Туманова Е.А., Долгова Н.С.
Культура народів Причорномор'я. - 2011. - №215. - С.138-140.
Особливості страхування туристичних ризиків в Україні
Після переходу України на відкриту співпрацю зі світовим співтовариством, у зарубіжні країни хлинув потік українських туристів, здебільшого незнаючих специфіку приймаючої країни. Плануючи свій відпочинок за кордоном, люди вивчають детально умови проживання в готелі, екскурсійні програми, вартість додаткових послуг тощо І страхування - це, напевно, останнє, про що задумається осіб, зібрався в подорож.
Перебуваючи за кордоном, людина перебуває в незнайомому середовищі. Однак слід пам'ятати, що при настанні хвороби або нещасного випадку основною проблемою може бути не оплата медичних витрат, а отримання відповідної допомоги. На жаль, більшість українців, сподіваючись на удачу, не поспішають скористатися послугами страхування перед поїздкою.
Актуальність теми полягає в тому, що страхові проблеми останнім часом стають дуже важливими, так як взаємозв'язок страхування і туризму на сьогоднішній день має яскраво виражений міжнародний характер. Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує відповідності всіх сегментів страхового ринку міжнародним стандартам.
Метою даної статті є розгляд особливостей страхування у сфері туризму в Україні.
Особливості страхування в туристичній галузі відображені в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених: Базилевича В.Д. [5], Марініна М.М.[2], Осадця С.С. [6], Шахова В.В. [9], та ін Аналіз вітчизняної літератури дає можливість стверджувати, що не всі питання страхування туристичних ризиків висвітлені в сучасних роботах, особливо це стосується проблемних моментів та шляхів їх вирішення у даному вигляді страхування.
В Україні ліцензування страхової діяльності здійснюється на основі видів і форм страхування. У рамках кожного виду страхування можуть виділятися його різновиди, які уточнюють об'єкт страхування (страхування від нещасних випадків, медичне страхування страхування відповідальності перед третіми особами). У деяких країнах окремо виділяють страхування туристів (Естонія), страхування надання допомоги особам, які потрапили у скрутне становище під час подорожі або під час відсутності на місці постійного проживання (Польща).
В Україні не існує окремого виду ліцензій на здійснення страхування туристів. Страхові компанії отримують ліцензії на основі розроблених правил страхування медичних витрат та нещасного випадку. Кожна страхова компанія, яка отримує ліцензію згідно з чинним законодавством, подає в органи нагляду за страховою діяльністю правила страхування, які розроблені в рамках одного або кількох різновидів.
В останні роки планується привести класифікацію страхування в Україні у відповідність із законодавством країн ЄС. Так в Законі України «Про страхування» (ст. 5) передбачено запровадження страхування надання допомоги (асістанс) особам, які зіткнулися з труднощами під час подорожей або поза місця проживання. Особлива ситуація склалася при страхуванні анулювання подорожі або її перериванні і при страхуванні цивільної відповідальності туристів Тут відсутній єдиний підхід щодо ліцензування [4].
Якщо проаналізувати вплив видів і форм туризму на різновиди страхових продуктів, то можна виявити певну закономірність. Відповідно до офіційної статистичної звітності, за видами мотивації виділяють такі види подорожей з метою туризму: службову поїздку, організований туризм, приватну поїздку. Ст. 4 Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про туризм» щодо організаційних форм розрізняє міжнародний і внутрішній туризм. Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх цілей, об'єктів, які відвідуються, чи інших ознак виділяють такі види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів, культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, екологічний (зелений), сільський, автомобільний, самодіяльний ін.
Кожен з представлених форм і видів туризму потребує специфічного страховому покритті, яке відрізняється лімітом відшкодування, переліком ризиків та обмеженнями страхового покриття. Типові страхові програми, як правило, не діють для громадян, які виїжджають за кордон з метою працевлаштування, а також для спортсменів та осіб, які планують займатися активним відпочинком Для осіб, які здійснюють багаторазові поїздки за кордон протягом року, призначені спеціальні програми [4].
За існуючими правилами багато держави не видають туристських віз, якщо у туриста відсутня медична страховка. Але ряд країн поки цього не вимагає, перш за все тому, що не можуть в повній мірі забезпечити гарантованою кваліфікованою медичною допомогою в будь-якому місці і в будь-який час.
Туристові слід пам'ятати, що у разі, якщо у нього відсутній необхідний у відвідуваній країні поліс медичного страхування, всі витрати за надання медичної допомоги він буде оплачувати сам.
Існує чотири страхових програми в туризмі:
- Тип «А» - швидка медична допомога, амбулаторне та стаціонарне обслуговування, стоматологічна допомога медикаменти, евакуація.
- Тип «В» - додатково до програми «А» забезпечується евакуація дітей до 14-16 років, візит близького родича на 4-5 днів, переоформлення проїзного документа у разі необхідності дострокового вильоту, пошук загубленого туриста в горах, джунглях, тощо
- Тип «С» - опції програми «В», плюс пошук втраченого багажу, юридичними послуги, відшкодування витрат у випадку втрати закордонного паспорта.
- Тип «D» - до програми «З» додається комплекс послуг з підтримки автомобіля [8].
В даний час існує дві форми туристського страхового обслуговування: компенсаційне та сервісне. Перша форма включає в себе оплату всіх витрат самим туристом і подальша компенсація при поверненні в Україну. При сервісному туристському страхування, уклавши договір або контракт зі страховою компанією, достатньо зателефонувати в одну із зазначених диспетчерських служб, повідомити номер свого поліса, прізвище - як потерпілому буде надана необхідна допомога.
Одним із основних видів страхування в туризмі є медичне страхування, яке, в основному, покриває всі витрати на медичні послуги, послуги стаціонарного лікування, перевезення машиною швидкої допомоги, придбання ліків, догляд за хворим, а у випадку смерті за кордоном-транспортування тіла на батьківщину. Не менш важливим є страхування від нещасних випадків. Страховим випадком визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного випадку, який стався із застрахованим під час дії договору страхування; інвалідність, одержана в результаті нещасного випадку; часткова втрата працездатності в результаті нещасного випадку, який мав місце під час дії договору страхування [3]. Стаття 17 Закону України «Про туризм» передбачає, що «Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності».
Суб'єкт туристичної діяльності, який надає туристичні послуги, зобов'язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт туристичної діяльності як агент страхової компанії.
Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі. Асистанс - це перелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний момент в натурально-речової формі або у вигляді грошових коштів через технічне, медичне і фінансове сприяння.
Об'єктом страхування відповідальності власників автотранспорту є їх громадянська відповідальність за можливе спричинення шкоди іншим особам при дорожньо-транспортній пригоді. В міжнародній страховій діяльності страхування відповідальності власників автотранспорту відоме під назвою «зелена карта». «Зелена картка» - це система міжнародних угод про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона отримала за кольором і формою страхового полісу. Практично у всіх європейських країнах страхування громадянської відповідальності власників транспортних засобів обов'язкове [3].
5 квітня 2010 року набув чинності новий Візовий кодекс Європейського союзу (Visa Code). Крім усього іншого цей документ приніс значні зміни пов'язані з оформленням договорів страхування виїжджаючих за кордон. При цьому недотримання нових вимог до оформлення договорів страхування є досить поширеним. Серед основних моментів, які необхідно враховувати при оформленні договорів страхування виїжджаючих за кордон: страхова сума повинна складати не менше 30000 Євро, при цьому франшиза не повинна перевищувати 100 Євро, крім цього, обов'язковим є також збільшення періоду страхування на 15 днів з дня запланованого виїзду з Шенгенської зони.
У цілому нові вимоги можна оцінювати позитивно, вони спрямовані на захист інтересів саме страхувальника До цього часу, наприклад, розміри франшиз не лімітувалися, і деякі недобросовісні страховики оформляли договори страхування з дуже значними франшизами. Відсутність розширеного строку дії договору страхування також ускладнювало життя туристу. Так, наприклад, виникали проблеми у тих, хто з непередбачених причин змушений був залишитися в іншій країні понад терміну, вказаного у візі.
Крім цього при оформленні страхового договору необхідно враховувати також і той момент, що багато консульські відділи не беруть договорів страхування, виписаних від руки. Обов'язковою умовою є оформлення полісу друкарським способом. На сьогоднішній день такі вимоги висуваю консульські підрозділи Словаччини, Угорщини та Польщі. Тому при покупці страхового захисту на час перебування в зазначених країнах потрібно враховувати цей момент [4].
Не дивлячись на те, що в Україні існують обов'язкове страхування медичних витрат та страхування від нещасного випадку туристів, що виїжджають за кордон, доходи страхових компаній від туристичного страхування поки не великі.
Однак туристичне страхування вважається одним з найперспективніших напрямків. Серед понад 30 страхових компаній, що пропонують страхові продукти туристам, половину ринку тримають 6 гравців: компанії «Еталон», «ІНГО», «ТАС», «АСКА», «Універсальна», «ПРОСТО-страхування». У кожного склалася своя ніша. Приміром, «Еталон» працює в сегменті масового виїзного відпочинку; «ІНГО» співпрацює в основному з корпоративними клієнтами, продаючи в роздріб невелику кількість полісів.
За кожного нового туристичного оператора на ринку розгортається справжня боротьба. На туристичних виставках страхові компанії окупують стенди турфірм, сподіваючись зацікавити останніх в співробітництві. Але часто іноземні компанії, що виходять на український туристичний ринок, заздалегідь знають, з ким будуть працювати. Обіграти конкурентів страховики намагаються за рахунок нових продуктів страхування для туристів. Наслідуючи приклад своїх колег з Росії, українські страховики почали пропонувати страхування на випадок анулювання поїздки. Якщо відпочиваючий придбав путівку, але з вагомої причини (як правило, із-за хвороби) не зможе вирушити в подорож, страхова компанія відшкодує йому вартість туру. Туристи-песимісти страхуються від невиїзду у разі відмови у видачі візи, ніж «грішать» посольства держав Шенгенської зони, США, Великобританії.
Страхові компанії більше заробляють на продажу дешевих страховок з невеликим списком страхових подій. Таким чином, страховики знижують ймовірність виплат за проданими полісами. Приміром, страхова компанія не стане оплачувати медичні послуги, якщо людина зламала руку в стані алкогольного сп'яніння. У стандартних полісах до винятків відносять умисне заподіяння собі тілесних ушкоджень, самогубство, участь у бійках. Страхова компанія також не береться відшкодовувати витрати на закордонне лікування венеричних захворювань. Складності у туристів виникають при спробі вимагати зі страховика шкоду, заподіяну в результаті терористичних актів (такі випадки віднесені до категорії форс-мажорних обставин).
Варто відзначити, що найбільш невигідними для страховиків напрямками є країни масового відвідування, такі як Туреччина і Єгипет. У літній сезон рівень збитковості за цим країнам може досягати 240% [7].
Слід також сказати, що й якість послуг зі страхування туристичних ризиків залишає бажати кращого. Так, наприклад, у клієнтів можуть виникнути технічні проблеми зі зв'язком, внаслідок чого буде важко зв'язатися з асистуючою компанією в країні перебування. Страховики економлять і на супутніх послугах. Наприклад, страхування багажу діє тільки на час перевезення: щоб застрахувати багаж на весь час поїздки, доведеться придбати окремий поліс.
У будь-якому випадку при покупці страхового поліса слід уважно вивчити умови договору. На жаль, низька страхова культура основної частини споживачів туристичних послуг залишається однією з головних проблем, що виникають при страхуванні.
Висновки:
1. Існує чотири страхових програми в туризмі: Тип «А» - швидка медична допомога, амбулаторне та стаціонарне обслуговування, стоматологічна допомога, медикаменти, евакуація. Тип «В» - додатково до програми «А» забезпечується евакуація дітей до 14-16 років, візит близького родича на 4-5 днів, переоформлення проїзного документа у разі необхідності дострокового вильоту, пошук загубленого туриста в горах, джунглях, і т.д. Тип «С» - опції програми «В», плюс пошук втраченого багажу, юридичними послуги, відшкодування витрат у випадку втрати закордонного паспорта. Тип «D» - до програми «З» додається комплекс послуг з підтримки автомобіля.
2. Суб'єкт туристичної діяльності, який надає туристичні послуги, зобов'язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт туристичної діяльності як агент страхової компанії. Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі.
3. Основними проблемами при страхування туристичних ризиків є: а) низька страхова культура населення; б) технічні та побутові проблеми в країні перебування (відсутність телефонного зв'язку з асистуючою компанією; при оплаті медичних послуг готівкою, надалі неповернення цих коштів лікарським персоналом в країні перебування; проблеми з евакуацією на батьківщину тощо); в) надання некваліфікованої медичної допомоги на місці.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
Після переходу України на відкриту співпрацю зі світовим співтовариством, у зарубіжні країни хлинув потік українських туристів, здебільшого незнаючих специфіку приймаючої країни. Плануючи свій відпочинок за кордоном, люди вивчають детально умови проживання в готелі, екскурсійні програми, вартість додаткових послуг тощо І страхування - це, напевно, останнє, про що задумається осіб, зібрався в подорож.