<<< тому | зміст | вперед >>>

Тыкул В.І. Спортивне орієнтування

Тематика і методика проведення занять гуртка

Тема 8. Способи визначення точки стояння

Заняття 27-28 (ознайомлення гуртківців із способами визначення точки стояння)

Керівник спочатку дає стислу тактико-технічну характеристику кожного способи визначення точки стояння на карті.

Перший спосіб - ототожнення карти з місцевістю. Він застосовується в тому випадку, якщо визначається точка стояння знаходиться близько яскраво виражених, добре читаються орієнтирів на карті, які дозволяють при побіжному звірянні карти з місцевістю швидко і з необхідною точністю визначити на карті точку стояння.

Другий спосіб - візуальне визначення за найближчими орієнтирами. Даний спосіб вважається доцільним, якщо в районі передбачуваної точки стояння є декілька близько розташованих орієнтирів і точне візуальне визначення відстаней до них не становить особливої праці. Спочатку орієнтують карту компасу, а потім по черзі визначають відстань до близько розташованих орієнтирів і на основі отриманих даних вносять необхідні поправки в попереднє визначення точки стояння.

Третій спосіб - вимірювання довжини пройденої відстані. Він застосовується в тому випадку, коли необхідно знайти точку стояння на одному з лінійних орієнтирів. Карту орієнтують за компасом і визначають яскраво виражений надійний орієнтир (перетин стежки з дорогою, канавою, струмком і т. д.). Потім при русі до цього орієнтиру вимірюють довжину пройденого відрізка кроками, відкладають отриманий результат вимірювання в масштабі карти по лінійному орієнтиру від кінцевої точки стояння і швидко знаходять своє місце розташування на карті.

Для практичного вирішення завдання керівник роздає дітям картки району майбутніх занять. Протягом 3-5 хв вони знайомляться з картою, орієнтують її за компасом або виконують інші завдання визначають точку стояння групи, тобто місце старту. Бажано, щоб район старту містив у собі ряд надійних орієнтирів, що дозволяють швидко і вірно визначити точку стояння групи.

Якщо при визначенні свого місцезнаходження у членів гуртка все ж виникнуть труднощі, керівник задає їм навідні питання щодо вибору тих чи інших орієнтирів, які можуть бути використані для визначення точки стояння.

Займаються повинні дати повне і докладний опис місця розташування старту і на основі складеної характеристики знайти дані орієнтири на карті. Після того як гуртківці пізнають і покажуть на карті названі орієнтири, керівник просить відповісти, яким способом можна визначити точку стояння.

Для того щоб підвищити кілька інтерес хлопців до поставленого завдання, можна розділити групу на дві команди. Одна з них вирішує цю задачу, а друга перевіряє правильність рішення. Наприклад, в районі старту знаходиться кілька надійних, добре читаються на карті і місцевості орієнтирів. Перша команда пропонує своє рішення у визначенні точки стояння двома взаємно доповнюють один одного способами: ототожненням карти з місцевістю і ухвалою на око відстань до зазначених орієнтирів. Знайшовши на основі отриманих результатів передбачувану точку старту, перша команда показує її на карті. Друга команда отримує завдання перевірити правильність виконаної роботи, тобто визначити, наскільки точно перша команда нанесла на карту точку стояння. Керівник робить необхідні зауваження та поправки про якість виконаної роботи. У разі неправильного визначення точки стояння він додатково пояснює і показує у суворої послідовності, як виконується вся робота.

Перед виходом на навчальну дистанцію гуртківцям дають нове завдання, конкретна мета якого - закріплення практичного навику визначення точки стояння при проходженні навчальної дистанції. Керівник пояснює хлопцям, що при проходженні навчальної дистанції вони повинні уважно стежити по карті за напрямком руху групи, з тим щоб бути готовими за його вказівкою визначити точку стояння.

Тут бажано нагадати окремі технічні прийоми, які діти можуть використовувати для оперативного і точного визначення точки стояння:

1) орієнтування карти та визначення напряму руху по ній;
2) постійне звірення карти з місцевістю при рух з навчальної дистанції;
3) визначення пройденої відстані кроками або часу;
4) приблизне визначення точки стояння за зустрічається орієнтирів.

Закінчивши пояснення, керівник починає рух з групою з навчальної дистанції. Практичний досвід юних ориентировщиков в роботі з картою невеликий, тому потрібно подбати про те, щоб складність навчальної дистанції в поставленому завдання зростала поступово. З цією метою роблять спочатку зупинки з невеликим інтервалом одна від іншої (не більше 300 м) близько добре читаються по карті і місцевості орієнтирів. Поступово відстань між зупинками збільшують і ускладнюють завдання, за рахунок паралельних ситуацій.

Один з найбільш серйозних недоліків занять на даному етапі - повільний рух групи по дистанції з-за низької технічної підготовленості окремих хлопців. Це знижує інтерес до заняття з боку інших, добре засвоїли прийоми. Для того щоб підвищити активність тих, що займаються, керівник, після спільного визначення трьох - шести КП, може запропонувати їм самостійно виконати кілька вправ приблизно такого типу.

1. У невеликому за площею районі, обмеженому чіткими лінійними орієнтирами, на характерних точках встановлюють десять - дванадцять КП (видимість кожного КП максимальна). Завдання полягає в тому, щоб, рухаючись в різних напрямках, за певний час (10-15 хв) знайти максимальне кількість КП і нанести їх розташування на картку. Переможець визначається за кількістю знайдених і правильно нанесених на карту КП.
2. Керівник готує марковану трасу довжиною не більше 2 км, встановлює п'ять - вісім КП. Хлопцям потрібно пройти (або пробігти) трасу і нанести КП на карту. За помилку в 2 мм дається штраф, рівний 1 хв.

На закінчення керівник підбиває підсумки.

<<< тому | зміст | вперед >>>