<<< назад | зміст | вперед >>>

Фединець Н.І., Миронов Ю.Б., Гонська М.Р. Соціологія ринку

Тема 8. Соціальна мобільність населення в умовах ринку

Ключові поняття: соціальна мобільність, міграція, міжнародна трудова міграція, еміграція, імміграція, міжнародна організація праці.

Соціально-трудова мобільність – це переміщення людей з одних соціально-професійних груп, сфер зайнятості, видів трудової діяльності і робочих місць в інші.

ТИПИ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ МОБІЛЬНОСТІ
Переміщення між поколіннями і в середині поколінь	До цього типу відносять професійно трудові зміни в житті працівників у порівнянні з їх батьками (наприклад, дослідники побачили відкриті і закриті типи міжпоколінної спадковості в професіях і заняттях династії лікарів, юристів, педагогів, працівників, фермерів тощо). До внутрішньопоколінніх переміщень належать, насамперед, переміщення людей протягом їх індивідуального життя і кар’єри, сукупність цих переміщень створює так званий “життєвий шлях людини”, який характеризується кількістю, структурою і якістю соціально-трудових змін, а також їх значення і наслідками для працівника.
Горизонтальні і вертикальні переміщення	Їх розрізняють за критерієм зміни чи незмінності соціального статусу. Вертикальні переміщення означають кар’єрний ріст чи падіння. Горизонтальна мобільність означає перебування людини в тому самому соціальному статусі, але при зміні в рівні кваліфікації (слюсар 1-го чи 6-го розряду).
Зовнішні та внутрішні переміщення	Це переміщення всередині певної групи або з групи в групу.
Одиничні та групові переміщення	Ці переміщення мають соціально-економічні або соціально-психологічні причини.
Примусові та добровільні переміщення	Примусові переміщення здійснюють особи, які вимушені покинути місце свого проживання внаслідок військових дій, природних або антропогенних катаклізмів (землетрусів, повеней, промислових аварій та ін.). Добровільні переміщення здійснюються особою з власної волі у пошуках кращого місця роботи, житла, у зв’язку з потребою в здобутті освіти та ін.

Всі перелічені особливості поведінки людей є важливими показниками значимості фактора суб’єктивізму в мобільності працівника і його зайнятості.

Якщо говорити про методи аналізу соціально-трудової мобільності, слід звернути увагу на те, що:

- будь-якому типу переміщень відповідає визначений індекс мобільності (співвідношення між мобільною і стабільною частинами соціальної групи: професійної, колективу чи організації загалом); - соціально-трудові переміщення можуть оцінюватися як позитивні або негативні. Критерієм у різних випадках служать: раціональність робочого місця, умови праці, самосвідомість працівника і т. д.; - важливо враховувати і питання значимості переміщень з точки зору їх керованості, тобто деякі адміністративно-стимульовані переміщення виявляються неефективними внаслідок управлінської політики. Водночас деякі самостійні переміщення внаслідок добровільного вибору достатньо ефективні.

Шляхом управління мобільністю можна вирішити такі проблеми:

- економію матеріальних затрат і ресурсів; - попередження небажаної плинності кадрів; - вирішення проблеми дефіциту або надлишку робочої сили; - раціональну зайнятість; - попередження потенціальної конфліктності; - стимулювання кращих працівників; - набуття споріднених спеціальностей; - кадрові перестановки при реорганізаціях та інноваціях тощо.

Фактори соціально-трудової мобільності – це всі суб’єктивні та об’єктивні обставини, які впливають на переміщення, спонукають до них або роблять їх неможливими. Знання цих факторів необхідно, з точки зору практичного регулювання переміщень, стимулювання їх або попередження.

1-ша група факторів – це загальні соціально-економічні мотиви та причини:

- екстремальний мотив і реальна група певної сфери зайнятості; - мотив максимального або мінімального досягнення і збереження (доходів, посади, пільг, рівня зарплати і т. д.); - майновий мотив (можливість стати власником або, навпаки, позбутись власних засобів виробництва); - опосередкований мотив – це коли переміщення відбувається ніби з метою отримати кращі умови, а насправді ці умови передбачають можливість краще заробити;

2-га група – соціально-культурні моделі та особовості професійних орієнтацій. На переміщення в сфері праці особливий вплив має поведінка людей у виборі професій. Є дві моделі такої поведінки:

1. Коли людина обирає собі серед відносно рівноцінних в соціально-економічному плані професій саме ту, яка відповідає здібностям, можливостям, схильностям.
2. Коли в суспільстві існують вигідні престижні чи невигідні непрестижні в соціально-економічному плані види праці, тоді людина орієнтується на престижні види праці без врахування своїх здібностей і можливостей. Згідно зі зміною соціально-економічної ситуації в суспільстві поняття престижності тих чи інших професій постійно змінюється, а це впливає на переміщення працівників і стимулює його.

3-тя група – освіта і її доступність. Рівень кваліфікації, профіль освіти і кваліфікації визначають амплітуду можливого виду вибору праці і, таким чином, можливості професіонально-трудової мобільності. Особливість: висококваліфіковані працівники більш інертні, тобто менш мобільні порівняно з низькокваліфікованими працівниками.

4-та група – вік і стаж роботи. Вік, як правило, розглядається, як перешкода для вертикального переміщення.

5-та група – сімейний стан.

6-та група – ставлення до конкуренції і професійно-трудова самооцінка. Якщо люди не враховують можливі переваги при переміщенні на іншу посаду, це означає:

а) занадто самовпевнені й оцінка завищена;
б) прагнуть приховати таким чином дефіцит певних здібностей;
в) недостатня самооцінка не дозволяє використати свої переваги над іншими претендентами;

7-ма група – інформованість. Фактор інформованості означає свідоме розуміння функціональної та моральної необхідності переміщень в інтересах справи і колективу, або вигоди від свого переміщення в цей момент, якщо це переміщення все одно відбудеться.

8-ма група – принципове ставлення до роботи і прив’язаність до колективу.

Міграція населення – це переміщення людей через кордони визначених територій у зв’язку зі зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього.

Всі випадки міграції мають, насамперед, професійно-трудові та майново-доходні причини (виняток – міграція з політичних причин).

Мігранти – особи, які переміщуються.

Одні причини міграції мають груповий масовий характер, інші – індивідуальні. Існують причини типові й особливі, об’єктивні і суб’єктивні. Міграція часто створює труднощі з житлом, причому проти мігрантів часто виступає місцеве населення з таких причин:

1. Якщо мігрують такі категорії, які спричиняють проблеми для оточуючих і держави.
2. Коли внаслідок міграційного навантаження на сферу житла виникають специфічні конфлікти між категоріями населення.
3. Обмеження і висока вартість житла часто не дозволяють здійснити сплановані переміщення як масової робочої сили, так і окремих працівників.
4. Платне житло примушує більш відповідально ставитися до мігрантів, обмежуючи міграцію незахищених соціальних верств.
5. Соціальний інститут “дозволу проживання”, з одного боку, забезпечує порядок, а з іншого – зачіпає права людини.

Особливий випадок, коли міграція виникає внаслідок критичної ситуації: екологічна катастрофа, стихійне лихо, етнічні війни.

Згідно з практикою провідних країн, існує кілька напрямків державної політики, які нормалізують проблему зайнятості:

1. Максимальне сприяння розвитку сфери послуг.
2. Для збереження і підвищення рівня компетентності свого персоналу як умови зайнятості керівництво повинно особливу увагу приділяти професійно-кваліфікаційному зростанняу кадрового потенціалу.
3. З метою попередження зростання рівня безробіття серед працівників з низькою кваліфікацією, уряд має передбачити збереження кількості робочих місць, які не потребують високої кваліфікації (державні соціальні роботи).
4. Для прискорення процесу створення робочих місць необхідно проводити політику наступальної конкурентоспроможності ма використовувати при цьому кооперацію на ринку праці.

Необхідно здійснити глибоку реформу всіх служб зайнятості в напрямку децентралізації політики зайнятості та забезпечення кращої взаємодії соціальних партнерів.

Міжнародна організація праці розробила класифікацію видів сучасної міжнародної міграції населення. Вона охоплює такі структурні елементи:

1. Переселенці – тобто ті, що переїздять на постійне місце проживання. Ця група орієнтована на переїзд до промислово розвинених країн. Цей потік ґрунтується, насамперед, на принципі об’єднання сімей – початкова імміграція останнім часом ускладнюється на рівні національних господарств.

2. Ті, хто працюють за контрактом. Для них чітко обумовлюється термін перебування в приймаючій країні. До цієї групи належать:

- сезонні працівники, які приїздять на період збирання врожаю;
- некваліфіковані або малокваліфіковані працівники;
- фронтальєри – мігранти, які щоденно перетинають національний кордон, щоб працювати в сусідній країні.

3. Професіонали, для яких характерним є високий рівень підготовки, тобто наявність відповідної освіти та досвіду практичної роботи. Саме для цієї класифікаційної групи характерним є термін “відтік розумів” – міграція науковців та інженерно-технічних працівників високого рівня (цей потік становить 3-5% у загальному обсязі трудових мігрантів). До цієї групи входять також студенти, які отримують освіту в іншій країні.

4. Нелегальні іммігранти. Цим терміном характеризуються особи, які нелегально в’їхали до країни; особи, які в’їхали легально, але вчасно не виїхали, тобто мають прострочену візу; а також особи, які в’їхали за туристичною візою, але займаються трудовою діяльністю.

5. Біженці – особи, що змушені емігрувати зі своєї країни внаслідок будь-якої загрози (політичні, релігійні, національні переслідування). За станом на 1995 рік їх чисельність у світі оцінювалась на рівні 18 млн.

У залежності від географічної спрямованості розрізняють міграцію зовнішню та внутрішню. Під внутрішньою міграцією розуміється переміщення населення між містами та регіонами однієї країни, а під зовнішньою – із однієї країни в іншу.

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ В МІЖНАРОДНІЙ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ
основу міграційних потоків становлять робітники, а не службовці	новою формою міграції є переміщення науково-технічних кадрів	збільшення масштабів трудової міграції	посилення нелегальної міграції

Основними регіонами тяжіння мігрантів є:

1. Західна Європа. Лише в країнах ЄС в даний час нараховується понад 13 млн. мігрантів та членів їх сімей. Основну частину мігрантів приймають Німеччина, Франція, Великобританія.
2. Близький Схід. Нафтодобувні країни притягують на промисли велику кількість людей, переважно з Індії, Пакистану, Йорданії та інших. Частка мігрантів у загальній чисельності робочої сили досить значна – в Об’єднаних Арабських Еміратах – 97%, Кувейті – 86,5%, Саудівській Аравії – 40%. Особливу групу мігрантів становлять євреї. Так, з 1989 до 1994 року з країн колишнього СРСР в Ізраїль виїхало понад 500 тис. чол.
3. Сполучені Штати Америки – історично трудові ресурси цієї країни сформувалися за рахунок іммігрантів. На сьогодні іноземці складають 5% робочої сили США.
4. Австралія. В цій країні налічується понад 200 тис. іноземних працівників.
5. Азійсько-Тихоокеанський регіон – Бруней, Японія, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Корея, Пакистан.
6. Латинська Америка – іммігрантів приймають переважно Аргентина та Венесуела. Загальна кількість мігрантів там сягає 3 млн. чол.
7. Африка – міграція складає близько 2 млн. чол., в основному мігрантів приймає Південно-Африканська Республіка.

Міжнародна організації праці (МОП) – це спеціалізована організація ООН для вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства.

МОП створена в 1919 році та сьогодні нараховує понад 170 держав-членів. Вона розробляє міжнародні стандарти з питань праці, які є рекомендаційними для національних урядів у питаннях, що стосуються проблем зайнятості, рівня оплати праці, системи соціального страхування, захисту інтересів мігрантів тощо.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю “соціально-трудова мобільність”.
2. Назвіть головні фактори соціально-трудової мобільності.
3. Назвіть основні причини міграцій населення.
4. З якими головними проблемами стикаються мігранти?
5. Назвіть види міжнародної трудової міграції.
6. Назвіть головні причини міжнародної трудової міграції.
7. Назвіть основні світові регіони тяжіння мігрантів.
8. До яких наслідків призводять міжнародні трудові міграції?
9. Назвіть основні методи регулювання імміграції.
10. Чим займається Міжнародна організація праці?

План семінарського заняття

1. Поняття та форми соціально-економічної мобільності.
2. Міграція як вид соціально-трудової мобільності.
3. Міжнародна трудова міграція: причини, форми, наслідки.

Теми рефератів

1. Проблеми міжнародної трудової міграції в Україні.
2. Чинники та типи соціальної мобільності.

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1

Розгляньте два процеси:

а) вчений емігрує до іншої країни, в якій йому надають кращі умови для наукової роботи;
б) вчений емігрує з науки і переходить до комерційної сфери заради підтримання матеріального благополуччя сім’ї.

На Ваш погляд, який з двох процесів означає:

а) втрату для науки;
б) втрату для країни.

Завдання 2

Припустимо, що Х – це люди, що примусово покинули свою країну, а Y – це люди, які за власним бажанням покинули свою країну.
Нижче подано соціально-демографічні поняття, з яких необхідно вибрати ті, що підходять кожному визначенню:

а) емігранти – …;
б) мігранти – …;
в) туристи – …;
г) біженці – …;
д) мандрівники – …;
е) дисиденти – …;
є) іноземці – …;
ж) переселенці – …;
з) дипломати – …

Методичні рекомендації до самостійного вивчення теми

Вивчення теми необхідно розпочати з розуміння того, що соціально-трудова мобільність – це переміщення людей з одних соціально-професійних груп, сфер зайнятості, видів трудової діяльності та робочих місць в інші.

Зважаючи на те, що соціально-трудова мобільність багатогранна, студенти повинні вивчити наявні види переміщення працездатного населення. Для цього важливо знати фактори соціально-трудової мобільності, оскільки знання цих факторів необхідно з точки зору практичного регулювання переміщень, стимулювання їх або попередження.

Студентам слід зрозуміти, що міграція населення як вид соціально-трудової мобільності – це переміщення людей через кордони визначених територій у зв’язку зі зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього. Важливо розглянути різні характеристики міграційних рухів населення з погляду просторово-часових і соціально-демографічних ознак, а також причин, що їх обумовлюють.

Враховуючи те, що міграція населення завжди зумовлена певними причинами, вона призводить до досить суттєвих наслідків, які мають враховуватись у практичній діяльності, окремої уваги заслуговує вплив міграції на демографічну ситуацію та ринок праці. Аналізувати цей вплив необхідно окремо для країни в’їзду та країни виїзду, а також з урахуванням кількісних і якісних характеристик мігрантів.

Треба зосередити увагу на аналізі динаміки міграційного руху населення України як в межах, так і поза межі держави.

Завершити вивчення теми доцільно питанням міжнародного регулювання трудової міграції, основну роль в якому почали відігравати багатосторонні угоди і нормативні акти Міжнародної організації праці (МОП) та інших міжнародних організацій.

Тести

1. Соціально-трудова мобільність – це:
а) переміщення людей через кордони певних територій;
б) переміщення людей через кордони певних територій у зв’язку зі зміною місця праці;
в) переміщення людей через національні кордони;
г) переміщення людей з одних соціально-професійних груп, сфер зайнятості, видів трудової діяльності та робочих місць в інші.

2. Міграція робочої сили — це:
а) в’їзд працездатного населення в певну країну з-за кордону;
б) виїзд працездатного населення з певної країни за кордон;
в) переселення працездатного населення з одних країн в інші терміном більше року, зумовлене причинами економічного або неекономічного характеру;
г) переселення працездатного населення з одних країн в інші терміном більше року, зумовлене причинами виключно політичного характеру.

3. Еміграція — це:
а) в'їзд працездатного населення в певну країну з-за кордону;
б) виїзд працездатного населення з певної країни за кордон;
в) переселення працездатного населення з одних країн в інші терміном більше року, зумовлене причинами економічного або неекономічного характеру;
г) переселення працездатного населення з одних країн в інші терміном більше року, зумовлене причинами виключно політичного характеру.

4. Імміграція — це:
а) в'їзд працездатного населення в певну країну з-за кордону;
б) виїзд працездатного населення з певної країни за кордон;
в) переселення працездатного населення з одних країн в інші терміном більше року, зумовлене причинами економічного або неекономічного характеру.
г) переселення працездатного населення з одних країн в інші терміном більше року, зумовлене причинами виключно політичного характеру.

5. Сучасна міжнародна трудова міграція – це сукупність переміщень працездатного населення між державами під впливом:
а) політичних факторів;
б) екологічних факторів;
в) економічних факторів;
г) ідеологічних факторів.

6. До економічних причин міжнародної міграції належать:
а) відмінності в оплаті праці та пенсійному забезпеченні, особисті та екологічні;
б) релігійні, політичні, стихійні, воєнні, геополітичні, особисті, екологічні;
в) різниця в оплаті праці, відмінності в оподаткуванні, різне пенсійне забезпечення.

7. До неекономічних причин міжнародної міграції належать:
а) відмінності в оплаті праці та пенсійному забезпеченні, особисті та екологічні;
б) релігійні, політичні, стихійні, воєнні, геополітичні, особисті, екологічні;
в) різниця в оплаті праці, відмінності в оподаткуванні, різне пенсійне забезпечення.

8. Що є основною причиною міжнародної трудової міграції?
а) розвиток міжнародних інтеграційних процесів;
б) нерівномірність соціально-економічного розвитку;
в) науково-технічна революція;
г) війни, релігійне та етнічне переслідування.

9. Хто є основою міграційних потоків у сучасному світі?
а) робітники;
б) службовці;
в) науково-технічні кадри;
г) духовенство.

10. В сучасній міжнародній міграції населення переважає:
а) переселенська міграція;
б) трудова міграція;
в) тимчасова міграція;
г) постійна міграція.

Рекомендована література для вивчення теми: 3, 4, 9, 10, 12, 15, 19, 38, 43, 54, 64, 69, 88.

<<< назад | зміст | вперед >>>