<<< тому | зміст | вперед >>>

Тыкул В.І. Спортивне орієнтування

Матеріальна база гуртка

Приміщення для занять гуртка

У програмній підготовки юних ориентировщиков теоретичних занять у класі приділяється порівняно небагато часу. Як показала практика, для їх проведення не обов'язково мати спеціальне приміщення, можна використовувати приміщення профілюючих гуртків, наприклад кабінет юних географів - краєзнавців. Потрібно лише узгодити розклад навчально- тренувальних занять з керівником гуртка, має потрібне приміщення.

Для того щоб уникнути зайвих витрат праці, часу і коштів при обладнанні кабінету, керівники гуртків заздалегідь домовляються про порядок, у якому розміщують меблі та різні допоміжні пристосування, необхідні для проведення занять. У мінімальний перелік обладнання кабінету гуртка спортивного орієнтування входять меблі, наочні посібники, технічні кошти (фільмоскоп, діапроектор, кінопроектор «Україна», екран, штори затемнення, фотоапарат і фотоприладдя для виготовлення карт).

Меблі

Для обладнання приміщення гуртка використовують звичайні шкільні столи і стільці. Розміщують їх, як і в шкільному класі.

Для зберігання навчального картографічного матеріалу, компасів, креслярських інструментів, різних наочних посібників придатний шафа будь-якої конструкції.

Підсобне приміщення

Для розміщення спортивного інвентарю і догляду за ним бажано виділити два підсобних приміщення (не менше 15 м² кожна): одне-для збереження спортивного майна (наметів, рюкзаків, лиж, черевиків, палиць) та інших приладдя, друге-для ремонту спорядження і просмолки лиж.

Сховище спортивного майна обладнують спеціальними вертикальними (для лиж) і горизонтальними стелажами. Опорні рамки для стелажів виготовляють з дерев'яних брусків розміром 5х5 см Для горизонтальних полиць стелажів використовують обрізні дошки товщиною не менше 2,5 див.

Кімната для ремонту спортивного інвентарю і просмолки лиж повинна бути обладнана витяжною вентиляцією, мати цементний або кахельну підлогу. Дерев'яна підлога в метою протипожежної безпеки в оббивають тому місці, де будуть встановлені козли для просмолки лиж, залізом на площі розміром не менше 2х2 м. Тут же встановлюють звичайний канцелярський двох - або однотумбовий стіл, ящики якого можуть бути використані для розміщення необхідного для ремонту лиж інструменту. Робочу поверхню столу (щоб уникнути зайвого шуму при роботі, а також для зручності при прибиранні) потрібно покрити лінолеумом.

Светокопировальный стіл

Всі роботи, пов'язані з копіюванням спортивних і навчальних топографічних карт, швидше і якісніше виконуються на светокопировальном столі. Він має ряд незаперечних переваг, зокрема при копіювання карт на непрозорі матеріали, ватман, білий папір і т. д. Але найголовніше, светокопировальный стіл позбавляє членів гуртка від зайвої напруги зору в ході виконання робіт. Для виготовлення столу можна використовувати звичайний однотумбовий, у верхній кришці якого вирізують рамку розміром 50х60 см, а до внутрішніх краях цієї рамки прибивають рейки з таким розрахунком, щоб вставлене в неї матоване скло (товщиною не менш 5 мм) знаходилося на одному рівні з залишеними полями кришки. До боковим внутрішніх стінок столу з допомогою шурупів кріплять під кутом не менше 120° кілька оброблених рейок розміром 6х2 см, на яких встановлюють люмінесцентні лампи (вони виділяють менше тепла, ніж звичайні лампи). Таке похиле розміщення ламп в глибину столу створює певні зручності при роботі. Для щоб захистити лампи від механічного пошкодження, їх закривають фанерним каркасом, задній стінці якого висвердлюють 5-6 вентиляційних отворів діаметром не менше 15 мм.

Робота з копіювання оригіналів на столі полягає в наступному. На освітленому зсередини матовому склі столу розміщують оригінал карти, зверху якого накладають чистий аркуш креслярського паперу і потім обводять на ній олівцем або тушшю добре помітний малюнок карти.

Планшети

Спортсмену-ориентировщику як на літніх, так і зимових змаганнях при роботі з картою доводиться використовувати ряд засобів, якість яких не може не позначитися на спортивних результатах.

На літніх змаганнях, якщо стоїть сира погода, для захисту карти від вологи використовують планшети, виготовлені з легких прозорих матеріалів: пластика, целофану і т. п. Лист прозорого пластику, відповідний подвоєного розміру карти, складають навпіл, бокову і подовжню бік заклеюють пластиром або спеціальною клейкою стрічкою. Виходить конверт, до якого вкладають карту. З тильного боку карти в конверті вирізають вікно потрібних розмірів для позначення відміток контрольних пунктів (КП).

В ході навчально-тренувальних заняттях членам гуртка часто доводиться робити олівцеві позначки на карті (зокрема, вказувати час прибуття на КП, пароль даного КП і т. д.). Зручне пристосування для перенесення олівця виготовляють наступним чином. З широкої гумки зшивають кільце, щільно облягає руку. До нього прикріплюють тонку гумку довжиною не більше 10 см, до кінця якої прив'язують відточений з двох сторін олівець. Після роботи його заправляють під широку гумку.

Для швидкого переносу КП з контрольною карти на робочу краще використовувати спеціальну переколку. Для її виготовлення беруть круглу дерев'яну паличку діаметром не більше 8 мм, у яку вбивають голку від циркуля, а до цього шильцу з допомогою лейкопластиру або клейкої стрічки прикріплюють стрижень від кулькової ручки (з таким розрахунком, щоб голка шильца по відношенню до стрижню виступала на 2-3 мм вперед). Подібне пристрій дозволяє робити одночасно прокол точки розташування КП і обведення.

У зимовий час спортсмени розміщують на спеціальних карту планшетах-столиках, елементи якого представлені на рис. 1.

Малюнок 1. Планшет-столик

Пристрій цих пристосувань нескладно, і хлопці під керівництвом провідного заняття можуть самі зробити їх у шкільній майстерні. Важливо, щоб планшет виготовлений відповідав наступним вимогам:

1) був з легкого, міцного і стійкого до кліматичних умов матеріалу, ні в якому разі не володіє магнітними властивостями;
2) мав зручну форму і не перешкоджав руху рук ориентировщика;
3) не мав жорсткого кріплення до тіла спортсмена, а також деталей, які можуть призвести до травм у разі падіння ориентировщика.

Тренувальний столик ориентировщика

Високі спортивно-технічні результати у Змаганнях на маркованої трасі залежать від швидкості проходження дистанції і точності нанесення контрольного пункту на карту. Згідно з правилами змагань помилка в 2 мм дає 1 хв штрафного часу.

Спортсмену-ориентировщику при побудові тактичного плану проходження дистанції з урахуванням завантаженості карти необхідно визначити співвідношення швидкості руху на дистанції і точності накола КП. В зв'язку з цим в ході навчально-тренувального процесу однієї з першорядних завдань педагога є здійснення належного контролю за правильністю визначення КП спортсменом.

Існують наступні способи контролю: групове проходження дистанції з тренером, індивідуальний контроль на одному з КП, розбір помилок після фінішу, Однак їх не можна вважати ефективними, так як вони не вирішують головною завдання: термінової інформації про правильності визначення учасником контрольних пунктів на дистанції.

А тренувальний столик допоможе не тільки керівнику гуртка при проведенні занять з учнями, але і учаснику змагань на дистанції. За допомогою приладу можна:

1) отримати інформацію про відповідність накола істинному розташування КП на карті;
2) виявити оптимальну швидкість проходження дистанції (контролюючи правильність накола КП, учасник визначає найбільш прийнятну швидкість руху на трасі);
3) тренуватися за заданим графіком швидкості (тренер, враховуючи складність траси і складність постановки КП, видає на старті учаснику змагань графік швидкості проходження дистанції);
4) більш докладно розібрати після фінішу пройдену дистанцію;
5) раціональніше використовувати час занять.

Прилад може бути використаний також для тренування пам'яті і ориентировщика відпрацювання умінь, необхідних для оперативного та точної вказівки на карті його місцезнаходження.

Конструкція тренувального столика порівняно проста. Його можна виготовити в шкільній майстерні.

Столик (рис. 2) складається з планшета (1), обертається навколо горизонтальної осі; системи кріплення (8) до тіла спортсмена, представляє собою раму з латунного дроту; поясного ременя (12); голки-щупа (7) з ебонітовою ручкою та латунної голкою; компаса (9), поміщеного в пінопластову коробку, яка кріпиться з допомогою дроту на системі кріплення; електробатареї (10) типу КБСЛ для живлення приладу; електропроводи (11) МРЛ перетином 0,35 мм².

Малюнок 2. Тренувальний столик ориентировщика

Планшет (1) складається з дюралевого корпусу (2) з пазами, несучого на собі сигнальну лампу (3) з захисним ковпачком з кольорового оргскла. За допомогою гвинта (4) з латуні, жорстко укріпленого на дюралевом корпусі, планшет через скобу (13) з'єднується з рамою кріплення. Розміри планшета визначаються розмірами карт. Пропонований варіант розрахований для планшета карт 13х18 див. В пази корпусу вставляється пластина з діелектричного матеріалу (пінопласту). На пластину (5), залежно від місця розташування КП на карті, встановлюють контакти (6), які проходять через пластину. Діаметр вставних контактів залежить від цільової настанови тренера, і його можна змінювати в більшу або меншу сторону в залежності від технічної підготовленості учнів та від складності постановки КП. На електросхемі один полюс батареї (10) підключений до корпусу (2) через лампу, інший полюс - до голці-щупа (7).

При виготовленні тренувального столика можливий варіант розміщення сигнальної лампи в корпусі голки-щупа. Для цього внутрішнє отвір голки-щупа виконується за розміром патрона сигнальної лампи. Електросхема дана на рис. 3.

Малюнок 3. Тренувальний столик ориентировщика (електросхема)

Принцип роботи. Висунувши з корпусу (2) діелектричну пластину (5), керівник встановлює на ній контакти (6), відповідні місця розташування КП на карті (способом відколки). Зверху, з допомогою лейкопластиру, прикріплюють карту. Діелектричну пластину вставляють у корпус. Спортсмен при визначенні КП проколює карту голкою-щупом; в разі правильного визначення КП голка-щуп потрапляє на контакт, при цьому ланцюг замикається і лампа запалюється, фіксуючи правильне визначення місця розташування КП.

Крокомір

Практика показує, що початківці орієнтувальники витрачають більше сил і часу на проходження дистанції, ніж досвідчені спортсмени. Відсутність міцного навичок «читання» місцевості та карти призводить до того, що вони часто втрачають орієнтування і проходять значну відстань у пошуках орієнтирів для визначення свого місцезнаходження. З цієї ж причини під час розбору занять юні спортсмени не можуть досить точно визначити обсяг виконаної роботи, так як поки не вміють повністю відновлювати свій шлях руху на карті. А відсутність достовірних даних про виконану хлопцями роботі на дистанції ускладнює керівнику планування навантажень на наступні заняття.

Найбільш простою і доступною інформацією, що дозволяє визначити обсяг і інтенсивність роботи, є відомості про витраченому часу і кількості кроків. В як реєстратора пройденого шляху слід використовувати крокомір. Причому юним ориентировщикам категорично забороняється користуватися даними крокоміра на дистанції. Показання крокоміра вони заносять у таблицю на зворотній стороні картки (див. табл. 1) лише після взяття КП.

Таблиця 1

Порядок проходження КП	Час	Кроки	Метри	Швидкість проходження КП
З-КП-1 КП-1 до КП-2

Основну частину таблиці члени гуртка можуть приготувати заздалегідь, перед стартом. На контрольному пункті вони заносять результати кожну графу. Після фінішу, на основі отриманих даних і знаючи середню довжину кроку, вони визначають швидкість. Для більшої наочності при розборі навчально-тренувальних занять за отриманими даними кожен юний орієнтувальник може побудувати графік швидкості проходження КП, який допомагає виразніше показати стан готовність гуртківця до дистанції.

В результаті регулярного контролю на заняттях за роботою хлопців керівник отримує дані, що дозволяють оцінити:

а) обсяг виконаної роботи;
б) швидкість і темп проходження різних у технічному відношенні КП (простих, середніх, складних);
в) раціональні варіанти розподілу сил на дистанції;
г) точність збереження довжини середнього кроку при проходженні азимутных і стандартних маркованих відрізків.

Включення в загальний обсяг дистанції стандартних, вільних від орієнтування відрізків довжиною 100 - 150 м дозволяє керівнику оцінити фізичну витривалість членів гуртка. Відомо, що стомлення, що виникає на дистанції, характеризується значним скороченням довжини кроку. І крокомір тут корисний тим, що з його допомогою можна зафіксувати залежність зміни довжини кроку при проходження стандартних відрізків (на початку, середині і кінці дистанції).

Для визначення довжини пройденого гуртківцями відстані ведучий заняття може використовувати крокоміри, що випускаються вітчизняної промисловістю. Правда, вони працюють за принципом маятниковому і дають значну похибку при підрахунку швидкому бігу. Тому краще самим зробити більш надійний і точний крокомір з лічильника електричних імпульсів (рис. 4).

Малюнок 4. Крокомір

Лічильник знімають зі списаної електроапаратури, у рухомому ярмі просвердлюють отвір, за яке прикріплюють один з кінців тяги. В як тяги можна використовувати комбінований шнур з міцної мотузки і круглої гумки. Другий кінець тяги кріпиться за кільцеву гумку. Для кріплення до крокоміра поясу спортсмена в крилах корпусу висвердлюють отвори. Розміщення крокоміра на тілі спортсмена показано на рис. 5.

Малюнок 5. Прикріплення крокоміра до одягу ориентировщика

Принцип роботи крокоміра наступний. В момент руху махової ноги вгору послаблюється тяга, та пружина, що приводить в рух ярмо лічильника, повертає його у вихідне положення. Розміщений на ярмі кулачок повертає колесо лічильника на одну поділку. В момент постановки махової ноги на землю тяга відводить ярмо лічильника вниз і натягує пружину. Кнопка скидання дозволяє в будь-який момент повернути свідчення лічильника на нульову позначку. До речі, такий зроблений з лічильника імпульсів крокомір може бути використаний для підрахунку різних рухів - гребків веслом, оборотів педалі велосипеда, ударів боксера і т. д. для цього тягу прикріплюють до джерела руху.

Одяг ориентировщика

Змагання з орієнтування на місцевості визначають особливості одягу спортсменів. В першу чергу, слід звернути увагу на захист ніг від можливих подряпин і саден. Багато спортсменів вважають за краще надягати гольфи, інші - легкі брюки з бавовняної або нейлонової тканини. Головний убір ориентировщика повинен бути з сонцезахисним козирком. А на сорочку нашивають кишеня на «блискавки»-для перенесення карти, компаса, олівця та інших дрібниць.

Для бігу в лісі застосовують спеціальну взуття, що дає хороше зчеплення з грунтом і пом'якшує удари стопи про різні перешкоди - камені, пні, сучки. Особливою популярністю у ориентировщиков користуються легкоатлетичні шиповки з потовщеною п'ятою, в яких спортсмен почуває себе впевнено при бігу навіть у дощову погоду. Для того щоб листя, гілки не чіплялися на шипи, їх укорочують до 8-12 мм, затуплюють і біля основи підошви з допомогою епоксидного клею кілька збільшують їх площа. Однак слід пам'ятати, що біг в шиповках по кам'янистому грунту являє значну небезпеку для спортсмена, так як в внаслідок поганого зчеплення металу з каменем можливі падіння і травми.

Крім шиповок, для бігу в лісі можна використовувати кеди з шипами або з рифленою підошвою, а також фехтувальні тапочки, на підошву яких наклеюють накладки з гумовими шипами (ці накладки можна придбати у спортивних магазинах). Тапочки з таким пристосуванням, за зовнішнім виглядом нагадують футбольні бутси полегшеного типу, повністю відповідають всім необхідним вимогам для бігу з будь-якого грунту.

У зимовий час одяг ориентировщика практично відповідає одязі лижника-гонщика. Вона повинна бути легкою, захищати від вітру і холоду, не обмежувати рухи спортсмена. Але, враховуючи специфіку Орієнтування на місцевості (а саме часті і тривалі зупинки початківців спортсменів на трасі з-за труднощів при читанні карти), члени гуртка на тренувальних заняттях повинні одягатися тепліше, ніж лижники. Під теплий спортивний костюм з начосом надягають вовняне або трикотажна білизна, шапочка повинна бути обов'язково з навушниками, на ногах - бавовняні і вовняні шкарпетки. Особливе увагу необхідно звернути на лижні рукавиці. Хлопцям на перших заняттях часто доводиться працювати з олівцем, робити велику кількість позначок на карті, відзначаючи зустрічаються орієнтири, а значить, і знімати рукавиці. Тому важливо, щоб рукавиці не були тісні, не надто щільно облегали кисть і легко знімалися. У порівняно теплу погоду (до -1...3º) можна надягати замість рукавиць рукавички без пальців (велоперчатки).

Полігон

Початкове знайомство з орієнтуванням доцільно проводити на добре обладнаному навчально-тренувальному полігоні. Полігон - це ділянка залісненій місцевості, пристосований до проведення занять і включає в себе обладнані траси для орієнтування, легкоатлетичної і лижної підготовки. Обладнання полігону слід погодити з органами лесоохранными (лісництвом, управлінням лісопаркового господарства тощо).

Всю роботу, пов'язану з підготовкою навчального полігону, можна умовно підрозділити на шість етапів:

1) вивчення і детальний перегляд наявного картографічного матеріалу з метою вибору потрібного району під полігон;
2) опитування осіб (коректувальників, начальників дистанцій), знають цей район і проводили на ньому безпосередньо змагання;
3) планування профілів навчальних дистанцій в камеральних умовах;
4) практичне ознайомлення з районом майбутнього полігону з метою перевірки відповідності карти і місцевості;
5) підготовка і розмноження навчального картографічного матеріалу;
6) установка на полігоні КП та обладнання трас для легкоатлетичної і лижної підготовки.

Враховуючи значну складність робіт, пов'язаних з освоєнням нового району під полігон, керівник гуртка спочатку виявляє наявність готового картографічного матеріалу на прилеглі райони, щоб уникнути непродуктивних витрат часу на коригування карти.

Передусім слід звернутися до місцеву секцію орієнтування за дозволом на ознайомлення з наявними у них спортивними картами, які були використані тут раніше для проведення різних змагань. Вибір ділянки під полігон починається безпосередньо з перегляду отриманого картографічного матеріалу, що дає певне уявлення про тих чи інших вакансій керівника районах. Елементи ландшафту кожної карти ретельно і послідовно аналізуються.

Основні вимоги, які повинні бути обов'язково враховані при виборі полігону, зводяться до наступного:

1) місцевість полігону повинна повністю відповідати вимогам фізичної підготовленості хлопців;
2) на території полігону не повинно бути ділянок, становлять небезпеку для життя займаються (непрохідних боліт, зсувів, глибоких ям, ровів, крутих обривистих схилів);
3) через район занять не повинні проходити дороги з інтенсивним рухом, глибокі річки.

Крім загальних положень, при виборі району полігону необхідно керуватися цілим рядом приватних міркувань, недооцінка яких може істотно вплинути на організацію та проведення занять.

Насамперед, бажано, щоб полігон містив у собі велику кількість дрібних різнотипних орієнтирів і був відділений від великих лісових масивів чіткими кордонами у вигляді ліній електропередач, транспортних, залізних доріг, відкритих просторів, річок і т. д. Наявність таких меж допоможе юним ориентировщикам впевненіше відчувати себе при першому самостійне знайомство з картою. Місцевість полігону повинна бути сильно пересіченій, з невеликим перепадом висот, достатньою мірою закрита рослинністю, без важкопрохідної підліска, з великою кількістю дрібних та різнотипних орієнтирів.

При виборі слід звернути полігону увагу і на його географічне положення. Верхні ділянки місцевості, як правило, менш заболочені, вони швидше звільняються від снігу і талих вод, що дає можливість весняний час раніше приступити до тренувань, а в літній і осінній час відновити їх відразу після рясних дощів,

Коли вибирають місце під полігон, необхідно при інших рівних умовах віддати перевагу ділянці, менш віддаленого від школи або місця проживання членів гуртка. Це не тільки допоможе вирішити транспортну проблему доставки хлопців до місця занять, але і дасть їм можливість щодня тренуватися з картою.

В ході вивчення картографічного матеріалу визначає керівник гуртка найбільш цікаві н характерні ділянки місцевості, які надалі слугуватимуть основою для поглибленого практичного знайомства з районами майбутніх полігонів. Для отримання додаткової інформації про те чи іншому районі керівник зустрічається з начальниками дистанцій пройшли тут змагань. З їх допомогою керівнику необхідно:

а) нанести на карту профілі всіх трас змагань, які можуть бути в надалі частково або повністю використані при постановці КП на майбутньому полігоні;
б) встановити ступінь відповідності кожної ділянки карти місцевості;
в) записати тимчасові показники спортсменів-переможців на всіх дистанціях;
г) нанести на карту кращі варіанти шляхи руху переможців і призерів пройшли змагань (для використання їх в якості контрольних нормативів при перевірці тактико-технічної підготовленості членів кружка на певних етапах занять).

На основі складеної характеристики обраного району керівник приступає до первісного планування навчальних дистанцій, намічаючи на карті профілі трас і місце розташування майбутніх КП, за допомогою яких у процесі навчально-тренувальних занять здійснюється:

1. Практичне знайомство юних ориентировщи-ків з таблицею умовних знаків. (Для цієї мети керівник ставить декілька навчальних маршрутів протяжністю не більше 4-5 км кожен, розкривають з достатньою повнотою таблицю умовних знаків.
2. Практичне знайомство хлопців з існуючими на полігоні формами рельєфу. (Керівник гуртка планує кілька навчальних дистанцій, а також необхідне кількість КП на добре читаються, характерних форми рельєфу, щоб ви могли отримати правильне і наочне уявлення про особливості різних форм рельєфу даного ділянки.)
3. Закріплення і вдосконалення тактико-технічних навичок роботи з компасом і картою.

Ведучий заняття намічає на карті максимальна кількість КП на добре читаються характерних орієнтирів. Використовуючи надалі певне поєднання цих КП, він планує різні дистанції для вирішення тих чи інших завдань навчально-тренувального процесу. При цьому необхідно продумати таку планування дистанцій, щоб було забезпечено найбільш правильне і повне використання характерних особливостей місцевості.

Планування навчальних дистанцій перевіряється і уточнюється безпосередньо на місцевості. Ознайомившись з районом полігону, керівник у разі необхідності вносить зміни і доповнення в раніше заплановані дистанції, наносить на карту відсутні на ній орієнтири. Незначні за розмірами елементи місцевості - ямки, горбочки, галявини і т. д. - в ході коригування відразу наносять на карту гостро відточеним олівцем, потім обводять тушшю, після чого з оригіналу карти друкують потрібний тираж.

У тому випадку, якщо потрібна більш істотна доробка карти, тобто є значна розбіжність її з місцевістю, керівник виготовляє фотовідбитки оригіналу в масштабі 1:10 000, тобто збільшує його рівно в два рази. Потім з отриманого фотоотпечатка робиться оригінал на кальці або матовому пластику, який служить основою для подальшої роботи по коригуванню карти.

При копіюванні оригіналу карти на кальку слід дотримуватися загальноприйняту послідовність у роботі. Спочатку викреслюють рамку карти, копіюють лінійні та площинні орієнтири, а потім позамасштабні, після чого приступають до вычерчиванию рельєфу. Завершується робота нанесенням лінії магнітного меридіана і заповнюють знаків. В ході креслення оригіналу доцільно робити з нього невеликі тиражі некорректированных карт. Такі спеціально виготовлені некорректированные навчальні карти дають можливість керівнику в ході занять запропонувати хлопцям ряд цікавих вправ, пов'язаних з коригуванням окремих ділянок карти на місцевості.

Виготовлення фотовідбитків корегованої карти починається робота по встановлення КП на місцевості. Для його обладнання керівник повинен мати швидко сохнущую незмивну фарбу трьох кольорів (червону, білу, чорну), кисті-по одній на кожен колір, ручну пилку, сокиру, мірну стрічку довжиною 25 - 50 м. Детальна перевірка «читаності» кожного КП на місцевості закінчується встановленням постійної призми в даній точці. Використовуючи загальноприйняті поєднання кольорів в орієнтуванні (білого і червоного), керівник малює призму на стовбурі дерева або вбитому стовпчику на висоті не більше 1 м від рівня землі, а потім поруч чорною фарбою пише пароль у вигляді цифрового або буквеного поєднання (наприклад, 5ау, 2ж). Шифр КП, який хлопці переносять на свою карту з призми в ході проходження дистанції, допоможе керівнику визначити правильність виконаного завдання.

Додатково до навчальних дистанцій для орієнтування необхідно підготувати полігоні 2-3 стандартні легкоатлетичні траси, на яких юні орієнтувальники зможуть вдосконалювати техніку бігу, закріплювати навик визначення відстані способом підрахунку кроків, а в зимовий час вдосконалювати техніку лижних ходів.

Довжина і складність таких дистанцій повинні зростати поступово. Наприклад, довжина одній дистанції - 500 м, другий - 1000 м, третій - 1500 м і т. д. Ці траси повинні обов'язково мати єдиний старт і фініш і поєднувати в собі різні періодично повторювані ділянки місцевості (рівнини, спуски, підйоми), необхідні для закріплення і вдосконалення біговій і лижної підготовки юних ориентировщиков. Єдиний старт і фініш дозволяє керівнику складати дистанції з урахуванням фізичної підготовленості членів гуртка.

Для того щоб використовувати траси зимовий час для лижної підготовки, керівнику при їх виборі слід врахувати вимоги, пред'являються до дистанцій на лижних змаганнях. Найбільш важливе з них наступне: ширина траси повинна бути не менше 3 м (по всій її довжині можна було прокласти дві лижні), а на спусках і підйомах-ще більше (щоб спортсмени, не знижуючи швидкості руху, могли обходити один одного). На дистанції не повинно бути крутих спусків і підйомів, а також різних перешкод у вигляді пнів, каменів, хмизу, чагарнику, що утруднюють рух лижника і представляють для нього значну небезпеку.

Керівник маркує кожну дистанцію. Відстань між маркуванням у рідколісся може перевищувати 15-20 м, а в густому лісі повинно бути не більше 3-5 м, причому маркування роблять не нижче 60 см від рівня землі. Особливо ретельно слід маркувати повороти кожної траси.

На характерних ділянках дистанцій - рівнинах, спусках, підйомах, на піщаних, заболочених місцях і т. д. - керівник гуртка відміряє відрізки довжиною 100, 200, 300, 400 м і більше для закріплення і вдосконалення навички гуртківців у визначенні відстаней способом підрахунку кроків.

Навчальні наочні посібники

На теоретичних заняттях з спортивного орієнтування предметна наочність досягається показом, поясненням, демонстрацією схем, малюнків, планів, карт, таблиць умовних знаків, кинограмм, діапозитивів, кінофільмів.

Для проведення занять з юними ориентировщика-мі слід використовувати якості навчальних посібників карти більш великих масштабів, які забезпечують необхідну наочність, точність і повноту передачі матеріалу. Великомасштабні карти-1:5000, 1:10 000-наочніше сприймаються, точніше передають взаємозв'язок рельєфу з іншими елементами карти. Використання в процесі навчання барвистих наочних посібників - укрупнених умовних знаків, рельєфних моделей, карт-ігор для молодших і старших хлопців - додає занять цікавість, викликає у юних ориентировщиков великий інтерес до даного виду спорту.

Для проведення занять з гуртківцями першого року навчання в якості наочних посібників слід використовувати:

1. Умовні знаки спортивних карт СРСР.
2. Кольорові навчально-топографічні карти масштабу 1:5 000, 1 : 10 000, 1 : 25 000.
3. Спортивні карти масштабу 1:10 000, 1:15 000, 1:20 000.
4. Розчленовані спортивні карти (зміст яких може бути представлено рельєфом, ситуацією, мережею доріг і т. д.).
5 Навчальні плакати або діапозитиви: форми рельєфу місцевості та їх зображення на карті, план місцевості, умовні знаки, план і малюнок місцевості.
6 Об'ємні моделі.

Крім зазначених наочних посібників, хлопці можуть самі виготовити додаткові.

Для міцного засвоєння навчального матеріалу в якості наочних посібників можна також використовувати показ діапозитивів, кінофільмів, кинокольцовок, кинограмм. За допомогою барвистих діапозитивів керівник може демонструвати членам гуртка окремі ділянки шляхи руху спортсменів. Велике зображення на екрані дозволяє наочніше, виразніше показати юним ориентировщикам потрібні деталі місцевості.

<<< тому | зміст | вперед >>>