<<< назад | зміст | вперед >>>

Фединець Н.І., Миронов Ю.Б., Гонська М.Р. Соціологія ринку

Тема 9. Економічна культура

Ключові поняття: економічна культура, економічні цінності, економічні ідеали, економічні норми, економічні стереотипи, економічна міфологема, патерналістська культура, ринкова культура.

Розуміння утворених інститутів і векторів соціально-економічних трансформацій, сучасних економічних практик того чи іншого суспільства неможливе без урахування культурного контексту, у якому здійснюється розвиток цих економічних і соціальних процесів. Сучасні економічні інститути залежать від лінії історичної траєкторії тієї чи іншої країни, є “вбудованими” в історично-культурні системи, які надають їм усталеності, живучості та опірності змінам.

Економічна культура – це комплекс уявлень, переконань, звичок, стереотипів поведінки, які реалізовуються в економічній сфері суспільства й пов’язані з економічною діяльністю.

Економічна культура є підсистемою загальної національної культури й тісно по’язана з іншими її складовими: політичною культурою, правовою, моральною, релігійною та іншими. Економічна культура є багатовимірним явищем, яке складається як із раціональних, так й ірраціональних компонентів. Вона містить такі базові елементи, як економічні цінності й норми, сформовані та поширені в певному суспільстві економічні стереотипи й міфологеми, ідеї, концепції та переконання, економічні традиції, а також установки та орієнтації людей щодо існуючої економічної системи в цілому, певних важливих “правил гри” і принципів взаємовідносин індивіда та економічних інститутів. Економічна культура є ширшим поняттям, ніж поняття “економічна свідомість”. Остання часто розглядається, як одна з форм суспільної свідомості, що виникає як відображення соціально-економічних умов буття, і означає суб’єктивний світ економічного, тобто вона передбачає установки, орієнтації, цінності, мотивації, уподобання і т. ін. Але економічна культура, крім елементів суб’єктивного світу, охоплює й такі компоненти, як норми й діючі “правила гри”, моделі масової економічної поведінки, вербальні реакції, економічну символіку та знакову систему, що виражаються не тільки словесно, але й іншими засобами та формами.

В умовах ринкової системи господарювання кожна людина самостійно вирішує проблеми: що вона хоче і може робити, як це треба робити, щоб отримати бажаний результат та чи буде її праця визнана суспільством – людина перебуває перед постійним вибором. Можливість мати вибір завжди була засобом і метою розвитку людства. Ринкова форма господарювання дозволяє здійснити вибір кожній людині. В умовах ринку людина має більше шансів, ніж при інших формах господарювання, самостійно вибрати шлях для поліпшення свого життя, кращого і найповнішого задоволення своїх потреб. Проблема вибору для кожної людини є проявом і здійсненням найвищої цінності людини – свободи. Формою свободи в сфері економіки є економічна свобода. Економічна свобода стає реальністю тільки в умовах ринкової економіки.

Ринок здійснює суттєвий вплив на економічну культуру, що має діалектичний характер. Це виражається в таких аспектах: по-перше, економічна культура відображає рівень економічних свобод, характеризує потенціал ринкової економіки; по-друге, тип економічних відносин, форми господарювання впливають на зміст і форми економічної культури та культуротворчого процесу.

Свобода – це можливість мислити і діяти вільно, самостійно та відповідально. Відповідальність є головним атрибутом, складовою свободи. Без відповідальності немає свободи. Кожне самостійне рішення в умовах ринку передбачає відповідальність за нього, за результати діяльності згідно з цим рішенням.

Свобода економічного вибору – це прояв свободи в економічній сфері, можливість та здатність самостійно приймати рішення про види і засоби економічної діяльності. Економічна свобода слугує фундаментом розвитку ринку і розвитку особистості. В основі економічної свободи є економічні відносини. Економічна культура як форма ціннісного освоєння економічної дійсності передбачає вибір економічної ролі та розробку моделей економічної поведінки, що здійснюють економічну свободу в конкретній економічній ситуації.

Головними суб’єктами ринку є виробники і споживачі, продавці та покупці. Кожен з цих суб’єктів має в умовах ринку реальну економічну свободу. А це означає, що вони мають певні права:

- без обмежень формулювати і виражати свої потреби (як для того, щоб про них знали як виробники, так і інші споживачі, та відповідно, продавці та інші покупці);
- вільно виробляти товар, що користується попитом;
- право вибирати із запропонованих товарів ті, що найповніше задовольняють потреби споживача чи покупця;
- здійснювати посередницьку діяльність у відносинах виробник-споживач.

Ці прояви економічної свободи є загальними як для виробників, так і для споживачів. Вибір кожною окремою людиною своєї ролі залежить найбільшою мірою від неї самої. Кожна з економічних ролей має конкретний прояв економічної свободи.

Економічна свобода виробника є правом економічного суб’єкта на самостійний вибір у всьому, що стосується господарської діяльності. Свобода дій виробника передбачає:

- свободу вибору партнерів, покупців, постачальників;
- свободу у виборі форм розпорядження своєю продукцією, вільну реалізацію своїх товарів на будь-якому ринку, вільне встановлення ціни на свою продукцію, вільне розпорядження отриманим доходом.

Економічна свобода виробника полягає у наданні йому можливостей діяти у відповідності з власними інтересами, орієнтуючись на ринкову кон’юнктуру. Ринкові механізми працюють тільки за умови економічної свободи виробника. Виробник обирає тільки ту сферу діяльності, що не суперечить його здібностям, досвіду, рівню знань та відповідає його системі ціннісних орієнтацій.

В умовах ринку з економічною свободою виробника пов’язані фундаментальні проблеми ринкової економіки: “що виробляти?”, “як виробляти?” та “для кого виробляти?” Ці проблеми, які щоденно і повсякчас виникають перед кожним виробником, є проявом економічної свободи виробника. Від того, як вирішуються ці проблеми в ринковій економіці, залежить стан економічної культури.

В умовах ринкової економіки вирішити проблему “що виробляти” допоможе модель ринкової економічної поведінки. Вона забезпечить пошук товару, що користується попитом споживачів (покупців) і який вони хочуть і можуть купити в реальній ситуації. В умовах ринку за цей товар покупці голосують грошима, оскільки він має задовольнити їхні потреби. Кількість споживачів (покупців) товару – це інформація ринку для виробника. Вона комплексна: включає кількість і якість товару, що буде визнаний ринком. Саморегулююча функція ринку здійснюється тут через дію економічних законів: закону вартості, закону попиту, закону пропозиції та ін. Згідно з цими законами на ринку з’являється більша кількість виробників (продавців) певного товару, конкуренція між ними дозволить споживачу (покупцю) мати можливість вибору в кого купити товар, пропонуючи за нього свою ціну (ціну покупця). Отже, економічна свобода виробника тісно пов’язана з економічною свободою покупця, відповідно, економічна культура є визначником економічної поведінки як виробника, так і споживача. Вона є тим критерієм, за яким здійснюється вибір. Тому модель ринкової поведінки виробника передбачає формування ринкової економічної культури.

Ринкова економічна культура передбачає вибір ринкової моделі економічної поведінки на основі системи цінностей, норм, потреб та інтересів. Цей вибір неможливий без врахування норм, що встановлюються державою для кожного конкретного виду діяльності, але у той же час передбачають невтручання державних структур в економічну діяльність виробника за умови чіткого виконання ним цих норм.

Норми, відповідно до яких виробник буде здійснювати свою діяльність, беруться до уваги ним ще до здійснення вибору “що виробляти”. Виробник зосереджується тільки на тих нормах, що йому прийнятні, отже, не суперечать його системі цінностей. У процесі вибору "що виробляти" потреби та інтереси виробника завжди чи не на найпершому місці. Вони слугують виробнику поштовхом, стимулом, мотивацією саме для цієї економічної діяльності. Виробник буде здійснювати діяльність, відштовхуючись від того, що він зможе отримати і чи зможе активізувати свою роботу під впливом своїх потреб, які зростають. Потреби виробника – це відчуття нестачі чогось, що є для нього важливим, потрібним. Цінності є життєвим орієнтиром кожної людини, у тому числі й виробника, як окремої її економічної ролі. Потреби завжди спрямовані на цінність і є системою окремих проміжних цілей. Відтак існує тісний взаємозв’язок між потребами, що набувають конкретних ознак з урахуванням цінностей. Оскільки економічна культура – це система цінностей, норм, потреб та інтересів, що визначають економічну поведінку людини, то реальність економічної свободи виробника в умовах ринку здійснюється через його економічну культуру. Це трансформує його економічну культуру в ринкову економічну культуру.

Проблема виробника “як виробляти?” є актуальною протягом усієї його діяльності. В умовах ринку вирішення цієї проблеми має бути сформульоване виробником ще до початку його діяльності, але реальність постійно потребує уточнення цього вирішення та пошуку нових відповідей. Ринкова економічна поведінка здійснюється різними виробниками, що й утворює ринок. Стратегічний напрям для виробника – виготовляти свою продукцію з найвищою ефективністю. Це має бути продукція вищої якості та з меншими витратами й з нижчою ціною, ніж у конкурентів. В умовах конкурентної боротьби на ринку виграє той виробник, який постійно зменшує витрати виробництва і підвищує якість своїх товарів, що дозволяє йому отримувати прибуток від своєї діяльності.

Економічна культура відображає рівень економічних свобод, характеризує потенціал ринкової економіки. Здатність економічної культури як частини культури взагалі до самовідтворення і самооновлення пов’язується із економічною свободою. Взаємозв’язок економічної культури і економічної свободи в умовах ринку розширюється.

Економічна культура стає цариною ствердження і розширення економічної свободи. Тільки на основі економічної культури економічна свобода здійснюється у своїй багатовимірності та багатогранності. У поєднанні з економічною культурою економічна свобода проявляється у формі самоствердження суб’єктів ринкової економіки та розгортання їх можливостей, а отже, у розширенні та збільшенні потенціалу ринкової економіки. У вільному економічному самовияві суб’єктів в умовах ринкової економіки обов’язково присутня відповідальність за всі дії в сфері економіки.

У здійсненні економічної свободи (в акті вибору) активність суб’єкта та його самообмеження переплітаються. Відповідальність за вибір для суб’єкта – це, насамперед, самообмеження у можливості здійснення цього ж вибору повторно. Економічний вибір – це безповоротний акт: обравши конкретний вид економічної поведінки і конкретний вчинок, що є початком для здійснення вибраної економічної поведінки, суб’єкт економічних відносин не може використати одночасно й інші варіанти.

Економічна культура як узагальнений економічний досвід людини надає змістовності економічній свободі та творчості в умовах ринку та забезпечує реальність вибору економічної поведінки. Разом з тим, економічна культура над засоби і пропонує форми здійснення людиною її вільних творчих зусиль саме у сфері економіки.

У кожному економічному акті людина як суб’єкт економічних відносин самореалізується і надає нові якості цим відносинам. До цього процесу причетні всі: виробники, споживачі, продавці, покупці, роботодавці, наймані працівники. Кожен з них своїми діями творить новий ціннісний зміст економічної культури.

Виконуючи важливі функції, економічна культура має значний вплив на формування і функціонування економічної системи.

ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Комунікативна функція	забезпечує спадкоємність економічного досві­ду, тим самим здійснюється зв’язок між поколіннями. Вона ре­алізує співробітництво всіх членів суспільства у вирішенні за­вдань економічної безпеки й національного самозбереження, еко­номічного прогресу та національного відродження.
Нормативно-регулювальна функція	спря­мована на забезпечення усталеності економічного життя шляхом систематизації економічної поведінки й можливості соціально-еко­номічних акторів конструктивно та своєчасно вирішувати еконо­мічні проблеми через структури економічних інститутів.
Інноваційна функція	проявляється в здатності економічної культури до сприйняття нових елементів культурного досвіду, завдяки цьому утворюються нові форми господарювання, що забезпечують її саморозвиток та розвиток економічних інститутів при одночасному збереженні основних базових цінностей.
Інтеграційна функція	здійснюється, з одного боку, через соціалізацію молодих поколінь, трансляцію їм укорінених в еко­номічній культурі цінностей і зразків поведінки, з іншого – завдяки існуючим економічним цінностям, ідеалам, нормам, традиціям, звичкам економічна культура спричиняє певний консенсус у суспільстві, узгодження між різними суб’єктами економічного процесу.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Економічні цінності	– це загальноприйняті уявлення відносно цілей, до яких повинна прагнути людина в економічній діяльності. Вони функціонують у формі ідеалу, основоположних принципів мислення і є ідеальними критеріями оцінки економічних подій, явищ і процесів. Економічні цінності містять переваги відносно таких понять, як “багатство”, “гроші”, “засоби придбання доходів”, а також відносно більш абстрактних категорій, таких, як “капіталізм”, “соціалізм”, “індивідуалізм”, “економічна свобода”, “рівність”.
Економічні ідеали	– це вироблені економічною свідомістю й наявні в ній узагальнені уявлення про досконалість у сфері еко­номічного життя. Тому вони не є повністю досяжними, але являють собою мрію та взірець, до якого прагнуть люди.
Економічні норми	– це загальні шаблони, які регулюють еконо­мічну поведінку в певному напрямку. Це система поведінкових очікувань того, як люди мають діяти в економічній сфері.
Економічні стереотипи	– це спрощені, схематичні, деформовані та ціннісно-орієнтовані уявлення про економічні об’єкти, явища та процеси.
Економічна міфологема	– це статичний образ, який ґрунтується на віруваннях і дає змогу систематизувати та інтерпретувати факти й події, не зовсім зрозумілі за змістом, структурувати колективні уявлення про теперішнє і майбутнє.

Економічні міфи є: статичними, тобто не співвідносяться з історичним і соціальним часом, вони живуть в особливому часовому вимірі; поліморфними – один і той самий набір символів може спостерігатися в різних міфах, а одна й та сама тема може мати різний напрямок і різне емоційне сприйняття; обмеженими – міф використовує малу кількість символів, але в міфах можливі їх численні комбінації; відірваними – міф не співвідноситься з емпіричною дійсністю. Фундаментом міфу є віра – він опирається на припущення, які не потребують доказів, незалежно від того, істинні вони чи ні.

Кожен народ, нація продукує свої міфологеми, які фіксують у раціональних та ірраціональних формах соціально-економічні архетипи й породжують масові очікування, уявлення, орієнтації. Так, багато дослідників описують такий феномен, як американська мрія. Вона сформувалась як мрія про краще життя, як утопія. З ранніх часів західної цивілізації люди мріяли про втрачений рай, про Золотий вік, де було багатство, не було війн та виснажливої праці. За словами Дж. Адамса, це мрія про країну, у якій життя кожної людини буде кращим, багатшим і повним та в якій перед кожним відкриються можливості, відповідні до його здібностей або досягнень. Тобто ця мрія фіксує уявлення про Америку як країну рівних і необмежених можли¬востей. Безумовно, такі уявлення містять ідеалістичне сприйняття дійсності, але ця міфологема сприяла формуванню важливих елементів американської свідомості. Мова йде про ставлення до особистої свободи як до найвищої цінності, про повагу до приватного життя, приватної власності та приватного підприємництва, про розвинуту здатність і готовність людей до самоорганізації, про повагу до закону як правового забезпечення рівних можливостей всіх і кожного, про віру в необмежені можливості індивідуальної життєвої творчості, орієнтацію на особистий успіх. Протягом певного часу американська мрія видозмінювалася, пристосовувалася до дійсності, але й досі вона втілює в собі досвід та звички індивідуалістичної Америки, а отже, впливає на психологію й поведінку американців.

Економічна культура формується специфічними соціально-економічними процесами і, у свою чергу, справляє на всю сукупність економічних процесів певного суспільства значний вплив. Кожній економічній системі відповідає особлива базова модель економічної культури, яка в кожній конкретній країні проявляється в національних специфічних формах. Немає “гарних” і “поганих” економічних культур, є культури функціональні або дисфункціональні відносно економічної системи.

У цілому економіко-культурний критерій є спробою подолати формально-інституціональний підхід до аналізу еконо¬мічної системи. Виявлення різних моделей економічних культур дає змогу проаналізувати, чому однакові за своєю формою еконо¬мічні інститути діють по-різному в різних країнах, або чому ті чи інші інститути є дієздатними в одних країнах і абсолютно неприйнятними для інших країн.

Ідеальні характеристики економічної культури капіталістичних країн розроблені російським соціологом Р. В. Ривкіною. До основних складових економічної культури країн з розвиненою капіталістичною економікою відносять економічний раціоналізм; інноваційність; різноманітність моделей економічної поведінки; висока суб’єктність; орієнтація економічних суб’єктів на інституціональні цінності; висока культура партнерських трудових відносин; висока трудова мораль; загальнослухняність; політична нейтральність економічної культури.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Економічний раціоналізм	– здатність здійснювати економічні дії, які мають на меті економічну вигоду.
Інноваційність	– здатність засвоювати і застосовувати нові моделі як у технології виробництва, так і в управлінні економікою.
Різноманітність моделей економічної поведінки	– співіснування державних форм господарювання з прива­тними, великих корпорацій з дрібними підприємствами, розмаїття галузева структура економіки.
Висока суб'єктність	– значний вплив “людського фактора” (власників підприємств, власників капіталу та ін.) на розвиток економіки.
Орієнтація економічних суб'єктів на інституціональні цінності	– не­залежно від національних та інших розбіжностей між країнами, у кожній із них діють політичні, моральні, релігійні та інші загальнонаціональні традиції та цінності, які обмежують вплив егоїстичних інтересів на економічну поведінку.
Висока культура партнерських трудових відносин	– усталені засоби узгодження інтересів різних учасників трудових процесів – держави, роботодавців, профспілок, політичних партій, різного роду суспільних організацій; конструктивні форми взаємодії між зацікавленими суб’єктами трудових відносин і державою; існування правових форм контролю й корекції всієї системи партнерських відносин.
Висока трудова мораль	– поширення та підтримка орієнтації суб’єктів економічних відносин на чесність, відповідальність, дисциплінованість, високу якість праці.
Законослухняність	– додержання учасниками економічних процесів чинних правових норм.
Політична нейтральність економічної культури	– це незалежність ринкової культури від політичних партій і груп, політична незаангажованість, яка обмежує до деякої міри вплив політики, політич­них потрясінь на економічний розвиток.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПАТЕРНАЛІЗМУ
Патрон-клієнтські відносини	держава є патроном, а населення – його клієнтом. Основу для патрон-клієнтських взаємовідносин складає обмін між діючими особа­ми, які мають неоднакову владу і статуси. Патрон пропонує свій захист і забезпечує залежним від нього клієнтам доступ до дефі­цитних ресурсів. Клієнти забезпечують за це підтримку патрона.
Мінімалістська трудова стратегія	гарантованість най­важливіших матеріальних благ є досягненням соці­альної політики патерналістських держав, але вона обумовлює звичку до цього, до страхування від крайньої бідності незалежно від економічної діяльності людини (кількості та якості праці, кваліфікації, ініціативності, заповзятливості), а на рівні масової свідомості формуються установки на соціальне утриманство.
зрівняльна психологія	зрівняльний принцип розподілу благ, оплати праці та об’єктивна неможливість піднятися вище загаль­ноприйнятого рівня життя не сприяє розвитку трудової мотивації робітників.
економічна детренованість	нежиттєздатність індивіда в інших економічних структурах, крім патерналістських.
ціннісно-раціональний характер	ігнорування вартісних прагматичних оцінок економічної діяльності людини і абсолютизація моральних.
консерватизм	нездатність швидко пристосовуватися до інноваційних тенденцій, які б збагачували економічну культуру та сприяли розвитку економічних відносин.

Уже звичним стало твердження про те, що Україні характерний перехідний період. З одного боку, здійснюється процес пристосування старих інститутів і структур до нових умов існування, з іншого – поступово застосовуються нові ідеї та підходи, утворюються нові інститути й механізми ринкової економіки. У результаті виникають типові для транзитивного періоду суперечності між змістом і формою нових інститутів.

Економічна культура цього періоду теж має суперечливий перехідний характер. Вона вкорінена в багатовікову історію країни, увібрала і засвоїла суперечливий і трагічний досвід XX століття, її формування здійснюється в процесі модернізації сучасного суспільства, зламу старої тоталітарної системи централізованого управління економікою, упровадження ринкових моделей господарювання.

Феномен пострадянської економічної культури неможливо укласти в загальноприйняті типологізації та класифікації, вона характеризується поєднанням декількох різнорідних шарів, елементів, які можна згрупувати в блоки.

ОСОБЛИВОСТІ ПОСТРАДЯНСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Фрагментарність	– виявляється в сполученні особливостей прояву елементів традиційно українських, радянських (цінностей патерналістської культури) і модерністських (цінностей капіталістичної культури, які запозичуються разом із західними ринковими інститутами).
Гетерогенність	– існування багатьох класових, національних, регіональних, конфесіональних та інших субкультур.
Конфліктність	– відсутність базового консенсусу в суспільстві щодо економічних цінностей, високий ступінь на­пруженості між соціально-класовими угрупованнями.
Амбівалентність	– виявляється в одночасному підтриманні різних економічних цінностей.

Сучасна українська економічна культура залежить від національних соціально-економічних архетипів, які розглядають як несвідомі культурні структури, ціннісні колективні уявлення народу, що сформувалися протягом тисячоліть. Особливість ціннісної ідентифікації сучасної України полягає в тому, що вона в цивілізаційному і культурному відношенні є і європейською, і євразійською державою. Для українського суспільства характерне стійке та майже безконфліктне співіснування глибинних, але здебільшого пригнічених, рис “європейськості” і частково іманентних, частково набутих за останні десятиліття (нав’язаних комуністичним режимом) євразійських ознак.

На характер української економічної культури також впливали основні цінності православної релігії. Так, наприклад, на відміну від протестантської традиції, православна обумовлює негативне ставлення до отримання і нагромадження доходів, переважання духовно-моральних мотивів життєвої поведінки й праці над матеріальними інтересами. Некористолюбний характер господарської культури православ’я обумовив низький ранг цінностей багатства, індивідуального успіху, лідерства. Православ'я обумовило існування бідності як типу культури. Бідність розглядається як умова життя, що духовно облагороджує. Таким чином, прагнення до нагромадження капіталу в українській економічній культурі не є самодостатнім началом.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю “економічна культура”.
2. Назвіть головні функції економічної культури.
3. Перелічіть рівні економічної культури.
4. Охарактеризуйте елементи економічної культури.
5. Наведіть приклади економічних стереотипів.
6. Наведіть приклади економічних міфологем.
7. Назвіть відомі Вам типи економічних культур.
8. Опишіть головні ознаки ринкової культури.
9. Назвіть ознаки економічної культури патерналізму.
10. У чому полягають особливості пострадянської економічної культури?

План семінарського заняття

1. Сутність і функції економічної культури.
2. Складові економічної культури.
3. Типи економічних культур.

Теми рефератів

1. Особливості української економічної культури.
2. Роль економічної освіти у формуванні економічних цінностей населення.

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1

1. Охарактеризуйте стан соціальних аспектів вітчизняної культури.
2. Виділіть у списку об’єкти матеріальної й духовної культури.
3. Проаналізуйте дані табл. 1.

Таблиця 1