< тому | зміст | вперед >>>

Спогади ветеранів самодіяльного туристського руху в Україні

А. Л. Нечай, В. А. Іванов

СЕКЦІЯ ТУРИЗМУ ЗАВОДУ "АРСЕНАЛ"

Часом народження туристської секції київського заводу "Арсенал" можна вважати вересень 1957 року. Після закінчення КПІ на завод прийшов молодий спеціаліст Олексій Нечай, мав другий розряд з туризму та досвід громадської туристської роботи. Зібравшись зі "старими" вже арсенальцями Олександром Виноградовим і Григорієм Волинським, які цікавляться туризмом, вдома у Волинського, він запропонував виступити заводською командою на осінніх міських туристських змаганнях 1957 року в Голосіївському лісі.

Для профкому та керівників, відповідальних за підготовку спортсменів, такий ентузіаст, організатор заводського туризму виявився знахідкою. Цей вид спорту в відміну від інших не вимагав регулярних матеріальних витрат, приміщень, оплати тренерського складу.

Для початку профком заводу купив туристам дві брезентові намети, в яких під час походів вихідного дня в кожному наметі на нічлігу поперек розміщувалося до 8 осіб. У наступні роки спорядження секції поступово збільшувалася, але його завжди не вистачало.

Робочий тиждень тоді була шестиденному і в походи вихідного дня (ПДВ) ми зазвичай виїжджали в суботу ввечері. Невеликий перехід і ночівля в польових умовах. В пам'яті залишилися походи вздовж Дніпра від с. Чапаєвка до с. Трипілля, тоді це було безлюдне мальовниче узбережжя, не забудоване ще елітними дачами, санаторіями, піонерськими таборами.

Але для залучення заводчан до заняття туризмом ми організовували і такі масові - до 100 учасників - заходи як походи вихідного дня в Ірпінь. Починали похід вранці в неділю кількома групами з 13-ї лінії приміського селища Пуща-Водиця, а закінчували ночівлею в корпусах піонерського табору в сел. Ірпінь. Такі походи проводилися кілька разів у міжсезоння та взимку, коли табір пустував.

Потроху формувалося ядро секції. Однією з серйозних проблем спортивного росту був тоді час для здійснення складних походів. Профотпуск для інженерно-технічних працівників був тривалістю 18 днів, у молодих робітників - 15, тому для далекого походу необхідно просити додатковий відпустку за свій рахунок, а такі дні на режимному підприємстві здобути було важко. Іноді примудрялися з місця походу надсилати на завод телеграму: “У зв'язку з затримкою на маршруті з-за погодних умов прошу надати днів відпустки ..... за свій рахунок". Після повернення з походу з копією телеграми домагалися продовження відпустки, щоб не було прогулу. Отримати відпустку влітку на заводі було великою проблемою. Через заступника директора по кадрам і режиму домагалися відпустки, як писалося “для проведення складного походу для виконання нормативів Майстра спорту".

Першим дальнім спортивним походом секції був похід другої категорії складності під керівництвом А. Нечая у вересні 1958 р. по кримських горах (Старе місто Крим - Кара-Даг - місто Судак - траверс по яйлах - гора Чатир-Даг - спуск в Кримський заповідник - місто Алушта). Розробити цей маршрут допоміг Ст. Ст. Нікольський, великий знавець Криму.

Перші лижні походи арсенальцями були здійснені під тим же керівництвом взимку 1959 року по Брянщині і взимку 1960 року по Карпатам (вже ІІ кат. труднощі). За даним маршрутом консультував Ігор Климпуш, який працював у минулому старшим інструктором турбази в сел. Ясіня.

Туристи "Арсеналу" не замикалися у складі груп тільки своєї секції. Так, наприклад, А. Нечай влітку 1959 року брав участь у поході Л. Господаря по Приполярному Уралу (ІІІ-ї, вищої категорії тоді труднощі); влітку 1960 року у групі Н. Горбунової, що закривала походом ІІІ к. тр. за Забайкалью виконання нормативів "Майстри спорту"; взимку 1961 і влітку того ж року він брав участь у походах А. Кондрацького по Карелії та Алтаю.

І, навпаки, в поході під керівництвом А. Нечая влітку 1962 р. по Західному Саяну (IV кат. сл.) неарсенальцы становили 50%, а в складі групи по Прибайкалью влітку 1963 року їх було 70%. Цей похід вищої категорії складності став як би "хрещеним" для одного з авторів даного нарису Ст. Іванова. Після нього він з туриста-одинаки став завзятим туристом-спортсменом.

В загальних "збірних" походах народжувалась і міцніла дружба арсенальців з туристами з різних київських секцій, відбувався обмін цінним досвідом, який не можна добути було ні з якої літератури.

Взимку 1959 року активом секції на чолі з її головою Ю. М. був Азаревичем організований перший вечір туристів "Арсеналу" з широкою участю туристів міста.

Для початківців арсенальська секція в 60-ті роки організувала кілька нескладних пішохідних та лижних походів у Київській та Житомирській областях місцями бойової слави часів Великої Вітчизняної війни. Особливо зростала майстерність пішохідних і гірських туристів. Це дозволило арсенальцям провести ряд складних походів. Крім згаданих вище це були:

1964 р. - гірський 3 кат. сложн. за Центрального Тянь-Шаню (кер. Ю. Ткаченко);
1965 р. - пішохідний 5 кат. складної. за Туві, першопроходження (кер. А. Нечай);
1966 р. - пішохідний 5 кат. складної. за Північно-Байкальскому нагір'я (кер. А. Нечай);
1966 р. - пішохідний 4 кат. складної. за Алтаю (кер. Е. Антоненко);
1967 р. - гірський 4 кат. складної. за Паміру (кер. Ст. Іванов);
1968 р. - пішохідні 4 і 5 кат. складної. за Баргузинскому хребту в Забайкаллі (кер. відповідних походів М. Іванченков і Ст. Іванов);
1969 р. - пішохідний 5 кат. складної. за Приполярному Уралу (кер. Ст. Іванов);

В 1970 р. 15 туристів "Арсеналу" у складі українського республіканського збору пішохідних туристів пройшли походи 4 кат. складної. по Гірському Алтаю. Керівниками трьох груп на цих зборах були арсенальці - А. Нечай, Ст. Іванов, М. Іванченков. У 1971 р. туристи "Арсеналу" брали участь у поході республіканського збору пішохідних туристів по хребта Хамар-Дабан. Керівники двох навчальних груп - Ст. Іванов і М. Іванченков. У 1972 р. - у складі республіканського збору арсенальці пройшли пішохідні походи по плато Путораны на Таймирі. Керівники 2-х груп були ті ж.

В результаті цих походів туристи виконали нормативи спортивних розрядів до першого розряду включно. А. Нечая у 1967 р. першому з арсенальців присвоєно звання Майстер спорту СРСР з пішохідного туризму.

Однак слід зазначити, що в 60-ті роки секція могла проводити лише за 1-2 складних походу в рік. У секції регулярно займалося близько 40 туристів, причому 30 людина входили в постійно діючу групу М. Іванченкова, колишнього в той час головою секції. Важко було забезпечити групи, які виїжджають у складні походи, спорядженням. Не вистачало наметів, спальних мішків, рюкзаків і особливо спеціального спорядження: мотузок, альпіністських карабінів, льодорубів, кішок.

Раннє лише два туриста заводу "Арсенал" Юрій Ткаченко і Михайло Тертичний ходили на байдарках по річках України та Росії у складі груп туристів Будинку Вчених Київського міського клубу. А в травні 1965 року секція "Арсеналу" провела вже свій перший водний похід по річці Тетерів (керівник Ст. Іванов). В подальшому байдаркові походи проводилися щорічно по річках України. Слід зазначити, що до арсенальців по річках Случ і Уж (Житомирська та Київська області) ніхто не ходив. Тому в книгу "Водні маршрути України" увійшли описи маршрутів, пройдених саме в цих походах.

В 1972-73 роках в арсенальской секції відбувалася зміна поколінь і, як наслідок, ослаблення туристської роботи. Але в той же час на завод надійшло багато молоді. Деякі внз вже зробили перші кроки на туристських стежках і бажали продовжити заняття туризмом. Спочатку вони ходили в походи вихідного дня з групою туристів Будинку Вчених, керівником якої був Ст. Іванов.

Рік 1973 став переломним. У лютому група молодих туристів "Арсеналу" і Вдома Вчених під керівництвом Валерія Москаленка вчинила лижний похід по Карпатам. В квітні арсенальці організували досить колоритний похід по Кара-Кумам. До цього київські туристи в пустелях фактично не були. Лише одна група на чолі з Іриною Василівною Пташниковой і Наталією Миколаївною Горбунової вчинила там невелику подорож. Але вони йшли з провідником, а їх рюкзаки і воду в бідонах везли верблюди. Звичайно, їх досвід допоміг. Але арсенальці йшли пішки. Довелося вирішити багато складних, складних завдань, які в звичних походах в тайзі і горах не зустрічалися. В поході побачили квітучу ранньою весною пустелю, давні, добре збереглися фортеці. Особливо вразили своєю красою залишки міста Деу-Кескен, який в давнину вважався найкрасивішим містом Середньої Азії і називався Вазір.

В серпні 1973 року туристи пройшли по горах Кавказу. Яскраві результати цих походів стали чудовою рекламою і найкращою агітацією. У секції влилося багато бажаючих займатися туризмом. Природним наслідком цього з'явився збір пішохідних туристів "Арсеналу" в Карпатах у листопаді 1973 року. Три групи складі 32 чоловік під керівництвом молодих керівників Б. Бульби, Р. Никифоровй і Ст. Цвелодуба пройшли шляхами партизанського з'єднання Ковпака.

Спортивні успіхи туристів і різке збільшення складу туристської секції були помічені і рішенням правління спортивного клубу "Арсенал" секція спортивного туризму була включена, як рівноправна, до складу цього клубу під номером "27". Визнання туристів як рівноправних спортсменів дало значні секції переваги. Насамперед, секція стала отримувати фінансування за окремою у графі кошторисі витрат спортивного клубу та профкому заводу. На ці кошти, нарешті, придбали необхідне спорядження: намети, рюкзаки, спальні мішки, три байдарки типу "Салют", лижі та інше. Секції виділили сухе підвальне приміщення для складу спорядження. Виділені кошти також дозволили підвищувати кваліфікацію туристів в спортивних походах - виконувати високі спортивні розряди і спортивні звання.

В на початку 1974 року визначилася чітка структура секції. Найбільш численною була пішохідна підсекція. Працювали і інші підсекції: гірський, водний, спелео, орієнтування, велотуризму. З приходом в секцію Е. Акімової, кваліфікація якої відповідала Кандидату в майстри спорту (КМС), і корінного старого арсенальця Михайла Тертичного, що має солідний досвід складних водних походів в інших колективах, активізувалася діяльність туристів-водників.

Досвідчений турист-пешеходник Л. Рахвальский в 1974 р. створив підсекцію велотуризму, яка стала першою і тривалий час була єдиною в Києві. Велосекция підтримувала зв'язок з Українською республіканською комісією велотуристів, територіально знаходилась в Харкові.

Підсекція спелеотуризму "Арсеналу" працювала в контакті з секцією спелеотуристів Київського міського туристичного клубу. Спелеотуристи побували у тернопільських, кримських, кавказьких і середньоазіатських печерах. Арсенальці Ст. Моржевский і А. Литвин в складі групи київських спелеологів брали участь у відкритті печер "Атлантида" та "Малятко" біля села Завалля в Хмельницькій області.

Підсекція лижного туризму проводила походи по Карпатам, Кольського півострова, Архангельської області, Північного Уралу. М. Іванченков і Є. Антоненко в складі збірних команд Києва та України пройшли лижні походи вищої категорії складності на Приполярному, Полярному Уралі і Таймирі.

Зросла кількість складних спортивних походів (в 1974 році було скоєно 12 походів) і збільшення чисельності їх учасників (у 1974 році було 200 чоловік) вимагало перебудови навчальної роботи з підготовки туристських кадрів. Секція мала в своєму складі кваліфікованих інструкторів туризму (А. Нечай - інструктор-методист, М. Іванченков, Ст. Іванов - старші інструктори, А. Лудченко, Ст. Христюк, Р. Нікіфорова, С. Щербак, М. Тертичний, Ст. Коваленко - інструктори). Враховуючи це, керівництво Київського міського клубу туристів створив при секції туризму "Арсеналу" філія міської школи туризму. У другій половині 70-х років тут готували туристських організаторів, а з початку 80-х років - керівників походів за програмою початкової туристської підготовки (НТП), середньої туристської підготовки (СТП) з пішохідного гірського і водного туризму та вищої туристської підготовки (ВТП) з пішохідного туризму. Лекції читали Майстри спорту, КМС, інструктори туризму. Причому, по кожному розділу призначався найбільш підготовлений в цьому питанні турист. Лекції та практичні заняття з медицини проводили штатний спортивний лікар спортклубу "Арсенал" Ст. Свиридов, лікар Н. Журко і медсестра Л. Лямо. Крім лекції з теорії, щотижня по суботах і неділях в походах вихідного дня проводилися заняття з техніки туризму. Заняття проводились в лісах поблизу Києва, в гранітному кар'єрі, на стінках Зеленого театру. Для відпрацювання техніки подолання порогів туристами-водниками і бродів через бурхливі ріки пешеходниками учні виїздили на річку Рось (біля с. Хохітва). Разом з секцією альпінізму - на тренування на скелі в с. Дениші Житомирської області.

В травні 1980 р. в горах Буковини відбувся збір туристів-пішохідників. В його рамках чотири групи провели залікові навчальні походи. Керували ними інструктори Ст. Москаленко, Р. Хмара, Ст. Свиридович, Ст. Іванов.

Арсенальська школа туризму працювала до 1992 р.

Розвиток туризму в секції безпосередньо залежало від масовості, тому велике увага приділялася агітаційній роботі. В газеті "Арсеналець" і за внутризаводскому радіомовлення часто друкувалися і звучали повідомлення спогади про проведені походи. Але найбільший ефект мала демонстрація слайд-фільмів і аматорських кінофільмів про походи.

Починаючи з 1976 р. проводилося вже не менше 30 походів в рік. У кожному знімався слайд-фільм, з допомогою якого група звітувала про похід по поверненню в Київ. Матеріалу вистачало на всю осінь, зиму і весну. З 1962 по 1995 р. в зимові місяці в обідній час в приміщенні однієї з лабораторій, а іноді в цехах демонструвалися слайд-звіти про проведені подорожі. На перегляди приходили не тільки туристи, але і просто любителі мандрівок. Туристські фільми демонструвалися також вечорами в гуртожитках заводу. А з 1996 р. місцем щотижневого показу наших слайд-фільмів і кінофільмів стало приміщення арсенальского туристського клубу.

Особливе місце в житті нашої секції, пізніше стала клубом туристів "Арсеналу", займали улюблені всіма щорічні туристські вечора, відновлені після великої перерви в 1974 р. Перший з них був тоді проведено спільно з бібліотекою заводського Палацу культури, всі наступні готувалися самостійно. Весь суботній день у Палаці культури кипіла туристська "розважальна" життя. Кожна група, що пройшла похід, готувала фото подорожі: всі стіни в залах були прикрашені фотомонтажами і газетами (їх збиралося до 30), які брали участь у конкурсі. Вечори проводилися за типом "Блакитних вогників" з дуже цікавою програмою. Запрошувалися цікаві люди, відомі альпіністи. Демонструвалися найкращі слайди походів за сезон. Було багато оригінальних конкурсів: на кращий похід; самого активного туриста; найбільша кількість пройдених кілометрів. Вручалися грамоти та подарунки.

Інтерес молоді заводу до цих вечорами постійно був дуже великий. Завжди був дефіцит запрошень. А приміщення дозволяла вмістити лише 250 чол. Вечори дозволяли підвести підсумки туристичного сезону, але найголовніше - це була можливість зібрати разом всіх туристів секції. Вечори проводилися щорічно до 1992 р. Потім Будинок культури продали. Але наприкінці 1997 р. нові господарі надали нам можливість провести ювілейний клубний вечір - відзначити своє 40-річчя.

Щорічно, починаючи з 1974 по 1996 рр. проводилися загальнозаводські зльоти туристів. На зльотах більшість підрозділів заводу виставляли свої команди. Окремо брали участь групи, які готувалися до категорійним спортивних подорожей. В змаганнях зльоту перевірялася підготовка груп та окремих туристів до майбутніх походів. Зльоти збирали сотні учасників і перетворювалися на справжні молодіжні свята. Вже в першому зльоті в квітні 1974 р. поблизу с. Гути Межигірській (Лютежское лісництво) брало участь 12 команд із загальною чисельністю 150 учасників.

Проводилися зльоти і в інших місцях. У 70-80-ті роки для цього потрібно дозвіл лісництв, які давали свою згоду на зліт дуже неохоче. Але наші туристи знайшли гідний вихід з положення: протягом року ми кілька разів великими групами виїжджали для проведення потрібних лісництву робіт. Працювали на совість. Потім завод отримував від лісників подяки, а туристи отримували дозвіл на проведення зльотів.

Перші зльоти проводилися на ентузіазмі туристів. Фінансові витрати брали на себе спортивний клуб і профспілковий комітет заводу. Але незабаром туристи отримали велику підтримку і арсенальского комітету комсомолу. Він допомагав у вирішенні питань транспорту, прокату спорядження, часткового фінансування, забезпечення радіозв'язком і, звичайно, кожен цехової колектив намагався виставити свою комсомольсько-молодіжну туристську команду. В той час дуже велику допомогу нам надавав секретар комітету комсомолу Ст. Безверхий.

Зльоти проводилися за насиченою дводенної програмою, яка включала як спортивну частину (подолання смуги перешкод, орієнтування на місцевості, водний слалом на байдарках, перегони на велосипедах), так і конкурсну програму (на кращий табір, кращу саморобку, кращого кухаря, туристської пісні тощо). Такі зльоти збирали вже більше 300-х учасників. В кінці 80-х і до 1995 р. крім зльотів для дорослих проводилися окремі зльоти для дітей. Всіх переможців завжди нагороджували подарунками та грамотами.

Туристи заводу майже завжди брали участь у зльотах туристів районного клубу "Романтик", Київського міського клубу, зльоти туристів-водників, змаганнях водників на річці Рось у с. Хохітва, у змаганнях гірських туристів "Осінній лист" та інших. На цих зльотах арсенальці успішно виступали, часто займали призові місця. Часто туристи-арсенальці виступали у складі збірних команд Києва в республіканських змаганнях. А Майстра спорту СРСР А. Нечай, М. Іванченков, А. Лудченко, Ст. Христюк, Ст. Іванов, Тобто Антоненко, Р. Нікіфорова неодноразово брали участь в якості суддів на республіканських змаганнях і зльотах по туризму.

Туристські групи та секції неодноразово займали високі місця у міських та республіканських змаганнях, що проводяться за результатами спортивних походів. Тричі команди секції ставали чемпіонами України: Забайкаллі (1968, рук. Ст. Іванов), Гірський Алтай (1976, рук. Ст. Іванов), Центральний Кавказ (1988, рук. С. Щербак). У 1986 р. чемпіоном Києва стала група Ст. Цвелодуба за похід по Північного Тянь-Шаню. Були й інші призові місця з різних видів змагань.

Члени підсекції орієнтування крім участі в складних туристських походах систематично брали участь у змаганнях зі спортивного орієнтування різного рівня. Туристки В. Бублик і Є. Антоненко, які займалися і туризмом, і орієнтуванням, успішно виступали у різних змаганнях, займаючи високі місця. Їм, одним з перших на Україні, присвоєно звання Майстрів спорту з орієнтування.

Велике значення приділялося і приділяється зараз походів вихідного дня, оскільки саме тут формуються групи для майбутніх більш складних багатоденних походів. За останнє десятиліття їх проведено більше 300, причому з 1998 р. - щотижня, з листопада по квітень, без пропусків, знижок на негоду. Але у польовий сезон частота туристських виходів тепер на жаль знизилася ... Проте, головним у роботи секції були, безумовно, далекі спортивні туристські походи. З 1976 р. їх кількість істотно зростала. В червні 1976 р. гірська підсекція провела збір на Кавказі, у якому брало участь 3 групи, загальна кількість учасників - 32 чол. (керівники Р. Нікіфорова, Н. Давиденко, В. Плескач).

З кожним роком кваліфікація арсенальських туристів підвищувалася, проводилися більше складні походи. Географія цих походів широка: від Ужгорода на Заході колишнього СРСР до Камчатки і Курильських островів на сході; від Таймиру і Мурманська на півночі до пустель на півдні біля кордонів з Іраном, Кушки в Туркменії. Мало залишилося районів на карті колишнього СРСР, де б не побували арсенальские туристи (це лише Чукотка і Верхоянський хребет). Арсенальці пройшли по Кавказу, Алтаю, Таймиру, хребті Черського, хребту Сунтар-Хаята, Приполярному Уралу, Полярного Уралу, хребту Удокан, Тянь-Шаню, хребта Кодар, Прибайкалью і Забайкалью, Паміру, Східному і Західному Саяну, Карелії, Кольського півострова, Буковинським Карпатам і Лісистих Карпатах, Криму, річках України та Росії, річках Карелії, Кольського півострова, Саян. Часто траплялися в них і першопроходження. І тоді на картах з'являлися відкриті арсенальцями нові перевали. Це перевал "Арсенал" на Алтаї, "Комсомолець Арсеналу" в Баргузинском хребті, "Арсенальців" Китойском хребті. Іноді туристи в походах виконували завдання наукових інститутів. Так, наприклад, у поході по пустелі Кара-Кум (1973) група Ст. Коваленко за завданням Інституту зоології АН УРСР зібрала і доставила зразки комах, зимують (мешкають) на гілках саксаула. У 1964 р. туристи групи Ю. Ткаченко за завданням гляциологов Киргизії зібрали відомості про масштаби зледеніння льодовика Иныльчек в сезоні 1964 р. і відправили гляциологам фотоматеріали. У 1963 р. в похід по хребта Хамар-Дабан група під керівництвом А. Нечая виявила поклади руди алюмінію і оформила авторську заявку на відкриття покладів.

В протягом 5 років на підставі звітів про проведені походи проводилися першості секції по туризму по кожному виду окремо.

В 1976 р. почали створювати бібліотеку секції. В бібліотеці збиралися книги про туризм, звіти про походи. До 1992 р. в бібліотеці зібрано понад 200 звітів.

Щороку велику кількість туристів "Арсеналу" виконувало спортивні розряди, тому числі і норматив Майстра спорту. До 1990 р. звання "Майстер спорту СРСР" було присвоєно 9 туристам секції: А. Нечаю, Ст. Іванову, М. Иванченкову, Р. Нікіфорової, А. Лудченко, Ст. Христюку, Ст. Правдивого, Т. Петашук, С. Щербаку. Розряд Кандидат у Майстри спорту був привласнений Ст. Коваленко, М. Тертычному, Ст. Паламарчуку.

Враховуючи високу кваліфікацію і великий досвід роботи туристів секції в різних маршрутно-кваліфікаційних комісіях, а також велика кількість груп секції, щорічно вчиняють категорійні походи, була утворена МКК № 6 при спортклубі "Арсенал". Особливо досвідчений склад підібрався по пішохідній частині: 8 Майстрів спорту.

Туристи секції брали участь не тільки в походах, але і багатьох суспільно-корисних справах. У 1978-80 рр., готуючись до олімпійських ігор, перебудовувався стадіон "Арсенал", на якому проводили футбольні тренування команди-учасниці Олімпіади. У неробочий час у будівельних роботах взяли участь спортсмени спортклубу, в тому числі і туристи. І тут туристи з'явилися прикладом і заслужили подяку керівництва заводу.

Коли країну облетіла жахлива звістка про Спитакском землетрус у Вірменії, туристи зібрали групу і звернулися до керівництва заводу з проханням дозволити поїздку до Вірменії для участі в рятувальних роботах і роботах з ліквідації наслідків землетрусу, для надання допомоги постраждалим. Поїздку і дозволили надали для поїздки вантажний транспорт. Хлопці працювали сумлінно, заслужили подяку. А керівник групи В. Паламарчук був нагороджений орденом "Дружби народів".

Довгі роки секція не мала свого приміщення, де б можна було проводити туристські заходи. Для збору туристи використовували приміщення однієї з лабораторій ЦКЛ. Тут же зберігали документацію і бібліотеку. Але приміщення для масових заходів не було. Так і непрацюючі на заводі туристи потрапити на територію не могли. Багато років домагалися приміщення, але тільки в 1983 р. при підтримки парткому заводу і Печерського райкому компартії туристам надали підвал в будинку по вул. Січневого повстання, 3. Колишня бойлерна. Перше враження при її відвідуванні приголомшило: на долівці шар пилу товщиною сантиметрів 70 і уламки величезних металевих баків. Стіни вкриті шаром сажі та павутиння. Вікна частково вибиті... Дирекція заводу забезпечила будівництво будматеріалами і столяркою. Все робили своїми руками. Настелили підлогу, потинькували повністю всі приміщення заново. Під керівництвом однієї з туристок Л. Бондар - штукатура-маляра, бригада недосвідчених туристів відмінно виконала всі штукатурні і малярні роботи. Цегляну кладку досить великого обсягу виконали також самі. Цим приміщенням користуємося й нині.

Туристи заводу організовують туристську роботу і проводять різні туристські заходи серед середніх шкіл Києва (наприклад, у середніх школах №№ 51, 5). Туристської секції в школі № 5 Печерського району керує інженер ЦКЛ С. Леоненко. Інженери Ст. Цвілодуб, Ст. Макаров перейшли на професійну роботу з виховання юних туристів міста.

Комплекс перерахованих вище заходів сприяв збільшенню чисельності секції. Число що займаються спортивним туризмом вже перевищувала 400 осіб.

Але зараз секція переживає не кращі часи. Немає фінансування. Лише деякі туристи мають засоби, що дають можливість здійснювати походи за межами України. Та все ж в останні роки вдалося здійснити гірські походи на Кавказ, Алтай. Щороку кілька груп проводять водні походи на байдарках по річках України. Пішохідники 1-2 рази на рік проводять походи по Криму та Карпатах.

Секція спортивного туризму відокремилася від спортклубу і стала виконувати функції районного молодіжного туристичного клубу. Раз на тиждень у приміщенні секції демонструються слайд-фільми про знову пройдені і минулих походах.

Щотижня група туристів здійснює походи вихідного дня по Київській області, керує нею Ст. Іванов. Турклуб "Арсенал" живий!

< тому | зміст | вперед >>>