<<< тому | зміст | вперед >>>

Спогади ветеранів самодіяльного туристського руху в Україні

А. А. Кондрацький, Б. А. Горлицький

КЛУБ ТУРИСТІВ БУДИНКУ ВЧЕНИХ

Можна з великою впевненістю сказати, що історія виникнення і розвитку туризму в Києві, в т. ч. спортивного значною мірою пов'язана з Академією наук України та Київським Будинком Вчених. Піонерами туристського руху в м. Києві по праву можна вважати ЗМС М. Т. Погребецкого і його учнів академіка АНУ І. Н. Францевича, членкора АНУ П. Р. Борзяка. Погребецкий М. Т. був не тільки видатним альпіністом, але й невтомним мандрівником, географом, туристом- дослідником. Відомо понад 300 друкованих праць, що вийшли з-під його пера.

В 1933 р. при Київському Будинку Вчених створюється гірська секція, яка стала організаційним і методичним центром альпіністських і туристських груп, гуртків в наукових установах міста. До кінця 1940-х рр. туристські і альпіністські групи, гуртки, секції були загальними, не розділялися.

Одночасно зі зміцненням перших туристських гуртків проводиться велика організаційно-пропагандистська робота, спрямована в першу чергу на роз'яснення цілей і завдань туризму: туристські гуртки реорганізуються в секції.

Наприклад, в 1937 р. в Інституті електрозварювання організовується група любителів подорожей на байдарках. Найбільш активним її членом був П. І. Севбо. Йому належить пріоритет у створенні першої в Україні конструкції туристської байдарки з укриттям.

Успішний розвиток туристського руху було перервано ІІ світовою війною. Відродження та подальший розвиток самодіяльний туризм отримує в 1950-ті роки.

Тон задають любителі гірських і пішохідних подорожей. Центрами розвитку самодіяльного туризму в АН стають Інститут органічної хімії (кер. Р. Р. Дядюша), Інститут електрозварювання (кер. Д. М. Калеко), Інститут математики (кер. М. А. Куликов). Організаційним і методичним центром туристичного руху залишається Київський Будинок Вчених. У другій половині 1950-х рр. ініціативи астронома, професора С. К. Всехсвятського та фізика академіка А. С. Пекаря відроджується секція туризму. У 1958 р. при Будинку Вчених був утворений перший р. в Києві і один з перших в Україні туристський клуб, який нещодавно відзначив своє сорокаріччя. Перший його голова - молодий співробітник Інституту геологічних наук АН Б. А. Горлицький, до складу правління клубу входять Д. М. Калеко (ІЕС), А. А. Кондрацький (Інститут історії), А. Б. Китайгородський (Інститут теормеханики), Л. А. Кіпріанова (Інститут физхимии) та ін - в основному випускники туристсько-альпіністських секцій Київського університету і Політехнічного інституту 1958-59 рр.

Клуб набував все більшу популярність. Київський Облрадпроф видає кошти для закупівлі туристського спорядження та організації пункту прокату, що вдихнуло нову цілющу струмінь у роботу клубу. Створюється школа інструкторів-громадських діячів, які проходили практику в самодіяльних туристських таборах в Криму і на Кавказі, де були підготовлені сотні значківців “Турист СРСР". Вихованці цих таборів згодом стали активними організаторами-керівниками туристських секцій. Діяльність клубу не обмежувалася проведенням походів вихідного дня і туристських таборів. Клубу туристів при Київському Будинку Вчених належить пріоритет у відродженні такої випробуваної ще М. Т. Погребецким форми туристських подорожей, як науково-спортивні експедиції, учасники яких виконували конкретні завдання різних наукових установ, наприклад, Українського географічного товариства. Клуб створив методику проведення таких подорожей, рекомендував найбільш цікаві та доцільні маршрути.

Зусиллями ентузіастів при клубі вдалося створити туристську бібліотеку.

В щотижневий клубний день - четвер - збиралися туристи практично з усіх районів Києва, комплектувалися туристські групи і організовувалися походи, як вихідного дня, так і більше складні, працювала маршрутна комісія. У приміщенні Будинку Вчених регулярно проводилися публічні звіти про найбільш цікавих туристських походах з демонстрацією слайдів та кінофільмів.

Одним з популярних напрямів туристської роботи було проведення туристських зльотів. Багато років туристи клубу збиралися в районі селища Клавдієве на свій традиційний осінній зліт. Не менш популярним був щорічний зліт туристів-водників влітку на Довбычке. Ці зльоти збирали сотні любителів туризму.

Популярність клубу зростає. До 1963 р. практично він виконує функції міського туристичного клубу. Наприклад, секція водного туризму театру російської драми ім. Лесі Українки, в яку входили тоді ще маловідомі молоді актори, а нині народні артисти СРСР і України Ю. Мажуга, А. Решетніков, Н. Рушковський та ін. - колір акторів театру, отримувала тут консультації, приймала участь у підготовці туристських вечорів.

Клуб мав широкі зв'язки з туристами інших регіонів України та СРСР. Відбувався обмін туристськими групами з Болгарією, Польщею, НДР.

До кінця 1961 р. кількість активних членів клубу перевищила 500 чол. У 1960-ті рр. клуб об'єднував 12 первинних туристських секцій системи АН. У походах вихідного дня регулярно брали участь близько 2,5 тис. осіб. У самодіяльних таборах щороку відпочивали понад 400 туристів і підводників. Одночасно в клубі йшла підготовка туристів вищої кваліфікації. Для цього щорічно організовували походи вищої категорії складності в різні географічні райони - Примор'я, Памір, Алтай, Тянь-Шань, Туву, Камчатку. За участю Київського відділення географічного товариства були проведені науково-спортивні експедиції по пошуку "снігової людини", за спостереженнями вивержень вулканів Камчатки і ін.

В 1962 р. звання "Майстер туризму СРСР" удостоїлися члени клубу туристів Будинку Вчених Б. А. Горлицький, А. А. Кондрацький і Р. Я. Берман; 150 членів клубу стають розрядниками по туризму, а раніше звання Майстра спорту з туризму в Києві була удостоєна лише Н. М. Горбунова).

Однак, у другій половині 1960-х рр. у діяльності правління туристського клубу все більше починають виявлятися тенденції до відходу від керівництва туристськими секціями в установах АН. До кінця 1960-х рр. Клуб туристів при Київському Будинку Учених стає міжрайонним міським клубом. Це змусило керівництво СК "Наука" створити клуб, який займається туристські секції в організаціях АН, в 1969 р. на установчих зборах представників 48 туристських секцій створюється клуб туристів АН УРСР, головою якого був обраний А. А. Кондрацький.

Характерною особливістю цього періоду стає зростання популярності водного туризму. У 1970-ті рр. провідні секції були в Інституті проблем лиття (Ю. А. Смирний, В. Р. Коструба), Інституті напівпровідників (Н. С. Чорна), Інституті механіки (Ст. М. Бастун), Інституті кібернетики (О. В. Рубаник), Інституті проблем матеріалознавства (Л. М. Мурзін), Інституті біохімії (В. Ф. Мишунин), ІЕС (С. П. Чуйков), Інституті ядерних досліджень (Ст. А. Бабенко) та ін Майстрами спорту з водного туризму стали Е. В. Барчук, В. С. Смирний, Г. К. Вихованців, В. Р. Коструба.

Але до кінця 1970-х проявився спад у туристській роботі в Будинку Вчених. Це в значною мірою було пов'язане з тривалим ремонтом і реконструкцією Будинку Вчених.

Клуб втратив своє окреме приміщення і значною мірою молодіжний актив. І лише в 1983 р. після першого зльоту туристів-ветеранів Києва Клуб туристів при Будинку Вчених відновив роботу, але вже в новій якості. Він перетворився на клуб туристів-ветеранів Києва. Його знову очолив Б. А. Горлицький. Поновилися публічні звіти про походи та подорожі, знамениті новорічні капусники, незмінним автором віршованих текстів яких залишається всі роки існування клубу Л. А. Кіпріанова. На початку 1990-х рр. в клуб влилися і ветерани київського альпінізму.

Головами клубу в різні роки були: Б. Горлицький, А. Святський, С. Кругляк, М. Мільштейн, Ст. Бабенко.

Туристський актив клубу вніс значний вклад у розвиток туризму в Києві і в Україні, працюючи в різних громадських туристських органах і організаціях. Це Р. А. Гогоци, Р. Р. Дядюша, А. Т. Халепо, С. В. Коробков, В. Р. Коструба, Ю. А. Смирний, А. Р. Боборикін, Д. М. Калеко, Б. В. Леві, Р. В. Ільїна, В. А. Горобець, Р. К. Вихованців, К. Колесніченко, В. А. Іванов, Н. Ст. Пашкеев, В. М. Маслов, А. Л. Нечай і багато інших.

<<< тому | зміст | вперед >>>