнята у травні 2002 р. в Брюсселі;
- Лісабонська стратегія в області розвитку туризму і збільшення зайнятості (лютий 2005 р.);
- прикінцеві положення Конференції зі сталого розвитку європейського туризму та оновлення туристської політики (квітень 2005 р., Брюссель);
- доповідь Групи сталого розвитку туризму (2006 р., Брюссель);
- прикінцеві положення Конференції міністрів туризму, що проводилася в Потсдамі в травні 2007 р.;
- Повістка з питань сталого розвитку та конкурентоспроможності європейського туризму, прийнята Європейською комісією в жовтні 2007 р. на Європейському туристичному форумі у Алгарве, Португалія [див. 7].

У лютому 2005 року Європейська комісія розпочала реалізацію так званої Лісабонської стратегії, яка зосереджена на вирішенні двох найважливіших завдань: забезпечення стійких темпів зростання туризму та підвищення рівня зайнятості в туристичній сфері.

Стратегією були визначені основні цілі, згідно з якими повинна розвиватися туристська індустрія європейського співтовариства:

- забезпечення стійкості туризму;
- громадська освіта;
- забезпечення зайнятості населення;
- соціальна орієнтація туризму.

Під стійким туризмом Європейський економічний і соціальний комітет передбачає безпечний туризм, який забезпечує довгостроковий економічний розвиток приймаючих країн.

Прискорення темпів туристського обміну спричинить за собою спроби нових країн Євросоюзу форсувати розвиток туризму на своїй території. Однак масштаби і швидкість розвитку туризму повинні контролюватися таким чином, щоб не завдавати шкоди навколишньому середовищу. Досі в Європейському союзі існують суперечності щодо методів досягнення стійкості туризму оскільки уряду нових і старих країн - членів ЄС переслідують власні цілі і не поспішають з пошуком компромісу.

Таким чином, пріоритетом проводиться Європейським союзом політики в області туризму в нових країнах ЄС є поліпшення соціальних умов та зайнятості населення. З цією метою ведеться робота щодо зниження фактора сезонності в туризмі, що дозволить забезпечити населення постійними робочими місцями та поліпшити можливості використання туристської інфраструктури.

Підвищення якості наданих турпослуг передбачає персональний підхід до туристу, формування еластичного за якістю та ціною попиту на них. Особливу увагу буде приділено захисту прав споживачів безпосередньо в туристському секторі що збільшить міру відповідальності як виробників, так і споживачів послуг. Пропонований на європейському ринку туристський продукт повинен відповідати високій якості і бути екологічно безпечним. Більше того, заходи, які вживаються Європейським союзом в області захисту навколишнього середовища повинні бути застосовні і безпосередньо в туристській сфері.

Література

1. Гайдукевич Л.М. Міжнародний туризм у системі взаємодії країн Центральної та Східної Європи наприкінці XX - початку XXI ст. - Мінськ: Чотири чверті, 2007.
2. Мечковская О.А. Інтенсивність розвитку міжнародного туризму в країнах Центральної та Східної Європи в період економічних реформ (1990-1998 рр.) // Вісник БГУ. - 2003. - №1. - С.77-82.
3. Пиріжник І.І. Геополітичний вибір Білорусі в інтегрованій Європі // Вісник БГУ. - 2001. - №3. - C.103-107.
4. Решетніков Д.Г. Міжнародний туризм в системі зовнішньої торгівлі Білорусі: учеб. посібник. - Мінськ: БДУ, 2004.
5. Cabrini L. Conclusions of the UNWTO Conference «Impact of the European Union Enlargement on tourism development in Europe» (Vilnius, Lithuania, 1-2 March 2006) [Electronic resource] //World Tourism Organization. On-line. - Mode of access: www.unwto.org/regional/europe/PDF/2006/vilnius/conclusions.pdf. Date of access: 11.03.2007.
6. Godin P. EU Cohesion Policy and Tourism: which Possible Contribution? [Electronic resource] // World Tourism Organization. - Mode of access: http://www.world-tourism.org/regional/europe/PDF/2066/vilnius/patrick_brunet.pdf. Date of access: 11.03.2007.
7. Opinion of the European Economic and Social Committee on Tourism Policy in the Enlarged EU (2005/C 255/02) [Electronic resource] // Official Journal of the European Union. - 2005. - V.48. - C.255. - P.14-21.
8. Petrik I. Vnutory Cestovny Ruch v Europskej Unii // Revue Cestovneho ruho = Economic Review of Tourism. - 2008. - N3. - S.183-188.
9. Shlevkov A. Global Tourism Trends and Prospects for Central and Eastern European Countries: Presentation (Zakopane, Poland, 13 Dec. 2002) [Electronic resource] // World Tourism Organization. - Mode of access: http://www.world-tourism.org/regional/europe/PDF/SPEECHSS/2002/Zakopane%2_PPoland_.pdf. Date of access: 02.02.2007
10. The European Tourism Industry in the Enlarged Community. Gaps and Potential Opportunities: report by Enterprise and Industry Directorate-General of the European Commission (January 2007) [Electronic resource] // European Union. - Mode of access: http://ec.europa.eu/enterprise/tourism/docs/studies/sectoraLanalysis_2007/tourism_2007_sectoral_analysis_ summary_en.pdf. Date of access: 19.02.2008.

Leonid Gaidukevich. Tourism Policy in the Expanddd European Union

One of the main features of the global economy at the turn of the millennium is a dramatic global shift caused by the collapse of the world socialist system and further significant changes in many countries of Central and Eastern Europe. The recent integration processes in Europe give special topicality to the analysis of the performance of the tourism system of these countries in the new conditions of a single European tourism space. Thus, it is important within this context to evaluate structural changes in the tourism systems of the newly iidependent states, to determine the role of tourism in the country's economy as well as to evaluate its regional future Special tourism policy implemeneed by the countries of the region is especially important considering that Central and Eastern Europe countries are the most popular directions of Belarusian tourism.

Today this tourist mesoregion is most promising from the point of view of internaiional tourism development. This article focuses on exploration of peculiarities of development of internaiional tourism in Central and Eastern Europe. The regularities of tourism development in these countries differ greatly from the directions along which the CIS member-states tourism is developing. The author draws attention not only to the trends of development of tourism in Central and Eastern Europe countries after their acceding to the European Union but also to the mechanisms of implementation of radically updated tourism policy in these countries.