<<< назад | зміст | вперед >>>

Соболєва Е.А., Соболєв І.І. Фінансово-економічний аналіз діяльності турфірми

Розділ 1. Роль і місце фінансово-економічного аналізу у системі управління діяльністю туристського підприємства

1.3. Вертикальний і горизонтальний аналіз балансу

В попередньому параграфі було окреслено той коло інформації, на якому може базуватися стандартна процедура аналізу фінансово-господарської діяльності туристичного підприємства. Ця "стандартність" обумовлюється в першу чергу тим, що інформація обмежується набором показників офіційної фінансової звітності, яку повинні представляти всі зареєстровані юридичні особи.

Можна виділити два рівня російської фінансової інформації: дані, передбачені вимогами російської звітності у фінансовій та податковій сфері, та інформація фінансової звітності, вже в даний час формується з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Якщо результати економічного аналізу по першому колу інформації можна порівняти з результатами всіх комерційних організацій Росії, то розрахункові показники з певним ступенем коригування можуть бути використані і інтерпретовані та іноземними інвесторами.

Нижче зупинимося на розгляді логіки і процедур проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, що ґрунтуються виключно на зазначених показники фінансової звітності. У наступних параграфах будуть досліджуватися специфічні особливості економічного аналізу в залежності від цілей використання отриманих результатів.

Резюмуючи вищевикладене, можна сказати, що стандартна технологія аналізу фінансово-господарської діяльності турфірми ґрунтується на використанні стандартної та одноманітною у змістовному плані методології формування інформації.

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств процес творчий, і тому не може бути запропонована єдина схема його здійснення. Проте в той же час може бути сформульовано низку положень, що стосуються його проведення, виходячи з внутрішньої логіки дослідження соціально-економічних процесів. В згідно з нею на початковому етапі аналізу здійснюється дослідження майнової структури підприємства, складу джерел його фінансування діяльності та ефективності використання матеріальних ресурсів на основі використання найбільш агрегированых показників фінансової звітності. Отримані на цьому етапі результати аналізу фінансово-господарської діяльності дозволяють виділити ті аспекти майнового фінансового стану підприємства, на які доцільно звернути увагу на наступних етапах економічного аналізу.

При аналізі фінансово-господарської діяльності найбільш загальну картину стану підприємства дає аналіз таких форм бухгалтерської звітності, як баланс підприємства та його юг про прибутки і збитки.

Аналіз цих форм бухгалтерської звітності в динаміці дає про залишення зміни фінансово-економічного стану підприємства протягом певного періоду часу. Для виявлення загальних тенденцій розвитку фірми і визначення її перспективних можливостей доцільно зіставляти показники декількох балансів (для ілюстрації будемо поставляти баланси турфірми "Надія" за три року (див. (Додаток 1)).

Економічний потенціал господарюючого суб'єкта може (вдивлятися двояко: з позиції майнового положення підприємства і з позиції його фінансового положення. Обидва цих аспекти фінансово-господарської діяльності взаємозалежні: нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового становища, оборот. Так, невиправдане омертвляння засобів у готової продукції, дебіторської заборгованості, виробничих запасах може негативно вплинути на можливість своєчасно здійснювати поточні платежі, а зростання позикових коштів призвести до необхідності реалізації майна підприємства для розрахунків кредиторами.

Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільність і правильність Кенія фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою, в процесі функціонування підприємства їх величина і структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про мали місце якісні зміни в структурі засобів та їх джерел, а також їх динаміку можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний і горизонтальний аналіз на основі фінансової звітності доцільно здійснювати на початковому етапі економічного аналізу діяльності підприємства. Дуже часто його можна розглядати як допоміжний етап, у ході якого виявляються ті аспекти, які в надалі вимагатимуть поглибленого і всебічного аналізу. Вертикальний аналіз дозволяє виділити з урахуванням галузевої специфіки найбільш важливі для даного підприємства майнові компоненти і джерела фінансових коштів, а горизонтальний виявляє найбільш суттєві зміни в структурі майна і напрями фінансування, що мали місце у даному періоді.

Вертикальний аналіз дає уявлення про структуру засобів підприємства і їх джерел, виражених не в абсолютних одиницях, а в частках або відсотках. За одиницю, або 100 %, приймається валюта балансу, і кожен абсолютний показник розраховується або в частках або відсотках по відношенню до підсумкового показником балансу. Відносні показники певною мірою звільнені від негативного впливу інфляційних процесів, що дозволяє проводити більш об'єктивний аналіз господарської діяльності в динаміці. (Слід мати на увазі, що останнє твердження справедливо лише в тому випадку, коли вартісні оцінки майна і фінансових джерел внаслідок інфляції змінюються приблизно рівними темпами.)

Ступінь деталізації бухгалтерського балансу, за яким проводиться вертикальний (структурний) і горизонтальний (динамічний) аналіз, визначається тими цілями, які ставляться при дослідженні.

Іноді вертикальний і горизонтальний аналіз доцільніше проводити за модифікованої звітності, тобто деякі статті можуть бути укрупнені. В тих випадках, коли важливо визначити значущість окремих складових частин майна підприємства, аналіз слід здійснювати за повною схемою.

При проведенні вертикального аналізу за агрегированному балансу може бути рекомендована наступна його структура:

АКТИВ
Необоротні активи
- нематеріальні активи (110)
- основні засоби (120)
- незавершене будівництво (130)
- довгострокові фінансові вкладення (140)
- інші необоротні активи ( 150)
Оборотні активи
- запаси (210)
- ПДВ по придбаних цінностей (220)
- дебіторська заборгованість ( 230+240)
- короткострокові фінансові вкладення (250)
- грошові кошти (260)
- інші оборотні активи (270)
- Збитки (310+320)

ПАСИВ
Капітал і резерви
- статутний капітал (410)
- додатковий капітал (420)
- фонди і резерви ( 430+440+450+460)
- нерозподілений прибуток (470+480)
Довгострокові пасиви
- темні кошти (510)
- інші довгострокові пасиви (520)
Короткострокові пасиви
- позикові кошти (610)
- кредиторська заборгованість (620)
- інші короткострокові пасиви(630+640+650+660+670)

Приклад спрощеного балансу наведено в додатку 2. Вертикальний аналіз для турфірми "Надія" (табл. 1.2) проведено в розрізі статей цього агрегованого балансу.

У разі вертикального аналізу балансу в розгорнутій номенклатурі (по всім рядками) більш наочно поуровневое подання його структури. При цьому може бути рекомендовано 3уровневое відображення структури балансу. Перший рівень характеризується структурою в розрізі укрупненого балансу, тобто питомі ваги в загальної вартості активів (у валюті балансу) розраховуються лише за підсумковим рядків розділів і великим вартісним агрегатів балансу. На наступному рівні дається структура в розрізі окремих розділів балансу, тобто підсумкові значення по до розділу приймаються за 100 %, а частки розраховуються для окремих рядків балансу. І нарешті, на третьому рівні відображається структура таких показників балансу основні засоби, довгострокові фінансові вкладення, запаси, дебіторська і кредиторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти, позикові кошти.

 

АКТИВ	Станом на
	01.01.96		31.12.96		31.12.97		31.12.98
I. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
Нематеріальні активи	5,3	8,1	5,4	8,1	5,4	8,3	5,0	8,3
Основні засоби	37,1	56,2	38,6	57,9	36,4	56,7	33,7	55,9
Незавершене будівництво	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Довгострокові фінансові вкладення	16,6	25,2	16,3	24,4	16,1	25,0	15,6	25,8
Інші необоротні активи	69	105	63	95	64	9,9	60	100
Усього за розділом I	66,0	100	66,6	100	64,2	100	60,3	100
II. ОБОРОТНІ АКТИВИ
Запаси	14,6	42,8	13,8	41,1	13,4	37,4	14,6	36,8
ПДВ з придбаним цінностям	0,9	2,5	0,9	2,8	0,9	2,5	0,9	2,2
Довгострокова дебіторська заборгованість	0,8	2,3	0,8	2,4	0,8	2,1	0,7	1,9
Короткострокова дебіторська заборгованість	13,6	39,9	13,5	40,3	16,1	44,8	18,6	46,7
Короткострокові фінансові вкладення	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Грошові кошти	2,7	7,9	2,8	8,5	2,8	7,7	3,0	7,6
Інші оборотні активи	1,6	4,6	1,6	4,8	2,0	5,5	1,9	4,9
Усього за розділом II	34,0	100	33,4	100	35,8	100	39,7	100
III. ЗБИТКИ
БАЛАНС	100	100	100	100	100	100	100	100
ПАСИВ	Станом на
	01.01.96		31.12.96			31.12.97		31.12.98
IV, КАПІТАЛ І РЕЗЕРВИ
Статутний капітал	55,1	88,1	54,2	86,0	50,2	84,3	45,9	83,4
Додатковий капітал	6,0	9,5	6,6	10,5	6,5	10,9	6,1	11,1
Фонди і резерви	1,5	2,4	1,5	2,4	1,6	2,6	1,5	2,8
Нерозподілений прибуток	0,0	0,0	0,7	1,1	1,3	2,2	1,5	2,8
Усього за розділом IV	62,6	100	62,9	100	59,6	100	55,1	100
V. ДОВГОСТРОКОВІ ПАСИВИ
Кредити банків та інші позики	17,0	94,5	15,5	86,4	16,1	86,3	19,7	98,0
Інші довгострокові пасиви	1,0	5,5	2,4	13,6	2,6	13,7	0,4	2,0
Разом по розділу V	17,9	100	17,9	100	18,6	100	20,1	100
VI. КОРОТКОСТРОКОВІ ПАСИВИ
Позикові кошти	8,0	40,9	5,6	29,4	4,9	22,7	3,9	15,6
Кредиторська заборгованість	8,7	44,8	10,7	56,0	13,4	61,2	15,8	63,6
Інші короткострокові пасиви	2,8	14,3	2,8	14,6	3,5	16,1	5,2	20,8
Разом по розділу VI	19,5	100	19,1	100	21,8	100	24,8	100
БАЛАНС	100		100		100		100

Що ж дає вертикальний аналіз балансу? Будемо розглядати це питання з позицій для зовнішнього фірми эксаналитика, початківця дослідження її фінансово-господарської діяльності.

Розглядаючи розрахункові показники за великим позиціями балансу, дослідник отримує можливість зробити оцінку майнової структури підприємства, надалі приділяючи більше уваги тим матеріальних ресурсів, питома вага яких значний. Наприклад, вже при розгляді значень показників табл. 1.2 по рядку "Нематеріальні активи" можна зробити висновок про доцільність детального розгляду складу нематеріальних активів за даними розділу 3 Додатки до бухгалтерського балансу (форма № 5). Базуючись на цій інформації, можна визначити, яка частка у складі нематеріальних активів, прав на об'єкти інтелектуальної (промислової) власності, прав на користування відокремленими природними об'єктами, організаційних витрат, ділової репутації та ін. Подібна інформація у випадку, коли питома вага нематеріальних активів у складі майна підприємства досить високий, дуже важлива при прийнятті рішень інвестиційного характеру (наприклад, таких, як придбання фірми або злиття з нею, видача кредиту або позики тощо).

Очевидно, що при оцінці ліквідності майна та визначення його ринкової вартості у потенційних інвесторів буде зовсім різне ставлення до оцінки нематеріальних активів, у складі яких дуже висока частка організаційних витрат та ділової репутації, або активів, більша частина яких припадає на об'єкти промислової власності, що включають права на програми ЕОМ, бази даних, ноу-хау, патенти на винаходи і промислові зразки тощо Аначиз складу нематеріальних активів може бути вельми актуальне для турфірм, займаються туроператорською діяльністю, у яких значні кошти йдуть на рекламу і формування ділової репутації, розробку програмних продуктів, придбання інформації і т. п.

Для капіталомістких об'єктів галузі, таких, як готельне господарство, кемпінги, мотелі, засоби розміщення на транспорті, у складі яких майна значна частка припадає на основні засоби, необхідно більш детально дослідити питання структури цих коштів і визначити показники, характеризують їх рух, а отже, і інтенсивність господарської діяльності. Подібний аналіз проводиться на основі даних того ж розділу 3 Додатки до бухгалтерського балансу і довідки до розділу 3.

Сучасна структура фінансової звітності дозволяє виділити і оцінити в складі основних засобів питома вага вартості земельних ділянок та інших об'єктів природокористування, будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар та ін. Дані фінансової звітності дозволяють розрахувати такі показники, що характеризують фізичний стан основних засобів і господарську діяльність підприємства, як коефіцієнт зносу і коефіцієнт введення і вибуття основних засобів та окремих їх елементів.

Коефіцієнт зносу (КИзн) розраховується як приватне від ділення сумарного нарахованого зносу (довідка до розділу форми № 5) на вартість (за первісною оцінкою) відповідних основних засобів (розділ 2 форми № 5). Слід зазначити, що коефіцієнт зносу може бути розрахований як у цілому за основних засобів, так і окремо за їх активної і пасивної частин.

Коефіцієнти введення і вибуття (КВВ і КВЫБ) відображають інтенсивність процесу оновлення основних засобів і дуже часто можуть виступати як непрямі індикатори ефективності господарської діяльності та фінансового благополуччя підприємств, оскільки, як правило, заміну фондів і їх приріст можуть дозволити лише досить успішні компанії. Коефіцієнти введення і вибуття розраховуються за такими формулами:
 

Квв = fвв / Fk , (1.1)
Квыб = fвыб /Fн(1.2)
 

де fвв - вартість основних засобів, введених протягом року;
Fк вартість основних засобів на кінець року;
Fвыб вартість (за первісною оцінкою) вибулих протягом року основних коштів;
Fн вартість основних засобів на початок року.

Коефіцієнти введення і вибуття можуть бути розраховані як у цілому для основних коштів, так і по окремим їх елементам (будівель, споруд, машин, обладнання тощо). Однак необхідно пам'ятати, що ці коефіцієнти доречно розраховувати для досить великих підприємств, які мають на своєму балансі великий обсяг основних засобів.

На підприємствах з невеликим обсягом основних засобів введення і вибуття носять, як правило, епізодичний характер, і тому відповідні коефіцієнти не можуть відображати загальні тенденції їхньої інвестиційної політики.

Інвестиційна активність характеризується також питомою вагою незавершеного будівництва, складі необоротних активів підприємства. Однак слід мати на увазі, що сам факт наявності великих обсягів незавершеного будівництва не може свідчити про активний розвиток організації (оскільки це може бути наслідком так званого довгобуду, як раз із-за браку фінансових коштів). Більш точна картина виходить, якщо аналіз доповнити дослідженням руху вартості незавершеного виробництва (розділ 4 "Рух коштів фінансування довгострокових інвестицій та фінансових вкладень" форми № 5). Як позитивний факт може розглядатися значний питома вага незавершеного виробництва при утворенні в динаміці істотних обсягів "нового" незавершеного будівництва та перекладу "недобудови" в склад основних фондів.

При досить великій частці у складі довгострокових активів підприємства фінансових вкладень (принаймні перевищує 510 % від валюти балансу) у ході аналізу фінансово-господарської діяльності доцільно досліджувати їх структуру. Дані фінансової звітності дозволяють розрахувати питому вагу в складі довгострокових вкладень інвестицій в дочірні і залежні 'товариства, в інші організації, позики (на термін більше одного року). В сучасних умовах ці дані особливо цікавлять потенційних інвесторів, які розглядають питання про свою участь в прямому фінансуванні організації, оскільки, як показує російський досвід, саме через дочірні і залежні товариства здійснюється ь великих масштабах перерозподіл прибутку. Для оцінки ефективності відволікання ресурсів в інші організації (тобто дочірні і залежні) необхідно зіставити загальну суму спрямованих на це фінансових коштів з надходженням доходів (наводяться у формі № 2 "Звіт про прибутки і збитки" у рядку "Відсотки отримані").

Структура майна, уречевленої в оборотних активах (розділ II балансу), дає уявлення про співвідношення запасів, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень і грошових коштів.

Оскільки потреба в оборотних коштах визначається галузевою специфікою підприємств і умовами їх поточної діяльності, самі по собі показники структури поточних активів мало інформативні. Цікаві та корисні аналітичні висновки могли б бути зроблені в ході порівняння показників структури оборотних коштів аналізованого підприємства і успішно діючих однотипних компаній. Однак подібна нормативна інформація може бути отримана або в результаті узагальнення даних балансу за ряд років, або шляхом проведення спеціальних галузевих наукових досліджень. Ні те, ні інше в нашій країні зробити в даний час не представляється можливим. Нижче будуть розглянуті багато показники, що характеризують співвідношення як в цілому поточних активів та пасивів, так і окремих їх компонентів.

Вертикальний аналіз пасиву балансу дає уявлення про фінансових джерелах формування майнової бази підприємства і виникли при цьому фінансових зобов'язаннях.; Багато з отриманих розрахункових показників структури пасивів представляють інтерес для інвесторів. Тут насамперед слід виділити співвідношення власних коштів (розділ IV балансу "Капітал і резерви") і залучених.

Для вироблення стратегії поточної діяльності підприємства важливим видається відстеження та підтримання прийнятного рівня кредиторської заборгованості.

Дослідження структури майна і фінансових джерел та зобов'язань за ряд років (загальноприйнятою світовою практикою в інвестиційній сфері є аналіз фінансової звітності принаймні за три роки) дозволяє виявити тенденції, облік яких при виробленні стратегії виробничої та фінансової діяльності підприємства забезпечує зростання ефективності використання його ресурсів. Ще раз підкреслимо, що вертикальний аналіз багато в чому носить допоміжний характер, дозволяючи виявляти напрями поглибленого дослідження потенціалу підприємства, і одержувані результати дають загальне уявлення про співвідношення матеріальних і фінансових передумов його господарської діяльності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники замінюються відносними показниками темпів зростання або зниження, вираженими у відсотках або частках, що дозволяє аналізувати дані показники минулого і прогнозувати їхні майбутні значення. Основою порівняння, як правило, є показники базисного періоду. Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, проте ці дані можна використовувати при міжгосподарських порівняннях.

Якщо врахувати, що в Росії останні роки супроводжувалися порівняно високою інфляцією, причому окремі матеріально-речові та фінансові компоненти характеризувалися різними темпами інфляції, розраховані використовувати показники горизонтального аналізу для отримання об'єктивної картини динаміки розвитку підприємства представляється досить проблематичним. Однак по мірі стабілізації російської економіки та виходу її з стану кризи стане можливим використовувати і горизонтальний аналіз при здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності туристських фірм.

В даний час горизонтальний аналіз може застосовуватися підприємствами, які в рамках своїх планів розвитку (середньо-або довгострокових) намічають здійснити вихід на певні обсяги тих чи інших видів активів чи зобов'язань (наприклад, за рівнем запасів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, кредиторської заборгованості постачальникам і підрядчикам, заборгованості перед бюджетом, обсягом залучених позикових коштів і кредитів тощо). У цьому випадку в процесі періодично проведеного горизонтального аналізу можуть відслідковуватися темпи досягнення цими показниками встановлених планових значень, розраховуватися необхідні для цього середньорічні темпи.

Вертикальний і горизонтальний аналіз дає загальне уявлення про фінансову політики фірми за певний період. Більш детальний аналіз фінансово-економічного стану фірми передбачає розрахунок і дослідження цілої системи загальноприйнятих у всьому світі і в Росії системи фінансових і економічних показників.

<<< назад | зміст | вперед >>>